---

Примітка. Види з розривами не відповідають реальній геометрії предмета.

Рисунок 14 — Вид з розривом

3. ЕЛЕМЕНТИ, ЩО ПОВТОРЮЮТЬСЯ

Якщо деякі однакові елементи деталі повторюються з певною закономірністю, тоді необхід­но показувати їх розташований, а зображувати — тільки один із них. У всіх випадках число і вид повторюваних елементів мають бути позначені відповідно до ISO 129-1.

Для симетричних елементів місце розташовання тих із них, які не зображують, показують дов- гоштрихово-пунктирними тонкими лініями (тип 04.1), як на рисунках 16 і 17. У випадку несиметрич­них елементів визначають зону незображуваних елементів за допомогою суцільних тонких ліній (тип 01.1), як це показано на рисунку 18.

Рисунок 16 — Симетричні елементи, що повторюються

Рисунок 17 — Симетричні елементи, що повторюються

Рисунок 18 — Несиметричні елементи, що повторюються

3. ВИНОСНІ ЕЛЕМЕНТИ

Якщо масштаб кресленика не дає змоги виразно накреслити усі елементи або нанести роз­міри, тоді невиразні елементи слід обрамити чи обвести колом — суцільною тонкою лінією (тип 01.1) з позначанням цієї обведеної зони великою буквою. Елементи цієї зони потрібно зобра­жувати у збільшеному масштабі і супроводжувати написанням також великої букви, біля якої в круг­лих дужках наводять масштаб, як це показано на рисунку 19.

Рисунок 19 — Виносні елементи

3. ЗОБРАЖЕННЯ ПОЧАТКОВИХ КОНТУРІВ

Коли необхідно показати початкові контури деталі до надання їй потрібної форми, тоді ці кон­тури потрібно виділити довгоштрихово-двопунктирними тонкими лініями (тип 05.1), як це показа­но на рисунку 20.

Рисунок 20 — Початковий контур деталі

3. ЗОБРАЖЕННЯ ЛІНІЙ ЗГИНАННЯ

На розгортках лінії згинання слід креслити суцільними тонкими лініями (тип 01.1), як це по­казано на рисунку 21.

а — розгортка

Рисунок 21 — Лінії згинання

3. ЗОБРАЖЕННЯ КОНТУРІВ НЕЗНАЧНОГО НАХИЛУ

Якщо контури незначного нахилу (поверхні під кутом, конусні поверхні чи поверхні піраміди) також мають бути виразно показані на проекції, тоді дозволено їх показувати з деяким зміщенням. У цих випадках креслять суцільною товстою лінією (тип 01.2) тільки проекцію меншого розміру. Це показано на рисунках 22 і 23 з допомогою проекційних ліній, які накреслені тільки для пояснення.

Рисунок 22 — Зображення незначного нахилу

Рисунок 23 — Зображення незначного нахилу

3. ЗОБРАЖЕННЯ ПРОЗОРИХ ПРЕДМЕТІВ

Всі предмети, виготовлені з прозорого матеріалу, потрібно зображувати як непрозорі (див. рисунок 24).

На всіх складальних креслениках деталі, розташовані за прозорими деталями, можна зобра­жувати як видимі (див. рисунок 25).

Рисунок 24 — Зображення прозорого предмета

Рисунок 25 — Зображення прозорого предмета

3. РУХОМІ ВИРОБИ

На складальних креслениках можуть бути вказані можливі та граничні положення рухомих деталей, які зображують довгоштрихово-двопунктирними тонкими лініями (тип 05.1), як це пока­зано на рисунку 26.

Рисунок 26 — Рухомий виріб

3. ГОТОВІ ВИРОБИ І ЗАГОТІВКИ

Дозволено в середині зображення заготівки показувати контур готового виробу, як і навпаки — контур заготівки показувати на зображенні готового виробу. Для їх зображення використовують довгоштрихово-двопунктирні тонкі лінії (див. рисунки 27 і 28).

Рисунок 27 — Зображення готового виробу в середині заготівки

Рисунок 28 — Зображення заготівки на зображенні готового виробу

3. ВИРОБИ, ВИГОТОВЛЕНІ З ОКРЕМИХ ОДНАКОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ

Вироби, виготовлені з окремих, але однакових елементів, потрібно зображувати як одну де­таль. Місце розташовання цих елементів може бути позначене короткими суцільними тонкими лініями (тип 01.1), як це показано на рисунку 29.

Рисунок 29 — Позначання окремих однакових елементів

3. РИСУНОК ПОВЕРХНІ

Структура накатки, рифлення, гофрування, сітки чи решітки повинна бути показана повністю чи частково суцільними товстими лініями (тип 01.2) (див. рисунок ЗО).

Рисунок ЗО — Рисунок поверхні

3. ЗОБРАЖЕННЯ НАПРЯМКУ ВОЛОКОН І НАПРЯМКУ ПРОКАТУВАННЯ

На зображеннях виробу немає потреби показувати напрямки волокон чи напрямки прокату­вання, але, за необхідності, це можна показати короткими суцільними тонкими лініями (тип 01.1) зі стрілками на їх кінцях, як це показано на рисунках 31 і 32.

Рисунок 31— Зображення напрямку волокон

Рисунок 32 — Зображення напрямку прокатування

3. ДЕТАЛІ З ДВОМА І БІЛЬШЕ ІДЕНТИЧНИМИ ВИДАМИ

Два чи більше однакових види, що стосуються будь-якої однієї деталі, можна ідентифікува­ти познакою «симетрична деталь» (див. ISO 128-30) або посилальними стрілками і великими бук­вами чи цифрами, або так, як це показано на рисунках 33 і 34.

Рисунок 33 — Два ідентичних види

А1, А2

Рисунок 34 — Два ідентичних місцевих види

3. ДЗЕРКАЛЬНО ВІДОБРАЖУВАНІ ВИРОБИ

Якщо нескладні вироби виглядають дзеркально ідентичними, тоді буває достатнім навести одне зображення за умови, що внаслідок цього під час виготовлення не виникнуть які-небудь по­милки. Пояснювальний текст слід розміщувати поблизу основного напису кресленика (див. рису­нок 35).

Для пояснення, за необхідності, можна передбачати спрощені зображення двох деталей, на­креслених у зменшеному масштабі і без розмірів.

Приклад

(в основному написі)

Виріб 1 — зображено;

виріб 2 — дзеркально-ідентичне зображення.

Рисунок 35 — Дзеркально відображувані вироби

УКНД 01.100.20

Ключові слова: види з розривами; виносні елементи; дзеркально відображувані вироби; еле­менти, що повторюються; контури заготівки; місцеві види; рисунок поверхні; суміжні вироби.

Редактор С. Ковалець

Технічний редактор О. Марченко

Коректор О. Писаренко

Верстальник Р. Дученко

Підписано до друку 22.06.2007. Формат 60 х 84 1/8.

Ум. друк. арк. 1,86. Зам. Ціна договірна.

Відділ редагування нормативних документів ДП «УкрНДНЦ»
03115, м. Київ, вул. Святошинська, 2