---

Пробовідбірні трубки повинні бути пластикові з внутрішнім діаметром 4 мм. Якщо фотометр не містить насоса, під час проведення випробовувань необхідно застосовувати насос для відбирання проб повітря. Для деяких типів фотометрів може стати необхідністю розбавлення проби чистим повітрям. Насос повинен забезпечувати мінімізацію втрат аерозолю всередині насоса і змін у об'ємному потоці, спричинених змінами тиску в пробовідбірній зоні.

Концентрацію аерозолю в камері в процесі випробовувань контролюють через окрему систему відби­рання проб, щоб запобігти забрудненню системи відбирання проб з лицевої частини. Бажано використову­вати окремий полуменевий фотометр.

У випадку, якщо застосування другого фотометра неможливе, дозволено використання окремої системи відбирання проб, і одного фотометра. У такому випадку необхідно дочекатися повернення по­казників фотометра до фонового рівня.

Випробовування проводять за кімнатної температури і відносної вологості не більше 60 %.

Значення коефіцієнта підсосу (Р) розраховують за результатами вимірювань, які проведено в останні 100 с кожної з вправ, щоб уникнути змішування результатів послідовних вправ.

Значення Р у відсотках розраховують за формулою:

^С2
₽(%) = 1,25-100,

С.

де с, — концентрація хлориду натрію у випробовувальному повітрі;

с_? — концентрація хлориду натрію у дихальній зоні випробовуваного апарата.

Коефіцієнт 1,25 долучено з огляду на затримування хлориду натрію легенями.

Визначений повітряний тиск прикладають до матеріалу, який зволожений рідиною і має плівку з такої самої рідини на зовнішній поверхні. У випадку утворювання бульок на зовнішній поверхні мате­ріал вважають пористим з огляду на визначання методу випробовування коефіцієнта підсосу.

Придатна форма устатковання показана на рисунку 8.

Складається з циліндричної посудини над якою випробовуваний зразок затискають за допомогою обтискного кільця і Гвинта. Насадка містить прокладку з синтетичної гуми для ізолювання випробовува­ного зразка.

Випробовування проводять в умовах нормальної кімнатної температури і відносної вологості.

Беруть випробовувані зразки з різних місць капюшона для оцінювання усіх матеріалів, швів і пере­городок.

Зберігають зразки не менше 24 год в умовах нормальної кімнатної температури і відносної воло­гості.

Занурюють підготовлений випробовуваний зразок в уайт-спирит на глибину приблизно 15 мм не менш ніж на 3 хв. Виймають випробовуваний зразок з уайт-спирту і закріплюють його на випробовувальній насадці. Виливають кілька мілілітрів уайт-спириту на поверхню випробовуваного зразка.

Прикладають тиск, який поступово збільшують до максимум 200 мбар або до утворювання бульба­шок, до внутрішньої поверхні випробовуваного зразка.

Зафіксовують утворення будь-яких бульбашок на зовнішній поверхні випробовуваного зразка в умовах тисків до 200 мбар, які показують, що матеріал є пористим.

Повторюють випробовування з іншим зразком.

Заносять до звіту наявність або відсутність пористості тканини.

8. МАРКОВАННЯ

   1. Виробника, постачальника або імпортера потрібно ідентифікувати за назвою, торговельним знаком або Іншими засобами ідентифікування.

   2. Марковання для ідентифікування типу.

   3. Номер цього стандарту.

   4. Номінальна тривалість роботи.

   5. Апарат повинен бути чітко помаркований «Тільки для рятування».

   6. Серійний номер.

   7. Рік виготовляння/строк придатності.

   8. Якщо на технічні характеристики окремих частин може вплинути старіння, засоби ідентифіку­вання дати виготовляння (щонайменше року виготовляння).

   9. Деталі І складові частини, які впливають на безпеку використання, повинні бути помарковані для легкого ідентифікування.

Для частин, які з наявних причин не можуть бути помарковані, відповідну інформацію долучають до інформації, яку надає виробник.

1. 10. Якщо апарат зберігається в герметичному контейнері, марковання повинно бути нанесене на контейнер.

   11. Марковання повинно бути розбірливе і стійке наскільки це можливо.

2. ІНСТРУКЦІЇ ЩОДО ЕКСПЛУАТУВАННЯ

   1. У разі постачання кожен апарат повинен бути супроводжений інструкціями щодо експлуатування

   2. Інструкції щодо експлуатування повинні бути складені офіційною мовою(-ами) країни призначення

   3. Інструкції щодо експлуатування повинні містити усю необхідну для навченого і кваліфікованого персоналу інформацію щодо:

• використовування (обмеження до використовування);

• визначання закінчення номінальної тривалості роботи;

• методів контролювання перед використанням;

• способу надягання та припасовування розміру;

• правил експлуатування;

• дії, до яких користувач повинен вдаватися по закінченні номінальної тривалості роботи

• правила обслуговування (краще окремо надруковані інструкції);

• Інтервали для перевіряння;

• умови зберігання;

• строк придатності або його еквівалент;

• пакування апарата у переносний (зберігальний) контейнер (якщо капюшон для більш ніж одноразо­вого використовуання).

Примітка. Надані у EN 12021 значення дійсні тільки для вимірювання в нормальних умовах (атмосферний тиск, кімнатна темпера­тура).

Піктограму можна постачати окремо, якщо недостатньо місця на переносному (зберігальному) контейнері.

• використовування устатковання у вибухонебезпечній атмосфері;

• цілість апарата під час перевезення транспортом;

• порядок одягання.

• припасовування лицевої частини (контрольні операції перед використанням);

• підсос повітря, спричинений лицевим поростом;

• якість газу;

• використовування устатковання у вибухонебезпечній атмосфері;

• використання під водою.

Будь-яка інша інформація, яку надають за бажанням виробника.Розміри у міліметрах

К —сталевий ящик;

N — кулачок;

Р— сталева плита;

S— поршень, який рухається по вертикалі,

Рисунок 1 — Випробовувальне устаткований для випробовувань механічної міцност

і

6. —

   1 —балон з пропаном;

   2а — вентиль;

   2Ь — пристрій для регулювання потоку;

   3. — регулятор тиску;

7. — манометр;

8. —обмежувач полум'я;

опора для апарата;

—полум'я;

—екран;

— пальник;

— двигун і пристрій для регулювання швидкості.

Рисунок 2 — Устатковання для випробовування стійкості до займання

Розміри у міліметра

х

Рисунок 3 — Випробовуваний зразок з ізольованими електродами для випробовування поверхневого опору

1. — дихальна машина;

2. — допоміжна легеня;

3. — односторонній клапан;

4. — витратомір;

5. — компенсатор;

6. — аналізатор діоксиду вуглецю;

7. — соленоїдний клапан;

8. — муляж голови (див. рисунок 5);

9. — трубка для відбирання проб з вдихуваного газу;

10. — поглинач діоксиду вуглецю.

Рисунок 4 — Схема типового устаткований для вимірювання вмісту
діоксиду вуглецю у вдихуваному повітр

і

Розміри у міліметрах

1 — Шеффілдівська голова

Рисунок 5 — Шеффілдівська голова для вимірювання діоксиду вуглецю у вдихуваному газі і для вимірювання опору диханню

Рисунок 6 (а) — Кульковий пробовідбірник, який використовують в капюшонах з жорстким оглядовим склом

З

1. — випробовуваний капюшон;

— тримальна стрічка:

— здатні до регулювання пластикові кронштейни;

4 — пробовідбірник.

Рисунок 6 (Ь) — Типове устаткований для відобирання проб для апаратів з еластичним пластиковим капюшоном

7. 1. — дихальний апарат;

   2. —ковпак;

   3. —доріжка;

   4. — насос;

   5. — трипортовий (двоходовий клапан);

   6. — аналізатор.

   
   

   1. — вентилятор;

   2. — розсіювач потоку;

   3. — трубопровід;

   4. — повітря+ SF_e;

   5. — зразок з ковпака;

   6. — зразок з дихальної зони;

   
   

8. —

   1. — генератор:

9. — насос;

10. — ковпак;

11. — зразок з ковпака;

12. — зразок з дихальної зони;

Рисунок 7 (а) — Устатковання для визначання коефіцієнта підсосу з використанням гексафториду сірки

фотометр;

—доріжка;

— трубопровід і розсіювач потоку;

— додаткове повітря;

— вентилятор;

— повітря ♦ NaCI.

Рисунок 7 (Ь) — Устатковання для визначання коефіцієнта підсосу з використанням хлориду натрію

Примітка. На цій діаграмі показано один із можливих способів конструювання апарата.

1. — випробовувальна насадка: мідна циліндрична посудина над якою зразок «а» затиснутий за допомогою обтискного кільця «Ь» і і’винта <с». Насадка містить прокладку з синтетичної гуми для ізолювання зразка;

2. — пристрій для вимірювання тиску;

3. — блокувальний клапан для направляння повітря до випробовувальної насадки;

4. — регулювальний вентиль для встановляння необхідного темпу зростання тиску в « ї»;

5. — блокувальний клапан для направляння повітря до пристрою для вимірювання тиску;

б—приєднаний до «1» резервуар з повітрям місткістю приблизно 2,5 дм¹. Це забезпечує те, що швидкість потоку повітря через тканину на початку утворювання бульбашок не зможе суттєво знизити темп зростання тиску;

7—подавання повітря.

Рисунок 8 — Випробовувальне усталювання для оцінювання пористості матеріалу капюшона

ДОДАТОКА
(обов'язковий)

МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ЕЛЕКТРИЧНОГО ОПОРУ
НЕМЕТАЛЕВИХ ПЕРЕНОСНИХ (ЗБЕРІГАЛЬНИХ) КОНТЕЙНЕРІВ

А.1 Метода використовуванням вольтметра і амперметра

Струм вимірюють прямим методом за допомогою мікроамперметра або гальванометра (див. рису­нок А.1) або непрямим методом за допомогою підсилювача постійного струму, який показує струм за допомогою вимірювання падіння напруги за відомого опору (див. рисунок А.2а)). Напругу вимірюють вольт­метром. У звичайних випадках співвідношення струму і напруги вимірюють приладом, який прямо виз­начає опір (див. рисунок А.2Ь)).

А.2 Порівняльний метод

Невідомий опір порівнюють з відомим опором за допомогою визначання співвідношення струмів за однаково прикладеної послідовно до двох опорів напруги (див. рисунок А.За) або компенсуванням двох опорів на містку Вайтстоуна (див. рисунок А.ЗЬ).