1. Випробовування з метою повірки

Якщо з метою повірки ваговимірювальний пристрій підлягає випробовуванням окремо, то для нього границі допустимої похибки дорівнюють 0,7 від значення границі допустимої похибки комплектного приладу (ця частка охоплює похибки, властиві засобам, використовуваним під час повірки).

У будь-якому разі прилад, що підлягає повірці, повинен пройти випробовування як одне ціле.

  1. Допустимі різниці між результатами

Незалежно від того, яка дозволена варіація результатів, похибка кожного окремого резуль­тату зважування не повинна перевищувати границі допустимої похибки для даного навантаження.

  1. Збіжність показів

Різниця між результатами декількох зважувань одного і того самого вантажу не повинна бути більша за абсолютне значення границі допустимої похибки приладу для цього вантажу.

  1. Похибка від розташування вантажу

Покази різному розташуванні вантажу на вантажоприймальній платформі мають бути у границях допустимої похибки під час випробовування приладу відповідно до 3.6.2.1—3.6.2.4.

Примітка. Якщо прилад сконструйовано так, що навантаження може бути прикладене різними способами, то до нього може бути застосовано більше ніж одне з наступних випробовувань.

    1. Якщо інше не встановлено далі, то треба використовувати навантаження, що дорів­нює 1/3 від суми найбільшої границі зважування і максимального значення компенсування маси тари.

    2. У приладі з вантажоприймальним пристроєм, що має п точок опори, при п > 4, до кожної точки опори треба прикладати частку 1/(л -1) від суми найбільшої границі зважування та найбільшого значення компенсування маси тари.

    3. У приладі з вантажоприймальним'пристроєм, що допускає мінімальне навантажен­ня поза центром (наприклад цистерна, бункер тощо) до кожної точки опори треба прикладати випробовувальне навантаження, яке дорівнює одній десятій від суми найбільшої границі зважу­вання і найбільшого значення компенсування маси тари.

    4. У приладі, що використовується для зважування рухомих вантажів (наприклад ваги для транспортних засобів, монорейкові ваги), рухомий випробовувальний вантаж треба встанов­лювати в різних точках вантажоприймального пристрою і він повинен за масою дорівнювати зви­чайному рухомому вантажу, максимально важкому і сконцентрованому, який тільки можна зва­жити, але він не може перевищувати 0,8 від суми найбільшої границі зважування та найбільшо­го значення компенсування маси тари.

  1. Декілька показувальних пристроїв

Для певного навантаження різниця між показами декількох показувальних пристроїв, вклю­чаючи пристрої зважування тари, не повинна перевищувати абсолютне значення границі допу­стимої похибки, але має дорівнювати нулю між цифровим і друкувальним показувальними при­строями.

  1. Різні положення рівноваги

Різниця між двома результатами, отриманими для одного і того самого навантаження, коли змінюється метод зрівноважування навантаження (у випадку, якщо прилад оснащено пристроєм' для розширення діапазону автоматичного установлення показів) у двох послідовних випробову­ваннях не повинна перевищувати абсолютне значення границі допустимої похибки для прикла­деного навантаження.

  1. Повірочні еталонні засоби

    1. Гирі

Похибка еталонних гир або мір маси, використовуваних під час повірки приладу, не повин­на перевищувати 1/3 від границі допустимої похибки приладу для прикладеного навантаження.

  1. Допоміжний повірочний пристрій

Якщо прилад оснащено допоміжним повірочним пристроєм або якщо його повіряють окре­мим допоміжним пристроєм, то границі допустимої похибки цього пристрою не повинні переви­щувати 1/3 від границь допустимої похибки приладу для прикладеного навантаження. При вико­ристанні гир вплив їх похибок не повинен перевищувати 1/5 від границі допустимої похибки при­ладу для цього навантаження.

  1. Заміщення еталонних гир

Під час випробовування приладу з Мах > 1 т замість еталонних гир можна використовувати будь-які інші сталі за масою вантажі. При цьому навантажування еталонними гирями треба ви­конувати принаймні до 1 т або до 50 % від Мах, залежно від того, яке значення більше. Значен­ня 50 % від Мах для кількості еталонних гир може бути зменшено до

  • 35 % від Мах, якщо розмах показів не більше ніж 0,3 е;

  • 20 % від Мах, якщо розмах показів не більше ніж 0,2 е.

Розмах показів треба визначати вантажем, маса якого становить приблизно 50 % від Мах і який три рази розміщується на вантажоприймальному пристрої.

  1. Роздільна здатність

    1. Прилади з неавтоматичним зрівноважуванням

Додатковий вантаж масою 0,4 від границі допустимої похибки для прикладеного навантажен­ня, обережно встановлений на приладі або знятий з приладу, що перебуває в стані рівноваги, має призводити до помітного пересування показувального елемента.

  1. Прилади з автоматичним і напівавтоматичним зрівноважуванням

    1. Аналогові покази

Додатковий вантаж, маса якого дорівнює абсолютному значенню границі допустимої похибки для прикладеного навантаження, обережно встановлений на прилад або знятий з приладу, що перебуває у стані рівноваги, має призводити до постійного зміщення показувального елемента, яке відповідає не менше ніж 0,7 від маси додаткового вантажу.

  1. Цифрові покази

Додатковий вантаж масою 1,4 від дійсної ціни поділки, обережно встановлений на прилад або знятий з приладу, що перебуває у стані рівноваги, має спричинити зміну початкових показів.

  1. Варіації, обумовлені впливними величинами і часом

Прилади повинні задовольняти вимоги (якщо не встановлено інше) 3.5, 3.6 і 3.8 за умов, ус­тановлених у 3.9.2 і 3.9.3, і, крім того, повинні задовольняти вимоги 3.9.1 і 3.9.4.

  1. Нахил

    1. Для приладів класів точності QQ, Сі) ' Cjiib) > схильних до нахилів, вплив нахи­лу треба визначати за поздовжнього та поперечного нахилу, який дорівнює 2/1000, або за мак­симального значення нахилу, зазначеного на маркованні, або за максимальними показами інди­катора рівня, залежно від того, який нахил є більшим.

Абсолютне значення різниці між показами приладу в вихідному стані (ненахиленому) і по­казами в стані нахилу не повинне перевищувати:

  • без навантаження: дві ціни повірочної поділки (покази приладу спочатку встановлюють­ся на нуль без навантаження у вихідному стані), за винятком приладу класу точності (при цьому див. 4.14.8);

  • під час навантажування у діапазоні автоматичного зрівноваження, що дорівнює найбільшій границі зважування — границі допустимої похибки (покази приладу спочатку установлюються на нуль без навантаження як у вихідному стані, так і у стані нахилу).

Прилад має бути оснащено пристроєм установлення за рівнем і покажчиком рівня, надійно закріпленому на приладі в місці, чітко видимому користувачу, крім випадків, якщо прилад:

  • вільно підвішений;

  • установлений в фіксованому стані;

  • відповідає вимогам щодо нахилу за нахилу до 5 % у будь-якому напрямку.

Граничне значення покажчика рівня має бути помітним для того, щоб нахил можна було легко помітити.

Примітка. «Граничне значення нахилу»: переміщення на 2 мм відносно центрального положення (незалежно від діа­метра кільця, що застосовується для позначення центра) індикаторної лампочки або іншого покажчика рівня, що свідчить про те, що гранично допустимий нахил перевищено.

    1. Для приладу класу точності<^Т^гРаничне значення нахилу має відповідати нахилу не більше ніж 2/1000. В іншому випадку прилад має задовольняти вимоги класу точності ■

  1. Температура™1

    1. Установлений діапазон температури

Якщо на маркувальній табличці приладу не зазначено робочий діапазон температури, то цей прилад повинен зберігати свої метрологічні характеристики у діапазоні температури від мінус 10 °С до плюс 40 °С.

  1. Спеціальні діапазони температури

Прилад, на маркувальній табличці якого зазначено робочий діапазон температури, повинен задовольняти метрологічні вимоги у цьому діапазоні.

Діапазон можна вибирати відповідно до застосовування цього приладу.

Діапазон між границями повинен бути не менше ніж:

  • 5 °С — для приладів класу точності СТ^>;

  • 15 °С — для приладів класу точності (jQ >

— ЗО °С —- для приладів класів точності

  1. Вплив температури на покази за нульового навантаження

Нульові покази або покази біля нуля не повинні змінюватися більше ніж на одну ціну повіроч- ної поділки у разі зміни температури навколишнього середовища на 1 °С для приладу класу точ- ності(70 і 5 °С — для інших класів точності.

Для багатоінтервального приладу та для багатодіапазонного приладу це застосовують до найменшої ціни повірочної поділки приладу.

  1. Джерела електроживлення

Прилад, який працює від мережі електроживлення, повинен відповідати метрологічним ви­могам, якщо параметри електроживлення змінюються:

  • напруга: від мінус 15 % до плюс 10 % від значення, вказаного на приладі;

  • частота: від мінус 2 % до плюс 2 % від значення, вказаного на приладі, якщо використо­вується змінний струм.

  1. Час

За досить постійних умов навколишнього середовища прилади класів точності CjP), ОО i<jiiT) мають відповідати наведеним нижче вимогам.

  1. За будь-якого вантажу, розташованого на приладі, різниця між показами, отримани­ми одразу після розташування вантажу, і показами, отриманими протягом наступних 30 хв, не повинна перевищувати 0,5 е. Однак різниця між показами, отриманими через 15 хв, і показами, отриманими через ЗО хв, не повинна перевищувати 0,2 е.

Якщо ці умови не виконуються, то різниця між показами, отриманими безпосередньо після розташування вантажу на приладі, і показами, отриманими протягом наступних чотирьох годин, не повинна перевищувати абсолютне значення границі допустимої похибки для прикладеного навантаження.

  1. Після зняття будь-якого вантажу, який був на приладі протягом півгодини, відхилен­ня нульових показів одразу після їх стабілізування не повинно перевищувати 0,5 е.

Для багатоінтервального приладу відхилення не повинно перевищувати 0,5

Для багатодіапазонного приладу після зняття вантажу, маса якого дорівнює Мах,, відхил від нульових показів не повинен перевищувати 0,5 е^ Крім того, після зняття будь-якого вантажу, маса якого перевищує Махь і одразу після переключення на найменший діапазон зважування покази, близькі до нульових, не повинні змінюватися більше ніж на Єі протягом наступних 5 хв.

  1. Похибка довговічності, що обумовлена спрацюванням, не повинна перевищувати абсолютне значення границі допустимої похибки.

Вважається, що ці вимоги дотримано, якщо прилад витримав випробовування на дов­говічність, викладені в А.6. Ці випробовування виконують лише для приладу з Мах 100 кг.

  1. Інші впливні величини й обмеження

Якщо інші впливні величини й обмеження, такі як:

  • вібрація;

  • опади і потоки повітря;

  • механічні обмеження і завади,

  1. ) Допустимі відхили для значень температури наведено у методиках випробовування, які містяться у додатках А і В є звичайними характеристиками робочих умов приладу, то прилад повинен відповідати вимогам розділів 3 і 4 під час дії цих впливних чинників і обмежень або завдяки своєму конструктивному виконанню або завдяки захисним засобам від дії цих впливних чинників.

Приклад

Прилади, встановлені поза приміщеннями без відповідного захисту від атмосферних умов, зазвичай можуть не відповідати вимогам розділів 3 і 4, якщо кількість повірочних поділок п дуже велика. (Значення п = 3000 не може перевищуватися. Крім того, для автомобільних і вагонних вагів необхідно, щоб ціна повірочної поділки була не менше ніж 10 кг). Ці обмеження треба застосовувати до кожного діапазону зважування комбінацій приладів або багатодіапазонного приладу або до кожного окремого інтервалу зважування багатоінтервального приладу.

  1. 10 Випробовування для затвердження типу

Під час затвердження типу треба виконати випробовування, викладені в додатках А і В, щоб проконтролювати дотримування вимог 3.5, 3.6, 3.8, 3.9.1, 3.9.2, 3.9.3, 3.9.4, 4.5, 4.6, 5.3 і 6.1. Випробовування на довговічність (А.6) треба виконувати після всіх інших випробовувань, вказа­них у додатках А і В.

4 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ДО ПРИЛАДІВ З АВТОМАТИЧНИМ І НАПІВАВТОМАТИЧНИМ ЗРІВНОВАЖУВАННЯМ

Наведені нижче вимоги стосуються проектування та конструкції приладів, придатних для того, щоб надавати правильні й однозначні результати зважування за нормальних умов викори­стовування і належного обслуговування некваліфікованим користувачем. Ці вимоги призначені не для обмеження рішень, а для визначення правильного функціювання приладу.

Деякі рішення, які були перевірені протягом тривалого періоду, стали загальноприйнятими. Ці рішення позначають як «прийнятне рішення». Хоча їх застосовування не є обов’язковим, їх вважають такими, що відповідають вимогам відповідних положень.