Страница 11: ДСТУ Б В.2.6-210:2016. Оцінка технічного стану сталевих будівельних конструкцій, що експлуатуються (61833)

Кінець таблиці В.1

ДОДАТОК Г
(рекомендований)

ВИЗНАЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ СТАЛЕЙ

Г.1 При дослідженні і випробуванні сталі визначаються такі показники:

• хімічний склад з виявленням вмісту елементів, передбачених державними стандартами або технічними умовами на сталь;

• границя текучості, тимчасовий опір і відносне подовження при випробуванні на розтяг (рекомендується проводити з побудовою діаграми роботи сталі) за ГОСТ 1497;

• ударна в'язкість за ГОСТ 9454 для відповідних температур, а також після механічного старіння, для груп конструкцій відповідно до таблиці 6.1.

Для конструкцій 1-ї і 2-ї груп, виконаних з киплячої сталі завтовшки понад 12 мм і експлуатова­них при негативних температурах, додатково слід визначати:

• розподіл включень засобом відбитка за Бауманом за ГОСТ 10243;

• мікроструктуру з виявленням розмірів зерна за ГОСТ 5639.

Механічні властивості сталі допускається визначати із застосуванням інших методів, які за­безпечують надійність результатів, що відповідає випробуванням на розтяг.

• .2 Відбір проб для хімічного аналізу і зразків для механічних випробувань роблять з елементів конструкцій окремо для кожної партії сталі.

До партії сталі належать елементи одного виду прокату (за номерами профілів, товщиною і сталями), які входять до складу однотипних елементів конструкцій (пояси ферм, решітки ферм, пояси підкранових балок тощо) однієї черги будівництва. Партія металу повинна належати не більше ніж до 50 однотипних відправних марок загальною масою не більше 60 т. Якщо відправні марки є простими елементами з прокатних профілів (прогони, балки, зв'язки тощо), до партії може бути віднесено до 250 відправних марок.

Кількість проб і зразків від кожної партії металу повинна бути не менша ніж зазначена у таблиці Г.1. При відборі проб і зразків необхідно додержуватись вимог ГОСТ 7564.

Місця відбору проб і доцільність підсилення місць вирізу зразків визначаються організацією, яка проводить обстеження конструкцій. При відборі проб складається акт відбору проб, у додатку до якого додаються схеми, де фіксують місця відбору проб.

Таблиця Г.1 - Кількість проб і зразків від кожної партії металу

¹⁾ При визначенні границі текучості і тимчасового опору за результатами статистичної обробки даних випробувань зразків.

²⁾ Для кожної температури, що перевіряється, і для випробувань після механічного старіння.

Г.З Границя текучості і тимчасовий опір сталі за результатами статистичної обробки даних випробувань зразків обчислюють за формулою:

^{= а}т '0 ^{— а}т ' ) > (Г-1)

де R_m- границя текучості R_ym або тимчасовий опір R_um , Н/мм²;

<| m

= — ■ У о,- - середнє арифметичне значення границі текучості або тимчасового

^т /=1

опору випробувальних зразків, Н/мм²;

і и т

, ~°^т^

ут-1 _ ... ....

V_m= — *— вибірковий коефіцієнт варіації результатів випробувань;

° т

оj - границя текучості або тимчасовий опір зразка, Н/мм²;

а_т - коефіцієнт, який враховує обсяг вибірки і приймається відповідно до таблиці Г.2;

т - кількість досліджених зразків (не менше 5).

При V_m> 0,1 використання результатів, одержаних за даними випробувань зразків, не допус­кається.

Допускається приймати V_m за даними непрямих випробувань (наприклад, за визначенням твердості) при кількості таких випробувань не менше 25. При цьому кількість зразків, за даними випробувань яких визначається середнє арифметичне значення , може бути зменшене до трьох.

Г.4 Значення R_m для елемента конструкції, з якого відібрано для випробувань не менше двох зразків, допускається приймати таким, що дорівнює мінімальному значенню, одержаному для цих зразків.

Таблиця Г.2 - Коефіцієнт а _т

ДОДАТОКД
(рекомендований)

МЕТОДИКА ОЦІНКИ СТУПЕНЯ ЗАГАЛЬНОГО ФІЗИЧНОГО ЗНОСУ
СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ

Д.1 Оцінка ступеня загального фізичного зносу сталевих конструкцій об'єкта виконується, як правило, для прийняття економічних (переоцінка, умови страхування тощо) або керівних (плану­вання ремонтів, вибір системи обслуговування тощо) рішень.

Д.2 Ступінь загального фізичного зносу конструкцій об'єкта визначається як середньозважене значення величини зносу його основних елементів за формулою:

п _

v = (Д-1)

/=і

д е відносна втрата несучої здатності /-го елемента визначається за формулою:

(Д.2)

де V - ступінь загального фізичного зносу;

п - число основних конструктивних елементів;

у ₁ - відносна частка вартості конструкцій /-го елемента у загальній вартості каркаса;

/V? - несуча здатність і-го елемента з урахуванням наявних дефектів і пошкоджень при

перевірці у-го типу;

N? - те саме за проектом.

Мінімум у формулі (Д.2) береться за багатьма перевірками (міцність, стійкість, жорсткість, міцність кріплень тощо) і за багатьма конструктивними деталями елемента і-го типу (пояси, решітки тощо).

Д.З Наявність значень основних дефектів і пошкоджень, які перевищують допустимі за таб­лицею В.1 для категорій загального технічного стану об’єкта наведені у таблиці Д.1.

Таблиця Д.1 - Рекомендації щодо експлуатації