---

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.3.

Усі використані в конструкції матеріали повинні мати відповідну механічну міцність, надійність і стійкість до пошкодження, спричиненого, наприклад впливом тепла і (або) вологи.

Зовнішні частини апарата, за винятком лицевої частини і дихальних шлангів, повинні мати поверхневий опір не нижче Ю⁹0м.

В зовнішніх деталях, тобто в тих деталях, які можуть зазнати удару, повинно бути зведено до мінімуму використовування алюмінію, магнію, титану або сплавів, що містять таку кількість цих металів, яка може під час удару і виникнення іскри бути причиною займання горючих газових су­мішей.

Матеріали, які можуть вступати в прямий контакт зі шкірою користувача або впливати на якість дихального повітря, не повинні бути причиною подразнення або чинити інший шкідливий вплив на здоров’я користувача.

Необхідно уважно здійснювати підбір матеріалів, які можуть вступати в прямий контакт з кис­нем під високим тиском.

Випробовування проводять відповідно до 7.2, 7.3 і 7.9.

Використані матеріали повинні витримувати дію чистильних І дезінфікувальних засобів та процедур, які рекомендовані виробником.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 І 7.3.

Маса готового до використання апарата з лицевою частиною і повністю наповненим бало- ном(-ами) не повинна перевищувати значень, вказаних у таблиці 2.Таблиця 2 — Маса апарата

Складові частини апарата повинні легко роз’єднуватися для проведення чищення, перевіряння і випробовування.

Всі знімні частини повинні легко приєднуватися та закріплюватися за можливості без допо­моги інструментів.

Під час звичайного технічного обслуговування будь-які засоби ущільнення повинні залиша­тися на призначеному для них місці у разі роз’єднання з’єднувальних вузлів або муфт.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.3.

Конструкція апарата повинна бути така, щоб будь-які скручування дихальних шлангів не впли­вали на посадку або експлуатаційні властивості апарата або спричинювали їх роз’єднання.

Конструкція з’єднувальних муфт повинна запобігати ненавмисному перекриванню подавання повітря.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.3.

З’єднання дихальних шлангів між апаратом і з'єднувальним вузлом обладнання повинні ви­тримувати протягом 10 с прикладену по осі розтягувальну навантагу 250 Н.

Випробовування проводять відповідно до 7.10.

З'єднання між дихальним апаратом та лицевою частиною досягають нерознімним з’єднанням, з’єднанням спеціального типу або нарізевим з’єднанням.

В апараті не можна використовувати нарізь згідно з EN 148-1 і EN 148-3, або будь-яку іншу, сумісну з такими типами нарізей.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.3.

У випадку застосування центрального нарізевого з'єднання використовують муфту-коліно відповідно до 3.1 EN 148-2.

Конструкція підвісної системи повинна давати змогу проводити регулювання, а також легке і швидке надягання і знімання апарата без сторонньої допомоги. Конструкція засобів регулювання повинна запобігати їх випадковому розрегулюванню.

У разі проведення експлуатувальних випробовувань конструкція підвісної системи повинна давати змогу носити апарат без створювання стороннього дискомфорту. Користувач не повинен показувати ознак напруження, що відносяться до носіння апарата, і апарат повинен якомога менше заважати користувачеві під час роботи у зігнутому положенні або в умовах обмеженого простору.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.3.

Матеріали ремінців і пряжок вважають стійкими до займання за відсутності їх горіння або го­ріння не більше 5 с після вилучання із полум’я.

Випробовування проводять відповідно до 7.11.

Під час проведення експлуатувальних випробовувань підвісну систему вважають задовіль­ною, якщо вона не ковзає і продовжує надійно утримувати апарат на тулубі користувача впродовж усього випробовування.

Випробовування проводять відповідно до 7.3.

Конструкція клапанів повинна забезпечувати легке обслуговування і правильну заміну.

Для застосування придатні тільки ті вдихальні і видихальні клапани, їх вузли і окремі деталі, які ідентичні конструкції виробника.

Вдихальні і видихальні клапани іншої конструкції можна використовувати у випадку, якщо надано їх точний опис в інформації, яку надає виробник. Інформацію в інструкціях виробника можна супроводжувати ілюстраціями (фотографіями, рисунками) для правильного складання такого вузла.

Щоб сприяти правильному складанню, складові частини повинні мати точний опис і марковання.

В інформації, яку надає виробник, потрібно вказувати засоби перевіряння правильного скла­дання.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Апарат повинен містити надлишковий клапан, який працює автоматично за рахунок тиску, що створюється в дихальному контурі. Клапан повинен правильно функціювати у будь-якому напрямку і бути захищений від бруду і механічних пошкоджень.

Надлишковий клапан повинен бути забезпечений засобами герметизації для випробовування герметичності апарата.

Якщо розміщувати і задіювати надлишковий клапан перед поглинальним патроном, різниця тиску між надлишковим клапаном і входом до дихального мішка у будь-якому разі не повинна пе­ревищувати мінімальний тиск відкривання надлишкового клапана.

Апарат повинен містити надлишковий клапан, який складається з двох послідовно розміщених клапанів, або будь-які інші засоби, що відповідають вимогам цього стандарту.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Тиск відкривання зволоженого надлишкового клапана будь-якої орієнтації за постійного по­току 1,0 дм³/хв повинен становити від 1,5 мбар до 4,0 мбар.

Опір надлишкового клапана будь-якої орієнтації не повинен перевищувати 5 мбар у разі ви­пробовування:

1. постійним потоком 50 дм³/хв для комплектів апаратів зі швидкістю потоку газу вище 2 дм³/хв;

2. постійним потоком ЗО дм³/хв для комплектів апаратів зі швидкістю потоку газу вище 2 дм³/хв;

Випробовування проводять відповідно до 7.12.

Тиск відкривання зволоженого надлишкового клапана будь-якої орієнтації за постійного по­току 1,0 дм³/хв не повинен перевищувати 10 мбар.

Опір надлишкового клапана будь-якої орієнтації не повинен перевищувати 11 мбар у разі випробовування:

1. постійним потоком 50 дм³/хв для комплектів апаратів зі швидкістю потоку газу вище 2 дм³/хв;

2. постійним потоком ЗО дм³/хв для комплектів апаратів зі швидкістю потоку газу вище 2 дм³/хв;

Випробовування проводять відповідно до 7.12.

Надлишковий клапан повинен витримувати зовнішній тиск 10 мбар, прикладений в протилеж­ному до відкривання клапана напрямку так, щоб максимальна зміна тиску не перевищувала 1 мбар за 1 хв.

Випробовування проводять відповідно до 7.17.

Дихальний мішок потрібно виготовляти з дуже еластичного матеріалу і він повинен бути за­хищений від стискальної дії зовнішніх сил.

Дихальний мішок повинен надійно і герметично приєднуватись до з’єднання. З’єднувач зі сто­рони вдиху повинен мати таку форму, щоб його отвір неможливо було затулити самим мішком.

Ефективний об'єм дихального мішка повинен становити не менше 5 дм³. Об’єм потрібно ви­мірювати за тиску 7,5 мбар і мінус 5 мбар по відношенню до атмосферного тиску.

Примітка. Для апаратів з подаванням повітря постійним потоком може виникнути необхідність збільшити об'єм дихаль­ного мішка.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 І 7.13.

Додатково до описаних лабораторних випробовувань випробовують експлуатувальні власти­вості апарата за умов, наближених до реальних. Метою цих загальних випробовувань є перевіряння пристрою на недоліки, що не можуть бути визначені будь-якими іншими випробовуваннями згідно з цим стандартом.

На час закінчення роботи користувача з апаратом або на момент досягнення опору диханню на вдиху 35 мбар рівень кисню у вдихуваному повітрі повинен становити не менше 21 % (за об’ємом), а рівень СО₂ не повинен перевищувати 3 % (за об’ємом).

Там, де на думку фахівця з випробовувань апарат не може бути схвалений через виявлені під час експлуатувальних випробовувань недоліки, що відносяться до сприйняття користувача, ви- пробовувальна лабораторія повинна описати ті випробовування, які виявили ці недоліки. Це дає змогу іншим випробовувальним лабораторіям продублювати випробовування і оцінити отримані результати.

Випробовування проводять відповідно до 7.3.

Апарат повинен безвідмовно працювати після зберігання в діапазоні температур від мінус ЗО °С до плюс 60 °С.

Випробовування проводять відповідно до 7.4.1.1, 7.4.1.2, 7.4.2.1 і 7.4.2.2.

Випробовування проводять відповідно до 7.4.1.2, 7.4.2.2.

Апарат, призначений для використовування в умовах температури нижче мінус 6 °С, повинен зберігати працездатність за такої температури.

Випробовування проводять відповідно до 7.4.1.3, 7.4.2.3.

Після температурного впливу відповідно до 7.14 і повернення до навколишньої температури (20 ± 3) °С перевіряють усі з'єднання між апаратом і лицевою частиною.

У випадку використовування центральної нарізі, для перевіряння застосовують наріземіри. Після випробовування розміри з’єднувального вузла лицевої частини повинні відповідати еталону.

До усіх з’єднувальних вузлів лицевої частини застосовують випробовування розтягуванням відповідно до 7.12.4 EN 136:1997. Роз’єднань не повинно бути.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Після температурного впливу відповідно до 7.14 і повернення до навколишньої температури, апарат повинен відповідати вимогам 6.28 за легеневої вентиляції 50 дм³/хв. Використовувані ма­теріали не повинні мати пошкоджень, таких як, наприклад, деформування, тріщини або корозія.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.8.

Дихальні трубки, що ведуть до лицевої частини, з’єднувальний вузол лицевої частини і леге­невий автомат (якщо він приєднаний до лицевої частини) повинні бути «самогасильні», тобто їхні матеріали не повинні бути легкозаймисті і складові частини не повинні продовжувати горіти більше 5 с після вилучання з полум’я.

Випробовування проводять відповідно до 7.15.

За методами, описаними у 8.6 EN 136, випробовують дихальні трубки, що ведуть до лицевої частини, з’єднувальний вузол лицевої частини і легеневий автомат (якщо він приєднаний до ли­цевої частини) для визначання їх стійкості до впливу теплового випромінювання.

Апарат вважають, згідно з цим стандартом, стійким до теплового випромінювання, якщо він продовжує працювати належним чином, а його складові частини зберігають герметичність після періоду випробовувань, що становить 20 хв, незважаючи на їх можливе деформування.

Випробовують металеві трубки високого тиску, клапани і з’єднання для визначання їх здат­ності витримувати тиск, що на 50 % перевищує максимальний тиск наповнення балона(-ів).

Неметалеві частини випробовують, щоб визначити їх здатність витримувати тиск, що вдвічі перевищує максимальний тиск наповнення балона.

Усі трубки середнього тиску, які розташовані нижче редуктора тиску, повинні не менше 15 хв витримувати тиск, що вдвічі перевищує максимальний власний робочий тиск.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.