Таблиця 6 - Фізико-технічні показники целюлозного волокна
|
Назва показника |
Значення показника |
|
Вологість, % за масою, не більше |
5,0 |
|
Термостійкість за температури 220 °С за зміною маси при прогріві, % за масою, не більше |
7,0 |
Допускається застосовувати інші стабілізуючі добавки, включаючи полімерні чи волокна іншої природи з круглим або подовженим поперечним розрізом ниток довжиною від 0,1 мм до 10,0 мм, які здатні утримувати бітум при технологічних температурах від 140 °С до 175 °С, не впливаючи негативно на в’яжуче та ЩМАС. Обґрунтування придатності стабілізуючих добавок і оптимального їх вмісту в ЩМАС визначають безпосередньо проведенням випробування зразків ЩМА, приготовлених з їх використанням, відповідно до ДСТУ Б В.2.7-89. За фізико-технічними показниками ЩМА повинен відповідати вимогам 5.4 та стійкості до розшарування ЩМАС згідно з додатком Б.
Бітум
Для приготування ЩМАС необхідно використовувати в’язкі нафтові дорожні бітуми марок БНД 40/60, БНД 60/90, БНД 90/130 згідно з ДСТУ 4044; бітуми дорожні, модифіковані полімерами, згідно з ДСТУ Б В.2.7-135; в’язкі нафтові дорожні бітуми, модифіковані адгезійними добавками, згідно з чинною нормативно-технічною документацією [2]; в’язкі нафтові дорожні бітуми, модифіковані добавками на основі синтетичних восків, згідно з чинною нормативно-технічною документацією [3] та бітуми нафтові дорожні в’язкі дистиляційні згідно з чинною нормативно-технічною документацією [4].
ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
При приготуванні і використанні ЩМАС необхідно дотримуватись вимог безпеки згідно з НПАОП 63.21-1.01, НПАОП 26.30-1.04 та
ДБНВ.1.1-7.
При нагріванні ЩМАС до технологічної температури від 140 °С до 175 °С у складі летких виділень можуть бути присутні насичені і ненасичені вуглеводні, ароматичні вуглеводні, алкіл- бензол та аліфатичні аміни.
При тривалій дії парів ЩМАС у працюючих із ними може виникнути подразнення верхніх дихальних шляхів, зниження артеріального тиску. При тривалому виробничому контакті можливі алергійні реакції. У випадку інгаляційного отруєння (нудота, головний біль) потерпілого необхідно вивести на відкрите повітря і викликати лікаря. При попаданні ЩМАС в очі - промити великою кількістю води; за необхідності - звернутися до лікаря.
Концентрація шкідливих та небезпечних речовин у повітрі робочої зони не повинна перевищувати гранично допустимі концентрації для: аліфатичних амінів - 1 мг/м3; суми насичених, ненасичених та ароматичних вуглеводнів - 300 мг/м3; парів ксилолу - 50 мг/м3; парів бензолу - 15/5 мг/м3; парів толуолу - 50 мг/м3; парів фенолу - 0,3 мг/м3; пилу - 6 мг/м3 згідно з ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.014, ГОСТ 12.1.016, [5], [6] та [7]. Періодичність контролю шкідливих речовин у повітрі робочої зони необхідно здійснювати згідно з ГОСТ 12.1.005.
Подавати полімерні компоненти до апаратів приготування, тари тощо необхідно таким чином, щоб не допускати їх розпилення.
Мікроклімат виробничих приміщень, в яких готуються ЩМАС, повинен відповідати вимогам санітарних норм ДСН 3.3.6.042.
Рівень шумового навантаження на працюючих при приготуванні ЩМАС не повинен перевищувати 80,0 дБ “А” екв. згідно з ДСН 3.3.6.037.
Згідно з ДСН 3.3.6.039 та ДСТУ ГОСТ 12.1.012 еквівалентні рівні загальної вібрації на робочих місцях не повинні перевищувати 92 дБ.
Виробничі приміщення повинні відповідати СНиП 2.09.02 та бути забезпечені внутрішнім водогоном і каналізацією згідно з ДБН В.2.5-64, питною водою згідно з ДСанПіН 2.2.4-171, санітарно-побутовими приміщеннями згідно з ДБН В 2.2-28 та аптечкою з медикаментами для першої медичної допомоги.
Закриті приміщення, де проводяться роботи зі ЩМАС або їх компонентами, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією згідно з ДСТУ Б А.3.2-12, ДБН В.2.5-67, мікроклімат повинен відповідати ДСН 3.3.6.042.
Відповідно до 6.4.8 НАПБ А.01.001 та НАПБ В.01.048 виробничі приміщення повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння. Оснащення приміщень первинними засобами пожежогасіння слід здійснювати керуючись вимогами НАПБ А.01.001, НАПББ.03.001 та ГОСТ 12.1.004, а експлуатація вогнегасників має відбуватися згідно з НАПББ.01.008.
У разі займання в’язких нафтових дорожніх бітумів засобами гасіння мають бути: піни, пісок, вогнегасний порошок. Для гасіння невеликих осередків пожежі можна використовувати вуглекислий газ.
Виробничі споруди та зовнішні установки необхідно захистити від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38.
Все технологічне обладнання повинно бути надійно заземлене згідно з ГОСТ 12.1.030, незалежно від того, чи використовуються інші засоби захисту від статичної електрики.
Виробничі процеси виготовлення ЩМАС повинні проводитись з урахуванням вимог пожежної безпеки, електростатичної іскробезпеки та виробничої безпеки відповідно до ДСТУ 3273, ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.010, ГОСТ 12.1.044 (ИСО 4589-84), ГОСТ 12.1.018, ГОСТ 12.4.124, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002, НАПБ А.01.001. Робочі місця повинні бути організовані згідно з ДСТУ ГОСТ 12.2.061.
Не допускається виконувати виробничі операції на несправному обладнанні та при відключених контрольно-вимірювальних приладах, за якими визначаються технологічні параметри: температура, концентрація парів, тиск тощо.
Технологічне обладнання за нормальних режимів роботи повинно бути пожежобезпечним, а у разі небезпечних несправностей та аварій необхідно передбачати захисні заходи, що обмежують масштаб і наслідки пожежі.
Виробничі та складські приміщення обладнують системами протипожежного захисту відповідно до вимог ДБН В.2.5-56, СНиП 2.09.02*, СНиП 2.11.01*.
Категорія виробничих приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою визначається згідно з НАПБ Б.03.002.
Електробезпечність баз для приготування ЩМАС повинна відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 12.1.038, ДСТУ 7237.
У виробничи х приміщеннях, де використовуються горючі речовини, необхідно застосовувати механічний інструмент з матеріалу, що не утворює іскор у разі удару (алюміній, латунь, бронза та їх сплави) згідно з НАПБ А.01.001.
Клас зони виробничих пр иміщень з вибухонебезпеки,
пожежонебезпеки та електронебезпеки визначається згідно з НПАОП 40.1-1.32.
Рівень шумового навантаження на робочих місцях вимірюється згідно з ГОСТ 12.1.050.
Освітленість робочих місць контролюють згідно із ДСТУ
БВ.2.2-6 та ДБНВ.2.5-28.
Еквівалентні рівні загальної вібрації на робочих місцях контролюють згідно з ДСН 3.3.6.039.
Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів сировинних матеріалів, які використовуються для всіх видів будівництва без обмежень (І клас), не повинна перевищувати 370 Бк-кг-1.
Сировинні матеріали, у яких ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів знаходиться у межах (370-740) Бк-кг-1 (II клас), не можна використовувати для дорожнього і промислового будівництва у межах території населених пунктів і зон перспективної забудови.
Матеріали для при готування ЩМАС - щебінь, пісок, мінеральний порошок і бітум - за характером шкідливості і ступенем впливу на організм людини відносяться до малонебезпечних речовин (IV клас небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007).
Стабілізуючі добавки є, здебільшого, горючими речовинами з температурою спалаху вище ніж 220 °С. При роботі з ними необхідно дотримуватись вимог НАПБ А.01.001, а також ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.4.009.
Згідно з ДСТУ 4044 та ГОСТ 12.1.044 група горючості бітумів - горючі речовини, мінімальна температура займання - 335 °С, температура спалаху у відкритому тиглі - не нижче ніж 230 °С.
До робіт, пов’язаних з приготуванням і використанням ЩМАС, допускаються особи, які пройшли інструктаж з техніки безпеки і перевірку знань з питань пожежної безпеки відповідно до вимог НАПБ А.01.001, НАПБ Б.02.005, НАПБ Б.06.001 таНПАОП 63.21-1.01.
Робітники, які займаються приготуванням і використанням ЩМАС, повинні дотримуватись вимог безпеки згідно з ДСТУ Б А.3.2-4, НПАОП 63.21-3.03 та повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту згідно з НПАОП 0.00-4.01.
Руки, забруднені ЩМАС, слід протерти технічною ватою, змоченою соляровою оливою, а потім вимити теплою водою з милом.
Персонал, який займається приготуванням і використанням ЩМАС, повинен проходити попередні і періодичні медичні огляди в установленому порядку [8].
ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
При приготуванні, транспортуванні та використанні ЩМАС необхідно дотримувати вимог ДСанПіН 2.2.7.029 щодо недопущення забруднення ґрунтів і водоймищ.
Викиди в атмосферу шкідливих речовин не повинні перевищувати гранично допустимих викидів (ГДВ), що встановлені вимогами ГОСТ 17.2.3.02 та відповідно до вимог санітарного законодавства.
Бази по приготуванню ЩМАС повинні бути оснащені відповідно до вимог ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002.
Порядок накопичення, транспортування, знешкодження та захоронения некондиції та інших відходів, що утворилися у процесі приготування і використання ЩМАС та ЩМА, повинен відповідати вимогам ДСанПіН 2.2.7.029.
Обладнання і комунікації повинні бути герметизовані, викиди в атмосферу (вентвикиди) не повинні перевищувати норм, встановлених ГОСТ 17.2.3.02.
Умови відведення стічних вод виробництва ЩМАС повинні відповідати СанПиН 4630.
При технологій ній температурі (140-175) °С не відбувається надходження канцерогенних та мутагенних речовин у навколишнє середовище.
Контроль за вміст ом летких речовин, що викидаються в атмосферне повітря в процесах приготування і використання ЩМАС, повинен здійснюватись згідно з вимогами [5] та [9].
ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
Кузови транспортних засобів повинні бути добре очищені перед завантаженням ЩМАС та вкриті при транспортуванні ЩМАС.
Термін зберігання ЩМАС у накопичувачах не повинен перевищувати 2 год.
МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
Контроль якості ЩМАС та ЩМА здійснюють згідно з ДСТУ БВ.2.7-89.
Зразки виготовляють у стандартних формах циліндричного профілю, застосовуючи комбінований метод ущільнення: спочатку - вібрування протягом (3,0 ± 0,1) хв з частотою (2900 ± 100) хв-1, амплітудою (0,40 ± 0,05) мм і вертикальним навантаженням на ЩМАС (30 ± 5) кПа та наступним ущільненням під тиском (20,0 ± 0,5) МПа протягом 3 хв. Температура ЩМАС при виготовленні зразків повинна відповідати вимогам 5.7 для випадку початку ущільнення.
Випробува ння ЩМАС, відібраних безпосередньо із асфальтоукладача на місці влаштування покриття, з якого буде відібрано керн або вирізано зразок ЩМА, проводять на відповідність вимогам 5.4.
Відбір зразків з покриття здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-89 у вигляді кернів діаметром не менше ніж 100 мм або вирубок масою, виходячи з кількості зразків, які потрібні для випробувань, не раніше, ніж через добу після влаштування покриття. Переформовування кернів або вирізаних зразків не допускається. їх піддають випробуванням та визначають:
водонасичення;
залишкову пористість.
Показник стікання в’яжучого визначають згідно з додатком В цього стандарту.
Пісок із відсівів подрібнення щільних гірських порід випробовують згідно з ДСТУ Б В.2.7-232 та ДСТУ Б В.2.7-210; щебінь згідно з ДСТУ Б В.2.7-71; бітуми згідно з ДСТУ 4044 та бітуми, модифіковані полімерами, згідно з ДСТУ Б В.2.7-135; мінеральний порошок згідно з ДСТУ БВ.2.7-247.
Вологість і термостійкість волокна (стабілізуючої добавки) визначають згідно з додатком В.
Ступінь ущільнення укладеної ЩМАС контролюють за показником водонасичення зразків-кернів, які відбирають не раніше ніж через добу після влаштування шару.
ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
ЩМАС повинна бути прийнята технічним контролем організації чи підприємства, що її виготовляє.
Приймання ЩМАС здійснюють партіями. За партію приймається кількість ЩМАС одного виду і складу, що випускається на одному змішувачі протягом однієї зміни, але не більше ніж 1200 тонн. Якщо протягом однієї зміни проводилося переналагодження обладнання з метою ремонту чи випуску ЩМАС іншого складу, то за партію вважається об’єм ЩМАС, що випускається після кожного переналагодження.
Для перевірки відповідності якості ЩМАС вимогам цього стандарту проводять приймально-здавальні та періодичні випробування.
Для проведення приймально-здавальних випробувань відбирають відповідно до ДСТУ Б В.2.7-89 дві проби від кожної партії, при цьому відбір проб здійснюється з розрахунку одержання однієї об’єднаної проби не більше ніж 600 т. У об’єднаній пробі ЩМАС визначають її температуру, зерновий склад мінеральної частини та вміст в’яжучого.
Якщо змінний випуск ЩМАС не перевищує 600 т, то для відібраної проби додатково визначають стійкість до розшарування за показником стікання в’яжучого, водонасичення і границю міцності при стисканні за температури 50 °С.
Якщо змінний випуск ЩМАС перевищує 600 т, то для першої та другої, а потім для кожної другої проби визначають стійкість до розшарування за показником стікання в’яжучого, водонасичення та границю міцності при стисканні за температури 50 °С.
Періодичний контроль якості ЩМАС здійснюється не рідше одного разу на місяць та при кожній зміні сировинних матеріалів, що використовують для її приготування.
При періодичному контролі якості і підборі складу ЩМАС визначають пористість мінеральної частини, залишкову пористість, границю міцності при стисканні за температури 20 °С, границю міцності на розтяг при розколюванні за температури 0 °С, водостійкість при тривалому водонасиченні, зчеплення бітуму з мінеральною частиною ЩМАС. При періодичному контролі також визначають показник однорідності ЩМАС.
Ефективну сумарну питому активність природних радіонуклідів ЩМАС приймають за максимальною величиною ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів мінеральних сировинних матеріалів, які застосовують. Ці дані подають в документі про відповідність мінеральних матеріалів підприємством-постачальником сировинних матеріалів.
Кожний автомобіль, завантажений ЩМАС, супроводжується
