А.5.3 Поправка на неоднорідність температури станції
Це виправлення призначено для обліку значних розбіжностей, які могли бути під час станційних випробовувань взаємного калібрування між температурами гарячої та холодної нитки в кожному контурі чи по всьому реактору. Ці розбіжності можуть виникати через неповне перемішування теплоносія реактора чи розбіжностей у тепловідводі парогенераторів.
Якщо немає значних розбіжностей температури, то немає потреби в поправці на неоднорідність. Якщо є проблема неоднорідності, то в дані вводять поправку на температурні розбіжності між термоперетворювачами опору гарячої та холодної ниток або на температурні розбіжності між контурами теплоносія реактора, залежно від ситуації.
А.5.4 Результати взаємного калібрування після поправок на нестабільність і неоднорідність
Після поправки первісних даних взаємного калібрування на будь-яку нестабільність і неоднорідність дані повторно аналізують, щоб одержати остаточно виправлені результати.
А.6 Динамічне взаємне калібрування
Випробування взаємного калібрування можна виконувати за умови температурних плато чи лінійного змінення температури. Умова лінійного змінення температури зазвичай має переваги, тому що вона заощаджує час критичної траєкторії. Також вона переважніше, тому що температурні флуктуації зазвичай менші за умов лінійного змінення, ніж за умов плато. Отже швидкість лінійного змінення має бути досить повільною та майже постійною під час збирання даних для взаємного калібрування. Випробування взаємного калібрування, що проводять за умов лінійного змінення температури під час розігрівання чи охолоджування станції, називають динамічним взаємним калібруванням.
А.7 Усунення викидів
Термоперетворювач опору-викид можна замінити чи створити для викиду нову калібрувальну таблицю, застосовуючи дані взаємного калібрування, за умови, що в групі термоперетворювачів опору, каліброваних разом, небагато викидів. Далі, якщо той самий термоперетворювач опору неодноразово ідентифікують як викид, його треба замінити.
Для одержання нової калібрувальної таблиці для термоперетворювача опору-викиду дані опору залежно від температури, одержані у випробуванні взаємного калібрування, підставляють у формулу Каллендара чи квадратичну формулу, а результати підставлення застосовують для створення нової калібрувальної таблиці для термоперетворювача опору. Дані для цього мають містити щонайменше три далеко рознесені температури, у цьому разі одна температурна точка має перебувати біля нижнього краю температурного інтервалу, для якого використовують термоперетворювач опору, а інша точка — біля верхнього краю температурного інтервалу, для якого використовують термоперетворювач опору.
ДОДАТОК В
(довідковий)
ОПЕРАТИВНЕ КОНТРОЛЮВАННЯ КАЛІБРУВАННЯ
Вступ
Контролювати калібрування технологічних вимірювальних каналів на атомних станціях потрібно на наявність дрейфу показів під час роботи станції. Це новий підхід до верифікації калібрування вимірювальних приладів на атомних станціях, що називають оперативним контролюванням калібрування, скороченням калібрування, продовженням інтервалу калібрування тощо. Хоча цей метод застосовно до більшості вимірювальних приладів, цікавим є застосування цього підходу для давачів тиску. Це пов’язано з тим, що давачі тиску на атомних станціях часто важче калібрувати, ніж інші вимірювальні прилади. Крім того, досвід показав, що більшість давачів тиску для ядерного реактора зберігає своє калібрування протягом тривалих проміжків часу. У зв’язку з цим частоту калібрування давачів тиску можна продовжити за межі традиційного інтервалу, тобто одноразово кожен паливний цикл. Метод оперативного контролювання дає змогу контролювати вихідні сигнали давачів тиску на наявність дрейфу показів і визначати, чи давач має бути покалібровано.
Вимоги до системи оперативного контролювання
Оперативне контролювання калібрування потребує наявності програми, процедури чи системи для багатоканального збирання, кваліфікації, аналізування даних та витлумачення результатів. Система має виконувати вибірку й оброблення численних сигналів вимірювальних приладів. Вона має також обробляти дані та надавати результати в графічній чи іншій формах, щоб їх можна було порівняти з визначеними критеріями приймання для ідентифікування вимірювальних приладів, які залишаються в межах калібрування та відокремити ті вимірювальні прилади, які перевищують критерії приймання.
Система не повинна обробляти дані в режимі реального часу, доки в системі є достатня місткість, щоб зберігати дані для подальшого аналізування. Для вибірки необхідних даних можна використовувати станційний комп’ютер чи інші наявні чи встановлені системи збирання даних на станції. Вибірку та аналізування даних можна виконувати на тому самому комп’ютері чи двох різних комп’ютерах. Зазвичай потрібні дані утримують у станційному комп’ютері, зберігають на накопичувачах даних й аналізують в автономному режимі. Якщо в станційному комп’ютері є дані оперативного контролювання, потрібно тільки програмне забезпечення, щоб забирати дані зі станції, аналізувати їх і будувати графіки чи друкувати результати.
Облік систематичних помилок і дрейфу загального типу
У даних оперативного контролювання калібрування може бути загальний дрейф показів або систематичні помилки, які треба належно враховувати. Ці помилки іноді обумовлено нормальними розбіжностями калібрування між вимірювальними приладами, різними розташуваннями контрольних точок тощо. Крім того, резервовані вимірювальні прилади можуть дрейфувати вгору чи вниз усі разом, що не дає змоги розрізняти дрейф показів. Ці проблеми можна вирішувати низкою методів, з урахуванням таких:
калібрування одного з резервованих каналів на ротаційній основі, щоб усі резервовані канали було періодично покалібровано вручну; та/чи
застосування аналітичного моделювання технологічного процесу, щоб відстежувати процес незалежно від вимірювального приладу, який перевіряють, і встановити опорну точку для оперативного контролювання калібрування.
Останній охоплює численні методи, більшість яких описано в публікаціях, наданих у «Бібліографії».
Точковий моніторинг
Ще одне актуальне питання з методом оперативного контролювання називають точковим моніторингом. Конкретніше, якщо дані оперативного контролювання збирають тільки під час нормального експлуатування станції, аналізування цих даних є тільки верифікацією калібрування вимірювальних приладів у контрольованій точці. Для верифікації калібрування вимірювальних приладів в інших точках по всьому їхньому робочому діапазону дані оперативного контролювання потрібно збирати за нормального експлуатування та під час періодів пуску та зупинення. Якщо це неможливо, метод оперативного контролювання прийнятний, але допустимі границі калібрування має бути зменшено на певний запас для точкового моніторингу, як описано у відповідній літературі в списку застосованих джерел.
Частота збирання даних
Немає специфічних вимог до частоти дискретизації даних оперативного контролювання чи типу устатковання, яке може бути використано. Варіанти змінюються від збирання даних час від часу (тобто, кілька разів протягом циклу) до безперервної вибірки даних за допомогою станційного комп’ютера чи спеціалізованої системи збирання даних. Однак, якщо має бути застосовано будь- який метод моделювання, то буде потрібно комп’ютерне збирання даних за відносно високих частот вибірки. Крім того, вибірку сигналів, модельованих разом, має бути виконано одночасно.
Аналізування даних
Дані оперативного контролювання має бути вибрано зі станційного комп’ютера, інших станційних систем, спеціалізованої системи збирання даних, застосовуваної для збирання даних або їхніх комбінації. Не залежно від того, вибрано дані зі станційного комп’ютера чи за допомогою спеціалізованої системи збирання даних, спочатку треба застосовувати алгоритм кваліфікації даних, щоб відсортувати дані стосовно аномалій, таких як відсутність частинних значень, відсутність сигналів, нормальний розподіл тощо. Після того як дані відсортовано, визначено та кваліфіковано, їх треба проаналізувати методами усереднення та/або моделювання. Методів усереднення достатньо, якщо доступно резервовані сигнали (більше ніж 2). Прикладами методів усереднення, які можна застосовувати, є пряме усереднення, середньозважене усереднення, просторова парність, усереднення за діапазоном тощо. Вибирання методів усереднення часто залежить від типу та резервування даних. Може виникнути потреба в застосуванні різних методів усереднення для оброблення різних сервісів, навіть на одній станції.
Стосовно методів моделювання може бути застосовано емпіричне та/або фізичне моделювання. Є низка способів застосовувати емпіричне моделювання, наприклад: нейронні мережі, розпізнавання образів, нечітке угруповання даних у сполученні з нейронними мережами тощо. Ці методи описано у відповідній літературі в переліку застосованих джерел.
ДОДАТОК С (довідковий)
МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ ЧАСУ РЕАГУВАННЯ
ДЛЯ ДАВАЧІВ ТИСКУ ТА НЕЙТРОННИХ ДЕТЕКТОРІВ
С.1 Вступ
Методи випробування часу реагування для давачів тиску можна розділити на дві групи випробування: а) традиційний метод, застосовуваний із початку виконання випробувань із середини 1970-х років; та Ь) оперативні методи, ґрунтовані на нових технологіях, розроблених і затверджених у середині 1980-х років. Перевага оперативних методів полягає в тому, що вони дають змогу дистанційного випробування за нормальних робочих умов, тоді як традиційний метод потребує фізичного доступу до кожного перетворювача і зазвичай не може виконуватися під час роботи станції. Короткий опис традиційних й оперативних методів наведено нижче. Докладнішу інформацію можна одержати з літератури, наведеної в переліку застосованих джерел. Також у цей додаток долучено опис методу аналізування шумів для підтвердження, що в трубопроводах вимірювання тиску немає суттєвих закупорень, повітряних пробок або протікань.
С.2 Традиційний метод
Традиційний метод для випробування часу реагування давачів тиску охоплює гідравлічний генератор тиску для подання тестового східчастого чи лінійного сигналу. Випробування з тиском, що змінюється лінійно, використовують частіше, ніж випробування зі східчастим сигналом, тому що проектні аварії на атомних станціях зазвичай допускають перехідні процеси з лінійним зміненням тиску.
Тестовий сигнал тиску, генерований гідравлічним генератором тиску, що змінюється лінійно, подають на випробуваний давач й одночасно на високошвидкісний еталонний давач. Вихідні сигнали цих двох давачів реєструють на двоканальному пристрої реєстрування та використовують для визначення часу реагування давача.
У цьому випробуванні час реагування давача тиску зазвичай визначають як запізнення між реагуванням еталонного давача та випробуваного давача під час проходження через установлене значення.
С.З Оперативні методи
Розроблені та затверджені два методи для натурного випробування часу реагування давачів тиску в тому вигляді, як їх установлено в робочих технологічних процесах. Ці методи називають методом аналізування шумів і випробування з перериванням електроживлення (ПЕ). Метод аналізування шумів можна застосовувати для випробування часу реагування більшості давачів тиску, але випробування ПЕ застосовно тільки до давачів тиску компенсаційного типу. Давачі тиску компенсаційного типу також можна випробувати методом аналізування шумів, але випробування ПЕ використовують частіше, ніж метод аналізування шумів, тому що випробування ПЕ допускає простішу процедуру. Конкретніше, для виконання випробування ПЕ електроживлення на давач вимикають на кілька секунд і потім знову вмикають, тоді як вихідний сигнал давача реєструють. Це випробування дає в результаті вихідний сигнал перехідного процесу, який потім аналізують, для одержання часу реагування давача. Аналізування охоплює вилучення експонентної складової даних із перехідного процесу випробування ПЕ й аналізування цієї експонентної складової для одержання часу реагування. Вилучення експонентної складової зазвичай виконують чисельним методом, аналізування експонентної складової — за допомогою алгоритму апроксимації методом найменших квадратів.
Метод аналізування шумів ґрунтовано на контролюванні природних флуктуацій, наявних на виході давачів тиску під час роботи станції. Ці флуктуації (шуми) зазвичай обумовлено турбулентністю, спричиненою потоком води в системі, випадковим теплопередаванням в активній зоні й іншими природними явищами. Із вихідного сигналу давача вилучають (одержують) шуми, видаляють постійну складову сигналу та підсилюють змінну складову. Постійну складову видаляють під час проходження вихідного сигналу давача через фільтр верхніх частот або зсування постійної напруги зміщення сигналу. Це залишає змінну складову під час проходження через фільтр нижніх частот для згладження та видалення високочастотних електричних шумів. Потім сигнал оцифро- вують за допомогою аналого-цифрового перетворювача та зберігають на комп’ютерних дисках для ' подальшого аналізування.
і Аналізування шумових даних виконують у частотній та/або часовій області, його ґрунтовано
1 на допущенні, що динамічні характеристики давача лінійні, а вхідний шумовий сигнал (тобто,
