Страница 3: ДСТУ 4181:2003. Спирт етиловий ректифікований і спирт етиловий-сирець. Правила приймання і методи випробувань (62352)

Термометр рідинний скляний з ціною поділки 0,1 °С, з діапазоном вимірювань від 0 до 50 °С згідно з ГОСТ 28498

Секундомір згідно з чинними нормативними документами

Піпетка 1-1-2-1 згідно з ГОСТ 29227

Циліндри 2-50 або 4-50 згідно з ГОСТ 1770

Водяна баня згідно з чинними нормативними документами

Калію Перманганат, згідно з ГОСТ 20490, водний розчин з масовою часткою 0,02 %, приго­товлений з розчину з масовою часткою 1 %.

Типовий розчин для визначання окислюваності спирту згідно з чинними нормативними доку­ментами.

Досліджуваний спирт наливають до позначки в циліндр місткістю 50 см³ з пришліфованим кор­ком, попередньо споліснутий цим самим спиртом. Циліндр зі спиртом занурюють у водяну баню з постійною температурою води 20 °С з таким розрахунком, щоб рівень води перевищував рівень спирту в циліндрі, і витримують не менше ніж 10 хв, щоб спирт досяг температури 20 °С. До спирту додають 1 см³ розчину перманганату калію з масовою часткою 0,02 %, закривають циліндр кор­ком і перемішують, вмикають секундомір.

Циліндр знову занурюють у водяну баню з температурою води 20 °С і витримують до тих пір, поки червоно-фіолетове забарвлення суміші, поступово змінюючись, не досягне забарвлення ти­пового розчину. Після цього циліндр виймають з водяної бані та візуально порівнюють забарвлення досліджуваного спирту із забарвленням типового розчину, налитого в циліндр однакового розмі­ру та якості скла. Час збіжності забарвлення приймають за закінчення реакції окислення. Три­валість реакції виражають у хвилинах.

Контроль якості вимірювань виконують відповідно до розділу 8.

Значення нормативів контролю похибки визначання окислюваності спирту наведено в таблиці З

Таблиця 3 — Значення нормативів контролю похибки визначання окислюваності спирту

Нижня границя вимірювання (LOD) — 0,5 хв.

Масову концентрацію альдегідів у спирті визначають фотоелектроколориметричним методом із застосуванням типових розчинів.

Метод ґрунтується на реакції взаємодії наявних у спирті альдегідів з фуксиносірчистим реак­тивом 1.

Ареометр скляний для спирту згідно з ГОСТ 18481

Колориметр фотоелектричний лабораторний (фотоелектроколориметр) типу КФК згідно з чин­ними нормативними документами

Секундомір згідно з чинними нормативними документами

Термометр рідинний скляний з ціною поділки 0,1 °С з діапазоном вимірювань від 0 до 50 °С згідно з ГОСТ 28498

Пробірки місткістю 50 см³ з пришліфованими корками згідно з чинними нормативними документами

Штатив для пробірок згідно з чинними нормативними документами

Піпетки 1-1-2-2,1-2-2-10 згідно з ГОСТ 29227

Циліндр 1-50/335 згідно з ГОСТ 18481 або 1-500 згідно з ГОСТ 1770

Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709

Розчини водно-етанольні типові для визначання альдегідів в спирті (з вмістом оцтового аль­дегіду 1,2,4,10 мг/дм³ безводного спирту) згідно з чинними нормативними документами

Фуксиносірчистий реактив 1 згідно з чинними нормативними документами

Фуксиносірчистий реактив 1 зберігають за температури (10 ± 5) °С (в холодильнику). Перед ви­конанням випробовувань реактив виставляють з холодильника і перевіряють його готовність до ро­боти. Для цього в пробірку вносять 10 см³ типового розчину з масовою концентрацією оцтового аль­дегіду 2 мг/дм³ безводного спирту, додають 2 см³ фуксиносірчистого реактиву 1, витримують 20 хв і після цього визначають на фотоколориметрі оптичну густину в кюветі товщиною 20 мм з світлофільтром довжиною світлової хвилі 540 нм. Оптична густина повинна бути в межах від 0,08 до 0,12. Якщо оптична густина нижча ніж 0,08, то фуксиносірчистий реактив 1 продувають повітрям протягом 1—2 хв. Якщо оптична густина вище ніж 0,12, то реактив для кількісного визна­чання не застосовують. Періодичність перевірки фуксиносірчистого реактиву 1 —двічі на місяць.

Можна застосовувати інші прилади, реактиви, посуд і т. ін. з характеристиками не гіршими за вказані.

Для визначання альдегідів у спирті готують водно-спиртовий розчин з об’ємною часткою спир­ту 50 % за таблицею 4.

Таблиця 4 — Об’єм води, який необхідно додати до 10 см³ вихідного спирту з відповідною об’ємною част­кою для отримання водно-спиртового розчину з об’ємною часткою спирту 50 % за температури 20 °С

Приготовлений водно-спиртовий розчин з об’ємною часткою спирту 50 % витримують у во­дяній бані з температурою води 20 °С протягом ЗО хв, після чого використовують для проведен­ня випробовування.

Перед проведенням випробовування типові розчини витримують за кімнатної температури не менше ніж ЗО хв.

Отримання градуювальних характеристик типових розчинів і випробовування зразків спирту проводять одночасно і в однакових умовах.

Для побудови градуювального графіка в чотири пробірки поміщають по 10 см³ типових роз­чинів з масовою концентрацією оцтового альдегіду в безводному спирті відповідно 1,2,4,10 мг/дм³. В п’яту (n-у) пробірку вносять 10 см³ досліджуваного спирту об’ємною часткою 50 %. Одночасно ви­пробовують не більше 10 проб (зокрема типові розчини). Пробірки поміщають у водяну баню з тем­пературою (20 ± 0,5) °С і витримують протягом 10 хв. Після цього в усі пробірки додають по 2 см³ фуксиносірчистого реактиву 1. Пробірки закривають пришліфованими корками, перемішують вміст і витримують за температури (20 ± 0,5) °С протягом 20 хв. Інтенсивність забарвлення (оптичну гу­стину) визначають із застосуванням фотоелектроколориметра в кюветі товщиною 20 мм з світло­фільтром довжиною світлової хвилі 540 нм у порівнянні з дистильованою водою.

Оптичну густину кожного розчину визначають не менше як з трьох паралельних вимірювань і з отриманих значень знаходять середнє арифметичне.

За отриманими після колориметрування результатами будують градуювальний графік, відкла­даючи на осі абсцис значення масової концентрації альдегідів в безводному спирті, у міліграмах на кубічний дециметр, а на осі ординат — відповідні їм значення оптичної густини типових розчинів.

Залежність між оптичною густиною і масовою концентрацією альдегідів у типових розчинах на градуювальному графіку повинна бути лінійною.

За величиною оптичної густини досліджуваного водно-спиртового розчину визначають масову концентрацію альдегідів у спирті в перерахунку на оцтовий альдегід в безводному спирті, у мілігра­мах на кубічний дециметр, за допомогою градуювального графіка.

За остаточний результат беруть середнє арифметичне значення результатів двох паралель­них визначень, різниця між якими не повинна перевищувати 0,3 мг альдегідів у перерахунку на оц­товий альдегід в 1 дм³ безводного спирту за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Альдегіди в етиловому спирті-сирці визначають відповідно до 6.6.2.

Попередньо етиловий спирт-сирець розбавляють в 100 разів розчином спирту етилового рек­тифікованого «Вищої очистки» з об'ємною часткою 50 %. Для цього в мірну колбу місткістю 100 см³ вносять 1 см³ досліджуваного спирту-сирцю, об’єм колби доводять до позначки розчином спирту ети­лового ректифікованого «Вищої очистки» з об’ємною часткою 50 % та старанно перемішують.

Контроль якості вимірювань виконують відповідно до розділу 8.

Нижня границя визначання (LOD) масової концентрації альдегідів в перерахунку на оцтовий альдегід в безводному спирті — 0,5 мг/дм³.

Лінійність (L) вимірювань альдегідів в перерахунку на оцтовий альдегід в безводному спирті в діапазоні — 0,5—10,0 мг/дм³.

Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації альдегідів наведено в таблиці 5.

Таблиця 5 — Значення нормативів контролю похибки визначання масової концентрації альдегідів

Сивушне масло — це переважно суміш вищих спиртів: пропілового, ізопропілового, бутило­вого, ізобутилового, ізоамілового та інших. Визначання сивушного масла здійснюють одним з на­ведених методів.

Метод визначання масової концентрації сивушного масла з саліциловим альдегідом дає мож­ливість визначити загальну кількість вищих спиртів (за винятком пропілового та ізопропілового, які не дають кольорової реакції з саліциловим альдегідом) в перерахунку на суміш ізобутилового та ізоамілового спиртів, які в типових розчинах перебувають у співвідношенні 1:1.

Метод визначання масової концентрації сивушного масла з парадиметиламінобензальдегідом (П-ДМАБА) дає можливість визначити загальну кількість вищих спиртів у перерахунку на суміш пропілового, ізобутилового та ізоамілового спиртів, які в типових розчинах перебувають у співвідно­шенні 3:1:1.

Метод ґрунтується на реакції наявних у досліджуваному етиловому ректифікованому спирті вищих спиртів з розчином саліцилового альдегіду в присутності сірчаної кислоти.

Колориметр фотоелектричний лабораторний типу КФК згідно з чинними нормативними доку­ментами

Секундомір згідно з чинними нормативними документами

Штатив для пробірок згідно з чинними нормативними документами

Піпетки 1-1-2-0,5; 1-2-2-5; 1-2-2-19 згідно з ГОСТ 29227

Пробірки місткістю 50 см³ з пришліфованими корками згідно з чинними нормативними доку­ментами

Спиртовий розчин саліцилового альдегіду з об’ємною часткою 1 % згідно з чинними норма­тивними документами

Кислота сірчана, хімічно чиста, що витримує пробу Саваля, концентрована, згідно з ГОСТ 4204, або особливо чиста згідно з ГОСТ 14262.

Розчини водно-етанольні типові для визначання сивушного масла в спирті з саліциловим аль­дегідом згідно з чинними нормативними документами.

Можна застосовувати інші прилади, реактиви, посуд і т. ін. з характеристиками не гіршими за вказані.

Метод ґрунтується на колориметричному вимірюванні оптичної густини досліджуваного забарв­леного розчину, отриманого після реакції наявних у спирті вищих спиртів з саліциловим альдегі­дом у присутності концентрованої сірчаної кислоти.

По 10 см³ концентрованої сірчаної кислоти вносять у пробірки з пришліфованими корками, обережно по стінці пробірки додають: у першу пробірку 5 см³ досліджуваного спирту, в інші — відповідно по 5 см³ типових розчинів з масовою концентрацією сивушного масла в безводному спирті 1,2,3,4,(15) мг/дм³ таким чином, щоб не відбувалось змішування рідин, а утворювалось два шари. Потім у кожну пробірку додають по 0,5 см³ спиртового розчину саліцилового альдегіду, про­бірки закривають корками. Пробірки почергово перемішують і ставлять через точні проміжки часу в киплячу водяну баню, де витримують точно 10 хв. Після цього пробірки в тій самій послідовності, витримуючи встановлений інтервал часу, виймають з бані та занурюють у проточну холодну воду (краще в водяну баню з льодом) для швидкого охолодження (протягом 1 хв), до кімнатної темпе­ратури (20 ± 5) °С. Інтенсивність утвореного в результаті реакції жовтого забарвлення (оптичну гу­стину) вимірюють відразу на фотоелектроколориметрі з світлофільтром довжиною хвилі 540 нм в кюветі товщиною 20 мм порівняно з дистильованою водою.