Страница 29: ДСТУ IEC 60598-1-2002. Світильники. Частина 1. Загальні вимоги й випробування (62110)

N.1 Захист від займання

Практичний досвід за останні 10 років показав, що передбачувана можливість займання обмот­ки баласту в кінці терміну служби не е очевидна.

Такі компоненти світильників, як конденсатори, підлягають руйнівному випробовуванню для підтвердження їх безпеки.

Крім того, треба вважати, що для матеріалів світильника, схильних до самопогасання, які ви­пробовують відповідно до 4.15, не є обов’язковими вимоги до матеріалів, що знаходяться між обмот­ками і монтажною поверхнею. Тому ця вимога була вилучена з другого видання публікації ІЕС 60598-1.

N.2 Захист від перегріву

Гарантуючи захист монтажної поверхні від надмірного нагрівання, виробник вибирає один з трьох рівноцінних засобів захисту:

• проміжок;

• вимірювання температури;

• тепловий захист.

N.2.1 Проміжок

Баласт або трансформатор належить віддалити від монтажної поверхні на мінімальну відстань: а) 10 мм, включаючи не менше ніж 3 мм повітряного проміжку між зовнішньою поверхнею кор­пуса світильника і монтажною поверхнею світильника і не менше ніж 3 мм повітряного проміжку між баластом або трансформатором і внутрішньою поверхнею корпуса світильника.

Якщо баласт або трансформатор не мають корпуса, то відстань 10 мм необхідно витримувати від їх струмовідних частин, наприклад, обмотки баласту.

Рекомендується, щоб корпус світильника постійно створював захисну зону баласту або транс­форматора з допустимою відстанню не менше ніж 35 мм між струмовідною частиною баласту чи трансформатора і монтажною поверхнею, в протилежному випадку необхідно застосовувати вимоги переліку Ь). Немає вимог відносно матеріалу корпуса світильника, який може бути з ізоляційного ма­теріалу, відповідно до 4.15.

Якщо відсутній корпус світильника, то проміжок між баластом або трансформатором І поверх­нею монтажу повинен бути не менше ніж 35 мм.

Ь) 35 мм. Приймають головним чином в світильниках, встановлених на скоби, в яких відстань між баластом чи трансформатором і поверхнею монтажу часто більша ніж 10 мм.

N.2,2 Вимірювання температури

Вимірювання температури можна провадити для підтвердження, що поверхня монтажу світиль­ника не може досягати дуже високої температури в результаті аномальних режимів баластів або під час руйнування баласту.

Ця вимога і випробовування ґрунтуються на припущенні, що у випадку пошкодження баласту чи трансформатора, наприклад, у разі короткого замикання обмотки, температура обмотки баласту чи трансформатора не перевищує 350 °С протягом не більше ніж 15 хв і у цьому разі відповідна темпе­ратура будь-якої частини монтажу повинна бути не більше ніж 180 °С протягом не більше ніж 15хв,

Також лщ час аномального режиму роботи баласту температура будь-якої частини поверхні мон­тажу не повинна перевищувати 130 °С. Значення температур обмотки і поверхні монтажу, виміряних за напруги 1,1 від нормованої, наносять на графік і через одержані точки провадять пряму лінію. Під час її продовження, вона не повинна пройти через точку, яка відповідає температурі 180 °С для по­верхні монтажу, до того, як температура обмотки баласту досягне 350 °С (див. рисунок 9).

Для нормально займистих поверхонь граничною температурою під час випробовування по­верхні монтажу є факт займання її матеріалу і час займання (див. рисунок 27).

N.3 Тепловий захист

Тепловий захист може стосуватись деталей баласту чи поверхні баласту.

Вимоги щодо теплового захисту баласту вказують в стандарті на баласт.

Тепловий захист баласту маркують символами^абоу точки замінюють значенням нормо­ваної максимально допустимої температури кожуха в градусах Цельсія, за якої розмикається коло автоматичного вимикача.

Тепловий захист баласту, який маркований символом^/або/з нормованими значеннями до 130 °С включно, забезпечує повний захист монтажної поверхні без будь-яких додаткових заходів у світильнику. Мається на увазі зв’язок з тривалістю періоду, за який у випадку аномального режиму кожух не досягне максимальної температури, тобто 13О °С, а за аварійних умовах роботи баласту температура монтажної поверхні не досягне 180 °С. __

Тепловий захист баласту, який маркований символоМ ' - із значенням більше ніж 130 °С, треба перевіряти разом з світильником, так як передбачено для світильників з тепловим захистом, який зна­ходиться поза баластом.

У світильників з тепловим захистом поза баластом і світильників з тепловим захистом баласту з маркованням більше ніж 130 °С вимірюють значення температури монтажної поверхні світильника до тих пір, поки не роз’єднається коло. Під час випробовування температуру монтажної поверхні світильника контролюють, щоб вона не перевищувала допустиму максимальну температуру за ано­мального режиму, тобтоІЗО °С протягом часу, за якого основа не досягне максимальної температури за аварійних умов роботи баласту (див. таблицю N.1).

Таблиця N.1 —Дія теплового захисту

ДОДАТОКР (обов’язковий)

ВИМОГИ ДО ЗАХИСНИХ ЕКРАНІВ СВІТИЛЬНИКІВ З МГЛ
ДЛЯ ЗАХИСТУ ВІД УФ ВИПРОМІНЕННЯ

Р.1 Вступ

У світильниках, в яких використовують металогалогенні лампи (МГЛ), необхідний захист від уль­трафіолетового (УФ) випромінення, для чого треба встановлювати захисні екрани.

Р.2 Процедура А

1. Із числа наявних серійних ламп вибирають лампу, яка має максимальне значення Р_еф.

Примітка 1. характеризується як питома ефективна потужність неекранованої лампи, яку визначають як відношення ефективної потужності УФ випромінення Р.ф до потоку випромінення лампи. На практиці питому ефек­тивну потужність вимірюють в мВтї(клм).

Примітка 2. визначають вимірюванням спектральної інтенсивності розподілення лампи із спектром, який відповідає публікації ACGIH (див. «Граничні порогові значення і біологічні експозиційні показники» Цінцінатті, ш. Огайо) і дозуванням відповідно до В03 (Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я).Примітка 3. Діапазон дії спектра буде знаходитись від (200—315) нм до (200—400) нм, однак для оцінки вибира­ють діапазон між 200 нм і 325 нм, властивий лампам, які випромінюють біле світло і призначені для загального освіт­лення.

2. Встановлюють необхідні вимоги до захисного від УФ випромінення екрана у вигляді характе­ристики його пропускання з використанням даних вимірювання світильника.

_т<DEL 1000
~ Е_а

де Т — максимальне пропускання за робочої температури для будь-якої довжини хвилі в діа­пазоні (200—315) нм;

DEL — добова доза опромінення (ЗО Дж/м^г);

t_s — передбачувана максимальна тривалість опромінення за добу, год;

Е_а — передбачувана максимальна освітленість, лк.

Рівняння може бути спрощеним:

_т 8,3-Ю³

Т < —г- .

Р -t F
"еф *s *-а

Примітка. Формула справедлива за припущенням, що традиційні відбивальі матеріали, наприклад, анодований алюміній, відбиває УФ випромінення також як і випромінення видимого спектра в межах допустимої точності.

3. Підбирають матеріал захисного екрана, який має пропускну здатність в області (200—315) нм, що відповідає розрахунковому значенню.

Наприклад, Р_0ф = 50 мВт/(клм), t_s = 8 год, Е_а = 2000 лк.

Т < 0,01. Пропускна здатність захисного екрана не повинна перевищувати 1 % падаючого на нього актинічного випромінення.

Умови, описані в переліках а), Ь), с) гарантують взаємозамінність металогалогенних ламп, в тому числі тих що мають відмінні галогенні добавки, за умови, забезпечення максимального значення .

Р.З Процедура В

Застосовують у випадку виникнення сумнівів у достовірності результату прямого вимірювання УФ випромінення світильника І Ідентичності відбивання УФ і видимого спектра матеріалом екрана, наприклад, підчас використання неметалевого покриття.

Вимірюють значення опромінення В’еф, яке повинно задовольняти таку умову:

_• 8,3-Ю³

£_еф<у^- , ‘s ^са

де Е_Єф — визначають як відношення ефективного УФ опромінення Е_еф до освітленості.

мВт

Розмірність Е_еф є: •

ДОДАТОКQ
(довідковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ НА ВІДПОВІДНІСТЬ ПІД ЧАС ВИРОБНИЦТВА

Загальні положення

Виробникам належить провадити випробовування, обумовлені цим додатком, на кожному світиль­нику після його виготовлення. їх призначеність — виявляння недопустимих відхилів у матеріалі чи процесі виробництва, що стосуються вимог безпеки. Дані випробовування не спричиняють погіршен­ня властивостей та надійності світильника. Вони відрізняються від типових випробовувань зазначе­них у цьому стандарті використанням нижчих напруг.

Можливо, виникне необхідність у проведенні додаткових випробовувань для гарантування того, що результати випробовування кожного світильника можуть бути підтверджені випробовуваннями проведеними на вибірці для типових випробовувань. Виробникові необхідно визначити ці випробову­вання, виходячи із власного досвіду.

У настанові з якості виробник може змінювати послідовність випробовування відповідно до їх значимісті відповідно до умов його виробництва. Допустимо провадити певні випробовування на відповідній стадії виробництва за умови гарантування рівня безпеки світильників.

Випробовування

Електричні випробовування необхідно провадити на усіх виробах відповідно до вимог табли­ці Q.1. Вироби, що не витримали випробовування, вилучають Із виробництва для утилізації чи дооп­рацювання.

Зовнішнім оглядом провадять перевірку наявності:

1. усіх зазначених етикеток надійно прикріплених до своїх місць;

2. за необхідності, інструкцій виробника, що входять в комплект світильника;

3. усіх деталей світильника відповідно до комплектності.

Усі випробовувані вироби належить позначити відповідним чином.

Таблиця Q.1 — Мінімальні значення для електричних випробовувань

Закінчення таблиці Q.1

ДОДАТОК R (довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ