---

Кінець таблиці 1

Навантажують складові частини шпинделя розміщенням оправки між центрами. Довжина, точність або конфігурація цієї оправки не істотні. Див. рисунок 2.

Познаки:

1. — рухомий центр задньої бабки;

2. — робочий центр шпинделя.

Рисунок 2 — Перевірка биття центра

5.1.1.2 Позиціювання центра задньої бабки

Спосіб випробування, часто з назвою зміщення, можна використовувати, щоб дійсно оцінити позицію центра задньої бабки відносно осі основного шпинделя. Зміщення центра задньої бабки тільки в одне положення на полозках задньої бабки контролює його позиціювання для випро-бування зубчастих коліс тільки в тому положенні. Зміщення центра задньої бабки у двох істот­но відокремлених положеннях полозків задньої бабки контролює як бічне позиціювання, так і кутове вирівнювання полозків задньої бабки з віссю основного шпинделя. Якщо прямолінійність переміщення полозків задньої бабки підтверджено за технічними умовами виробника іншими методами, тоді двопозиційне випробування контролюватиме положення центра задньої бабки у всіх розташуваннях. Інакше, потрібно зміщення центра задньої бабки в три як мінімум істот­но відокремлені розташування в межах його діапазону дії. Для високоякісних зубчастих передач рекомендовано, щоб зміщення було зроблене для кожної особливої конфігурації перед прийманням.

Представлено дві наладки випробування зміщенням.

1. Першу рекомендовано тільки для приладів з вертикальною віссю основного шпинделя. На рисунку 3 наведено приклад цієї наладки. Складові частини шпинделя навантажено розмі­щенням оправки між центрами. Точність і конфігурація цієї оправки не істотні, тому що індика­тор і оправка обертаються разом. Звичайно потрібно, як мінімум, два такі випробування зміщен­ням, кожне використовує різні довжини оправок. Прилади, що використовують базові диски, мають випробовуватися з базовим диском, що контактує з базовими дотичними полозками, щоб гарантувати включення впливів зазора шпинделя. Довжини двох оправок має бути вибрано так, щоб вони відповідали протилежним границям діапазону дії задньої бабки.

Індикатор з відповідною роздільною здатністю монтують так, щоб він переміщувався обер­товим основним шпинделем і одночасно вимірював співвісність у радіальному напрямі (TIR) оправки біля центра задньої бабки. Ці виміри співвісності центра задньої бабки з віссю шпин­деля мають бути в межах значень, наведених у таблиці 1.

Значення встановлене як відношення допустимої співвісності центра (TIR) до осьової відстані вказаного виміру від центра основного шпинделя. Таким чином, рекомендоване значення змінюється з місцем вимірювання і має бути відповідно відкориговане. Значення допуску є більшим ніж 2 мкм або допуску в таблиці на 200 мм довжини R, на рисунку 4.

2. Рисунок 3 — Метод виміру співвісності задньої бабки (тільки приладів з вертикальною віссю)Другу наладку випробування зміщенням рекомендовано для приладів з горизонтальною віссю основного шпинделя, але можна також використовувати і для вертикальних приладів. На рисунку 4 наведено приклад цієї наладки. Цей рисунок показує наладку зміщенням, зробле­ну в двох розташуваннях Ц і L₂. Як і раніше, складові частини шпинделя навантажено монтуван­ням оправок різної довжини між центрами в двох положеннях.

У цьому випадку індикатор з відповідною роздільною здатністю монтують так, щоб пере­міщався обертовою випробною оправкою і вимірював в осьовому напрямі співвісність (TIR) пристрою, переміщуваного обертовим основним шпинделем. Ці виміри вирівнювання центра задньої бабки з віссю шпинделя мають бути в межах значень, наведених у таблиці 1.

Значення встановлене як відношення допустимої співвісності центра (ТІR) до осьової відстані вказаного виміру від центра основного шпинделя. Таким чином, рекомендоване значення змінюється з розташуванням вимірювання і має бути відповідно відкориговане. Значення допуску є більшим ніж 2 мкм або допуску в таблиці на 200 мм довжини R, на рисунку 4.

Познаки:

1 — робочий шпиндель;

2 — задня бабка;

З — приводний штифт (зазор в отворі).

Рисунок 4 — Пристрій для співвісності центра задньої бабки для горизонтальних або вертикальних робочих шпинделів

5.1.2 Контроль полозків осьового вимірювання

Паралельність доріжки полозків осьового вимірювання з віссю основного шпинделя має бути підтверджено. Для цієї оцінки потрібна паралельна оправка. Альтернативно, точно виготовле­ну оправку можна використовувати разом з самодоводжуванням реверсивним методом. Цей контроль має здійснюватися на довжині робочої зони або як мінімум 80 % повного переміщен­ня, див. рисунки 5 і 6.

Познаки:

1 — напрям обертання;

2 — радіальний напрям;

З — осьовий напрям (Z);

4 — дотичний напрям.

Рисунок 5 — Вісь Z для перевіряння суміщення міжцентрової осі, осьова площина паралельна площині вимірювання (основна дотична)

Познаки:

1 ■— напрям обертання;

2 — радіальний напрям,

З — осьовий напрям (Z), 4 — дотичний напрям

Рисунок 6 — Вісь Z для перевіряння суміщення міжцентрової осі, перпендикулярної до площини вимірювання

Оправку можна розташувати між центрами. У цьому випадку концентричність її орієнтації з віссю основного шпинделя потрібно підтвердити двома спостереженнями. Перше — її концен­тричність поблизу центра основного шпинделя і біля центра задньої бабки можна підтвердити вимірюванням її радіального биття біля тих центрів. Друге — її концентричність поблизу центра задньої бабки можна підтвердити зміщенням оправки. Якщо використовується наладка зміщен­ням, рекомендована для приладів з вертикальною віссю, тоді пробний індикатор має бути роз­ташований біля центра задньої бабки. Рекомендовано, щоб це розташування пробної оправки було оптимізоване перед спостереженням паралельності полозків осьового вимірювання. Це може охоплювати мінімізацію биття центра основного шпинделя, биття центра шпинделя задньої бабки і похибку співвісності складових частин полозків задньої бабки при цьому пробному розташуванні.

Альтернативно, пробна оправка може бути розташована безпосередньо на основному шпинделі, таким чином вилучаються несприятливі впливи монтажних центрів. У цьому випадку її орієнтація, концентрична з віссю основного шпинделя, має підтверджуватися спостереженням радіального биття біля кожного кінця оправки. Потрібні регулювання центрування і нахилу, щоб оптимізувати це розташування перед спостереженням паралельності осьових вимірювальних полозків.

Раніше калібровану оправку, належним чином орієнтовану в приладі, потрібно перевіряти переміщенням по її довжині контактного вимірювального давана, веденого полозками осьового вимірювання. Це виявить помилки прямолінійності і співвісності осьових полозків. Спостереження має бути проведено в радіальному напрямі в межах двох різних осьових площин:

1. площина, паралельна вимірювальній площині (основна дотична площина);

2. площина, перпендикулярна до вимірювальної площини.

Див. рисунки 5 і 6.

Ці виміри паралельності полозків осьового вимірювання з віссю основного шпинделя мають бути в межах норм, наведених у таблиці 1. Представлено дві такі нормативні величини: одна — для спостережень, паралельних з вимірювальною площиною, інша — для тих, що перпендику­лярні до вимірювальної площини. Ці значення застосовують до будь-якого вимірюваного 200 мм діапазону полозків для осьового вимірювання.

Перевіряння мають бути проведені давачем приладу, розміщеним у межах вимірювальної здат­ності (тобто довжина дотичних полозків плюс-мінус максимальна довжина ролика (тільки 4-осьові прилади), і радіальними полозками за обмеженого основного радіуса), див. рисунок 7.

Стіл вимірювального приладу або центр стола має завантажуватися пробним зубчастим колесом або спеціальним зразком, які представляють геометрію зуба, що відповідає обсягу вимірювання, як згадувалося вище. Потім потрібно доповнити додаткові доважки, щоб предста­вити максимальну навантажувальну здатність, очікувану під час експлуатування, або наванта­жувальну здатність робочого шпинделя приладу, як установлено виробником оригінального об­ладнання. Потрібно використовувати менше з двох значень.

Координатно-вимірювальні машини (КВМ) можна завантажувати рівномірно по робочій ділянці стола, відповідно до типових вимірювальних застосувань.

Зміни у відносній співвісності і деформація станини машини мають бути такими, щоб вимоги точності співвісності і прямолінійності, задані, або за таблицею 1, відповідали прикладеному навантаженню.

Методику випробування має бути проведено, як зазначено нижче:

1. завантажують і закріплюють плоске випробне зубчасте колесо на вимірювальному столі;

2. перевіряють нахил лінії зуба випробного колеса на позначеному і визначеному зубі. Зазначають існуючі відхили у співвісності із записаного графіка;

3. із залишеним випробним зубчастим колесом на вимірювальному столі розміщують вагу приблизно 1/4 потрібної навантажувальної здатності вгорі випробного зубчастого колеса;повторюють те саме випробування, як зазначено вище в Ь). Потрібно використовувати той самий зуб і радіальне положення зуба, як в Ь). Порівнюють результати тестування з резуль­татами, отриманими під час початкового випробовування Ь);

4. збільшують додаткове навантаження, якщо можливо, на всі чотири додатки, перевіряючи результати випробування за кожного додаткового збільшення;

5. перевіряють, щоб зміна у відносній співвісності і деформація станини були в межах установлених границь, як прийнято або за таблицею 1.

Ь) Трьохосьовий вимірювальний прилад

а) Чотирьохосьовий вимірювальний прилад

Познаки:

1. — дотичний; 4 — обертовий,

2. — радіальний; 5 — навантаження.

3. — осьовий;

Рисунок 7 •— Положення основної дотичної полозка

під час перевіряння відхилів (+ максимальна довжина ролика для перевіреного об’єму вимірювання)

На КВМ з або без обертового столу вимірювання зубчастих коліс можливо, коли доступне програмне забезпечення спеціального призначення. Визначення осі зубчастого колеса досягають вимірюванням підшипникових (цапфових) або інших базових поверхонь і використовують для подальшого вимірювання.

В ISO 10360 установлено спеціальний тест для визначення робочих характеристик коорди­натно-вимірювальних машин. Перевіряння проводять на плоско-паралельних кінцевих мірах довжини і на високоточній каліброваній кульці з діаметром переважно 25 мм або ЗО мм.

Встановлено 3 тести:

Е — відхил об’ємного вимірювання довжини;

R — відхил об’ємного зондування;

ТНР — відхил об’ємного сканування.

Для тесту Е набір 5 каліброваних плоско-паралельних кінцевих мір довжини має бути зміря­ний 3 рази за 7 положеннями з 2 зондуваннями на кінцеву міру. Орієнтація кінцевих мір може бути в будь-якому напрямі простору (об’ємно). Усі 105 вимірів мають бути в допуску (100 %).Для тесту R високоточна (напів-)сфера має бути виміряна в 25 однаково розподілених одиночних точках зондування. Усі зондування (100 %) має бути використано для оцінювання. Повний відхил виміряної форми є похибкою об’ємного зондування R.

Познаки:

Е — відхил об'ємного вимірювання довжини;

R — відхил об’ємного зондування,

ТНР — відхил об'ємного сканування.

Рисунок 8 — Об’ємні тести КВМ