---

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ФАРБИ І ЛАКИ

Випробовування на згин
(навколо циліндричного стрижня)
(ISO 1519:1973, IDT)

Д

БЗ № 12-2001/493

СТУ ISO 1519-2001

Видання офіційне

Київ
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ
З ПИТАНЬ ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ТА СПОЖИВЧОЇ ПОЛІТИКИ
200

3ПЕРЕДМОВА

1. ВНЕСЕНО Українським державним інститутом по проектуванню меблів та столярних виробів «Укрдіпромеблі»

2. НАДАНО ЧИННОСТІ наказом Держстандарту України від 1 лютого 2002 р. № 69 з 2003-07-01

З Стандарт відповідає ISO 1519:1973 Paints and varnishes — Bend test (cylindrical mandrel) (Фарби і лаки. Випробовування на згин (циліндричний стрижень))

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (еп)

4. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

5. ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: С. Сагаль, канд. техн, наук; Є. Голубєв (науковий керівник); Л. Берестям; Н. Дубова

Право власності на цей документ належить державі.

Відтворювати, тиражувати І розповсюджувати цей документ повністю чи частково
на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу Державного комітету України
з питань технічного регулювання та споживчої політики заборонено.

Стосовно врегулювання прав власності звертатись до Державного комітету України
з питань технічного регулювання та споживчої політики

Державний комітет України з питань

технічного регулювання та споживчої політики, 2003

ЗМІСТ

с.

Національний вступ IV

0 Вступ 1

1. Сфера застосування 1

2. Нормативні посилання 2

3. Обладнання 2

4. Відбирання зразків 2

5. Випробні зразки З

6. Порядок випробовування З

Протокол випробовування 4НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей стандарт ідентичний ISO 1519:1973 Paints and varnishes — Bend test (cylindrical mandrel) (Фарби і лаки. Випробовування на згин (циліндричний стрижень)).

Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт, є ТК 18 «Лісові ресурси», а також Українсь­кий державний інститут по проектуванню меблів та столярних виробів.

Цей стандарт в Україні вводиться вперше.

До стандарту внесено такі редакційні зміни:

• у розділі «0 Вступ» вилучено перші два абзаци;

• до розділу 2 долучено «Національне пояснення» щодо перекладу назв стандартів українсь­кою мовою, яке виділено рамкою;

• слова «цей міжнародний стандарт» замінено на «цей стандарт»;

• структурні елементи цього стандарту: «Обкладинку», «Передмову», «Національний вступ» — оформлено згідно з ДСТУ 1.5-93, ДСТУ 1.7-2001.

Копії міжнародних стандартів, на які є посилання у цьому стандарті, можна отримати в Націо­нальному фонді нормативних документів.ДСТУ ISO 1519-2001

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ФАРБИ І ЛАКИ

Випробовування на згин
(навколо циліндричного стрижня)

КРАСКИ И ЛАКИ

Испытание на изгиб
(цилиндрический стержень)

PAINTS AND VARNISHES

Bend test
(cylindrical mandrel)

Чинний від 2003-07-01

0 ВСТУП

Для застосування з якоюсь особливою метою методу випробовування, описаного в цьому стандарті, повинна бути додана додаткова інформація за пунктами, зазначеними нижче. Бажано, щоб ця обов’язкова інформація була предметом угоди зацікавлених сторін і логічно витікала із міжнародних чи національних стандартів чи інших документів, пов’язаних з випробовуваним про­дуктом:

1. матеріал, товщина та підготовка поверхні основи (див. 7.1 чи 7.2);

2. устатковання, яким потрібно користуватись (тобто тип А чи тип В);

3. метод нанесення випробовуваного покриття на основу;

4. товщина в мікрометрах сухого шару покриття і метод її вимірювання; указати, чи є покриття одношаровий чи багатошаровий;

5. тривалість та умови сушіння покриття перед проведенням випробовування (можна за до­помогою сушильної камери чи витримки, якщо такі є);

6. визначення для випробовування розмірів стрижня, якщо такий застосовують;

д) температура, за якої потрібно проводити випробовування.

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

   1. Цей стандарт визначає порядок проведення емпіричного випробовування з метою оціню­вання стійкості лакофарбового покриття та покриттів із подібних продуктів до утворення тріщин і/або до відшаровування від металевої основи, коли остання піддається згинанню навколо мета­левого стрижня в стандартних умовах.

   2. Для багатошарових покриттів можна проводити випробовування як кожного окремого шару, так і усього багатошарового покриву.

   3. Зазначений метод можна застосовувати таким чином:

або за принципом «придатний — не придатний» — із використанням металевого стрижня за­значеного розміру для оцінювання відповідності певним вимогам, або з використанням ряду мета­левих стрижнів розміром, що поступово зменшується, для визначання діаметра, за якого покриття починає тріскатися або відставати від основи.

Видання офіційне

1. 4. Визначено два типи обладнання. Тип 1 використовують для випробних зразків завтовшки до 0,3 мм, тип 2 — для зразків завтовшки до 1,0 мм. Виявлено, що обидва типи дають подібні результати для одного і того самого покриття, але зазвичай для кожного певного продукту викорис­товують тільки один із них.

2. Н

   У цьому стандарті наведено посилання на такі стандарти:

   
   ОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

P

ISO 1512:1991

ISO 1513:1992

ISO 1514:1993

ISO 2808:1991

aints and varnishes — Sampling of products in liquid or paste form

Paints and varnishes — Examination and preparation of samples for testing

Paints and varnishes — Standard panels for testing

Paints and varnishes — Determination of film thickness

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

ISO 1512:1991 Фарби і лаки. Відбирання проб рідкої та пастоподібної форми

ISO 1513:1992 Фарби і лаки. Візуальний контроль та готування зразків для випробовування

ISO 1514:1993 Фарби і лаки. Стандартні пластини для випробовування

ISO 2808:1991 Фарби і лаки. Визначання товщини плівки

3. ОБЛАДНАННЯ

   1. Обладнання для проведення випробовування на згин

      1. Матеріал

В обох зазначених нижче типах пристроїв стрижень повинен бути виготовлений з досить твердих і стійких до корозії матеріалів, наприклад, із неіржавкої сталі.

Приклад пристрою типу 1 показано на рисунках 1 і 2. Його використовують для випробову­ваних зразків завтовшки не більше 0,3 мм. Передбачено набір шарнірів, кожен з яких обладнано циліндричним стрижнем. Діаметри стрижнів відповідно дорівнюють: 2, 3, 4, 5, 6, 8, 10, 12, 16, 20, 25 і 32 мм. У разі використання стрижня діаметром 2 мм не допустиме його викривлення під час згинання. Не можна використовувати здеформовані стрижні. Не обов’язково дотримуватися точних розмірів обладнання, крім проміжку між поверхнею стрижня та площинами шарніра, який дорів­нює (0,55 ± 0,05) мм. Стрижень повинен вільно обертатися навколо своєї осі, а в конструкції при­строю повинен бути передбачений стопор для того, щоб забезпечувати паралельність двох кінців зігнутого випробного зразка.

Приклад пристрою типу 2 показано на рисунках 3 і 4. Його використовують для випробних зразків завтовшки до 1,0 мм. Для м’яких металів, наприклад, алюмінію, можна використовувати зразки з більшою товщиною за умови, що це не викличе деформування стрижня. Пристрій має один стрижень із серії діаметром 6, 10 або 13 мм. За домовленістю зацікавлених сторін у при­строї типу 2 можуть бути використані стрижні іншого діаметра. •

Камера потрібна для випробовування, яке потрібно проводити за температури вищої або нижчої від (23 + 2) °С. Вона складається з нагрівана або холодильника, в якому підтримується необхідна для випробовування температура + 1 °С і з такого допоміжного обладнання:

1. вентилятор для підтримування циркуляції в робочій камері;

2. придатний для цієї мети пристрій дистанційного керування, за допомогою якого можна згинати зразок, не відкриваючи випробовувальну камеру;

3. прилад для визначання або запису температури, термоприймач або чутливий елемент якого розташовані у безпосередній близькості від покриття, що його випробовують.

4. ВІДБИРАННЯ ЗРАЗКІВ

5. Репрезентативний зразок випробного матеріалу (або кожного продукту у разі багатошарового покриття) повинен бути відібраний згідно з ISO 1512. Потім зразок досліджують і підготовлюють до випробовування згідно з ISO 1513.ВИПРОБНІ ЗРАЗКИ

   1. Матеріал

Якщо не передбачено або не обумовлено інше, випробні зразки повинні бути виготовлені з від­шліфованої сталі, шліфованої білої жерсті або м’якого алюмінію згідно з ISO 1514.

Випробні зразки повинні бути плоскі та нездеформовані, на поверхні не повинно бути видимих виступів або тріщин.

Випробні зразки повинні мати прямокутну форму, розмір приблизно 100 мм х 50 мм і товщину 0,3 мм (якщо використовувати пристрій типу 1) або 1,0 мм (якщо використовувати пристрій типу 2), якщо не визначено інше. Випробні зразки можна розрізати до зазначених розмірів після нанесення покриття і після сушіння за умови, що це не викличе деформації. У разі використання алюмініє­вих зразків, довга сторона має бути паралельна поздовжньому напряму металургійного намоту­вання.

Випробні зразки готують відповідно до ISO 1514, якщо тільки не визначено інше, а потім вкривають передбаченим способом випробним матеріалом. Якщо випробний матеріал наносять щіткою, то мазки повинні бути паралельні довгій стороні зразка.

Товщина шару сухого покриття визначається в мікрометрах за допомогою однієї з процедур, зазначених в ISO 2808.

6. ПОРЯДОК ВИПРОБОВУВАННЯ

   1. Загальні положення

      1. Сушіння випробних зразків

Випробні зразки з нанесеним покриттям висушують в сушильній камері протягом передбаче­ного періоду часу і, якщо не визначене інше, витримують за температури (23 + 2) °С і відносній вологості (50 ± 5) % протягом не менш ніж 16 год. Потім потрібно якнайшвидше провести відпо­відне випробовування.

Випробовування потрібно проводити за температури (23 ± 2) °С і відносної вологості (50 ± 5) %, якщо тільки не визначено інше.

Небажаним є нагрівання випробного зразка внаслідок неналежного поводження з ним.

Відповідний спосіб випробовування, зазначено у 6.2.1, 6.2.2 або 6.2.3, потрібно застосовувати до двох різних випробних зразків, а потім ці зразки оглядаються відповідно до 6.2.4 (якщо резуль­тати різняться, необхідно провести додаткове випробовування).

Пристрій із відповідним стрижнем потрібно повністю розкрити, вставити зразок таким чином, щоб його потім можна було зігнути забарвленою стороною назовні.

Потім пристрій треба рівномірно і плавно закрити протягом 1—2 с, і, таким чином, зразок перегнути на 180°.

Пристрій треба жорстко закріпити біля краю опори таким чином, щоб ручкою можна було вільно маніпулювати. Необхідно опустити державку стрижня, вийнявши клин і використавши ре­гулювальний гвинт, зсунути деталь, що згинається, у напрямку від стрижня. У пристрій потрібно установити відповідний стрижень. Потім ручку опустити до вертикального положення, між стрижнем і деталлю, що згинається, вставити зразок (забарвленою поверхнею донизу) і висунути приблизно на 40 мм, якщо рахувати від центральної лінії стрижня у напрямку до деталі, що згинається. Зразок треба щільно притиснути до державки за допомогою контргайок і пластини. Необхідно підняти державку, вставивши клин у відповідний паз, поки зразок не доторкнеться до стрижня. За допо­могою регулювального гвинта деталь, що згинається, підіймається доти, доки вона не доторкнеться до зразка. Потім ручка рівномірно І плавно протягом 1—2 с підіймається і повертається в цьому напрямі на 180°, загинаючи, таким чином, зразок навколо стрижня на 180°.

Примітка 1. На лакофарбовий покрив між державкою і деталлю, що згинається, можна покласти лист тонкого паперу, щоб уникнути подряпин покриву під час згинання.

Зігнутий зразок потрібно потім вивільнити, відсунувши деталь, що згинається, від стрижня і опустивши державку, прибрати клин І відгвинтити контргайки.

Пристрій зі вставленим відповідним стрижнем треба відкрити, зразок установити у таке по­ложення, щоб його можна було зігнути, і забарвлена сторона була зовні. Пристрій з панеллю установлюють у випробовувальну камеру, в якій заздалегідь встановлена необхідна температура. Через 2 год пристрій зі вставленим у нього зразком, що все ще знаходиться в камері, рівномірно і плавно протягом 1—2 с закривається за допомогою пристрою з дистанційним управлінням. У цьому разі необхідно, щоб дверці камери залишалися закриті з моменту установлення туди при­строю до моменту завершення операції згинання.