Страница 2: ДСТУ EN 1050:2003. Безпечність машин. Принципи оцінювання ризику (62620)

імовірності запобігання або обмеження
збитку

Рисунок 2 — Складові ризику

Для систематичного аналізування цих складових було розроблено ряд методів. Приклади наведено в додатку В.

Примітка. У багатьох випадках ці елементи неможливо визначити точно, а тільки приблизно. Це стосується, зокрема, ймовірності виникнення можливого збитку. У деяких випадках також важко визначити обсяг можливого збитку (наприклад, у випадку нанесення шкоди здоров’ю токсичними речовинами або у результаті стресу).

Тяжкість можливої шкоди можна оцінити за такими критеріями:

1. об’єкт, що підлягає захисту:

1. люди;

2. майно;

3)навколишнє середовище;

2. тяжкість пошкоджень або шкоди, заподіяних здоров’ю:

1. невелика (як правило, зворотна);

2. серйозна (як правило, незворотна);

3. з летальним кінцем;

3. обсяг збитку (по кожній машині):

1. одна особа;

2. кілька осіб.

Імовірності виникнення збитку можна оцінити за чинниками, наведеними в 7.2.3.1 — 7.2.3.3.

• необхідності доступу в небезпечну зону (наприклад, для звичайного експлуатування, техт нічного обслуговування або ремонтування);

• виду доступу (наприклад, ручне подавання матеріалу);

• часу, проведеного у небезпечній зоні;

• кількості осіб, для яких необхідно доступ;

• частоти доступу.

• даних щодо надійності та інших статистичних даних;

• інформації з нещасних випадків у минулому;

• даних щодо шкоди для здоров’я у минулому;

• зіставлення ризиків (див. 8.3).

Примітка. Небезпечний випадок може зумовити технічний або людський чинник.

1. рівня керування устаткованням:

1. спеціалістами;

2. неспеціалістами;

3. в автоматичному режимі;

2. швидкості виникнення небезпечної ситуації:

1. несподіване виникнення;

2. швидке настання;

3. повільне настання;

3. усвідомлення ризику:

1. за допомогою загальної інформації;

2. за допомогою безпосереднього спостерігання;

3. за допомогою попереджувальних сигналів та сигнальних приладів;

4. людських можливостей із запобігання або обмеження збитку (наприклад, рефлекси, ру­хомість, можливості звільнення):

1. можливість існує;

2. можливість існує за певних умов;

3. можливість відсутня;

5. практичного досвіду та знань:

1. машин взагалі;

2. аналогічних машин;

3. відсутність досвіду.

Визначаючи ризик, необхідно брати до уваги всіх осіб, що наражаються на небезпеку. До них відносяться оператори (див. 3.21 EN 292-1) та інші особи, для яких існує можливість бути травмо­ваними машинами.

Оцінювання впливу аналізованого виду небезпеки (зокрема нанесення шкоди здоров’ю в ре­зультаті тривалого впливу) потребує аналізування та враховування всіх режимів експлуатування устатковання та всіх методів роботи. Зокрема, це стосується необхідності доступу під час регу­лювання, ознайомлювання, змінювання або коригування процесу, очищання, пошуку несправно­стей та ремонтно-профілактичних заходів (див. 3.11 EN 292-1).

Якщо функції убезпечнювання повинні призупинятися (наприклад, протягом технічного обслу­говування), то необхідно передбачити цю ситуацію, оцінюючи масштаб ризику.

Необхідно враховувати зв’язок між впливанням небезпеки та його наслідком. Необхідно також взяти до уваги ефект акумульованого впливання небезпеки та синергетичні ефекти. Аналізуючи ці ефекти необхідно використовувати, по можливості, відповідні загальновідомі дані.

Примітка. Дані щодо нещасних випадків можна використовувати для з’ясовування можливості та ступеня травмо- ваності під час експлуатування визначеного типу машин, використовуючи визначені заходи безпеки.

Людський чинник може впливати на рівень ризику і його необхідно враховувати, визначаючи ризик. Нижче наведено деякі приклади:

• взаємодія людини з машиною;

• взаємозв'язок між людьми;

• психологічні аспекти;

• ергономічні аспекти;

• здатність до усвідомлювання небезпеки в конкретній ситуації, що залежить від освіти, дос­віду та здібностей.

Для оцінювання здібностей осіб, що наражаються на небезпеку, необхідно враховувати:

• застосовування ергономічних принципів під час розробляння конструкції машини;

• природні здібності або набуті навики до виконування поставлених завдань;

• поінформованість про небезпеку;

• ступінь довіри щодо виконання поставлених завдань без навмисних та ненавмисних відхилів;

• спонукання до відхилення від встановленої та необхідної безпечної технології.

Освіта, досвід та навики можуть впливати на рівень ризику, але жодний з цих чинників не може бути основою для відмови від усунення небезпеки або зниження рівня ризику за допомогою конструктивних або захисних заходів, якщо їх можна здійснити:

Визначаючи ризик, необхідно враховувати надійність вузлів та систем. У цьому разі необхідно: — ідентифікувати обставини, що можуть призвести до збитку (наприклад, вихід з ладу вузлів, від’єднання енергопостачання, неполадки електроустатковання);

• у разі потреби, застосовувати методи кількісного аналізування для порівняння альтерна­тивних заходів безпеки;

• надавати інформацію для вибирання відповідних захисних функцій, вузлів та приладів.

Вузли та системи, ідентифіковані як ті, що виконують критичні функції безпеки (див. 3.13.1 EN 292-1), потребують особливої уваги.

Якщо для захисту використовують більше одного захисного пристрою, то під час вибирання їхню надійність та роботу варто розглядати у взаємозв’язку.

Якщо до заходів безпеки відноситься організування праці, адекватне поводження, пильність, використовування індивідуальних засобів захисту, навички та навчання, то оцінюючи ризик, необ­хідно враховувати їхню відносно малу ефективність порівняно з випробовуваними технічними за­ходами безпеки.

Визначаючи ризик, необхідно враховувати, що визначені засоби захисту можна вивести з ладу або працювати, не використовуючи їх. Необхідно також брати до уваги можливі спонукальні мотиви для цього, наприклад, якщо:

• захисні заходи знижують продуктивність або перешкоджають будь-яким діям, яким віддає перевагу оператор;

• захисне устатковання важко використовувати;

• у процесі задіяно осіб, які не відносяться до обслуговувального персоналу;

• користувач не схвалює заходів безпеки або вважає, що вони не виконують своєї функції.

Можливість виводити з ладу засобу захисту залежить як від його типу (наприклад, регульова­на огорожа, що її програмує колійний вимикач), так і від особливостей конструкції.

Застосовування програмованих електронних систем дає додаткові можливості для їхнього ви­ведення з ладу або не використовування, якщо доступ у програми, пов’язані з убезпечнюванням, не запрограмовано належним чином та його не контролюють. Визначаючи ризик, потрібно вста­новити, де функції убезпечнювання не відділено від інших функцій устатковання та в якому обсязі можливий доступ до них. Це особливо важливо, коли необхідно мати дистанційний доступ для діагностування або коригування процесу (див. 12.3.5 EN 60204-1).

Визначаючи ризик, потрібно враховувати можливість підтримувати захисне устатковання в стані, що забезпечує необхідний ступінь захищеності.

Примітка. Труднощі, пов’язані з підтримуванням захисного устатковання в належному робочому стані, можуть послу­жити спонукальним мотивом для його виведження з ладу або роботи, не використовуючи його, щоб не переривати роботу на машини.

Визначаючи ризик, потрібно враховувати, що інформація для користувача, що її прикладають до устатковання, повинна повністю відповідати розділу 5 EN 292-2.

6. ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКУ

   1. Загальні відомості

Після визначення ризику, необхідно оцінити його для того, щоб вирішити, чи потрібно знизити його рівень і чи можна убезпечнити. Якщо необхідно знизити рівень ризику, то потрібно вибрати відповідні заходи безпеки та застосувати їх, а потім ще раз оцінити ризик (див. рисунок 1). У рам­ках цих повторюваних дій конструктор повинен перевірити, чи не з’являться нові види небезпеки, для захисту від яких будуть потрібні додаткові заходи. Якщо такі виникнуть, їх варто додати в пе­релік ідентифікованих видів небезпеки.

Проведення заходів знижування рівня ризику (див. 8.2) та сприятливий результат порівняль­ного аналізування ризиків (див. 8.3 ) дають впевненість у безпечності машини (див. 3.4 EN 292-1).

Виконання нижченаведених умов показує, що знижування рівня ризику можна завершити, якщо:

— небезпеку усунунено або рівень ризику знижено за рахунок:

1. конструктивних заходів або замінювання матеріалів та речовин на безпечніші;

2. захисних засобів;

• обрані засоби захисту убезпечнюють за умови використовування устатковання відповідно до його призначеності;

• вид обраних засобів захисту відповідає своїй призначеності, враховуючи:

1. можливість виводити засоби захисту з ладу або експлуатувати устатковання, не використовуючи їх;

2. обсяг збитку;

3. перешкоду до виконування необхідної роботи;

• інформація про використовування машини відповідно до її призначеності достатньо зро­зуміла;

• методи роботи, застосовувані під час експлуатування машини, узгоджуються з можливо­стями обслуговувального персоналу або інших осіб, що можуть наражатися на небезпеку, зумов­лену машиною;

• рекомендовано практичні методи безпечного експлуатування устатковання та відповідні вимоги з готування персоналу викладено належним чином;

• користувач достатньою мірою поінформований про залишковий ризик на різноманітних етапах життєвого циклу машини;

• рекомендовано використовування індивідуальних засобів захисту, то обґрунтований необ­хідності їхнього використовування та відповідні вимоги з готування персоналу викладено належ­ним чином;

• вжито достатніх додаткових заходів обережності (див. розділ 6 EN 292-2).

8.3 Порівняльне аналізування ризику

Порівняння ризику, зумовленого машиною, з ризиком, пов’язаним з іншою аналогічною маши­ною, може бути частиною процесу оцінювання ризику за умови використовування таких критеріїв:

• устатковання, з яким порівнюють, безпечне;

• призначеність та конструкція обох видів устатковання зіставлювані;

• види небезпеки та складових ризику порівнювані;

• технічні вимоги порівнювані;

• умови експлуатування порівнювані.

Використовування цього методу порівнювання не відміняє необхідності оцінювати ризик згідно з цим стандартом для специфічних умов експлуатування (наприклад, порівнюючи стрічкову пилку для розрізування м’яса зі стрічковою пилкою для розрізування деревини, необхідно оцінити ризик, пов’язаний з властивостями оброблюваного матеріалу).

9 ДОКУМЕНТАЦІЯ

Для виконання вимог цього стандарту документація з оцінювання ризику повинна вміщувати опис оцінювання та отримані результати. У документації, у разі потреби, потрібно навести таку інформацію:

1. характеристика машини, для якої оцінювали (наприклад, технічні дані, граничні розміри, призначеність):

— всі основні величини (наприклад, навантага, міцність, чинники безпеки);

2. встановлені види небезпеки:

• встановлені небезпечні ситуації;

• небезпечні явища, розглянуті під час оцінювання;

3. відомості, на яких засновано оцінювання ризику (див. 4.2 ):

• використані дані та їх джерела (наприклад, відомості про нещасні випадки в минулому, досвід знижування рівня ризику на аналогічних машинах);

• недостатня надійність використаних даних та її вплив на оцінювання ризику;

4. мета, досягнена заходами безпеки;

5. заходи безпеки, застосовувані з метою усунення встановлених видів небезпеки або знижен­ня рівня ризику (наприклад, відповідно до стандартів або інших вимог);

6. залишковий ризик, пов’язаний з машиною;