НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ГІДРОКОСТЮМИ

Частина 2. Рятувальні гідрокостюми
Технічні вимоги та вимоги безпеки

(EN ISO 15027-2:2002, IDT)

Д

БЗ № 11-2007/605

СТУ EN ISO 15027-2:2007

Видання офіційне

Київ
ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ
201

2ПЕРЕДМОВА

  1. ВНЕСЕНО: Науково-виробниче підприємство «Катран», Технічний комітет стандартизації «Безпека промислової продукції та засоби індивідуального захисту працюючих» (ТК 135)

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: А Данилевський, А. Єременко, О. Бараннік

  1. НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Держспоживстандарту України від 4 грудня 2007 р. Ne 344 з 2009-07-01

З Національний стандарт ДСТУ EN IS0 15027-2:2007 відповідає EN ISO 15027-2:2002 Immersion suits — Part 2: Abandonment suits, requirements including safety (Гідрокостюми. Частина 2. Рятувальні гідро­костюми. Технічні вимоги та вимоги безпеки) і внесений з дозволу CEN, rue de Stassart 36, В 1050 Brussels. Усі права щодо використання європейських стандартів у будь-якій формі і будь-яким способом залишаються за CEN

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (еп)

4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Право власності на цей документ належить державі.

Відтворювати, тиражувати та розповсюджувати його повністю чи частково
на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено.
Стосовно врегулювання прав власності треба звертатися до Держспоживстандарту України

Держспоживстандарт України, 2012

ЗМІСТ

с.

Національний вступ IV

  1. Сфера застосування 1

  2. Нормативні посилання 1

З Терміни та визначення понять З

  1. Вимоги З

  2. Марковання .7

Додаток А Настанови для виробників, користувачів, перевіряльників і інспекторів з охорони праці щодо сфери застосування і властивостей гідрокостюмів (зокрема теплоізоляційних) згідно зі стандартами EN ISO 9

Додаток ZA Розділи цього стандарту, які відповідають суттєвим вимогам чи іншим положенням Директив ЄС 12НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей стандарт є тотожний переклад EN ISO 15027-2:2002 Immersion suits — Part 2. Abandonment suits, requirements including safety (Гідрокостюми. Частина 2. Рятувальні гідрокостюми. Технічні ви­моги та вимоги безпеки).

EN ISO 15027-2:2002 було розроблено технічним комітетом CEN 162 «Захисний одяг, засоби за­хисту рук та рятувальні жилети», секретаріат якого очолює Німецький Інститут зі Стандартизації DIN спільно з технічним комітетом ISO 188 «Малі плавзасоби».

Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт в Україні, — ТК 135 «Безпека промислової продукції та засоби індивідуального захисту працюючих»

У стандарті зазначено вимоги, які відповідають чинному законодавству України.

До стандарту внесено такі редакційні зміни:

  • вилучено «Передмову до EN ISO 15027-2», Інформацію стосовно цього стандарту долучено до «Національного вступу»;

  • слова «цей європейський стандарт», «ця частина стандарту» замінено на «цей стандарт»;

  • структурні елементи стандарту: «Титульний аркуш», «Передмову», «Національний вступ», першу сторінку, розділ «Терміни та визначення понять» та «Бібліографічні дані» —оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;

  • у розділі 2 «Нормативні посилання» подано «Національне пояснення», виділене рамкою;

  • у довідковому додатку ZA, який є невід’ємною частиною цього стандарту, подано взаємо­зв’язок з Директивою ЄС;

  • познаки одиниць вимірювання відповідають вимогам системи стандартів ДСТУ 3651:1997 Метрологія. Одиниці фізичних величин.

EN 340, ISO 188, EN 15027-1 і EN 15027-3:2002, на які є посилання у цьому стандарті, прийнято в Україні як національні ДСТУ EN 340-2001 (EN 340:1993, IDT), ДСТУ IS0188:2005 (IS0188:1998, IDT), ДСТУ EN 15027-12007 (EN IS015027-12002, IDT) та ДСТУ EN IS015027-3:2007 (EN IS015027-3:2002, IDT).

Копії нормативних документів, на які є посилання в цьому стандарті, можна отримати в Голов­ному фонді нормативних документів.ДСТУ EN ISO 15027-2:2007

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ГІДРОКОСТЮМИ

Частина 2. Рятувальні гідрокостюми
Технічні вимоги та вимоги безпеки

ГИДРОКОСТЮМЫ

Часть 2. Спасательные гидрокостюмы
Технические требования и требования безопасности

IMMERSION SUITS

Part 2: Abandonment suits
Requirements and safety requirements

Чинний від 2009-01-01

  1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт визначає вимоги щодо конструкції, технічних характеристик, безпечності гідрокос­тюмів і методів їх випробовування.

Цей стандарт установлює вимоги до рятувальних гідрокостюмів.

Вимоги до страхувальних гідрокостюмів викладено в EN ISO 15027-1, вимоги щодо методів випро­бовування гідрокостюмів обох типів встановлено в EN ISO 15027-3.

  1. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Цей стандарт містить положення з інших стандартів через датовані й недатовані посилання. Ці нор­мативні посилання наведено у відповідних місцях тексту, а перелік стандартів подано нижче. У разі датованих посилань пізніші зміни до будь-якого з цих видань або перегляд їх стосуються цього стандарту тільки тоді, коли їх уведено разом зі змінами чи переглядом. У разі недатованих посилань застосовують останні видання наведених документів (разом зі змінами).

EN 340 Protective clothing — General requirements

EN 1095 Deck safety harness and safety line for use on recreational craft — Safety requirements and test methods

EN ISO 13934-1 Textiles — Tensile properties of fabrics— Part 1: Determination of maximum force and elongation at maximum force using the strip method (IS0 13934-1:1999)

EN ISO 13934-2 Textiles — Tensile properties of fabrics — Part 2: Determination of maximum force using the grab method (ISO 13934-2:1999)

ISO 105-B04 Textiles — Tests for colour fastness — Part B04: Colour fastness to artificial weathering: Xenon arc fading lamp test

IS0188 Rubber, vulcanised or thermoplastic — Accelerated ageing and heat-resistance tests

IS01421 Rubber- or plastics-coated fabrics — Determination of tensile strength and elongation at break

ISO 2411:1991 Rubber- or plastics-coated fabrics — Determination of coating adhesion

ISO 3801 Textiles — Woven fabrics — Determination of mass per unit length and mass per unit area

ISO 4674 Fabrics coated with rubber or plastics — Determination of tear resistance

ISO 7854 Rubber- or plastics-coated fabrics — Determination of resistance to damage by flexing

ISO 9227 Corrosion tests in artificial atmospheres — Salt spray tests

Видання офіційне

prEN ISO 12402-2:2000 Personal flotation devices — Part 2: Class В (offshore lifejackets, extreme conditions — 275 N), safety requirements (ISO/DIS 12402-2:2000)

prEN ISO 12402-3:2000 Personal flotation devices — Part 3: Class C (offshore lifejackets —150 N), safety requirements (ISO/DIS 12402-3:2000)

prEN IS0 12402-4:2000 Personal flotation devices — Part 4: Class D (inland/close to shore lifejackets — 100 N), safety requirements (ISO/DIS 12402-4:2000)

prEN ISO 12402-5:2000 Personal flotation devices — Part 5: Class E (buoyancy aids — 50 N), safety requirement (ISO/DIS 12402-5:2000)

prEN IS0 12402-8:2000 Personal flotation devices — Part 8: Additional items, safety requirements and test methods (ISO/DIS 12402-8:2000)

EN IS015027-1 Immersion suits - Part 1: Constant wear suits, requirements including safety (IS015027-12002)

EN ISO 15027-3:2002 Immersion suits — Part 3: Test methods (ISO 15027-3:2002)

AATCC Method 30:1981 Fungicides, evaluation on textiles: mildew and rot-resistance of textiles1* International Convention for the Safety of Life at Sea (IMO), 1974, amendment 19832*

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

EN 340 Одяг захисний. Загальні вимоги

EN 1095 Ремені безпеки палубні прив'язні і троси страхувальні для оснащення прогулянкових су­ден. Вимоги безпеки і методи випробовування

EN ISO 13934-1 Текстиль. Властивості тканин під час розтягування. Частина 1. Визначання мак­симальної прикладеної сили І відносного видовження тканини за максимальної прикладеної сили ме­тодом смужки

EN ISO 13934-2 Текстиль. Властивості тканин під час розтягування. Частина 2. Визначання мак­симальної прикладеної сили греб-методом

ISO 105-В04 Текстиль. Випробовування на стійкість кольору. Частина В04. Стійкість кольору до атмосферних впливів: ксенонова дугова лампа

IS0188 Гума. Методи випробовування на пришвидшене старіння чи теплостійкість

ISO 1421 Тканини з гумовим чи полімерним покриттям. Визначання розривної міцності і розрив­ного видовження

ISO 2411:1991 Тканини з гумовим чи полімерним покриттям. Визначання адгезії покриття

ISO 3801 Текстиль. Ткані вироби. Визначання маси на одиницю довжини та маси на одиницю площі

ISO 4674 Тканини з гумовим чи полімерним покриттям. Визначання опірності на розрив

ISO 7854 Тканини з гумовим чи полімерним покриттям. Визначання опірності до пошкодження під час багаторазового згинання

ISO 9227 Випробовування на корозійну тривкість у штучній атмосфері. Випробовування в сольо­вому тумані

prEN ISO 12402-2:2000 Засоби рятування на воді індивідуальні. Частина 2. Рятувальні жилети, рівень якості 275. Вимоги безпеки

prEN ISO 12402-3:2000 Засоби рятування на воді індивідуальні. Частина 3. Рятувальні жилети, рівень якості 150. Вимоги безпеки

prEN ISO 12402-4:2000 Засоби рятування на воді індивідуальні. Частина 4. Рятувальні жилети, рівень якості 100. Вимоги безпеки

prEN ISO 12402-5:2000 Засоби рятування на воді індивідуальні. Частина 5. Допоміжні засоби за­безпечення плавучості (рівень 50). Вимоги безпеки

prEN ISO 12402-8:2000 Засоби рятування на воді Індивідуальні. Частина 8. Допоміжні пристосу­вання. Вимоги безпеки і методи випробовування

EN ISO 15027-1 Гідрокостюми. Частина 1. Страхувальні гідрокостюми. Технічні вимоги та вимо­ги безпеки (ISO 15027-1:2002)

EN ISO 15027-3: 2002 Гідрокостюми. Частина 3. Методи випробовування (ISO 15027-3:2002)

AATCC Метод 30:1981 Випробовування тканин на опірність фунгіцидам: цвілі, гнилизні тощо1*

Міжнародна конвенція про охорону людського життя на морі (Міжнародна морська організація (ММО), 1974 р., зміна від 1983 р.)2

Інформація надана американською асоціацією фахівців з хімічного оброблення волокнистих матеріалів і операторів корекції кольору (Davis Drive. РО Box 12215, Research Triangle Park, NC 27709-2215 US).

  1. 2> MMO — міжнародна організація з центром у Лондоні, що визначає норми, які згодом публікуються як правила для країн- членів організації.ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті застосовують терміни та визначення згідно з EN ISO 15027-1.

  1. ВИМОГИ

    1. Загальні положення

      1. Пдрокостюмний комплект повинен відповідати всім вимогам цього стандарту, виконувати всі належні йому функції в процесі випробовування (відповідно до розділу З EN ISO 15027-3:2002), за цих умов матеріал та елементи гідрокостюмного комплекту не повинні бути пошкоджені (відповідно до 4.13)

      2. Методом ретельного обстеження має бути встановлено, що рятувальний гідрокостюм закри­ває всі частини тіла користувача: обтюрація на шоломі щільно прилягає до обличчя, рукавички незнімні (вклеєні) тощо.

До складу гідрокостюмного комплекту можуть входити додаткові елементи, однак жоден з них не повиннен погіршувати первинні технічні характеристики гідрокостюма. Методи випробовування описа­но в 3.1 EN ISO 15027-3.

    1. У випадку, якщо гідрокостюм універсального розміру, він повинен підходити будь-якій людині ростом від 1,50 м до 1,95 м. Методи випробовування описано в 3.1 EN IS0 15027-3.

    2. ТеплозоляцІйний матеріал повинен бути надійно закріплений для уникнення його зсуву в про­цесі роботи. Методи випробовування ізоляційного матеріалу описано в 3.6 EN ISO 15027-3.

    3. Габарити гідрокостюма не повинні перешкоджати одночасному використанню індивідуальних засобів забезпечення плавучості (відповідно до prEN ISO 12402), крім тих випадків, коли сам гідроко­стюм має ідентичні чи кращі технічні характеристики щодо підтримування позитивної плавучості. Ви­пробовування відповідно до 3.1 EN ISO 15027-3:2002.

    4. Технічні характеристики гідрокостюма необхідно випробовувати тільки після повного циклу його очищення (відповідно до 3.7.1 EN ISO 15027-3:2002) Процедура очищання не повинна впливати на технічні характеристики матеріалу, з якого виготовлено гідрокостюм

    5. Під час розроблення матеріалу гідрокостюма необхідно звести до мінімуму ризик появи за­чіпок унаслідок чіпляння виступних деталей гідрокостюма за різні предмети (випробовування проводять відповідно до 3.1 EN ISO 15027-3:2002)

    6. Якість матеріалів, тканин і дрібних деталей гідрокостюма повинна відповідати цьому стан­дарту. Докладніше вимоги до них описано в 4.13 цього стандарту

    7. Жоден компонент гідрокостюмного комплекту не повинен спричиняти користувачу диском­форт чи ускладнювати його рух. Методи випробовування описано в 3.1 EN ISO 15027-3.

  1. Додаткові комплектувальні

У випадку, якщо до складу гідрокостюмного комплекту входять додаткові комплектувальні, такі як захисна маска, ремені безпеки, свисток, ліхтарик, страхувальні стропи тощо, технічні характеристики цих комплектувальних повинні відповідати EN 1095 і prEN ISO 12402-8.

  1. Страхувальні стропи

Відповідно до prEN ISO 12402-8:2000, страхувальний строп повинен мати вузол кріплення, що витримує вертикальну навантагу не менше ніж 750 Н, не погіршуючи за цих умов технічних характери­стик гідрокостюма. Методи випробовування описано в 3.1 EN ISO 15027-3.

  1. Колірна гама

Якщо однією з функцій гідрокостюма є помітність, що допомагає знайти людину в гідрокостюмі під час рятувальних операцій, видимі над водою частини гідрокостюма повинні бути пофарбовані в яскраві кольори в межах такої гами:

0070 —

1070 — у відтінках

0080 — Y 30R до Y 80R

1080 —

0090 —І

0070 —

0080 — у відтінках

0090 —Удо Y20R

чи покриті флуоресцентною фарбою.

Видимі над водою частини гідрокостюма повинні бути пофарбовані переважно в колірній гамі від жовтого до червоного кольорів, на них не повинно бути жодних деталей: застібок-блискавок, ременів тощо. За денного світла необхідно порівняти кольори гідрокостюма зі зразками з атласу кольорів, що використовується у національній системі зв’язку.

  1. Пористий полімерний матеріал

Пористі полімерні матеріали призначені для надання гідрокостюму додаткової плавучості. Вони повинні мати високі показники щодо опору стисканню і бути термостійкими, за цих умов максимальні втрати їхньої плавучості повинні бути не більше ніж 5 %. Методи випробовування описано в 3.12 і 3.13 EN ISO 15027-3:2002.

  1. Займистість

Відповідно до 3.5 EN ISO 15027-3:2002, рятувальний гідрокостюм повинен припинити горіти або плавитись не пізніше, ніж через без моменту вилучення з вогню