---

Апарат разом з лицевою частиною з’єднується зі штучними легенями відповідним з’єднувальним елементом. Апарат з лицевою маскою повинен бути укріплений на муляжі голові, а апарат із мундшту­ковим пристроєм повинен бути приєднаний безпосередньо до вихідного отвору штучних легенів. Штучні легені налагоджують на режим 25 циклів/хв і 2 л/вдих (див. рисунок 5).

Доки штучні легені не працюють, пристрій, що вимірює потік, з’єднується з вихідним отвором запобіжного клапану і подається повітря у відсік редукованого тиску редуктора. Підвищуючи тиск, поступово збільшують потік повітря, поки 400 л/хв не буде проходити через запобіжний клапан. Збе­рігаючи ці умови, вмикають штучні легені і вимірюють сталий опір диханню за відповідного тиску у визначеній точці.

Вихідний отвір легеневого автомата з’єднується з відповідним приладом виміру потоку. Повітря подають у відсік редукованого тиску редуктора і тиск повітря, що подають, поступово збільшується. Тиск, необхідний для створення постійного потоку з об’ємною витратою 400 л/хв через запобіжний клапан, реєструють.

За цих умов штучні легені приєднують до укомплектованого апарата, з лицевою частиною, і визна­чають опір диханню у відповідній визначеній точці.

Два апарати, готових до застосування, витримують за температури мінус (15 ± 3) °С протягом 4 год.

Два тепло одягнених випробовувані включаються в охолоджені до температури мінус (15 ± 3) °С в холодильній камері апарати і потім починають рух із постійною швидкістю 6,5 км/год. Ходіння можна проводити на біговій доріжці.

Тривалість ходіння повинна бути 10 хв. Для апаратів з часом захисної дії 5 хв випробовування тривають протягом 5 хв.

Після цього випробовування випробовувані повинні вийти з холодильної камери, повернутися до нормальних умов і продовжити ходіння зі швидкістю 6,5 км/год протягом 5 хв.

Після випробовування перевіряють справність апаратів і випробовувані повинні проінформувати про умови дихання та експлуатаційні характеристики.

6. НАСТАНОВИ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ

   1. Під час постачання кожний апарат треба супроводжувати настановами з експлуатації.

   2. Настанови з експлуатації повинні бути викладені офіційною(-ими) мовою(-ами) країни постачання.

   3. Настанови з експлуатації повинні містити всю інформацію, яка необхідна для підготовленого і кваліфікованого персоналу, а саме:

• застосування/обмеження;

• перевірки перед застосуванням;

• надягання, підгонка;

• застосовування;

• технічне обслуговування (бажано прикласти окремо надруковані інструкції);

• періодичність перевірок;

• зберігання;

• термін придатності під час зберігання.

Примітка. Параметри, наведені в EN 132, дійсні для вимірів за нормальних умов (атмосферний тиск, кімнатна температура).

Піктограму можна прикладати окремо, якщо для її розміщення недостатньо місця на футлярі для носіння.

— порядок включення в апарат.

6. 8. За бажанням, постачальник може надати будь-яку іншу інформацію.

7. МАРКУВАННЯ

   1. Виробник, постачальник або імпортер повинен бути зазначений назвою, торгівельною мар­кою або ідентифікований іншим засобом.

   2. Маркування за допомогою типової ідентифікації.

   3. Час захисної дії на номінальному режимі.

   4. Номер цього стандарту.

   5. Порядковий номер.

   6. Рік випуску/термін придатності під час зберігання (у разі потреби).

   7. У випадках, коли на надійність роботи окремих деталей може впливати старіння, повинна бути передбачена ідентифікація дати їх виготовлення (принаймні рік).

   8. Складові частини і елементи, від яких залежить безпека, треба маркувати таким чином, щоб їх можна було ідентифікувати. Якщо складові частини, що забезпечують безпеку, не можуть бути промарковані, відповідна інформація повинна наводитись в настановах з експлуатації.

   9. Якщо футляр для носіння опломбований, марковання треба наносити на футляр.

   10. Марковання повинне бути чітким і зберігатися якнайдовше.

Розміри у міліметрах

Рисунок 1 — Установка для випробовування механічної міцності

1. —

   Розміри у міліметрах

   
   манометр;

2. — зворотній полум'ягасник;

3. — пристрій контролю потоку;

4. — полум'я;

5. — екран;

6. — пальник;

7. — пропановий балон;

8. — вентиль;

9. — регулятор тиску;

10. — термоелемент;

11. — точка виміру температури.

1. повітряний клапан закритий;

2. матеріал під час випробовувань.

1. вимір температури полум’я;

2. зразок матеріалу під час випробовувань.

Рисунок 2 — Випробовування вогнем одиничного пальника

Розміри у міліметрах

Рисунок 3 — Випробовуваний зразок з нанесеними електродами для перевірки поверхневого електричного опору

1. — штучні легені;

2. — допоміжні штучні легені;

— зворотній клапан;

— витратомір потоку;

— компенсаційний мішок;

6. — аналізатор діоксиду вуглецю;

7. — електромагнітний клапан;

8. — муляж голови;

9. — пробовідбиральна трубка для вдихуваного повітря;

10. — поглинач діоксиду вуглецю.

Рисунок 4 — Схема випробовувального стенда для визначання вмісту діоксиду вуглецю у повітрі, що його вдихают

ь

Розміри у міліметрах

28

42

215

Термопара

Точка виміру тиску

235

285

Точка виміру температури
(під час видихання)

Точка виміру температури
(під час вдихання)

До приладу
вимірювання тиску

Рисунок 5 — Муляж голови для апаратів зі стаціонарно прикріпленою маско

юДОДАТОК А
(обов’язковий)

МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ПОВЕРХНЕВОГО ЕЛЕКТРИЧНОГО ОПОРУ
ФУТЛЯРА ДЛЯ НОСІННЯ

А.1 Метод вольтметра—амперметра

Сила електричного струму вимірюється безпосередньо за допомогою мікроамперметра або гальванометра (рисунок А.1) або непрямо за допомогою підсилювача постійного току, який визначає силу електричного струму під час вимірювання падіння напруги на відомому резисторі (рисунок А.2а). Напруга вимірюється вольтметром. У певних випадках співвідношення напруга—струм вимірюється приладом, що безпосередньо показує величину електричного опору (рисунок А.2Ь).

А.2 Порівняльний метод

Невідомий електричний опір порівнюється з відомим резистором визначанням співвідношен­ня сил електричних струмів, коли однакова напруга послідовно прикладається до двох резисторів (рисунок А.За) або під час врівноважування двох опорів мостом Уітстона (рисунок А.ЗЬ).

Для всіх цих методів невідомий опір має бути значним в порівнянні з еталонним, що з’єднується з ним послідовно, щоб до невідомого прикладалася практично вся напруга.

Метод вольтметра—амперметра

Рисунок А.1 — Вимірювання сили електричного струму мікроамперметром або гальванометром

а)

Р

Рисунок А.2а

исунок А.2Ь

Вимірювання сили електричного струму за допомогою підсилювача постійного струм

уПорівняльний метод

Рисунок А.За —Визначання співвідношення сил електричних струмів у разі послідовного прикладання однакової напруги до двох опорів

— гальванометр;

— підсилювач постійного току; — детектор.

Рисунок А.ЗЬ — Метод з використовуванням моста Уітстон

аУКНД 13.340.30

Ключові слова: техніка безпеки, засоби індивідуального захисту, засоби захисту органів дихання, стиснене повітря, захисна маска, вимоги, випробовування, маркування.