---

Результати вимірювання за методикою цього стандарту вважають такими, що відповідають його вимогам, якщо К₂&< 7 дБ (див. таблицю 0.1).

За формулою (7) розраховують A-зважений рівень звукового тиску на вимірювальній поверхні L_pfA шляхом внесення у величину L_pA поправок на фоновий шум К_1А і відбитий звук К_2А

Ц>/А ~ ^-рА ~ ^1А ~ ^2А- (7)

A-зважений рівень звукової потужності L^a визначають за формулою:

S

M

(8)

/va - Lpf* +10Ід—-, дБ,

ь₀

де LpfA — A-зважений рівень звукового тиску на вимірювальній поверхні, визначений за форму­лою (7);

S — площа вимірювальної поверхні, м²;

S_o = 1 м².

Методики вимірювання шуму конкретних типів машин можуть передбачати необхідність отримання додаткової інформації, а саме:

1. про наявність імпульсних шумів, що вимірюють за однією з методик додатка D; та про на­явність чутних дискретних тонів;

2. про спектр звукового тиску в окремих точках розміщення мікрофона на вимірювальній по­верхні або усереднене значення спектра для вимірювальної поверхні;

3. про коливання A-зваженого рівня звукового тиску за часом в окремих точках установлення мікрофона;

4. про рівень звукового тиску, зваженого за часом для іншої тривалості вимірювання і/або частотою в окремій точці (точках) розміщення мікрофона на вимірювальній поверхні.

8. РЕЄСТРОВАНА ІНФОРМАЦІЯ

За можливості, збирають інформацію, про яку йде мова у 9.1—9.6, і далі реєструють резуль­тати всіх вимірювань, проведених відповідно до цього стандарту.

Опис джерела звуку, у тому числі:

• тип;

• технічна характеристика;

• розміри;

• виробник;

• серійний номер;

• рік виготовлення.

1. Режим роботи.

2. Умови закріплювання.

3. Розміщення джерела шуму у середовищі випробовування.

4. Якщо випробовуваний об’єкт містить кілька джерел шуму, — опис цих джерел у режимі їх роботи протягом вимірювань.

1. Опис акустичного середовища

• якщо вимірювання проводять у приміщенні — опис фізичних властивостей покривів стін, стелі і підлоги, ескіз розміщення джерела шуму і інших предметів у приміщенні;

• якщо вимірювання проводять на відкритому повітрі — ескіз розміщення джерела шуму на місцевості, у тому числі опис фізичних властивостей навколишнього середовища.

2. Акустична характеристика середовища випробовування відповідно до додатка А.

1. Обладнання, що застосовують під час вимірювання: назва, тип; номер серії; виробник.

2. Спосіб перевіряння калібрування мікрофонів та інших компонентів вимірювальної системи, дата, місце і результати калібрування.

3. Якщо використовують вітрозахисний екран для мікрофона — його характеристика.

A-зважений рівень звукової потужності

.Примітка 23. Згідно з ISO 9296 необхідно, щоб A-зважений рівень звукової потужності L_Waa шуму комп’ютерів та канце­лярського обладнання було виражено в белах: 1 Б = 10 дБ.

1. Форма вимірювальної поверхні, вимірювальна відстань або радіус; точки розміщення мікрофонів.

2. Площа вимірювальної поверхні S.

3. Поправка К_1А на фоновий шум для визначання A-зваженого рівня звукового тиску на вимі­рювальній поверхні.

4. Поправка К₂& і спосіб її визначання за однією з методик додатка А.

5. A-зважені рівні звукового тиску L_pA/ (відповідно також L_pA1с/) для кожної /-тої точки вимі-

р

Lpk.icj

-у , де х — вимірювана

l~pfb,x

ювання.

д) A-зважений рівень звукового тиску на вимірювальній поверхні відстань d або радіус вимірюваної поверхні г.

h) Місце, дата проведення вимірювання, прізвище особи, відповідальної' за вимірювання.

9.6 Додаткові дані

1. A-зважений рівень звукового тиску у конкретній точці розміщення мікрофона на вимірю­вальній поверхні.

2. Інформація про імпульсний шум відповідно до методики додатка D і/або про наявність чут­них дискретних тонів.

3. Коливання A-зваженого рівня звукового тиску за часом у конкретній точці або на всій вимі­рювальній поверхні.

4. Швидкість і напрямок вітру.

5. Будь-яка інша інформація про шуми, необхідна згідно з методикою вимірювання шуму.

6. Якщо немає можливості застосувати методику з вищою точністю вимірювання, може бути корисною інформація про рівні звукового тиску у частотних смугах.

10 ВІДОБРАЖУВАНА У ЗВІТІ ІНФОРМАЦІЯ

У звіті необхідно наводити лише ті дані (див. розділ 9), які необхідні для проведення вимірю­вання (див. ISO 4871).

У звіті повинно бути зазначено, що наведені в ньому дані про рівень звукової потужності от­римано у повній відповідності до вимог цього стандарту (або навпаки — за неповної відповідності).

Значення A-зваженого рівня звукової потужності джерела шуму, що випробовують, заокруглюють до найближчого цілого числа в децибелах.

ДОДАТОК А
(обов'язковий)

МЕТОДИКА ВИЗНАЧАННЯ ХАРАКТЕРИСТИК
АКУСТИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА

А.1 Загальні положення

Для забезпечення відповідності вимогам цього додатка на місці проведення випробовувань на відкритому повітрі або в звичайному приміщенні має бути створено необхідне акустичне середовище.

Звуковідбивальні предмети, крім звуковідбивальних площин, мають бути видалені або розмі­щені на максимальній відстані від машини, яку випробовують.

В ідеалі, місце випробування повинно являти собою вимірюваною поверхнею, що перебуває:

1. всередині звукового поля, практично позбавленого впливу небажаних звуків, відбитих від навколишніх предметів і стін приміщення, і

2. за межами ближнього поля джерела шуму, яке випробовують.

У разі застосування орієнтувального методу вимірювання вважають, що вимірювальна поверх­ня перебуває за межами ближнього звукового поля, якщо вимірювана відстань від джерела, що випробовують, дорівнює або перевищує 0,15 м.

Для проведення вимірювання на відкритому повітрі мають бути виконані вимоги А.2. Для про­ведення вимірювання у приміщенні треба користуватись однією з альтернативних методик, наве­дених у А.З. У разі невиконання цих положень вимірювання вважають такими, що не відповідають цьому стандарту.

Примітка 24. Альтернативну методику визначання характеристик акустичного середовища, якою можна користуватись замість методик цього додатка, викладено в ISO 3744.

А.2 Умови середовища

А.2.1 Типи відбивальних поверхонь

Прикладами допустимих відбивальних площин у разі вимірювання на відкритому повітрі є: тверда земляна поверхня, штучні покриви (бетон, асфальт); у разі вимірювання у приміщенні відби- вальною площиною зазвичай є підлога. Необхідно, щоб відбивальна поверхня не перетворилась у додаткове джерело помітного звуку через вібрацію, що передається на неї.

А.2.1.1 Форма і розміри

Розміри відбивальної площини мають бути більшими за проекцію на неї вимірюваної поверхні.

А.2.1.2 Коефіцієнт звукопоглинання

Коефіцієнт звукопоглинання (див. ISO 354) звуковідбивальної площини має бути менше ніж 0,1 у межах всього діапазону частот, який нас цікавить. На відкритому повітрі цій вимозі відповідають бетонна, асфальтова, кам’яна або утрамбована земляна поверхня.

Якщо звуковідбивальна площина має вищий коефіцієнт звукопоглинання, як, наприклад, земля, вкрита травою або снігом, вимірювана відстань не повинна перевищувати 1 м. Під час вимірювань у приміщенні як відбивальну площину можна використовувати дерев’яну або кахельну підлогу.

А.2.2 Звуковідбивальні предмети

Всередині вимірюваної поверхні не повинно бути жодних сторонніх предметів, які можуть відбивати звук, за винятком елементів джерела шуму.

А.2.3 Готування до вимірювання на відкритому просторі

Під час вимірювання треба запобігати впливу будь-яких несприятливих метеоумов, наприклад коливань температури, вітру, підвищеної вологості, опадів.

Завжди треба дотримуватись засторог, наведених виробниками вимірювальних приладів у їх технічних інструкціях.

А.З Методики визначання характеристик, вимоги до місця вимірювання

А.3.1 Методика вимірювання з використанням еталонного джерела звуку

Поправку К_2А визначають розраховуванням рівня звукової потужності еталонного джерела звуку (див. ISO 6926), попередньо прокаліброваного у вільному звуковому полі над відбивальною пло­щиною. У цьому разі К_2А визначають за формулою:

^2А ⁼L WA - L _Wfid, (А.1)

де L*wa — A-зважений рівень звукової потужності еталонного джерела звуку без урахування по­правки на середовище, визначений згідно з розділами 7 і 8 за умови, що К_2А = 0;

L'w^r — прокалібрований A-зважений рівень звукової потужності еталонного джерела звуку (ви­хідний рівень 1 пВт = 10"¹² Вт), дБ.

Примітка 25. Вказівки щодо розміщення еталонного джерела звуку у середовищі вимірювання викладено в ISO 3744, додаток А.

А.З.2 інші методики

Поправка на середовище К_2А, що її розраховують за формулою (7), 8.4, враховує вплив не­бажаного відбиття звуку від стін і/або оточуючих предметів, що перебувають поблизу джерела шуму. Значення цієї поправки, головним чином, залежить від відношення площі звукопоглинання А приміщення вимірювання до площі S вимірюваної поверхні. Дана величина не перебуває у тісному зв’язку з місцем розташування джерела шуму у приміщенні для випробовування.

У цьому стандарті поправку на середовище К_2А визначають за формулою:

K_2A=10lg 1 + 4- , дБ, _{(А 2})

X. J

де А — еквівалентна площа звукопоглинання випробувальної камери на частоті 1 кГц, м²;

S — площа вимірюваної поверхні, м².На рисунку А.1 наведено графік залежності поправки на середовище від співвідношення A/S, розрахованого за формулою (А. 2).

У А.3.2.1 та А.3.2.2 наведено альтернативні методики визначання еквівалентної площі звуко­поглинання А випробувальної камери.

Рисунок А.1 — Поправка на вплив середовища К₂д. дБ

А.3.2.1 Наближений метод

Середній коефіцієнт звукопоглинання а поверхні випробувальної камери вибирають з таблиці А.1. Величину А в квадратних метрах визначають за формулою:

А = a ■ S_v, (А.З)

де а — середній коефіцієнт звукопоглинання для A-зважених значень, наведених у таблиці А.1;

S_v— сумарна площа обмежувальних поверхонь випробувальної камери (стінок, стелі і підлоги), м².

Таблиця А.1 — Наближені значення середнього коефіцієнта звукопоглинання а

А.3.2.2 Ревербераційний метод

За необхідності площу звукопоглинання А можна визначати за виміряним часом реверберації, що виникає у випробувальній камері під впливом широкосмугового шуму або імпульсного звуку з А-зважуванням за прийнятою системою (див. ISO 354). Величину А визначають у квадратних мет­рах за формулою:

V

А = 0,16у, (А.4)

де V — об’єм випробувальної камери, м³;

Т — час реверберації камери, с.

Примітка 26. Для визначання поправки К_2А безпосередньо за A-зваженими значеннями виміряних величин найзручніше вимірювати час реверберації у частотній смузі з центральною частотою 1 кГц.

Для того, щоб вимірювальна поверхня у випробувальній камері відповідала вимогам цього стандарту, відношення площі звукопоглинання А до площі вимірювальної поверхні S повинно до­рівнювати або бути більше ніж 1, тобто

А