Примітка. До першої групи приладів належать механічні ваги, наприклад рівноплечі ваги, важільні ваги із вбудованими гирями тощо; до другої групи — ваги та компаратори із вбудованими противагами та остаточним зрівноваженням маси об’єкта електромагнітною компенсацією; до третьої групи — ваги з електромагнітною компенсацією навантаження у всьому діапазоні зважування і ваги з датчиками перетворення навантаження у вихідний електричний сигнал (наприклад, тензометричними, індуктивними, ємнісними та іншими датчиками).
Прилад вважають еталонним, якщо він задовольняє вимоги цього стандарту, що підтверджується під час державної метрологічної атестації. Основні положення ДМА встановлено у розділі 11 цього стандарту.
Еталонні прилади можна застосовувати тільки за призначеністю. На еталонних приладах потрібно застосовувати методи точного зважування за схемами, встановленими у ДСТУ OIML R 111-1. Одночасне використовування еталонних приладів як еталонних і загальної призначеності — заборонено.
Як еталонні прилади можна використовувати ваги, компаратори маси, неавтоматичні зва- жувальні прилади згідно з ДСТУ EN 45501, якщо вони відповідають вимогам цього стандарту. Рекомендовано вибирати еталонні прилади з приладів, занесених до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Допустимо використовувати багатоінтервальні та багатодіапазонні неавтоматичні зважувальні прилади. Прилад може бути атестований як еталонний з дискретністю відліку меншою, ніж ціна повірочної поділки. Це потрібно зазначити у свідоцтві державної метрологічної атестації та на клейкому папері або табличці, яку кріплять до корпусу приладу.
Приладам, атестованим як еталонні до набрання чинності цього стандарту, може бути привласнено розряд згідно з цим стандартом, за умови, якщо вони задовольнятимуть вимоги цього стандарту. Перекласифікувати прилад достатньо один раз. Під час наступної повірки потрібно задовольняти вимоги до метрологічних характеристик, встановлені у цьому стандарті.
ОСНОВНІ вимоги
Діапазон зважування еталонних ваг
Діапазон зважування еталонних ваг може збігатися з діапазоном зважування ваг: Мах' = Мах; Міп' = Міп, або діапазон зважування еталонних ваг може бути змінено так, щоб найбільша границя зважування дорівнювала номінальному значенню маси найбільшої гирі, яку повіряють, і найменша границя зважування дорівнювала номінальному значенню маси найменшої гирі, яку повіряють: Мах' = т0Мах і Min' = m0Min.
Найбільша границя зважування еталонного компаратора (Max') дорівнює номінальному значенню маси найбільшої гирі, яку повіряють, і найменша границя зважування (Міп') еталонного компаратора дорівнює номінальному значенню маси найменшої гирі, яку повіряють: Мах' = томах! Міп' = т0Міп-
Діапазон компарування еталонних компараторів A/W не повинен бути менший, ніж подвоєне абсолютне значення границь допустимої похибки гирі, яку повіряють, встановлене у ДСТУ OIML R 111-1.
Приклад
На компараторі повіряють гирю класу точності Мї згідно з ДСТУ OIML R 111-1 номінальною масою 1 кг. Діапазон компарування компаратора не повинен бути менше ніж 2 х 8тМі = = 2 х 100 мг = 200 мг.
Ціна поділки (дискретність відліку) еталонних приладів dE має бути 1 х 10fe, 2 х 10R або 5 х 10к одиниць, в яких виражено результат, де k— ціле додатне або від’ємне число, або нуль.
Дискретність відліку еталонного приладу dE може бути меншою, ніж ціна повірочної поділки е, якщо прилад обладнано пристроєм для подання результатів з меншою дискретністю (не більше ніж 0,2е) (для неавтоматичних зважувальних приладів згідно з ДСТУ EN 45501).
Співвідношення між найбільшою границею зважування Мах' приладу і ціною поділки (повірочної або дійсної, якщо прилади мають дискретність меншу, ніж ціна повірочної поділки) не повинно перевищувати значення, наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
|
Розряд еталонних приладів |
1а |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Max'/dE |
2 000 000 |
1 000 000 |
200 000 |
100 000 |
40 000 |
Середній квадратичний відхил (СКВ) показів еталонних приладів не повинен перевищувати значення, наведені в таблиці 2.
Примітка. Щоб визначити СКВ значення Мах ваг, необхідно заокруглити до найближчого номінального значення маси гирі. Наприклад, для ваг з найбільшою границею зважування 51 г СКВ потрібно обирати як для приладів з Мах = 50 г, а для ваг з найбільшою границею зважування 111г СКВ потрібно обирати як для приладів з Мах' = 100 г
Таблиця 2
|
Мах’ |
CKB показів еталонних приладів, мг, розряду |
||||
|
1а |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
0,5 г |
0,003 |
0,01 |
0,03 |
0,1 |
0,3 |
|
2 г |
0,01 |
0,02 |
0,1 |
0,2 |
0,6 |
|
5 г |
0,01 |
0,02 |
0,1 |
0,2 |
0,7 |
|
10 г |
0,01 |
0,03 |
0,1 |
0,3 |
0,9 |
|
20 г |
0,01 |
0,04 |
0,1 |
0,4 |
1,4 |
|
50 г |
0,01 |
0,04 |
0,14 |
0,5 |
1,4 |
|
100 г |
0,02 |
0,07 |
0,2 |
0,7 |
2,0 |
|
200 г |
0,04 |
0,14 |
0,4 |
1,4 |
4.0 |
|
500 г |
0,1 |
0,35 |
1,0 |
3,5 |
10 |
|
1 кг |
0,2 |
0,7 |
2,0 |
7,0 |
20 |
|
2 кг |
0,4 |
1,4 |
4,0 |
14 |
40 |
|
5 кг |
1,0 |
3,5 |
10 |
35 |
100 |
|
10 кг |
2 |
7 |
20 |
70 |
200 |
|
20 кг |
4 |
14 |
40 |
140 |
400 |
|
50 кг |
10 |
35 |
100 |
350 |
1 000 |
|
100 кг |
20 |
70 |
200 |
700 |
2 000 |
|
200 кг |
40 |
140 |
400 |
1 400 |
4 000 |
|
500 кг |
110 |
350 |
1 100 |
3 500 |
11 000 |
|
1 000 кг |
220 |
700 |
2 200 |
7 000 |
22 000 |
|
2 000 кг |
— |
1 400 |
4 200 |
14 000 |
420 000 |
|
5 000 кг |
— |
3 500 |
11 000 |
35 000 |
110 000 |
Границю допустимої похибки еталонних приладів установлюють у технічних умовах або настанові щодо експлуатування на прилад конкретного типу. Якщо немає таких відомостей, границя допустимої похибки не повинна перевищувати трикратне значення СКВ.
Для неавтоматичних зважувальних приладів згідно з ДСТУ EN 45501 ГДП має відповідати значенням, установленим у ДСТУ EN 45501.
Примітка. У технічних умовах та настанові щодо експлуатування на неавтоматичні зважувальні прилади зазвичай не наводять СКВ покази. Це значення можна обчислювати за допомогою значення ГДП за формулою:
о ГДП
2^3'
Основні метрологічні характеристики еталонних механічних ваг, виготовлених до уведення в дію цього стандарту, наведено у додатку А.
Вимоги до конструкції
Прилади повинні мати пристрій градуювання. У приладів 1а і 1-го розрядів градуювання виконують зовнішньою гирею.
Якщо градуювальна гиря входить до комплекту приладу, то вона повинна відповідати вимогам ДСТУ OIML R 111-1 і мати свідоцтво про повірку (атестацію).
Прилади 1а і 1-го розрядів має бути обладнано вітрозахисними вітринами.
Прилади має бути оснащено пристроєм установлення за рівнем і покажчиком рівня, надійно закріпленому на приладі в чітко видимому місці, крім випадків, якщо прилад вільно підвішений.
Прилади, які працюють від мережі електроживлення, мають відповідати метрологічним вимогам, якщо параметри електроживлення змінюються:
напруга від мінус 15 % до 10 % від значення, позначеного на приладі або в настанові щодо експлуатування;
частота від мінус 2 % до 2 % від значення, позначеного на приладі або в настанові щодо експлуатування, якщо використано змінний струм.
Вимоги до умов експлуатування
Прилад еталонний потрібно експлуатувати у лабораторних приміщеннях за умов, які встановив виробник приладу в настанові щодо експлуатування. Якщо вказівок немає, експлуатуючи прилад необхідно дотримуватися таких вимог:
температура повітря:
для приладів 1а і 1-го розрядів (20 ± 2) °С;
для приладів 2-го і 3-го розрядів (20 ± 5) °С;
для приладів 4-го розряду від 10 °С до 35 °С;
відносна вологість навколишнього повітря для приладів усіх розрядів від ЗО % до 80 %.
Зміна температури у приміщенні протягом 1 год має бути:
для приладів 1а, 1-го і 2-го розрядів — не більше ніж 0,5 °С;
для приладів 3-го і 4-го розрядів — не більше ніж 2 °С.
Перед початком роботи з еталонним приладом має бути виконано усі процедури, які передбачив виробник у настанові щодо експлуатування: вихід на робочий режим, градуювання тощо. Потрібно дотримувати періодичності градуювання, яку встановив виробник.
Вимоги до програмного забезпечення
Програмне забезпечення еталонних приладів має відповідати вимогам ДСТУ 2850.
МАРКУВАННЯ ТА ПАКУВАННЯ
На еталонні прилади, крім інформації, встановленої у ДСТУ EN 45501, має бути нанесено такі відомості:
напис «Ваги еталонні» або «Компаратор маси еталонний»;
розряд;
діапазон зважування (у вигляді Мах' = , Міп' = ), дискретність відліку dE, СКВ показів (для еталонних ваг);
діапазон зважування (у вигляді Мах' = , Міп' = ), діапазон компарування (у вигляді
Д/И = ± ), дискретність відліку dE, СКВ показів (для еталонних компараторів маси);
дата атестації або повірки;
дата наступної повірки.
На приладах, які складаються з окремих блоків, розташованих у різних корпусах, маркован- ня має бути нанесено на корпусі основного блока.
Написи має бути виконано будь-яким способом, який забезпечує їхню контрастність, ясність і легкість читання.
Написи має бути нанесено на клейкий папір або табличку і прикріплено до корпусу приладу.
Перед пакуванням необхідно частково розібрати прилад, обов’язково закріпивши рухливі частини, як це встановлено у настанові щодо експлуатування.
Пакувати прилад необхідно згідно з настановою щодо експлуатування або згідно з технічною документацією, узгодженою в установленому порядку.
ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ
Клас захисту за способом захисту людини від ураження електричним струменем встановлюють у технічних умовах або настанові щодо експлуатування на прилад конкретного типу.
Прилади мають відповідати загальним вимогам щодо безпеки згідно з ГОСТ 12.2.003 та ГОСТ 12.2.007.0.
Загальні вимоги щодо пожежної безпеки мають відповідати ГОСТ 12.1.004.
ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
Параметри мікроклімату на робочих місцях мають відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.
КОМПЛЕКТНІСТЬ
Вимоги до комплектності приладів установлюють у технічних умовах або у настанові щодо експлуатування конкретного приладу.
ПОРЯДОК ТА МЕТОДИ ДЕРЖАВНОЇ
МЕТРОЛОГІЧНОЇ АТЕСТАЦІЇ
Державну метрологічну атестацію (ДМА) приладів для використання їх як еталонних виконують згідно з ДСТУ 3215.
Якщо це можливо, експериментальні дослідження потрібно проводити у місці подальшого використовування приладу в умовах навколишнього повітря, зазначених у настанові щодо експлуатування на конкретний прилад. Готувати прилад потрібно згідно з настановою щодо експлуатування: встановлення за рівнем, вихід на робочий режим, градуювання, навантаження до найбільшої границі зважування тощо.
Експериментальні дослідження приладу обов’язково мають охоплювати: визначання похибки показів приладу, визначання СКВ показів приладу, визначання похибки від розташування вантажу. Типову методику та форму протоколу наведено у додатках Б і В цього стандарту.
Протокол ДМА має охоплювати:
Відомості про організацію, яка проводить ДМА: назву, номер свідоцтва про акредитацію, посади, прізвища та підписи осіб, що проводили атестацію.
Відомості про власника приладу.
Відомості про прилад: познаки, тип, найбільшу і найменшу границі зважування, діапазон компарування, дискретність відліку під час експлуатування та під час дослідження, місце розташування, значення контрольних чисел та програмних настройок тощо.
Відомості про використовувані еталонні засоби вимірювальної техніки.
Відомості про експериментальні дослідження: дати досліджень, умови навколишнього середовища; місця проведення досліджень; методики досліджень та обчислення результатів.
Результати ДМА має бути оформлено згідно з ДСТУ 3215. У разі задовільних результатів ДМА на прилад наносять марковання відповідно до розділу 7 цього стандарту і видають свідоцтво. У свідоцтві обов’язково має бути зазначено номінальні значення та класи (розряди) точності гир для визначання характеристик, для яких призначено прилад. Приклад свідоцтва про ДМА наведено у додатку Д цього стандарту.
Повірку еталонних приладів виконують згідно з ДСТУ 7269. Міжповірочний інтервал має бути не більше ніж один рік.
