|
|
Обсяг за роками |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
|
Дообліковано відходів |
|
|
|
|
|
|
Б.1.26. Втрачено в процесі зберігання, одиниця вимірювання
|
|
Обсяг за роками |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
|
Втрачено відходів |
|
|
|
|
|
|
Б.1.27. Загальний обсяг накопичення відходів, одиниця вимірювання
|
Об’єкт (місце) накопичування |
Обсяг за роками |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
□ Відокремлене накопичування □ Змішане накопичування
Б.1.28. Можлива ресурсна придатність — для виробництва чи отримання:
|
□ |
1. Нерудних будівельних матеріалів |
□ |
2. Стінових будівельних матеріалів |
|
□ |
3. В’язких матеріалів |
□ |
4. Інших будівельних матеріалів |
|
□ |
5. Скла |
□ |
6. Чорних металів |
|
□ |
7. Кольорових металів |
□ |
8. Благородних металів |
|
□ |
9. Рідкісних металів |
□ |
10. Інших металів |
|
□ |
11. Нафтопродуктів |
□ |
12. Мінеральних олив |
|
□ |
13. Паливних матеріалів |
□ |
14. Деревинних матеріалів |
|
□ |
15. Паперу та картону |
□ |
16. Гуми, каучуку |
|
□ |
17. Текстилю, натуральних волокон |
□ |
18. Синтетичних волокон |
|
□ |
19. Пластмас і полімерів |
□ |
20. Кислот |
|
□ |
21. Лугів |
□ |
22. Неорганічних солей |
|
□ |
23. Органічних солей |
□ |
24. Розчинників |
|
□ |
25. Добрив |
□ |
26. Меліорантів |
|
□ |
27. Харчових компонентів |
□ |
28. Кормових компонентів |
|
□ |
29. Інше (зазначити) |
|
|
Б.1.29. Технології утилізування (використання)
1.
Назва технології, розробник (власник) технології 2.
Б.1.30. Причини невикористання відходів
1. Відсутність технології □ 2. Відсутність споживачів
3. Надлишковий обсяг □ 4. Відсутність устатковання
утворювання (щодо потреб) для переробляння
5. Нетранспортабельність □ 6. Економічна недоцільність
7. Інші причини (вказати)
V. КОНТРОЛЬ ВЕДЕННЯ ПАСПОРТА ВІДХОДІВ
|
Дата контролю |
Зауваги до ведення паспорта |
Підпис контролівної особи з зазначанням посади, прізвища |
Зміни, внесені за заувагами |
ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ВИКОНАВЕЦЬ
ЗАТВЕРДЖЕНО
Керівник підприємства
(підпис, ініціали, прізвище)
Керівник структурного підрозділу (цеху, дільниці тощо)
(підпис, ініціали, прізвище)
МП
«»200
(підпис, ініціали, прізвище)
Б.2. Інструкція щодо ведення паспортів відходів
Б.2.1 Вступ
Паспортизацію відходів виконують згідно з чинним законодавством (Закон України «Про відходи», ст. 17, 26). Підприємства, установи, організації, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності (далі — підприємства), діяльність яких пов’язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними, зобов’язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь їх небезпечності для довкілля та здоров’я населення, виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збирають, перевозять, зберігають, обробляють, утилізують, знешкоджують, які захороняють та видаляють.
Паспортизації підлягають будь-які речовини, матеріали і предмети, які підпадають під категорію відходів згідно з визначенням, тобто якщо вони «не мають подальшого використання за місцем утворювання чи виявляння та яких їх власник повинен позбутися за допомогою утилізації чи видалення». Виняток становлять комунальні (побутові) та подібні їм відходи підприємств, які видаляють (вивозять) згідно з договорами, укладеними зі спеціалізованими підприємствами (організаціями). Первинний облік і паспортизацію комунально-побутових та подібних їм відходів ведуть за окремим порядком.
На кожному підприємстві паспортизації підлягають усі відходи, для яких встановлюють ліміти на утворювання та розміщування. Обмеження щодо паспортизації відходів за мінімальною кількістю їх утворювання можна вводити за погодженням з місцевими підрозділами спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Для підприємств (передусім непромислових) з незначними обсягами утворювання інертних і малонебезпечних (IV класу небезпеки) відходів допустимо вводити паспорти за скороченою системою показників. Зазначене спрощення також відповідно погоджують.
Допустимо складати єдині паспорти для відходів одного виду (одного класу небезпеки), що утворюються в різних процесах, операціях, роботах. В такому випадку у відповідних розділах і пунктах паспорта наводять перелік тих процесів, в яких утворюється даний вид відходів, пооб’єктні обсяги утворювання та інше за змістом форми.
Паспорти не складають також на спеціальні види відходів (наприклад радіоактивні) в разі ведення підприємством відповідних окремих форм обліку та паспортизації згідно з чинними нормативними актами.
Б.2.2 Загальні вимоги
Процес паспортизації відходів починають з їх виявляння і проводять послідовне збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролювання, а також про можливі технології їх переробляння, зберігання, транспортування й утилізування, видаляння, знешкоджування та захоронення.
Виявляють відходи згідно з ДСТУ 3911.
Паспортизацію виконують заповнюванням паспорта відходів та його послідовним доповнюванням і уточнюванням з використанням місцевих, галузевих і державних експертних і аналітичних інформаційних джерел, а також даних, пов’язаних з поводженням з відходами, з вихідними технологічними процесами, продукцією з відходів тощо. В процесі паспортизації виконують:
уточнення назви і показників відходів, які паспортизують, для віднесення їх до наявних класів, груп, переліків та інших категорій;
обґрунтовування оптимальних технологій утилізування чи видаляння відходів, способів їх знешкоджування, зберігання та транспортування тощо;
проведення організаційних, науково-технічних та технологічних заходів для максимального утилізування відходів, реалізування чи передавання їх іншим споживачам;
удосконалення технологій (зокрема тих, які проектують) для зведення до мінімуму утворювання відходів та зниження рівня їх небезпечності;
визначання ефективних методів контролювання відходів;
— уточнення термінологічних, класифікаційних і метрологічних вимог.
Паспорти відходів складають утворювачі (власники) відходів відповідно до Б.1 цього стандарту. Паспортизація відходів вимагає систематичного супроводження кожного конкретного виду відходів, починаючи з його утворювання чи виявляння і до утилізування або остаточного видаляння. Після заповнювання паспорта у ньому відображають всі зміни даних про відходи та технології поводження з ними, якщо такі мали місце.
Облік руху відходів на підприємстві проводять на підставі документів оперативно-технічного і бухгалтерського супроводження операцій з відходами, зокрема: накладиих-вимог на внутрішньовиробниче переміщення відходів, товарно-транспортних накладних, накладних на відпуск на сторону, карток (книг) складського обліку, лімітно-забірних карток, приймальних актів, рахунків-фак- тур, довідок з контрольним талоном про відходи (направлені на зберігання, видаляння) тощо.
Форми паспорта заповнюють утворювачі (власники) відходів на підставі всієї наявної інформації, зокрема нормативно-технологічної документації, даних журналів первинного обліку відходів, результатів лабораторних досліджень складу та властивостей відходів (проведених за стандартними та сертифікованими методиками), результатів інвентаризації відходів тощо.
Форми паспорта відходів підприємства запроваджують за наказом керівника підприємства та письмовим розпорядженням начальників структурних підрозділів і керівників відповідних служб, які визначають відповідальних осіб за ведення паспорта конкретного виду відходів підприємства.
Для обліку паспортів відходів на підприємстві складають їх реєстр (перелік). Порядковий номер у цьому разі є реєстраційним номером паспорта відходів.
Б.2.3 Зміст і порядок складання паспорта відходів
На титульному аркуші паспорта зверху зліва зазначають назву підприємства (установи, органі- зації)-утворювача (власника) відходів та реєстраційний номер паспорта.
Нижче зазначають код підприємства-утворювача (власника) відходів згідно з ЄДРПОУ, його підпорядкування та код згідно з СПОДУ, вид економічної діяльності згідно з ДК 009, юридичну адресу та код згідно з ДК 014, контактні телефони та особу (організацію), що склала паспорт, дату складання.
Проставляють реєстраційний номер паспорта, який має відповідати порядковому номеру відходів у реєстрі відходів даного підприємства.
Примітка 1. Місцеві природоохоронні органи можуть встановлювати додаткові реєстраційні номери для тих чи інших видів відходів.
На титульному аркуші паспорта вказують також назву відходів за нормативно-технологічною документацією підприємства, згідно з ДК 005 та відповідний код, назву відходів за іншою спеціальною класифікацією (переліком), (якщо така існує) та код.
Примітка 2. Код згідно з ДК 005 визначають виходячи з основного та додаткового видів економічної діяльності підприємства, конкретного процесу (виду робіт), у якому утворюються відходи і відповідно з їхньою назвою. Остання може як співпадати з назвою відходів у технологічній документації, так і не співпадати (мати більш загальну групову назву чи інше). В окремих випадках назва за технологічною документацією може не мати відповідника у ДК 005, що зазначають окремо.
Назву та код відходів за іншою спеціальною класифікацією зазначають за окремою вимогою місцевих природоохоронних органів, які можуть стосуватися переліків за Базельською конвенцією про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, переліків ОЕСР (зелений, жовтий) тощо [9].
ПОРЯДОК ЗАПОВНЮВАННЯ ПАСПОРТА
Розділ І. Загальні відомості про відходи (пункти Б.1.1—Б.1.5)
У пункті Б.1.1 вказують назву процесу (технології, операції, виду робіт, послуг) відповідно до нормативно-технологічної документації, під час яких утворюються відходи.
У пункті Б.1.2 вказують назву сировини чи інших вихідних матеріалів, речовин, предметів, під час переробляння, обробляння чи використання яких утворюються відходи, та нормативно-технологічну документацію щодо них.
У пункті Б.1.3 відповідно до нормативно-технологічної документації вказують назву продукції (робіт, послуг), під час виготовляння (проведення, надання) яких утворюється даний вид відходів.
У пункті Б.1.4 наводять обсяги щорічного утворювання відходів та одиницю вимірювання, яку вказують у назві пункту.
У пункті Б.1.5 вказують питомі показники утворювання відходів на одиницю продукції (робіт, послуг), а у разі переробляння сировини — на одиницю сировини (т/т, кг/м3, кг/10000 шт. тощо).
У підпункті Б.1.5.1 вказують фактичний питомий показник утворювання даного виду відходів в розрахунку на одиницю продукції, робіт чи послуг. У разі переробляння сировини вказують фактичний питомий обсяг утворювання відходів на одиницю сировини. В окремих випадках можна вказувати обидва показники (наприклад, у разі збагачення руди — на одиницю руди і на одиницю концентрату тощо). За одиницю вимірювання продукції, робіт чи послуг приймають показники маси, об’єму, кількості чи вартості, що є загальноприйнятими калькуляційними одиницями в системі обліку.
У підпункті Б.1.5.2 вказують норматив утворювання відходів, тобто технологічно (регламентно) обумовлений питомий показник утворювання відходів (на одиницю продукції, переробляння сировини, отримування енергії, проведення робіт, надання послуг), який визначають, виходячи з матеріально-сировинних балансів виробничих процесів, норм витрат матеріалів, режимів ведення робіт тощо за умови дотримування встановлених регламентів, інструкцій, методик, стандартів, технічних умов та інших нормативних документів.
