Страница 2: ДСТУ EN 12599:2005. Системи вентиляції та кондиціонування повітря. Процедури випробування та методи вимірювання під час здавання в експлуатацію систем вентиляції та кондиціонування повітря (62219)

Пояснення до таблиці 1 :

0 — вимірювання не потрібне;

С — охолоджування;

D — осушування;

F — фільтрування;

Н — нагрівання;

М — зволожування;

Z — без будь-якого термодинамічного обробляння повітря.

Перш ніж розпочати функційне вимірювання, треба визначити місця вимірювання, а також погодити процедури вимірювання і вимірювальні прилади і відобразити досягнуту угоду в технічній документації.

У приміщеннях, площа яких не перевищує 20 м², вимірювати треба не менш ніж в одній точці; приміщення з більшою площею треба відповідно поділити на частини. Місця вимірювань треба вибирати в робочій зоні і там, де можна чекати самих несприятливих умов.

Під час вибирання вимірювальних приладів треба враховувати невизначеність (див. додаток G). Треба користуватися каліброваними приладами.

Внутрішні кліматичні умови, а також значення витрати повітря, продуктивності по теплу, холоду і зволоженню, електричні характеристики та інші розрахункові дані треба виміряти за розрахункової витрати повітря системи вентиляції. Припустимі відхили вимірюваних величин залежно від обраних вимірювальних приладів наведено у таблиці 2.

Таблиця 2 — Припустима невизначеність параметрів вимірювання

Якщо характеристики системи вимагають застосовування більш вузьких невизначеностей, це повинно бути спеціально визначено в документації на систему. Якщо стандарти на вироби, національні або місцеві норми передбачають більш вузький діапазон невизначеностей, ці вимоги повинні бути дотримані; усі значення температури, продуктивності по теплу або холоду повинні одночасно відповідати даним невизначеностям.

Додаток Е містить інформацію, що стосується методів вимірювання і вимірювальних приладів, застосовних для функційного вимірювання.

Витрату повітря можна оцінювати різними методами. Звичайно її обчислюють за швидкістю повітря і відповідним поперечним перерізом. Швидкість повітря можна вимірювати за допомогою відповідного анемометра або за падінням тиску на дросельному пристрої.

Значення витрати повітря бажано вимірювати на відповідному поперечному перерізі повітроводу. Так як швидкість повітря рідко буває однорідною, її варто вимірювати в досить великій кількості точок, а потім обчислювати середню швидкість. Можна також застосовувати вимірювання падіння тиску на дросельному пристрої.

Якщо поперечний переріз, розташований відповідним чином, відсутній, для визначання середньої швидкості повітря можна використовувати поперечні перерізи усередині корпусу кондиціонера або вентилятора. Такі вимірювання можна проводити за умови односпрямованого потоку і наявності безсумнівно відповідного поперечного перерізу.

Для пристроїв на вході і виході можна застосовувати інші методи (наприклад, метод мішка). Для пристроїв на виході з малим падінням тиску вимірювання можна проводити методом компенсації.

Різні методи вимірювання і вимірювальних приладів описано в Е.1.

Повітряний потік у приміщенні звичайно являє собою турбулентний потік. Швидкість повітря в різних частинах приміщення різна, причому ці розходження, що стосуються величини і напрямку, носять випадковий характер. Тому точне вимірювання швидкості повітря є складним. Зазвичай досить виміряти середню швидкість в обраних точках (див. Е.2.1).

У приміщеннях, площа яких не перевищує 20 м², досить вимірювати в одній точці. Вимірювати в більших приміщеннях (наприклад, у ландшафтних офісах) треба за тим самим принципом; для вимірювання у робочій зоні треба вибирати місця, де можна чекати більш високих швидкостей повітря. Бажано вимірювати в місцях, призначених для інтенсивного використовування, наприклад, біля робочого стола в офісі.

Методи вимірювання і використовуваних вимірювальних приладів описано в Е.2.

Для вимірювання температури в приміщенні зацікавлені сторони повинні узгодити між собою точки вимірювання в робочій зоні.

У тому випадку, якщо можна очікувати теплового дискомфорту, викликаного високими або низькими температурами поверхонь (вікна, охолоджувальні або нагрівальні панелі тощо), може виникнути необхідність оцінювання робочої температури (див. Е.3.1).

За допомогою вимірювання вологості і температури повітря в приміщенні одержують інформацію про роботу системи в частині зволожування або осушування повітря.

У зв’язку з вимірюванням вологості повітря температуру повітря треба вимірювати в тих самих місцях. У разі вимірювання в повітроводах і системах кондиціонування повітря треба уникати похибок вимірювання, спричинених інфільтруванням повітря з приміщення.

Необхідно скористатися записувальними приладами. Період записування повинен становити принаймні 24 години. Прилади для вимірювання див. Е.4.

На робочих місцях треба вимірювати А-зважений рівень звукового тиску. Відповідні умови всередині приміщення наведено в CR 1752 (див. також Е.5).

За границями будівлі вимірювання випромінювання шуму можуть бути необхідними в таких місцях, як границі приватного володіння або на відстані 0,5 м від відкритого вікна сусідньої будівлі з урахуванням будь-яких спеціальних умов.

В усіх випадках зовнішній рівень звукового тиску повинен бути зареєстрований, коли система є в неробочому стані.

Згідно з Е.6.

Для реєстрування робочих умов під час функційного випробовування треба визначати такі дані, як:

9. температура і вологість зовнішнього повітря;

10. температура гарячої і холодної води в розподільнику або в повітронагрівачі і повітроохолоджувачі;

11. витрата води в системі трубопроводів гарячої і холодної води;

І) різниця тисків на насосах.

7 СПЕЦІАЛЬНЕ ВИМІРЮВАННЯ (див. додаток F)

Проведення цього вимірювання і використовування відповідних вимірювальних приладів може вимагати значних витрат праці і коштів. Вони повинні бути спеціально обговорені в контракті із вказівкою вимірюваних характеристик.

Спеціальне вимірювання проводять у тих випадках, коли функційного вимірювання недостатньо для перевіряння якості системи з необхідною точністю.

Треба узгодити програму вимірювання, параметри, що підлягають вимірюванню, вимірювальні прилади і точки вимірювання. Узгодженню підлягає також припустима невизначеність результатів вимірювання. Угода повинна бути укладена до установлення системи. Трудовитрати і грошові витрати на вимірювання треба порівнювати з вимогами системи. Якщо не можна досягти необхідної невизначеності вимірювань за розумних витрат, клієнта варто повідомити про це відповідним чином у письмовому вигляді до початку вимірювань. Вимірювати повинні тільки особи, що мають необхідні знання і досвід.

Вимірювати можна тільки на устаткованні або на окремих частинах системи.

Може бути необхідним випробовувати систему під час її роботи в літній і зимовий періоди.

Там, де це можливо, режим роботи під час вимірювання повинен відповідати узгодженим умовам. У протилежному випадку повинна бути можливість вивести розрахункові дані. Для деяких складових частин (наприклад, для теплообмінника, охолоджувача) треба перетворювати результати вимірювання у розрахункові дані.

Якщо з якихось експлуатаційних або технічних міркувань неможливо вимірювати якийсь пристрій або елемент, коли він уже встановлений у систему, можна випробовувати цей елемент на випробовувальному стенді.

Під час оцінювання результатів вимірювання у кондиціонованому просторі треба враховувати вплив фізичних характеристик будівлі.

Рекомендовані вимірювальні прилади див. у F.1.

Див. F3.

Для випробовування вентилятора, що є складовою частиною системи кондиціонування повітря, треба визначати такі дані:

• потік повітря відповідно до F 3.4;

• загальну різницю тисків;

• тиск і температуру на вимірюваному поперечному перерізі відповідно до Р3.1. і Р3.2;

• споживану потужність відповідно до F3.9;

• швидкість обертання (об/хв).

Швидкість обертання звичайно вимірюють за допомогою тахометра, стробоскопа або лічильника імпульсів.

Результати вимірювання повітряного потоку і загальної різниці тисків треба розраховувати за густини р = 1,2 кг/м³. Під час оцінювання треба враховувати умови установлювання і характеристики припливного повітря.

Невизначеність треба розраховувати відповідно до 7.5.

Див. також EN 779.

Для випробовування встановленого в систему фільтра треба виміряти такі дані;

• потік повітря відповідно до F3.4;

• розподіл швидкостей на фільтрі відповідно до Е.1;

• падіння тиску відповідно до F. 3.1.

Треба переконатися, що фільтр установлено правильно і через його ущільнення немає витікання.

Для високоефективних фільтрів класів Н і U відповідно до EN 1822-1 варто переконатися у відсутності витікання через фільтрувальний матеріал, з’єднання між фільтром і рамою і через саму раму.

Залежно від умов установлювання фільтра для випробовування фільтра можна використовувати один із двох методів: — випробовування на масляну нитку;

• метод підраховування часток.

Невизначеність вимірювань повітряного потоку і падіння тиску треба розраховувати відповідно до 7.5.

Припускають, що є характеристичні криві теплообмінника (експлуатаційні характеристичні дані), з яких можна побачити нагрівання або охолоджування повітря як різницю температур або як відносний параметр (співвіднесений з максимальною різницею температур) як функція іншого масового потоку (наприклад, води), а також падіння тиску повітря як функція повітряного потоку.

Для повітроохолоджувачів, конструкція яких така, що наявна конденсація води, характеристичні криві, з урахуванням випадання вологи на всій охолоджувальній поверхні, мають вирішальне значення, зокрема і для роботи у вологому режимі. У цьому випадку замість значень температури треба використовувати значення ентальпії.

Система утилізації тепла являє собою окремий випадок теплообмінника, тому тут діють ті самі правила, що і для теплообмінників.

Для регенеративних систем утилізації тепла, які переносять також і вологу (категорія III), характеристичними параметрами є і нагрівання, і зволоження (зворотний показник вологості).

У загальному випадку треба випробовувати не тільки параметри, що визначають теплові характеристики і падіння тиску, але й однорідність температури на поперечному перерізі повітроводу після кожного окремого теплообмінника.

7. з '.3.1 Вимірювання

Повинні бути виміряні такі параметри:

• потік повітря і температура повітря на вході і виході теплообмінника;

• максимальний відхил температури повітря від середньої величини на вході і виході теплообмінника;

• падіння тиску в повітряному потоці і потоці теплоносія або холодоносія.

Додатково повинні бути виміряні такі характеристики:

• для повітронагрівачів: витрата теплоносія і його охолодження, а також вологість повітря на пристроях входу і виходу;

• для повітроохолоджувачів: витрата холодоносія і його теплоприплив, а також зниження вологості повітря;

• для систем утилізації тепла з переносом вологи (категорія III): збільшення вологості (зворотний показник вологості);

• для регенеративних систем утилізації тепла (категорії II і III): витрата теплоносія (наприклад, також непрямий через обертання ротора) і потужність, споживана двигуном приводу (наприклад, на приведення в дію циркуляційного насоса).

За наявності характеристичних графіків достатньо вимірювати в одній робочій точці.

Якщо характеристичні графіки відсутні, а виміряна витрата повітря істотно відрізняється від розрахункового номінального значення (> 30 %), показник нагрівання (зворотний показник нагрівання) або показник охолодження треба виміряти принаймні за трьох різних значень витрати повітря, а результати перераховуватися для розрахункової робочої точки. При цьому масова витрата іншого середовища повинна утримуватися в розрахунковому діапазоні (± 20 %).