Страница 7: ДСТУ Б EN 1090-2:2014. Виконання сталевих і алюмінієвих конструкцій. Частина 2. Технічні вимоги до сталевих конструкцій (62005)

Примітка. Позначення сталі за назвою та номером наведено у EN 10088-1.

Якщо не зазначено інше, допуски на товщину для товстих листів з конструкційної сталі згідно з EN 10029 мають відповідати наступному:

EXC4: клас B

Для інших виробів з конструкційної та нержавіючої сталі слід застосовувати клас А за товщиною, якщо не зазначено інше.

Для вуглецевих сталей застосовуються наступні вимоги до стану поверхні:

1. клас А2 для товстих листів та широких стрічок згідно з вимогами EN 10163-2;

2. клас С1 для профілів згідно з вимогами EN 10163-3. У технічних умовах на виконання слід визначати, чи є необхідність ремонтувати такі недоліки, як тріщини, раковини або відшарування.

Якщо для товстого листа за класом EXC3 та EXC4 мають бути застосовані більш жорстокі вимоги щодо стану поверхні, це слід зазначити. Для нержавіючої сталі використовуються наступні вимоги до обробки поверхні:

3. тонкий та товстий лист, стрічка - згідно з вимогами EN 10088-2;

4. сортовий прокат, прутки та профілі - згідно з вимогами EN 10088-3.

Слід зазначати додаткові вимоги, що стосуються наступних аспектів: спеціальні обмеження щодо недоліків поверхні або ремонту поверхневих дефектів шліфуванням згідно з EN 10163 або EN 10088 для нержавіючої сталі.

Вимоги щодо обробки поверхні для інших виробів необхідно визначати в рамках належних європейських або міжнародних технічних умов.

Якщо у певних технічних умовах не визначена адекватна декоративна або спеціалізована обробка поверхні, така обробка поверхні має бути зазначена.

Стан поверхні складових виробів має бути таким, щоби забезпечити виконання належних вимог до ступенів підготовки поверхні згідно з 10.2.

Для класів виконання EXC3 та EXC4, клас якості S1 за EN 10160 (внутрішньоїДСТУ Б EN 1090-2-201Х несуцільності) має IZ застосовуватися HU до хрестових зварних з’єднань, від яких головні розтягуючі напруги передаються через товщу листа на смугу, ширина якої складає чотири товщини листа з кожної сторони запланованого кріплення.

Слід зазначити, чи існує необхідність перевіряти наявність внутрішньої несуцільності на ділянках, що розташовані близько до опорних діафрагм або елементів жорсткості. В цьому випадку потрібно застосувати клас якості S1 з EN 10160 до смуги листа на полиці або стінці шириною у 25-кратну товщину листа з кожної сторони діафрагми або елемента жорсткості, якщо їх фіксують зварюванням.

На додаток, якщо це є доречним, необхідно зазначити вимоги щодо наступних аспектів:

1. тестування складових виробів, інших ніж з нержавіючих сталей, аби ідентифікувати внутрішню несуцільність або тріщини в зонах зварювання;

2. поліпшені деформаційні властивості у напрямку, перпендикулярному до поверхні складових виробів, інших ніж з нержавіючих сталей, згідно з EN 10164;

3. особливі умови постачання нержавіючих сталей, наприклад, еквівалент стійкості до піттінгової корозії (азот) (PRE(N)) або прискорені корозійні випробування. PRE(N) має бути зазначений як (Cr + 3.3 Mo + 16 N), де елементи зазначені у відсотках за масою, якщо не визначено інше;

4. режим обробки, якщо складові вироби перед постачанням мають пройти цей процес.

Примітка. Прикладами такого процесу є термічна обробка, профілювання та гнуття.

Сталеві виливки мають відповідати вимогам EN 10340. Сорти, якості, та якщо доречно, обробки повинні бути зазначені разом з необхідними варіантами, які дозволяються IZ стандартом на виріб, включаючи необхідну інформацію та варіанти згідно з вимогами EN 1559-1 та EN 1559-2 О.

Всі зварювальні матеріали повинні відповідати вимогам, які містяться у EN 13479 та у належному стандарті на виріб, як перелічено у табл. 5.

Тип зварювальних матеріалів має узгоджуватись з процесом зварювання, зварюваним матеріалом та технологією зварювання.

Для марок сталі вищих за S355 використання зварювальних матеріалів та флюсів з помірно високим індексом основності рекомендується для процесів зварювання 111, 114, 121, 122, 136, 137 (див. 7.3 щодо визначення процесів зварювання).

У разі необхідності зварювання сталі згідно з EN 10025-5 мають бути використані зварювальні матеріали, які забезпечують, принаймні, таку ж саму стійкість зварного шва до атмосферних впливів, як і стійкість основного металу. Якщо не визначено інше, слід використовувати один із варіантів з табл. 6.

Таблиця 6 - Зварювальні матеріали, які мають бути використані для сталей згідно з EN 10025-5

Для нержавіючих сталей необхідно використовувати зварювальні матеріали, які забезпечують, принаймні, ту ж саму корозійну стійкість наплавленого матеріалу, що і у основного металу.

Корозійна стійкість елементів з’єднання, кріпильних виробів і ущільнювальних шайб повинна бути співставна із, зазначеною для компонентів, що з’єднуються.

Покриття кріпильних виробів, нанесені методом гарячої гальванізації зануренням, мають відповідати EN ISO 10684.

IZ Гальванічні покриття кріпильних виробів мають відповідати EN ISO 4042. ZU

Захисні покриття компонентів для механічних засобах кріплення повинні відповідати вимогам належного стандарту на виріб або, за відсутності такого, рекомендаціям виробника.IZ Примітка. Слід звернути увагу на ризик провокування водневої крихкості під час гальванізації або гарячого цинкування зануренням болтів 10.9. І

В тексті вжито наступні терміни:

1. «шайба» у значенні «плоска або зі скошеними крайками»;

2. «комплекти» у значенні «болт з гайкою та шайбою (шайбами), за необхідності».

Конструкційні болтові комплекти в застосуваннях без попереднього натягу, виготовлені з вуглецевої, легованої сталі та аустенітної нержавіючої сталі мають відповідати EN 15048-1.

Комплекти, які відповідають EN 14399-1, можуть також застосовуватися без попереднього натягу.

Класи міцності болтів і гайок і, якщо доречно, вид обробки поверхні повинні бути зазначені разом з будь-якими необхідними варіантами, які дозволені у стандарті на виріб.

Слід зазначити механічні властивості для:

1. болтових комплектів з вуглецевої та легованої сталі, чий діаметр є більшим, ніж зазначено у EN ISO 898-1 та EN 20898-2;

2. болтових комплектів з аустенітної сталі, чий діаметр є більшим, аніж зазначено у EN ISO 3506-1 та EN ISO 3506-2;

3. IZ комплектів І з аустенітно-феритної сталі.

Згідно з EN 10088, кріпильні вироби, що відповідають EN ISO 898-1 та EN 20898-2, не можуть бути використані для з’єднання елементів з нержавіючої сталі, якщо не зазначено інше. У разі використання ізоляційних комплектів необхідно зазначити повну детальну інформацію щодо їх використання.

Високоміцні конструкційні болтові комплекти для попереднього натягу включають систему HR, систему HV та болти HRC (шкала С твердості за Роквелом). Вони мають відповідати вимогам EN 14399-1 та належних європейських стандартів, що зазначені у табл. 7.

Класи міцності болтів і гайок і, якщо доречно, вид обробки поверхні повинні бути зазначені разом з будь-якими необхідними варіантами, які дозволені у стандарті на виріб.

Таблиця 7 - Стандарти на виріб для високоміцних конструкційних болтових комплектів для попереднього натягу

Болти з нержавіючої сталі не повинні використовуватися для умов з попереднім натягом, якщо не зазначено інше. Якщо ж вони застосовуються в таких умовах, їх слі

дДСТУ Б EN 1090-2-201Х

розглядати як спеціальні кріпильні вироби.

Прямі індикатори розтягу та комплектні загартовані шайби до поверхні гайки та поверхні болту мають бути згідно з IZ EN 14399-9 І.

Прямі індикатори розтягу не можна використовувати разом з атмосферостійкими або нержавіючими сталями.

Атмосферостійкі болтові комплекти мають бути виконані з матеріалу, що має підвищену тривкість до атмосферної корозії. Необхідно зазначити хімічний склад цього матеріалу.

Примітка. Кріпильні вироби типу 3 марки A згідно зі стандартом ASTM A325 можуть задовольнити вимоги EZ [51] HU.

Їхні механічні характеристики, показники та умови постачання мають відповідати вимогам EN 14399-1 або EN 15048-1, де це є доречним.

Фундаментні болти за механічними властивостями мають узгоджуватись з EN ISO 898-1 або бути виготовлені з гарячекатаної сталі, що відповідає EN 10025-2 - EN 10025-4. Якщо це зазначено, можна використовувати арматурні сталі. В цьому випадку вони мають відповідати EN 10080, та має бути зазначена марка сталі.

За потреби, необхідно зазначати, коли такі стопорні пристрої, як самостопорні гайки (контргайки) або інші види болтів, що ефективно попереджають ослаблення болтового комплекту, зазнають удару або значної вібрації.

Можна використовувати вироби з EN ISO 2320, EN ISO 7040, EN ISO 7042, EN ISO 7719, EN ISO 10511, EN ISO 10512 та EN ISO 10513, якщо не зазначено інше.

Шайби з EN ISO 7089, EN ISO 7090, EN ISO 7091, EN ISO 7092, EN ISO 7093 або EN ISO 7094 можуть використовуватися для вуглецевих сталей. Шайби з EN ISO 7089, EN ISO 7090, EN ISO 7092 або EN ISO 7093-1 можна використовувати для нержавіючих сталей. Твердість шайб має задовольняти вимоги EN 15048-1.

Конусоподібні шайби повинні відповідати належним стандартом на виріб. І

Заклепки для гарячого клепання мають відповідати належному стандарту на виріб.

ДСТУ Б EN 1090-2-201Х

Самосвердлувальні гвинти мають відповідати EN ISO 15480, а самонарізувальні гвинти - EN ISO 1481, EN ISO 7049, EN ISO 1479 або ISO 10509.

Глухі заклепки мають відповідати EN ISO 15976, EN ISO 15979, EN ISO 15980, EN ISO 5983 або EN ISO 15984.

Дюбель-цвяхи (пістолето-патронні та пневмозабивні), слід класифікувати як спеціальні кріпильні вироби.