Страница 3: ДСТУ EN 10025-1:2007. Вироби гарячекатані з конструкційної сталі. Частина 1. Загальні технічні умови постачання (61965)

Проби для аналізування виробу готують згідно з EN ISO 14284.

Вимоги до місця розташування та орієнтування проб ї випробних зразків для механічних випробовувань, визначених для EN 10025-2—EN 10025-6, наведено нижче,

• одна проба для випробовування на розрив (див, 8.4.1 у EN 10025-2—EN 10025-6);

• одна проба, яка є достатньою для однієї серії із шести випробних зразків на удар, якщо випробовування на удар необхідно проводити відповідно до групи якості, вказаної у EN 10025-2— EN 10025-6 (див. 8.4.1 та 8.4.2 у EN 10025-2—EN 10025-6).

Місця відбирання проб вказано у додатку А.

Крім того, від товстого листа, тонкого листа, широкої штаби та широких плоских виробів проби треба відбирати так, щоб осі випробних зразків перебували посередині між краєм і центральною лінією виробу.

Від широкої штаби та прутків пробу відбирають на достатній відстані від кінця виробу.

Від вузької штаби (шириною < 600 мм) пробу відбирають на достатній відстані від кінця рулона та на 1/3 її ширини.

Вимоги EN ISO 377 є застосовними.

Вимоги EN 10002-1 є доречними для застосування.

Випробні зразки можуть бути непропорційними, але в суперечних випадках треба відбирати зразки з розрахунковою довжиною L_Q= 5,65 (див. 10.2.1).

Від плоских виробів номінальною товщиною < 3 мм завжди відбирають випробні зразки з роз­рахунковою довжиною L’o = 80 мм та шириною 20 мм (випробний зразок номер 2 згідно з додат­ком В EN 10002-1).

Примітка. Від круглих прутків звичайно відбирають випробні зразки круглого перерізу, але допустимі також інші форми (див. EN 10002-1).

Випробні зразки мають бути механічно оброблені та підготовлені відповідно до EN 10045-1. Крім того, необхідно виконати такі вимоги:

1. за номінальної товщини > 12 мм стандартні випробні зразки розміром 10 мм х 10 мм об­роблюють так, щоб одна із сторін зразка перебувала на відстані не більше ніж 2 мм від проката­ної поверхні, якщо інше не встановлено у EN 10025-2—EN 10025-6;

2. за номінальної товщини < 12 мм, у разі використовування зразків меншої ширини, мінімальна ширина має бути 5 мм.

Проби та випробні зразки треба маркувати так, щоб марковання давало змогу визначити ви­хідний виріб, місце та напрямок розташування проб і випробних зразків у виробі.

9. МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ

   1. Хімічне аналізування

Хімічне аналізування виконують згідно з відповідними документами. Виробник вибирає необ­хідний фізичний або аналітичний метод на свій розсуд. Виробник за необхідності має повідомити про метод випробовування.

Примітка. Перелік документів щодо хімічного аналізування наведено в CR 10261.

Випробовування на розтяг виконують відповідно до EN 10002-1.

Для встановленої границі плинності за таблицею механічних властивостей у EN 10025-2— EN 10025-6 потрібно визначати верхню границю плинності R_eH.

Якщо немає явища плинності, треба визначати умовну границю плинності за 0,2-відсоткової залишкової деформації (7?_{р0 2}). У суперечних випадках треба використовувати умовну границю плинності за 0,2-відсоткової залишкової деформації.

Якщо використовують непропорційні випробні зразки для виробів товщиною > 3 мм, значення пропорційного видовження треба перетворити у значення для розрахункової довжини Z__o = 5,65 ^S_o з використовуванням таблиці перетворення, наведеної у ISO 2566-1.

У разі використовування товстого листа для виготовлення фундаментних плит застосовують значення видовження опорних плит, а не кінцевих фундаментних плит.

Випробовування на удар виконують відповідно до EN 10045-1.

Середнє значення результатів трьох випробувань має відповідати вказаній вимозі. Одне із значень може бути менше від вказаного мінімального середнього значення за умови, що воно становить не менше ніж 70 % цього значення.

У випадках, наведених нижче, від однієї проби треба відбирати відповідно до 9.2.2.1 три до­даткові зразки для випробовувань:

• якщо середнє з трьох значень удару нижче від встановленого мінімального середнього зна­чення;

• якщо середнє значення відповідає встановленій вимозі, а два інших — менші від мінімаль­ного середнього значення;

• якщо одне із значень менше ніж 70 % від вказаного мінімального середнього значення.

Середні значення шести випробувань не повинні бути менші від встановленого мінімально­го середнього значення. Не більше ніж два окремі значення можуть бути менші за встановлене мінімальне середнє значення, і тільки одне може бути менше ніж 70 % цього значення.

Ультразвукове випробовування виконують, якщо цю вимогу встановлено під час замовляння (див. 7.6):

• для плоского прокату товщиною > 6 мм відповідно до EN 10160;

• для Н-балок з паралельними полицями та ІРЕ-балок відповідно до EN 10306;

• для прутків відповідно до EN 10308.

Усі повторні випробовування і повторне подавання на випробовування виконують відповід­но до EN 10021.

Для штаби та прутка повторні випробовування виконують на відбракованому рулоні після вирізання додаткового профілю відповідної довжини 20 м максимум для унеможливлення ефекту кінця рулона.

9. МАРКУВАННЯ, ЕТИКЕТКУВАННЯ, ПАКУВАННЯ

   1. Вироби потрібно чітко маркувати з використовуванням таких методів, як фарбування, клеймування, лазерне маркування, кодування прутка, наношування тривких клейких ярликів або прикріплювання бирок з такою Інформацією:

• марка, група якості та, якщо необхідно, стан постачання (див. EN 10025-2—EN 10025-5) Із зазначенням скороченої познаки. Тип маркування може бути встановлений під час замовляння;

Див. додаткову вимогу 10.

• номер, під яким плавку можна ідентифікувати (якщо контролюють за плавками);

• назва виробника чи торговельної марки виробника;

• відмітка представника зовнішнього контролювання (якщо проводили).

Примітка. Це залежить від виду документа контролю (див. 8.2).

9. 2. Марковання наносять близько до одного з кінців кожного виробу чи на торці зріза на роз­суд виробника, але його треба розташовувати так, щоб запобігти плутанині з регулярним парко­ваниям. Якщо регулярне марковання також відповідає вимогам цього розділу, цей розділ вважа­ють виконаним без дублювання інформації, вказаної на регулярному маркованні.

   3. Допустиме постачання виробів у надійно перев’язаних пачках. У цьому разі їх маркують ярликом, який прикріплюють до пачки чи до верхнього виробу в ній.

10. РЕКЛАМАЦІЇ

Під час подавання рекламацій та інших пов'язаних з цим дій треба керуватися EN 10021.

9. ДОДАТКОВІ ВИМОГИ (див. 5.2)

На вимогу для виробів згідно з EN 10025-2:2004—EN 10025-6:2004 застосовують такі додат­кові вимоги:

1. Покупця треба інформувати про процес виготовляння сталі відповідної групи якості (див. 6.1).

2. Виріб потрібно аналізувати; кількість проб та елементи, які треба визначити, необхідно уз­годжувати (див. 7.2.2, 8.3.3 та 8.4.2 за EN 10025-2:2004—EN 10025-6:2004).

3. Ударні характеристики для будь-якої групи якості треба контролювати за узгодженої тем­ператури (див. 7.3.2.2 та 8.4.2 за EN 10025-2:2004—EN 10025-6:2004).

4. Вироби відповідної групи якості повинні мати одну з поліпшених характеристик у перпен­дикулярному до поверхні виробу напрямку, як установлено в EN 10164 (див. 7.3,3).

5. Виріб має бути придатним для гарячого цинкування (див. 7.4.3).

6. На плоскому прокаті товщиною > 6 мм відсутність внутрішніх дефектів треба контролювати згідно з EN 10160 (див. 7.6 і 10.3).

7. На Н-балках з паралельними полицями та ІРЕ-балках відсутність внутрішніх дефектів по­трібно перевіряти згідно з EN 10306 (див, 7.6 і 10.3).

8. На прутках відсутність внутрішніх дефектів треба перевіряти згідно з EN 10308 (див. 7.6 і 10.3).

9. Стан поверхні та розміри потрібно контролювати на заводі-виробнику в присутності покупця (див. 8.2.2).

10. Тип необхідного маркування (див. 11.1).

9. ВИЗНАЧАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ

У разі необхідності оцінювання відповідності застосовують додаток В.ДОДАТОК А
(обов'язковий)

МІСЦЕ ВІДБИРАННЯ ПРОБ І ВИПРОБНИХ ЗРАЗКІВ

Цей додаток поширюється на такі групи виробів:

• балки, швелери, кутики, Т-профілі та Z-профілі (див. рисунок А.1);

• прутки та стрижні (див. рисунок А.2);

• плоскі вироби (див. рисунок А.З).

1 — Місце відбирання проб^Ь).

• ^| За узгодженням пробу відбирають від стінки на 1/4 загальної висоти.

• ⁾ Випробні зразки відбирають від проб відповідно до рисунка А.З.

Для профілів зі скошеними полицями дозволено обробляти ухилену поверхню до досягнення її паралельності з іншою поверхнею.

Рисунок А.1 — Балки, швелери, кутики, Т-профілі та Z-профілі

Розміри у міліметрах

1. Для виробів малих розмірів {d або Ь менше або дорівнюють 25 мм) випробний зразок, якщо можливо, залишають необробленим з повним перерізом виробу.

2. Для виробів діаметром або товщиною < 40 мм виробник може:

• застосувати правила, встановлені для виробів діаметром або товщиною < 25 мм, або

• відбирати випробний зразок якомога ближче до центру виробу, як показано на рисунку.

Для виробів круглого поперечного перерізу вісь вирізування розташована приблизно на діаметрі; для виробів прямо­кутного перерізу вісь вирізування перпендикулярна до найбільшої поверхні прокату.

Рисунок А.2 — Прутки та стриженьРозміри у міліметрах

Відстань зразка для випробувань
від поверхні прокатування

1 — поверхня прокатування

або

1 — поверхня прокатування

1. У разі виникнення суперечностей для виробів товщиною > 3 мм використовують пропорційні випробні зразки мірної довжини L_o= 5,65 JSq .

У разі звичайного випробування для економії дозволено використовувати випробні зразки постійної мірної довжини за умови, що показники видовження після розірвання перераховують за визначеною формулою (див. EN ISO 2566-1). Для виробів товщиною більше ніж ЗО мм дозволено використовувати круглий випробний зразок з поздовжньою віссю на 1/4 товщини.

2. Вісь надрізу має бути перпендикулярною до поверхні виробу.

3. Для виробів товщиною < 12 мм див. 7.3.2.1.

4. Для виробів, замовлених згідно з EN 10025-3, EN 10025-4 і EN 10025-6, і товщиною > 40 мм ударні випробні зразки потрібно відбирати в місці 1/4 t.

Рисунок А.З — Плоскі вироби

ДОДАТОК В
(обов'язковий)

ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ

Відповідність сталевого виробу вимогам цього стандарту й установленим вимогам (охоплю­ючи класи) треба підтверджувати:

• початковими типовими випробуваннями;

• заводським виробничим контролюванням, яке виконує виробник, у тому числі атестацію виробу.

Примітка. Зміст завдань наведено в таблиці ZA.3.

Програма початкових типових випробовувань охоплює:

• інтенсивні типові випробовування відповідно до В.2.2;

• додаткові випробовування відповідно до В.2.3

Програму початкових типових випробовувань необхідно виконувати відповідно до В.2.2 та В.2.3 під виключною відповідальністю виробника виробів до моменту їх першого надходження на ринок. Таку програму треба виконувати кожного разу для марок сталі, до яких висувають най­вищі вимоги щодо міцнісних та ударних характеристик та які виробник постачає на ринок відпо­відно до EN 10025-2—EN 10025-6.

Для всіх виробів Інтенсивні типові випробовування згідно з В.2.2 є необов'язковими. Згідно з В.2.3 необхідні додаткові випробовування для сталевих виробів, які постачають:

1. у термомеханічно обробленому стані з регламентованою мінімальною границею плин­ності > 460 МПа¹> для найменшого діапазону товщин;

2. у загартованому та відпущеному стані з регламентованою мінімальною границею плин­ності > 460 МПа² для найменшого діапазону товщин;

3. у нормалізованому стані з регламентованою мінімальною границею плинності > 420 МПа¹⁾ для найменшого діапазону товщин.