Метод може використовуватися для орієнтовних чи уточнених розрахунків залежно від повноти вихідних даних.

  1. Порядок розрахунку довговічності, що зумовлена втомою, їд­кий:

  • складають ССН деталі у вигляді можливого числа компонентів, здатних внаслідок циклових навантажень досягти граничного стану;

  • вибирають одну з можливих схем навантаженії'' та руйнування за кожним граничним етанолі (втоми при згині чи контактної втоми);

  • визначають розрахункове навантаження для кожного з компо­нентів (середнє значення і коефіцієнт варіації);

  • визначають граничне значення несучої здатності (границі ви­тривалості) деталі з урахуванням властивостей матеріалу, геометрії, концентраторів напружень згідно з ГОСТ 25.504;

  • розраховують із урахуванням характеристик кривої втоми ма­теріалу деталі та режиму навантажування медіанне значення ресурсу (довговічності);

  • визначають розрахунковим методом, шляхом використання ін­формації про аналоги або рекомендацій додатку Б коефіцієнт варіації розподілу ресурсу деталі;

  • розраховують показники надійності відносно прийнятого кон­кретного граничного стану, використовуючи закон розподілу довго­вічноїті, згідно з методами, викладенії, лі в розділі 5 цього стандаріх.

  1. При спільному врахуванні множини незалежних процесів руй­нування (множини граничних станін) показники падійігосгі деталі

13розраховують згідно з методами, встановленими в розділі 8 цього стандарту.

    1. Методика розрахунку показників надійності об’єктів на основі наведеного методу з використанням ДЛЇ-розподілу викладена в до­датку л.

  1. Розрахунок показників надійності об’єктів
    за відомими значеннями показників надійності їх
    складових частин

    1. Розрахунок показників надійності об’єкта за показниками надійності складових частин проводять на стадії проектування при:

  • визначенні орієнтовних показників надійності;

  • порівнюванні різних варіантів .інструктивних рішень об’єкта;

  • визначенії' остаточних (уточнених) значень показників надій­ності .

  1. При проведенні розрахунків як вихідні дані використовують: — принципові, функціональні та структурні схеми об’єктів;

  • результати випробувань, довідкові чи нормативні дані про на­дійність складових частин;

  • дані про систему технічного обслуговування та ремонту об’єк- тів-аналогів;

  • критерії відмов і граничних станів об’єкта та його складових частин.

  1. Для уточнених розрахунків показників надійності об’єктів необхідна більш повна інформація яро показники надійності складових елементів (виробів електронної техніки,слсктрорадіовиробІв, деталей машин тошо). Повного характеристикою надійності елемента є закон розподілу виробітку до відмови (ресурсу). Для методів розрахунку, регламентованих цим стандартом, необхідними показниками надій­ності елементів с середній виробіток до відмови (ресурс) елемента 'Г-, та коефіцієнт варіації напобітку до відмови (ресурсу) v,.

    1. Вихіднії ми даними для визначення необхідних показників надійності деталей машин є дані продналог)!, характеристики міцності матеріалу деталей, умови їх наван отжування під час експлуатації або результати аналізу поведінки визначального параметра.

Методи розрахунку показі і и к і в надійної, гі деталей машин викла­дені в розділах 5-7 цього стандарту.

  1. Вихідною інформ.іці' ю для оцінок показників надііііюсті £лС гтрорадіоїшробів і: довідкові дані, то містять, як правило, оцінки і н те не и в пості підмов ци х едеме н і і її.

Метлика оцінка і ерелньоїо паробіїку до відмови стактрорадіоіиі- робін і кої фі 11 і <. н і а нарід її її и сої о на робі і к у паве тепл в ладит к у Е.

  1. При визначенні орієнтовних значень показників надійності об’єкт поділяють на функціювальні системи та підсистеми, відмови яких незалежні, і складають ССН об’єкта у вигляді послідовного сполучення блоків І підсистем.

    1. Для розрахунку як вихідну інформацію допускається вико­ристовувати значення показників надійності систем і підсистем, вста­новлені в нормативній документації, а також заплановані значення чи одержані в результаті розрахунків установленими в цьому стандарті методами.

    2. При побудові структурних схем надійності допускається вик­лючати з розгляду елементи, що не виявляють помітного впливу на значення шуканого показника надійності об'єкта в цілому,

    3. Методи розрахунку надійності об’єктів з послідовною струк­турною схемою для довільних законів розподілу наробітку складових частин наведені у додатку Ж.

  2. При порівнюванні різних варіантів об’єкта рішення приймається за альтернативною ознакою (надійність «вища* чи «нижча*).

    1. У випадку, коли варіанти об’єкта мають конструктивну схо­жість і різняться тільки навантажсністю складових частин, порівняль­на оцінка зводиться до оцінки показників надійності цих частин.

    2. Якщо варіанти об’єкта різняться конструкцією кількох скла­дових частин, порівняння показників надійності проводять за цими частинами.

    3. Під час розгляду варіантів об’єктів різного конструктивного виконання проводять орієнтовні розрахунки варіантів об’єктів за 8.4 (з урахуванням усіх складових частин).

    4. Якщо для варіантів об’єкта, що розглядається, є об’єкти- аналоги, за даними випробувань яких встановлені складові частини, які лімітують їх надійність, то при порівнюванні варіантів необхідно враховувати ступінь доопрацювання об’єкта та конструктивні фак­тори, що призводять до низької надійності лімітуючих складових частин.

    5. При неможливості чи недоцільності проведення порівнюваль­них розрахунків допускається проводити експертним методом порів­нювальну оцінку показників надійності.

  3. Уточнені розрахунки показників надійності слід проводити відповідно до вимог 8.6.1—8.6.6.

    1. Складають структурну схему об’єкта з метою розміщення елементів за рівнями їх підпорядкованості, уточнення зв’язків між ними, встановлення критеріїв відмов і граничних станів.

    2. Розробляють ССН, що характеризує стан об'єкта залежно від роботоздатного і нероботоздатного стану елементів.

Методи розрахунку надійності, регламентовані цим стандартом, поширюються на об’єкти, для яких ССН с послідовним, паралельним та можливими комбінаціями послідовного і паралельного сполучення елементів.

Характеристика найбільш типових ССН наведена у таблиці 3.

Таблиця 3 — Характеристика типових ССН

IhtM'ij СС!1

Познан, ннн

Характеристика

Послідовна з різнотипних еле­ментів

ССН-1

Об'єкт складається з

послідовно сполучених

різнотипних елементів.

Відмова об’єкта настає при відмові будь-якого елемента

Структура типу <*К з л*

ССН-2

Об’єкт складається з паралель­но сполучених ОДНОТИПНИХ елементів. Відмова об’єкта на­стає при відмові (г + 1) еле­ментів (г = л — к)

Примітки 1.x' — мінімальна кільх циоїщнни об’єкта.

сть працездатних елементів, необхідна для функ-

Нримйка 2. При іг-І ССН-2 с паралельною структурою з п однотипних елементів.



  1. Складають номенклатуру елементів (складових частин) об’єк­та і встановлюють їх показники надійності (середній наробіток Ті і коефіцієнт варіації наробітку vi до відмови елементів, середня три­валість відновлення Т1і; елементів).

Розрахунок показників надійності елементів і деталей машин про­водять згідно з розділами 5—7 і додатками Д, Е цього стандарту.

    1. На основі отриманих значень показників надійності елементів І деталей проводять розрахунок показників надійності складових ча­стин І об’єкта в цілому згідно з 8.6—8.8.

  1. Для об’єктів, які мають ССН-1, у загальному випадку (для довільного закону розподілу наробітку складових частин) показники надійності слід визначати згідно з додатком Ж.

Розрахунок надійності об’єктів (складових частин), що мають ССН-1 чи ССН-2, проводять з припущенням про DN-розподіл наро­бітку до відмови згідно з додатком К.ДОДАТОК А
(рекомендований)

Рекомендації щодо вибору виду функції розподілу
наробітку (ресурсу)

Таблиця А.1

Вид функції розподілу

Умови застосування

1. Експоненціальний розподіл

Для складних технічних систем 1 слектро- радіовиробІв, що не піддаються старінню та зношуванню

2. РЛЇ-розподІл (дифузійний монотонний розподіл)

Для механічних систем, деталей машин І приладів, пе| еважаючим механізмом відмов яких е необоротні процеси зношу­вання, втоми та корозії

3 D.V--розподіл (дифузійний немонотонний розподіл)

Для електрорадіовиробів, електронних си­стем, а також технічних систем, що містять електрорадіовироби та механічні елементи, переважаючим механізмом відмов яких е процеси старіння, різноманітні електропро- цсси, а також процеси втоми

4. Логарифмічно нормальний

пл'чгі л м 1 п pvJMVMUi

У випадку, коли основним видом руйну­вання е втома, зумовлена процесами періодичних навантажувань

5. Розподіл Вейбулла

Примітка. Експоненціальний роз моделлю для опису ро при прогнозуванні зна дується використовуй! надійності.

Для апроксимації розподілів наробітку об’єктів, які не відповідають ші. 1—4 поділ, як одпопараметрична функція, є грубою зноділу наробітків 1 мас значні методичні похибки чень, тому експоненціальний розподіл рекомеи- іти тільки для порівняльних оцінок показників



ПРИЛОЖЕНИЕ Л
(]>ЄКОМЄІІДуеМОЄ}

Рекомендации по выбору вида функций распределения
наработки (ресурса)

Таблица А.1

Вид функции распределение

Условия применения

1, Экспоненциальное распре-* деление

сложных технических систем и злек- трорадиоизделий, не подвергающихся ста­рению и износу

2. ОЛЇ-распределение (диффу­зионное монотонное распре­деление)

Для механических систем, деталей машин и приборов, преобладающим механизмом отказов которых являются необратимые процессы изнашивания, усталости и кор­розии

3 CW-распределенис (диффу­зионное немонотонное рас­пределение)

Для электрорадиоизделий, электронных систем, а также технических систем, со­держащих электрорадиоизделия и механи­ческие элементы, преобладающим меха­низмом отказов которых являются процессы старения, различные электро- псоцессы, а также процессы усталости

4. Логарифмически нормаль­ное распределение

В случае, когда основным видом разруше­ния является усталость, обусловленная пе­риодическим процессом нагружения

5. Распределение Вейбулла

Примечание. Экспоненциальное ция, представляете деления наработок при пролсозировйі деление рекоменду иск показателей к

Для аппроксимации распределений на­работки изделий, не удовлетворяющих пн. 1-4

распределение, как одноварамстрическая функ- :я весьма грубой моделью для описания распре- и имеет значительные методические погрешности ии величин, поэтому экспоненциальное распре* стен использовать только для сравнительных оцс- адежпости

ПРИЛОЖЕНИЕ Б
(рекомендуемое)

Значения коэффициентов вариации основных процессов
деградации

Таблица Б.1

Вид разрушения

*

Коэффициент вариации про­цесса разруше­ния

Наименование деталей, элементов, подвергающихся данному разрушению

  1. Статическое разру­шение

  2. Изнашивание

0,05-0,15

Сварные соединения, фасонные болты, валики, пальцы, чугунные отливки, связи и анкерные болты и т. п.

2.1. Механо-химиче­ское изнашивание

0,25-0,50

Подшипники скольжения, валы, оси, направляющие, поршневые кольца, втулки и др.

2.2. Абразивное изна­шивание

3. Усталость

0,40-0,70

Плужные лемеха, лапы культивато­ров, детали гусениц тракторов, де­тали формовочных машин и др.

3.1, Малоциг левая

0,20—0,40

Корпусные детали, зубчатые коле­са, пружины, бандажи, рельсы, со­суды, пространственные конструк­ции и др.

3.2. Многоцикловая

0,40-0,80

Корпусные детали, подшипники качения, валы, оси, пружины, ша­туны, болты, рельсы, бандажи и др.

3.3. Контактная

0,40-1,0

Зубчатые передачи, подшипники качения, рельсы, бандажи подвиж­ного состава, поверхности качения и др.

4. Старение

0,40-1,0

Элементы и летали из металлов, полимеры, резинотехнические из­делия, уплотнения, полупроводни­ки И др.

5. Электрические (элек­тролиз, миграция заря­дов, электродиффузия)

0,70-1,5

Полупроводниковые приборы, ин­тегральные схемы, конденсаторы и другие изделия электронной техни­ки

Примечание. Коэффициент вариации на

ояботки до отказа совпадает с коэффи-1

циентом вариации процесса

деградации, который приводит к отказу!