Страница 3: ДСТУ ISO 3746:2005. Акустика. Визначення рівнів звукової потужності джерел шуму за звуковим тиском. Орієнтувальний метод з використанням обгинальної вимірювальної поверхні над звуковідбивальною площиною (62271)

Вихідна звукова потужність становить 1 пВт (10~¹² Вт).

Примітка 15. Наприклад, A-зважений рівень звукової потужності позначають Lw_A

Зазвичай діапазон частот, який нас цікавить і який охоплює октавні смуги з центральними частотами від 125 Гц до 8000 Гц

Уявна поверхня у формі прямокутного паралелепіпеда мінімального розміру, у якому розмі­щують джерело шуму, обмежена однією або кількома звуковідбивальними площинами

Половина довжини діагоналі паралелепіпеда, що включає обвідний паралелепіпед і його проек­цію на відбивальній площині (площинах)

Відстань від обвідного паралелепіпеда до вимірювальної поверхні, що має форму паралелепіпеда

Радіус півсферичної вимірювальної поверхні

Шум, створюваний будь-яким джерелом, крім того, яке випробовують.

Примітка 16. Фоновий шум може включати повітряний шум, шум, створюваний вібрацією конструкції, електричні шуми засобів вимірювання

Поправка, що враховує вплив фонового шуму на рівень звукового тиску на вимірювальній поверхні.

Поправка залежить від частоти. Вимірюють у децибелах. У разі А-зважування цю поправку позначають /С_1А

Поправка враховує вплив відбитого або поглинутого звуку на рівень звукового тиску на вимі­рювальній поверхні. Вона залежить від частоти і вимірюється в децибелах. У разі А-зважування цю поправку позначають К_2А

Величина, за допомогою якої шум може бути охарактеризований як «імпульсний» (див. дода­ток D). Вимірюють в децибелах.

4. АКУСТИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

   1. Загальні положення

Середовище, придатне для вимірювання згідно з цим стандартом, може бути плоскою поверх­нею на відкритому просторі або камерою, що відповідає вимогам 4.2, і ізольованою від впливу фонового шуму відповідно до вимог 4.3.

У додатку А викладено методику визначання поправки на середовище К₂, яка враховує відмінність середовища випробовування від ідеальних умов. Для дотримання вимог цього стандарту поправка на середовище К_2А (див. таблиці 0.1 і 8.3) повинна бути рівною або меншою ніж 7 дБ.

Примітка 17. Якщо поправка Х_2А більше за 7 дБ, треба користуватись методиками вимірювання з використанням еталон­ного джерела звука (ISO 3747 або ISO 9614).

A-зважений рівень звукового тиску фонового шуму у середній точці відносно всіх положень мікрофона має бути принаймні на 3 дБ нижче виміряного рівня звукового тиску (див. таблиці 0.1 і 8.2).

4. ЗАСОБИ ВИМІРЮВАННЯ

   1. Загальні положення

Система засобів вимірювання, включаючи мікрофони і кабелі, повинна відповідати вимогам ІЕС 60651 до приладів типу 2, а у випадку застосування інтегрувально-усереднювальних шумомірів — вимогам стандарту ІЕС 60804 до приладів типу 2.

Перед проведенням кожної серії випробовувань для перевірки калібрування всієї вимірюваль­ної системи на одній або кількох заданих частотах до мікрофона підносять звуковий калібратор, що має точність ± 0,3 дБ (клас точності 1 згідно з ІЕС 60942).

Відповідність калібратора вимогам ІЕС 60942 треба перевіряти щорічно, а відповідність всієї вимірювальної системи вимогам ІЕС 60651 (а у разі інтегрувально-усереднювальних шумомірів — вимогам ІЕС 60804) — принаймні один раз на 2 роки в лабораторії з фіксацією результатів каліб­рування і приведенням їх у відповідність до відповідних стандартів.

Дату останньої перевірки засобів вимірювання на відповідність стандартам ІЕС потрібно за­фіксувати.

Якщо вимірювання проводять поза приміщенням, рекомендовано захищати мікрофон від вітру екраном. У цьому разі треба переконатись, що захисний екран не впливає на результати вимі­рювання.

4. УСТАНОВЛЕННЯ І РОБОТА ДЖЕРЕЛА ШУМУ

ПІД ЧАС ВИПРОБОВУВАННЯ

Спосіб розміщення і режим роботи джерела шуму можуть значно впливати на звукову по­тужність створюваного ним шуму.

У цьому розділі викладено умови, необхідні для максимального зменшення розкиду значень звукової потужності, зумовленого способом розміщення і вибором режимів роботи випробовува­ного джерела шуму. Необхідно дотримуватись інструкцій для конкретного типу машин (за їх наяв­ності) щодо розміщення і випробовування джерела шуму. У разі випробовування джерел шуму ве­ликого розміру дуже важливо, щоб враховувалось розміщення всередині обвідного паралелепіпеда всіх деталей, складових частин, допоміжного обладнання, джерел живлення тощо.

Джерело шуму, яке випробовують, розміщують відносно звуковідбивальної площини (або площин) у одній або кількох точках, характерних для його розміщування під час звичайної експлуатації.

Якщо існує кілька можливих варіантів розміщення або типові умови розміщення невідомі, треба розміщувати джерело у найвигіднішому місці і зазначити це у звіті. Якщо існує можливість вибору положення джерела у вимірювальному середовищі, у випробувальній камері повинно бути достатньо простору для формування навколо джерела вимірювальної поверхні, яка відповідала б вимогам 7.1.

У багатьох випадках звукова потужність шуму, створюваного його джерелом, залежить від конструкції, на якій воно закріплено, або від умов закріплювання. Якщо відомі типові умови закріп­лювання обладнання, яке випробовують, їх треба відтворити або змоделювати, якщо це можливо.

Якщо типові умови закріплювання невідомі або їх неможливо відтворити під час випробову­вання, треба вжити заходів щодо запобігання змінам звукової потужності джерела, зумовленими способом його закріплювання. Треба вжити заходів щодо зниження рівня шумів, створюваних кон­струкціями, на яких розміщують джерело шуму.

Примітка 18. Багато джерел слабкого низькочастотного шуму можуть створювати сильні низькочастотні шуми через не­правильний спосіб закріплювання, через який енергія їх вібрації передається на великі поверхні, здатні стати потужними джерелами шуму.

У таких випадках, за можливості, між джерелом шуму і конструкцією, на якій його встановлено, розміщують пружну про­кладку для максимального зменшування передавання вібрації підставці. У цьому разі зазначена підставка повинна мати великий механічний опір для запобігання вібрації і надмірному збільшенню випромінюваного шуму.

Така прокладка непотрібна, якщо у звичайних умовах експлуатації джерело шуму використовують без неї.

Примітка 19. Умови з'єднання, наприклад, двигуна з веденою машиною, можуть значно впливати на потужність випро­мінюваного звуку.

Такі машини і обладнання під час випробовування підвішують або утримують вручну, щоб створюваний ними звук не передавався через закріплювання, яке не є складовою частиною ма­шини, яку випробовують.

Якщо для роботи джерела шуму, яке випробовують, необхідна опора, її розміри мають бути невеликими; бажано, щоб вона була складовою частиною джерела шуму і її було зазначено у ме­тодиці випробовування цього джерела.

Такі машини і обладнання треба розміщувати на звуковідбивальній (акустично твердій) пло­щині (підлозі або стіні). Підлогові машини, призначені виключно для розміщення біля стіни, треба розміщувати на акустично твердій поверхні підлоги біля аналогічної в акустичному відношенні стіни (такої, що не поглинає звук).

Настільне обладнання під час випробовування треба розміщувати на підлозі на відстані не менше ніж 1,5 м від стіни камери, за винятком випадків, коли згідно з методикою випробовування його потрібно розміщувати на підставці або столі.

У цьому випадку обладнання розміщують в центрі випробувального стола.

Необхідно забезпечити, щоб типові електропроводи, трубопроводи чи повітропроводи, при­єднані до джерела шуму, не створювали значної звукової енергії у середовищі випробовування.

За можливості, допоміжне обладнання, яке необхідне для роботи джерела шуму, але не є його складовою частиною, треба розміщувати поза середовищем вимірювання.

Якщо це неможливо, допоміжне обладнання має входити в обвідний паралелепіпед, умови ро­боти цього обладнання повинні бути відображені в звіті про випробування.

Під час вимірювання необхідно створити умови роботи, передбачені методикою випробову­вання цього типу обладнання, за їх наявності. Якщо такої методики немає, джерело шуму повинно працювати у типових умовах його експлуатації. У цьому разі може бути вибрано один з переліче­них нижче режимів:

• робота з визначеною навантагою у робочому режимі;

• робота з повною навантагою (якщо вона відрізняється від зазначеної вище);

• робота без навантаги (вхолосту);

• робота в режимі, за якого в типових умовах експлуатації спостерігається максимальне шумове випромінювання;

• робота з моделюванням навантаги у ретельно визначеному режимі роботи;

• робота в робочому режимі з властивим для цього виду обладнання робочим циклом.

Рівень звукової потужності, створюваної джерелом шуму, має бути визначеним за будь-яких заданих умов роботи, тобто за будь-якої навантаги, будь-якої швидкості, температури тощо. Ці умови визначають до початку випробування і підтримують постійними протягом їх проведення. Джерело шуму повинно вийти на робочий режим роботи до початку вимірювання створюваного ним шуму.

Якщо шумове випромінювання залежить від інших характеристик, наприклад, виду оброб­люваного матеріалу або типу робочого інструменту, ці характеристики за можливості треба добирати такими, щоб розкид результатів вимірювання був мінімальним і типовим для нормальних умов експ­луатації джерела.

Методика вимірювання шуму конкретного типу машин повинна містити відомості про тип інструменту і оброблюваний матеріал.

В окремих випадках необхідно установити один або кілька режимів роботи так, щоб забез­печити потрібну відтворюваність результатів вимірювання шуму, випромінюваного машинами одного типу, а також.зазначити найхарактерніші типові умови експлуатації машин цього типу. Ці умови потрібно зазначити у спеціальних методиках випробовування.

Якщо застосовують режими з моделюванням навантаги, їх вибирають так, щоб рівні звукової потужності випромінюваного шуму не відрізнялись від цих рівнів за нормального режиму роботи випробовуваного джерела.

За можливості, результати вимірювань, проведених за різних режимів роботи під час визнав ченого часового відрізку, треба узагальнити шляхом зважування за величиною енергії, щоб отримати усереднене значення для всього робочого циклу.

Відомості про режими і умови роботи джерела шуму під час акустичних вимірювань повинні бути повністю відображені у звіті про випробовування.

4. ВИМІРЮВАННЯ РІВНІВ ЗВУКОВОГО ТИСКУ

   1. Вибір вимірювальної поверхні

Щоб вибрати точки розміщення мікрофона на вимірювальній поверхні треба спочатку побу­дувати уявний обвідний паралелепіпед. Під час визначання його розмірів можна знехтувати окре­мими деталями, що виступають з джерела шуму, якщо ці деталі не є випромінювачами звукової енергії. Ці деталі повинні бути вказані у відповідних методиках випробовування цього виду облад­нання. Точки розміщення мікрофонів розташовують на уявній вимірювальній поверхні з площею S, що обгинає джерело шуму і обвідний паралелепіпед та обмежена звуковідбивальною площиною (площинами).

Місце розміщення джерела шуму, параметри вимірювальної поверхні і точки розміщення мікрофонів визначають у системі координат з горизонтальними осями х і у, що проходять по зву- ковідбивальній площині і паралельні відповідно довжині і ширині обвідного паралелепіпеда. Спосіб визначання характеристичного розміру джерела шуму d₀ ілюструє рисунок 1.

Вимірювальна поверхня може мати одну з двох типів форму:

— півсферична або її частина з радіусом г,

— прямокутний паралелепіпед, сторони якого паралельні сторонам обвідного паралелепіпеда; у цьому випадку вимірювальна відстань d дорівнює відстані від вимірювальної поверхні до об­відного паралелепіпеда.

Для джерел шуму, які переважно розміщують у приміщеннях з несприятливими акустичними умовами (наприклад, наявність великої кількості звуковідбивальних предметів, високий рівень фонових шумів), шум яких вимірюють у камерах, вимірювальну відстань треба вибирати невели­кою, що відповідає вибору вимірювальної поверхні у формі паралелепіпеда.