---

документом про відповідність, у якому повинні бути вказані:

• найменування підприємства-виробника, адреса та номер змішувача;

• вид ЩМАС з позначенням цього стандарту;

• маса ЩМАС;

• температура ЩМАС при відвантаженні;

• дата та час відвантаження гарячої ЩМАС;

• номер автомобіля;

• адреса підприємства-споживача чи об’єкта влаштування покриття.

• номер документа про відповідність і дата його видачі;

• найменування підприємства-виготовлювача та його адреса;

• найменування і адреса споживача;

• вид ЩМАС;

• зчеплення бітуму з мінеральною частиною ЩМАС;

• пористість мінеральної частини;

• залишкова пористість;

• водонасичення;

• границя міцності при стисканні за температури 20 °С та 50 °С;

• водостійкість при тривалому водонасиченні;

• коефіцієнт внутрішнього тертя та зчеплення при зсуві;

• границя міцності на розтяг при розколюванні;

• однорідність ЩМАС;

• ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів;

• номер замовлення і маса ЩМАС;

• позначення цього стандарту.

5. 1. Споживач може проводити перевірку відповідності ЩМАС, що постачається, вимогам цього стандарту, дотримуючись методів відбору проб, виготовлення зразків і випробування, передбачених цим стандартом. Відбір проб споживачем здійснюється із бункера чи шнекової камери асфальтоукладача або із кузова автомобіля-самоскида в об’ємі, передбаченому ДСТУ Б В.2.7-89.

   2. Якщо хоча б один з показників проведених випробувань ЩМАС є незадовільним, то проводять повторне випробування проби. Результати повторного випробування вважаються остаточними і поширюються на всю партію ЩМАС.

6. ВКАЗІВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ

   1. Приготування ЩМАС повинно відбуватись відповідно до технологічного регламенту, затвердженого в установленому порядку. Влаштування покриття із ЩМАС повинно виконуватись відповідно до технологічної карти, затвердженої у встановленому порядку. Для підвищення однорідності ЩМАС при укладанні рекомендується застосовувати перевантажувачі.

7. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

   1. Підприємство-виробник гарантує відповідність ЩМАС, що виробляється, за складом та фізико-технічними властивостями вимогам цього стандарту за умови дотримання споживачем правил її транспортування та влаштування покриття.

   2. При використанні ЩМАС для влаштування верхніх шарів покриттів дорожніх одягів автомобільних доріг термін експлуатації до капітального ремонту визначається згідно з ДБН В.2.3-4.

ДОДАТОК А
(довідковий)

РАЙОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ЗА КЛІМАТИЧНИМИ УМОВАМИ
РОБОТИ АСФАЛЬТОБЕТОННИХ ПОКРИТТІВ

ЗГІДНО З ДБНВ.2.3-4

Таблиця А-1 - Районування території України за кліматичними умовами роботи асфальтобетонних покриттів згідно з ДБН В.2.3-4

BELARUS

БЕЛОРУСЕ

Коро стен

Рівне

/ Львів

Житомир

Тернопіль

Полтава

Хмельницький

І

А-4

1 ородспка

Луганськ

Новоселии

Умань

Чернівці

Кіровоград

нецьк

А-5

. Ліобапивка

Миколаїв

Одеса

Херсон

Азовське море

Чорне море

Сімферополь

Умовні позначення:

- межа району за умов роботи асфальтобетону;

+—1>_144—і- державний кордон;

автомобільна дорога

о

Іваио-Франків ськ

Ковель

А-1

POLAND

ПОЛЬША

/ Мостицьк

Суми

SLOVAKIA

СЛОВАКІВ

HUNGARY "ЦМукачево

УГОРЩИНА Л-А

RUSSIA

РОСІЯ

Купянск

А-6

ROMANIA

РУМУНІЯ

MOLDOVA
МОЛДОВА

Керч

Рисунок А-1 - Районування території України за кліматичними умовами роботи асфальтобетонних покриттів

ДСТУ Б В.2.7-127:2015

ДОДАТОК Б
(обов’язковий)

МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА СТІКАННЯ В’ЯЖУЧОГО

Суть методу полягає в оцінці здатності ЩМАС утримувати бітумне в’яжуче і не допускати витікання при її зберіганні в накопичувальних бункерах та при транспортуванні.

Б.1 Прилади контролю та допоміжне обладнання:

• ваги лабораторні 4 класу точності згідно з ДСТУ 7270;

• стакани хімічні термостійкі згідно з ГОСТ 23932 місткістю 1000 см³, діаметром 10 см;

• скло накривне до стакану,

• термометр хімічний ртутний скляний згідно з ГОСТ 400 з градуюванням від 100 °С до 200 °С та похибкою не більш 1°С;

• шафа сушильна що підтримує температуру з абсолютною похибкою плюс, мінус 3 °С.

Б.2 Підготовка до випробувань

Приготовлену пробу ЩМАС розігрівають до максимальної температури у відповідності з таблицею 3 та ретельно перемішують.

Сушильну шафу також розігрівають до вказаної температури, яку підтримують під час випробування з допустимою абсолютною похибкою плюс, мінус 2 °С.

Б.З Порядок проведення випробування

Зважують порожній стакан та ставлять його в сушильну шафу для нагрівання на 10 хвилин (не менше). Потім стакан встановлюють на ваги, швидко насипають (1000±100) г ЩМАС, накривають чашкою або накривним склом і розміщують на (60±1) хв у сушильну шафу. Потім стакан виймають із шафи, знімають накривне скло та видаляють ЩМАС з стакану, перевертаючи його, не струшуючи, догори дном на (10±1) с. Після цього стакан охолоджують протягом 10 хвилин (не менше), а потім зважують (разом з залишками в’яжучого і ЩМАС на його внутрішній поверхні).

Б.4 Обробка результатів випробування

Стікання в’яжучого, % за масою, визначають за формулою:

B ₌g 3 ~ g 1 .100, (Б.1)

g 2 - g 1

де gi, g₂, g₃ - маса стакану відповідно порожнього, з ЩМАС та після її видалення, г.

За результат приймають середнє арифметичне значення двох паралельних визначень з точністю до другого десяткового знаку. Розбіжність між результатами не повинна перевищувати 0,02 %. У випадку, якщо розбіжність перевищує 0,02 %, знову повторюють визначення показника стікання в'яжучого із ЩМАС. Для розрахунку середнього арифметичного беруть дані з чотирьох випробувань.

Б.5 Очищення стаканів для проведення повторних випробувань від залишків в’яжучого виконують за методикою згідно з ДСТУ Б В.2.7-81 або відповідно до вимог ДСТУ ISO 4787.ДОДАТОК В
(обов’язковий)

ВИЗНАЧЕННЯ ВОЛОГОСТІ І ТЕРМОСТІЙКОСТІ ВОЛОКОН

Суть методу полягає у визначенні втрати маси волокна при заданих температурі і часі випробування.

• листи металеві прямокутні розміром 20 см х 10 см х 2 см;

• шафа сушильна з терморегулятором, що підтримує температуру з абсолютною похибкою плюс, мінус 3 °С;

• термометр ртутний скляний з ціною поділки шкали 1°С;

• ексикатор згідно з ГОСТ 23932 з безводним хлористим кальцієм;

• ваги лабораторні згідно з ДСТУ 7270 4 класу точності.

Перед випробуванням пробу волокна кладуть на лист паперу і розпушують ручним способом, усуваючи грудочки, якщо вони є в пробі.

Ретельно вимиті металеві листи ставлять не менше ніж на 30 хв у сушильну шафу за температури (105±3) °С, потім охолоджують в ексикаторі до кімнатної температури.

При випробуванні волокон зважування проводять з відносною похибкою плюс, мінус 0,1 %. Масу визначають у грамах з точністю до другого десяткового знаку.

Випробування проводять на двох листах. Кожний лист, підготовлений згідно з пунктом Г.2, зважують. З проби волокна, підготовленої згідно з пунктом Г.2, беруть дві наважки по (5±1) г і висипають їх на листи, розподіляючи їх рівномірно без ущільнення. Листи з волокном зважують і поміщають у сушильну шафу, яка має температуру (105±3) °С, для сушіння волокон.

Через 30 хв листи з волокнами виймають із сушильної шафи, встановлюють в ексикатор, охолоджують до температури приміщення, зважують і знову розміщують в ексикатор.

Листи з волокнами, висушеними в сушильній шафі за температури (105±3) °С і охолоджені в ексикаторі до температури приміщення, ставлять у сушильну шафу, попередньо нагрітій до (220±3) °С.

Температуру контролюють термометром, ртутний резервуар якого знаходиться на висоті листів.

Так як при встановленні холодних листів температура сушильної шафи знижується, то й час перебування листів з волокнами в сушильній шафі відраховують від моменту досягнення заданої температури.

Листи з волокнами витримують у сушильній шафі за температури (220±3) °С протягом 5 хв.

По досягненню цього часу витримування листи з волокнами виймають із сушильної шафи, встановлюють в ексикатор, охолоджують до кімнатної температури і зважують.

Вологість волокон W, % за масою, визначають за формулою

W

(B.1)

₌g²g³ ,100,
g 3 - g 1

де g1 _— маса листа, г;

g₂- маса листа з волокнами, г;

g₃- маса листа з волокнами після сушіння в сушильній шафі, г

Термостійкість волокон Т_в, % за масою, визначають за формулою

•

(В.2)

100,

де g₄ - маса листа з волокнами після витримування в сушильній шафі за температури (220±3) °С, г.

Розбіжність між результатами двох паралельних визначень не повинна бути більше ніж 0,5 % (за абсолютною величиною). За результат приймають округлене до першого десяткового знаку середньоарифметичне значення результатів двох паралельних визначень.ДОДАТОК Г
(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

1. СОУ 42.1-37641918-092:2014 Суміші асфальтобетонні. Метод визначення мінімально допустимих температур ущільнення.

2. СОУ 45.2-00018112-067:2011 Будівельні матеріали. Бітуми дорожні в’язкі, модифіковані добавками адгезійними. Технічні умови

3. СОУ 45.2-00018112-068:2011 Будівельні матеріали. Бітуми дорожні в’язкі, модифіковані добавками на основі синтетичних восків. Технічні умови

4. СОУ 45.2-00018112-069:2011 Будівельні матеріали. Бітуми нафтові дорожні в’язкі дистиляційні. Технічні умови

5. МУ 3119-84 Методические указания по газохроматографическому измерению концентраций предельных С1-С10 (суммарно), непредельных С2- С5 (суммарно) и ароматических (бензола, толуола, этилбензола, ксилолов, стирола) углеводов в воздухе рабочей зоны (Методичні вказівки по газохроматографічному вимірюванню концентрацій граничних С1 - С10 (сумарно), ненасичених С2 - С5 (сумарно) і ароматичних (бензолу, толуолу , етилбензолу, ксилолів, стиролу) вуглеводів в повітрі робочої зони)

6. МУ 2568-82. Методические указания по фотометрическому измерению концентраций первичных алифатических аминов /метиламин, этиламин, пропилам, бутиламин, гексиламин, моноэтаноламин/ в воздухе рабочей зоны (Методичні вказівки по фотометричному вимірюванню концентрацій первинних аліфатичних амінів / метиламин , етиламін , пропилен, бутиламін , гексіламін , моноетаноламін / в повітрі робочої зони)

7. МУ 4436-87 Методические указания Измерение концентраций аэрозолей преимущественно фиброгенного действия (Методичні вказівки Вимірювання концентрацій аерозолів переважно фіброгенної дії)

8. Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій: Наказ МОЗ України № 246 від 21.05.2007 р., зареєстрований в Мін’юсті України

9. РД 52.04.186-89 Руководство по контролю загрязнения атмосферы. М3 СССР, 1991 (Посібник з контролю забруднення атмосфери. МОЗ СРСР)

10. ВБН Г.1-218-050-2001 Організаційно-методичні, економічні і технічні нормативи. Міжремонтні строки експлуатації дорожніх одягів та покриттів на автомобільних дорогах загального користування