Ім’я автора подають у називному відмінку.
Після імені автора дозволено подавати відомості про його вчений ступінь, учену посаду тощо.
У колективній праці імена авторів зазначають у прийнятій ними послідовності.
Імена одного, двох, трьох авторів у моновиданні розміщують на титульній сторінці перед назвою видання.
Якщо авторів чотири і більше, їхні імена розміщують у верхній частині звороту титульного аркуша після слів «Автори» чи «Авторський колектив». Після імен авторів дозволено зазначати, які розділи (параграфи, глави тощо) ними написано.
Ім’я автора повторюють і на інших елементах видання: обкладинці, супер-обкладинці, палітурці та корінці обкладинки чи палітурки (відповідно до 4.3).
Повне ім’я автора (прізвище, ім’я і по батькові) наводять у надвипускних даних (відповідно до 5.1.11).
Відомості про те, громадянином якої країни є автор, треба подавати в анотації (зокрема до макета анотованої каталожної картки) літературно-художнього видання, незалежно від мови тексту, а також в анотації перекладного видання.
Дозволено подавати ці відомості у вступі чи передмові.
У збірнику творів із загальною назвою імена кіл ькох (багатьох) авторів зазначають у змісті.
У збірнику творів кількох авторів без загальної назви ім’я кожного автора наводять на титульній сторінці перед назвою його твору.
Назва видання
Назву видання наводять у тому вигляді, в якому її подано або затверджено автором чи видавцем. Назву треба виокремлювати за допомогою засобів вирізнення (шрифтом, фарбою тощо) серед інших вихідних відомостей.
Не дозволено випускати видання без назви.
Назву видання наводять на титульній сторінці, а також у надвипускних даних.
Назву повторюють і на інших елементах видання: обкладинці, суперобкладинці, палітурці, корінці обкладинки чи палітурки (відповідно до 4.3). Місце розміщення назви на цих елементах визначає видавець.
Назва, наведена в різних місцях видання (на титульній сторінці, в надвипускних даних, на обкладинці, палітурці, корінці обкладинки чи палітурки), має бути однаковою.
Назву на корінці обкладинки чи палітурки дозволено (за узгодженням з автором) скорочувати (відсікати останні слова, вилучати слова із середини), уникаючи перекручування.
Підзаголовкові дані
Підзаголовкові дані залежно від виду видання містять відомості:
такі, що пояснюють чи доповнюють назву;
про читацьку адресу (у виданнях дитячої літератури, зазначаючи вікові особливості);
про вид видання і літературний жанр;
про повторність видання (перевидання), характер перевидання та особливості відтворювання видання («Факсимільне видання» чи «Репринтне видання») (відповідно до 5.6);
про затвердження видання як підручника, навчального посібника, офіційного видання;
про укладача;
про мову тексту, з якої перекладено твір, та ім’я перекладача;
про титульного, наукового, відповідального редакторів, членів редакційної колегії;
про художника та фотографа;
про автора передмови, вступної статті, коментарів;
про загальну кількість томів багатотомного видання і порядковий номер тому (книги, частини);
про основне видання в окремо виданому додатку до нього;
у виданнях матеріалів конференцій (з’їздів, симпозіумів, нарад тощо) — місце і дату (число, місяць, рік) їх проведення.
Підзаголовкові дані розміщують на титульній сторінці під назвою.
Відомості про укладача (упорядника)
Ім’я укладача (ініціали та прізвище чи ім’я та прізвище) наводять у називному відмінку.
Перед іменем укладача треба наводити слова, що визначають характер виконаної роботи: «укладач» («упорядник»), «уклав», «редактор-укладач», «опрацював», «узагальнив», «зібрав», «записав» тощо.
Імена одного, двох, трьох укладачів наводять під назвою видання в підзаголовкових даних або на звороті титульного аркуша (у верхній його частині).
Якщо укладачів чотири і більше, їхні імена треба розміщувати на звороті титульного аркуша.
Повне ім’я укладача (прізвище, ім’я і по батькові) подають у надви пускн их дан их (відповідно до 5.1.11).
Відомості про перекладача
Ім’я перекладача(-ів) разом із відомостями про мову, з якої перекладено моновидання, наводять у п ідзаголовкових даних. Дозволено переносити відомості про перекладача(-ів) на зворот титульного аркуша.
У збірнику творів, які перекладено з однієї мови різними перекладачами, відомості про мову оригіналу наводять у підзаголовкових даних чи на звороті титульного аркуша, а імена перекладачів розміщують усередині видання після назви твору чи після його тексту.
У збірнику творів, перекладених із різних мов, відомості про перекладача та мову, з якої перекладено твір, наводять усередині видання після назви твору чи після його тексту.
Відомості про перекладачів у збірнику творів подають також у змісті (згідно з ГОСТ 7.5).
Відомості про редакторів, членів редакційної колегії
Ім’я титульного редактора (редактор, який здійснив загальне редагування видання), відповідального чи наукового редактора наводять у підзаголовкових даних. Ім’я відповідального чи наукового редактора дозволено переносити на зворот титульного аркуша.
Склад редакційної колегії зазначають у підзаголовкових даних, чи на звороті титульного аркуша, чи на контртитулі (у багатотомних і перекладних виданнях).
Відомості про художника і фотографа
Імена художника-ілюстратора та фотографа ілюстрованих видань, художника-дизайнера та художника-оформлювача ілюстрованих і неілюстрованих видань, художнє конструювання й оформлювання яких має творчий характер та особливу художню цінність, наводять у підзаголовкових даних чи на звороті титульного аркуша.
Відомості про автора передмови, вступної статті, коментарів
Ім’я автора передмови, вступної статті, коментарів подають у підзаголовкових даних або на звороті титульного аркуша.
5.1.5 Вихідні дані
Вихідні дані містять:
місце випуску видання;
найменування (ім’я) видавця;
рік випуску видання.
Вихідні дані наводять у встановленій цим стандартом послідовності.
Місцем випуску видання вважається місцезнаходження видавця.
Місце випуску видання дозволено не наводити, якщо воно є частиною назви видавця.
Назву (ім’я) видавця наводять у формі, встановленій під час його реєстрування (у повній або скороченій формі).
Організаційно-правову форму (її абреавіатуру) видавця перед його назвою дозволено не наводити.
Приклад
Скорочене найменування: Скорочене найменування:
ТОВ «Логос» ТОВ «Видавництво «Логос»
На титульній сторінці:
Київ
«Логос»
2007
На титульній сторінці:
Київ
Видавництво «Логос»
2007
Дозволено подавати тільки власну назву видавця, що є складовою назви юридичної особи.
Якщо видавець — фізична особа, перед його іменем (ініціалами та прізвищем) наводять слово «Видавець».
Найменування організації-видавця дозволено не наводити, якщо воно збігається із зазначеною в надзаголовкових даних.
У виданні, що його випускають спільно кілька видавців, зазначають найменування (ім’я) кожного видавця після відомостей про їхнє місцезнаходження.
У випускних даних треба подавати повне найменування (організаційно-правову форму і назву) видавця — юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові видавця — фізичної особи.
Найменування (ім’я) видавця подають у всіх його виданнях в однаковій формі.
Рік випуску видання позначають арабськими цифрами без слова «рік» чи його скорочення «р.».
Рік випуску видання має відповідати року виходу у світ тиражу.
Вихідні дані наводять у нижній частині титульної сторінки.
5.1.6 Шифр зберігання видання
Шифр зберігання видання складається з класифікаційних індексів Універсальної десяткової класифікації (УДК) і Бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК) та авторського знака, що наводять у встановленій цим стандартом послідовності. Авторський знак подають під першою цифрою класифікаційного індексу ББК.
Приклад
УДК 54(075.3)
ББК 24я721
Х 46
Класифікаційні індекси УДК, ББК і авторський знак визначають за відповідними таблицями (додаток А).
Шифр зберігання видання розміщують у верхньому лівому куті звороту титульного аркуша.
Макет анотованої каталожної картки
Макет анотованої каталожної картки містить бібліографічний запис, який складається із заголовка бібліографічного запису, бібліографічного опису, анотації, класифікаційних індексів УДК, ББК і авторського знака.
Макет анотованої каталожної картки наводять у всіх виданнях. У наукових виданнях замість макета анотованої каталожної картки рекомендовано подавати реферат (відповідно до 5.1.8).
Дозволено не наводити макет анотованої каталожної картки у виданнях з поліпшеним оформленням, малого обсягу, малоформатних, мініатюрних, а також у виданнях для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.
У підручниках для загальноосвітніх шкіл дозволено не подавати анотацію в макеті каталожної картки.
Макет анотованої каталожної картки наводять мовою тексту видання.
Макет анотованої каталожної картки розміщують у нижній частині звороту титульного аркуша чи на останній сторінці видання перед надвипускними даними, за відсутності титульного аркуша — на останній сторінці або на другій чи на третій сторінці обкладинки.
Правила і приклади оформлювання макета анотованої каталожної картки подано в додатку А.
Анотація і реферат
Анотацію і реферат складають згідно з ГОСТ 7.9.
Анотацію наводять у складі макета анотованої каталожної картки.
За відсутності макета анотованої каталожної картки (відповідно до 5.1.7) рекомендовано подавати анотацію.
Особливості подання анотації в іншомовному виданні — відповідно до 5.2.
Особливості тексту анотації в літературно-художньому і перекладному виданнях — відповідно до 5.1.2.4.
У науковому виданні рекомендовано подавати реферат.
Перед текстом реферату розміщують класифікаційний індекс УДК (окремим рядком ліворуч) і бібліографічний опис, складений (без заголовка бібліографічного запису) згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1.
Анотацію і реферат (додаток Б) розміщують на звороті титульного аркуша. Анотацію можна розміщувати на останній сторінці видання перед надвипускними і випускними даними, чи, за потреби, на другій, чи на третій, чи на четвертій сторінці обкладинки, палітурки або на клапані суперобкладинки.
Міжнародний стандартний номер книги
Міжнародний стандартний номер книги (ISBN) наводять згідно з ДСТУ 38142 і розм іщують у лівому нижньому куті звороту титульного аркуша чи в лівій нижній частині суміщеного титульного аркуша. ISBN зазначають повторно в макеті анотованої каталожної картки (додаток А).
У серійному виданні (якщо серія періодична чи продовжувана) під ISBN розміщують ISSN.
Знак охорони авторського права
Знак охорони авторського права (додаток Б) містить латинську літеру «С», обведену колом — ©, імені особи, що має авторське право, і року першої публікації твору.
Знак охорони авторського права розміщують у правому нижньому куті звороту титульного аркуша.
У збірнику творів різних авторів знак охорони авторського права на кожний окремий твір розміщують у нижній частині першої текстової сторінки твору.
Надвипускні дані
Надвипускні дані містять такі відомості:
вид видання за цільовим призначенням;
назву та номер випуску серії (підсерії);
ім’я автора(-ів);
назву видання;
підзаголовкові дані;
мову тексту видання (крім видань українською мовою);
наявність паралельного видання іншою мовою, окремо виданого додатка.
Надвипускні дані розміщують у зазначеній цим стандартом послідовності перед випускними даними видання.
Вид видання за цільовим призначенням визначають згідно з ДСТУ 3017.
Ім’я автора подають у повній формі: прізвище, ім’я і по батькові. Прізвище автора треба виокремлювати за допомогою засобів вирізнення (шрифтом, фарбою тощо).
У колективній праці у повній формі подають імена лише трьох перших авторів, долучаючи слова «та ін.».
Якщо по батькові вживати не прийнято, то наводять лише повне ім’я автора.
У перекладному виданні ім’я автора мовою оригіналу подають у максимально повній формі.
Якщо видання виходить під псевдонімом автора, то за його згодою справжнє ім’я зазначають після псевдоніма в круглих дужках. Так само подають світські імена духовних осіб.
