БЗ № 12-2001/496
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
ФАРБИ І ЛАКИ
ВИЗНАЧАННЯ СТІЙКОСТІ ДО ДІЇ РІДИН
Частина 1. Загальні методи
(ISO 2812-1:1993, IDT)
ДСТУ ISO 2812-1-2001
Видання офіційне
Київ
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ
З ПИТАНЬ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ТА СПОЖИВЧОЇ ПОЛІТИКИ
2002
ПЕРЕДМОВА
ВНЕСЕНО Українським державним інститутом по проектуванню меблів та столярних виробів «Укрдіпромеблі»
ЗАТВЕРДЖЕНО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ наказом Держстандарту України від 28 грудня 2001 р. № 657 з 2003-01-01
З Стандарт відповідає ISO 2812-1:1993 Paints and varnishes — Determination of resistance to lyquids — Part 1: General methods (Фарби і лаки. Визначання стійкості до дії рідин. Частина 1. Загальні методи)
Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)
Переклад з англійської (еп)
ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ
ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: С. Сагаль, канд. техн, наук; Є. Голубев (науковий керівник); Л. Берестян; Н. Дубова
Право власності на цей документ належить державі.
Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати цей документ повністю чи частково
на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу Державного комітету України
з питань технічного регулювання та споживчої політики заборонено.
Стосовно врегулювання прав власності звертатись до Державного комітету України
з питань технічного регулювання та споживчої політики
Державний комітет України з питань
технічного регулювання та споживчої політики, 200
2ЗМІСТ
с.
Національний вступ IV
Сфера застосування 1
Нормативні посилання 1
Суть методу 2
Додаткова обов’язкова інформація 2
Відбирання зразків 2
Випробовувані зразки 2
Метод 1 (метод занурювання) З
Метод 2 (з використовуванням абсорбувального посередника) 4
Метод 3 (метод нанесення проб) 5
Точність 5
Протокол випробувань 5
Додаток А Необхідна додаткова інформація 6НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП
Цей стандарт ідентичний ISO 2812-1:1993 Paints and varnishes — Determination of resistance to lyquids — Part 1: General methods (Фарби і лаки. Визначання стійкості до рідин. Частина 1. Загальні методи)
Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт, — ТК 18 «Лісові ресурси», а також Український державний інститут по проектуванню меблів та столярних виробів.
Стандарт не містить вимог, які б не відповідали чинному законодавству.
Цей стандарт в Україні вводиться вперше.
До стандарту внесено такі редакційні зміни:
слова «цей державний стандарт» замінено на «цей стандарт»;
до розділу 2 долучено «Національне пояснення» щодо перекладу українською мовою назв стандартів, яке виділено рамкою;
доповнено назву підпункту 7.4 фразою «використання однофазної рідини» для чіткішого розуміння змісту та з метою відповідності 7.5.
Копії зазначених у тексті стандартів можна отримати у Національному фонді нормативних документів.ДСТУ ISO 2812-1-2001
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
ФАРБИ І ЛАКИ
ВИЗНАЧАННЯ СТІЙКОСТІ ДО ДІЇ РІДИН
Частина 1. Загальні методи
КРАСКИ И ЛАКИ
ОПРЕДЕЛЕНИЕ СТОЙКОСТИ К ДЕЙСТВИЮ ЖИДКОСТЕЙ
Часть 1. Общие методы
PAINTS AND VARNISHES
DETERMINATION OF RESISTANCE TO LYQUIDS
Part 1. General methods
Чинний від 2003-01 -01
СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
. Цей стандарт входить до серії стандартів, що їх застосовують до відбирання зразків і ви- пробовування лакофарбових матеріалів. У цьому державному стандарті викладені загальні методи визначання стійкості одного або кількох шарів лакофарбових матеріалів до дії рідин за допомогою їх занурювання.
Тут подано три методи. Використовування того чи іншого методу залежить від специфічних вимог до випробовуваного матеріалу. Метод № 1 розрахований на застосування до стійкіших поверхонь з довшим терміном витримування аніж у поверхонь, до яких можна застосовувати методи № 2 і 3.
Ці методи визначають вплив застосовуваних рідин на покриття, що піддається оцінюванню, а також (у разі потреби) на основу.
НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
!SO 1512:1991 Paints and varnishes — Sampling of products in liquid or paste form
ISO 1513:1992 Paints and varnishes — Examination and preparation of samples fortesting
ISO 1514:1993 Paints and varnishes — Standard panels fortesting
ISO 2808:1991 Paints and varnishes — Determination of film thickness
ISO 4628-2:1982 Paints and varnishes — Evaluation of degradation of paint coatings — Designation of intensity, quantity and size of common types of defect — Part 2: Designation of degree of blistering
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ
ISO 1512:1991 Фарби і лаки. Відбирання проб рідкої та пастоподібної форми
ISO 1513:1992 Фарби і лаки. Візуальне контролювання та готування зразків для випробовуваня
Видання офіційне
ISO 1514:1993 Фарби і лаки. Стандартні пластини для випробовування
ISO 2808:1991 Фарби і лаки. Визначання товщини плівки
ISO 4628-2:1982 Фарби і лаки. Оцінювання ступеня руйнування лакофарбових покриттів. Позначання інтенсивності, кількості і розмірів дефектів загального типу. Частина 2. Позначання ступеня здуттів
СУТЬ МЕТОДУ
Пофарбований випробовуваний зразок зазнає дії рідини згідно з одним із трьох зазначених методів. Результати такого впливу оцінюють за критеріями, заздалегідь узгодженими між зацікавленими сторонами. Ці критерії часто мають суб’єктивний характер.
ДОДАТКОВА ОБОВ’ЯЗКОВА ІНФОРМАЦІЯ
Для використання з якою-небудь певною метою разом з методом випробовування, описаним у цьому розділі стандарту, повинна бути наведена додаткова інформація, зазначена у додатку А.
ВІДБИРАННЯ ЗРАЗКІВ
Потрібно взяти репрезентативний зразок випробовуваного продукту (або кожного продукту у разі багатошарового покриття), згідно з описом, наведеним в ISO 1512.
Слід проводити вивчення і готування кожного зразка для випробовування згідно з описом, наведеним в ISO 1513.
ВИПРОБОВУВАНІ ЗРАЗКИ
Матеріали і розміри
Пластинки
Якщо не передбачено або не обумовлено інше, пластинки для випробовуваних зразків виготовляють зі сталі, білої жерсті, алюмінію або скла, відповідно до ISO 1514, розміром приблизно 150 мм х 100 мм х (від 0,75 до 1,25 мм).
Стрижні (тільки для методу № 1)
Один кінець стрижня закругляють з одного боку до товщини, що дорівнює радіусу самого стрижня. Якщо не передбачено інше, стрижень виготовляють зі сталі.
Примітка 1. Орієнтовні розміри стрижня — довжина 150 мм і діаметр 15 мм.
Примітка 2. У разі проведення випробовування за методом № 1, стрижні використовують для усунення крайових ефектів.
Готування і нанесення покриттів
Пластинки для випробовування
Якщо не визначено інше, кожну випробовувану пластинку треба готувати відповідно з ISO 1514, потім передбаченим способом нанести одношарове чи багатошарове покриття випробовуваного продукту.
Примітка 3. У разі використовування методу № 1, перевагу звичайно віддають фарбуванню обох сторін пластини з метою захисту її країв. Необхідно буде зазначити, чи нанести покриття на зворотну частину пластини якою-небудь захисною фарбою, чи обидві сторони пластини мають бути покриті одним або кількома шарами випробовуваного продукту.
Якщо передбачено, після нанесення покриття на пластину її краї ізолюють за допомогою відповідних засобів.
Стрижні
Кожен стрижень треба готувати відповідно до методу, а потім на нього передбаченим способом нанести одно- чи багатошарове покриття випробовуваного продукту.
Сушіння
Усі поверхні зразків з покриттям висушують (можна із застосуванням сушильної камери) і, в разі необхідності, витримують протягом передбаченого періоду часу і, якщо не передбачено інше, витримують за температури (23 + 2) °С і відносної вологості (50 ± 5) % протягом не менш ніж 16 год. Потім якомога швидше треба провести відповідну процедуру випробовування.Товщина шару покриття
Визначають товщину шару сухого покриття в мікрометрах за допомогою одного з методів, наведених в ISO 2808.
МЕТОД 1 (метод занурювання)
Необхідні матеріали
Рідина для випробовування — як передбачено.
Температура випробовування
Випробовування проводять за температури (23 + 2) °С, якщо тільки не обумовлено інше.
Запобіжні заходи
Бажано занурювати випробовувані матеріали в рідину по черзі, особливо якщо використовувати рідини з високою електропровідністю, в яких може проявитися електролітичний ефект. Якщо зручніше занурювати в один бак декілька зразків одночасно, то вони повинні бути виготовлені з одного матеріалу. Повинні бути прийняті всі заходи для того, щоб випробовувані матеріали не вплинули яким-небудь чином на властивості рідини.
Випробовувані зразки повинні знаходитися на відстані не меншій ніж ЗО мм від країв бака і, якщо занурювати одночасно декілька зразків, відстань між ними повинна бути не меншою ніж ЗО мм. Випробовувані зразки треба відділити від опор електроізолювальними матеріалами.
Порядок проведення випробовування. Спосіб А (використовування однофазової рідини).
Випробовування виконують тричі, якщо не обумовлено інше.
У відповідну посудину наливають достатню кількість випробовувальної рідини (7.1.1), потім у неї, згідно з методом, занурюють випробовуваний зразок (стрижень або пластину), який за необхідності потрібно тримати у вертикальному положенні за допомогою опор.
Щоб уникнути втрат рідини за рахунок випаровування або розбризкування, на час випробовування посудину накривають.
Якщо передбачено, випробовувальну рідину треба піддати аерації або перемішати. Аерацію треба проводити за допомогою повільного потоку повітря, що не містить масел і жирів. Якщо передбачено, втрату рідини поповнюють додаванням випробовувальної рідини або дистильованої води через відповідний(і) проміжок(ки) часу з метою збереження потрібного об’єму або концентрації.
В кінці передбаченого періоду занурювання випробовуваний зразок ретельно промивають проточною водою, якщо для випробовування використовували водний розчин, або розчинник, який явно не зашкодить покриттю, якщо використовували не водний розчин. Всі залишки випробовувальної рідини видаляють з поверхні за допомогою якого-небудь абсорбувального паперу або тканини. Потім негайно проводять огляд випробовуваного зразка на наявність здуттів (відповідно з !SO 4628-2) або інших ознак погіршення якості. За необхідності проводять порівнювання випробовуваного зразка з подібним, що не занурювали в рідину. Погіршення якості внаслідок крайових ефектів не враховують. Якщо передбачено, через деякий час, необхідний для відновлення, проводять повторний огляд і порівнювання.
Якщо потрібно перевірити основу на пошкодження, покриття знімають передбаченим способом.
Спосіб В (використовування двофазної рідини)
Випробовування виконують тричі, якщо не обумовлено інше.
Пофарбований випробовуваний зразок вміщують у відповідну посудину, залишаючи на опорах у приблизно вертикальному положенні. У разі використання пластинок горизонтальною є сторона довжиною 100 мм.
Випробовувальні рідини готують безпосередньо перед проведенням випробовування за допомогою додавання до них іншої рідини.Рідину високої концентрації обережно наливають по стороні випробовуваного зразка (стрижня або пластини), поки він не зануриться у неї на 75 мм, якщо тільки не передбачено інше. У цьому разі важливо не допустити попадання рідини на випробовуваний зразок вище зазначеного рівня.
Таким самим чином додають іншу рідину, поки зразок не зануриться у неї ще на 75 мм, якщо тільки не передбачено інше. Потім посудину накривають і залишають стояти.
У кінці передбаченого періоду занурювання випробовуваний зразок виймають з випробувальної рідини, залишки її видаляють за допомогою будь-якого абсорбувального паперу чи тканини. Відразу після цього проводять його огляд на наявність здуттів відповідно з ISO 4628-2 або інших ознак погіршення якості внаслідок контакту з кожною фазою рідини, у разі необхідності зразок порівнюють з аналогічним, який не занурювали в рідину. Якщо передбачено, через деякий час, необхідний для відновлення, проводять повторний огляд і порівнювання.
Якщо передбачено проміжний огляд, випробовуваний зразок виймають з випробовувальної рідини, перевіряють згідно з зазначеною вище процедурою, а потім повторюють всю процедуру занурювання.
Якщо потрібно перевірити основу на пошкодження, покриття треба зняти передбаченим способом.
МЕТОД 2 (з використовуванням абсорбувального посередника)
Необхідні матеріали
Диски з абсорбувального матеріалу, на які не впливає випробовувальна рідина, діаметром приблизно 25 мм.
Примітка 4. У більшості випадків підходить спресований картон завтовшки 1,25 мм.
Випробовувальна рідина — як передбачено.
Годинникове скло, близько 40 мм в діаметрі, такої кривизни, щоб воно не торкалося дисків (див. 8.3).
Температура випробовування