Примітка 2. Для цього випробовування основи автоматичних вимикачів поверхневого типу вважають зовнішніми частинами.

Примітка 3. Випробовуванням не піддають частини, зроблені з керамічних матеріалів.

Примітка 4. Якщо багато ізолювальних частин виконано з одного матеріалу, то випробовування виконують лише на одній із цих частин за температури, що відповідає випробуванню розжареним дротом.

Випробовування виконують на одному зразку.

У разі сумніву, випробування повторюють на двох додаткових зразках.

Випробовування виконують, застосовуючи розжарений дріт один раз.

Під час випробовування зразок установлюють у найнесприятливіше положення його передба­чуваного використовування випробувальною поверхнею у вертикальному положенні).

Кінець розжареного дроту застосовують до зазначеної поверхні випробуваного зразка, взяв­ши до уваги умови передбачуваного використовування, за яких елемент нагрівання чи розжа­рення може контактувати зі зразком.

Зразок уважають таким, що витримав випробовування розжареним дротом, якщо

  • немає жодного видимого полум’я та жодного тривалого світіння,

  • полум’я та світіння загасають на зразку протягом 30 с після видалення розжареного дроту.

Не має бути жодного запалення цигаркового паперу чи обвуглювання соснової дошки.

9.16 Випробовування на протикорозійну стійкість

Видаляють все мастило з частин, які перевіряють, занурюванням у холодний хімічний знежи- рювальний розчин типу метилхлороформу чи очищеного бензину на 10 хв. Після цього частини занурюють на 10 хв у десятивідсотковий розчин хлориду амонію у воді з температурою (20 ± 5) оС.

Без висихання, але після струшення усіх крапель, частини на 10 хв розміщують у камеру зна- сиченим вологою повітрям з температурою (20 ± 5) оС.

Після того, як частини висушують протягом 10 хв у камері тепла з температурою (100 ± 5) оС, на їх поверхнях не повинно бути жодних ознак іржі.

Примітка 1. Слідами іржі на гострих краях і будь-якою жовтою плівкою, яку можна видалити протиранням, нехтують.

Для невеликих пружин, і аналогічних деталей, і для недоступних частин, які піддають абразій­ному зношуванню, достатній захист від іржі може забезпечити шар мастила. Такі частини підля­гають цьому випробовуванню, якщо є сумнів щодо ефективності мастильної плівки, і в цьому разі випробовують без попереднього знежирювання.

Примітка 2. Використовуючи речовини, зазначені для випробовування, треба вживати достатніх заходів щодо безпеки, щоб запобігти вдиханню пари.

IEC 076/02

Рисунок 1 — Самонарізний формувальний гвинт (3.3.22)



Рисунок 2 — Самонарізний різальний гвинт (3.3.23)


IEC 078/02


Примітка. Щодо познак на рисунках 3—6 див. рисунок 6.


Рисунок 3 — Однополюсний автоматичний вимикач


IEC 079/02


Рисунок — Двополюсний автоматичний вимикач з одним захищеним полюсом


0,50 м провідник*


0,50 м провідник*


0,25 м провідник*


IEC 080/02


Рисунок 4b — Двополюсний автоматичний вимикач із двома захищеними полюсами










































0,25 м провідник*



0,25 м провідник*


Рисунок 6 — Чотириполюсний автоматичний вимикач


Три однополюсних (не з’єднаних) автоматич­них вимикача чи триполюсний автоматичний вимикач

IEC 081/02

Рисунок 5 — Триполюсний автоматичний вимикач (чи три однополюсні автоматичні вимикачі)

  1. джерело живлення;

N— нейтраль;

Z— імпеданс для регулювання сили струму з номінальною комутаційною здатністю за короткого замикання;

Z1 — імпеданс для регулювання випробування зі значенням меншим за номінальну комутаційну здатність за короткого зами­кання;

R1 — резистори;

E— оболонка чи опорна рама;

A— допоміжний вимикач, синхронізований із хвилею напруги;

Примітка. На рисунках 3 і 4а А може також бути однополюсним вимикачем.

G— з’єднання з дуже малим повним опором для калібрування кола;

R2 — резистор на 0,5 Ом;

F— мідний провід;

P— селекторний перемикач;

B, C і C': точки приєднання, показані в додатку Н (див. 9.12.9.1);

* Згідно з таблицею 4 (див. 9.12.4).

Рисунки від 3 до 6 — Випробувальні кола для випробовування на коротке замиканн

я



  1. К оло для калібрування

А1 — очікувана сила піку струму вмикання

A A2 .

——— очікувана сила симетричного струму розми- 22 кання (середньоквадратичне значення)

B і ,

——— прикладена напруга (середньоквадратичне зна- 2>/2 чення) (див. 3.5.7)

  1. О- чи СО-операція

A A2 _ _ ■ _ , _

——— вимикальна здатність (середньоквадратичне 2>/2 значення)

А1 — вмикальна здатність (пікове значення)

B і ■ ,

——— відновна напруга (середньоквадратичне

2^2 значення) (див. 3.5.8)

IEC 1444/2000

Примітка. Амплітуда запису напруги після подання випробувальної напруги змінюється залежно від відносного положення пристрою замикання, регульованих імпедансів, давачів напруги та відповідно до випробувальної схеми.

Рисунок 7 — Приклад запису випробовування на вмикання та вимикання за короткого замикання однополюсного пристрою однофазним змінним струмом

Розміри в міліметрах


Металевий упор


Рисунок 8 — Апарат для випробовування на механічний поштовх (9.13.1)


ІЕС 083/02




























краю


ІЕС 432/99


ДетальХ
(приклад)

























Незазначені допустимі відхили щодо вимірювання:

на кути — _°° ;

на лінійні розміри:

0 до 25 мм включно — _°°5 ;

понад 25 мм — ± 0,2.

Матеріал щупа: наприклад, загартована сталь.

Обидва шарніри цього щупа можуть бути зігнуті під кутом 90о+° , але лише в одному напрямку.

Застосування штифта та паза — це тільки одне з можливих засобів обмежування кута згинання 90о. Тому розміри та допустимі відхили на ці деталі не наведено на рисунку. Фактична конструкція щупа має гарантувати кут згинання 90о з допустимим відхилом від 0о до 10о.

Рисунок 9 — Стандартний випробувальний щуп (9.6

)


Розміри в міліметрах



ІЕС 084/02


Розміри в міліметрах


пристосовання

Зразок


Рисунок 10 — Апарат для випробовування на механічний удар (9.13.2)


Матеріал частин:


сталь Fe 360



ІЕС 085/02

Рисунок 11 — Ударний елемент маятника апарата для випробовування на механічний удар (9.13.2)



ІЕС 086/02


200 мін.

175 ± 1


  1. — головна опорна рама масою (10 ± 1) кг;

  2. — штифти для обертання навколо вертикальної осі;

  3. — монтажна плита (з дерева для поверхневого типу; для інших типів, див. рисунки 13 і 14);

  4. — затискачі для забезпечування горизонтального руху.

Рисунок 12 — Монтажна опорна рама для випробовування на механічний удар (9.13.2)Розміри в міліметрах





ІЕС 087/02

  1. — замінюваний сталевий лист завтовшки 1 мм;

  2. — алюмінієві листи завтовшки 8 мм;

  3. — монтажна плита;

  4. — рейки для автоматичних вимикачів, розроблених для встановлювання на рейках;

  5. — виріз у сталевому листі для автоматичного вимикача;

а — відстань між краєм вирізу і зовнішньою поверхнею автоматичного вимикача має становити від 1 мм до 2 мм;

b — висота алюмінієвих листів має бути такою, щоб сталевий лист опирався на опори автоматичного вимикача чи, якщо ав­томатичний вимикач не має таких опор, то відстань від частин, які перебувають під напругою, передбачені для захисту додатковою накривкою, до нижньої поверхні сталевого листа має становити 8 мм.

Рисунок 13 — Приклад установлювання автоматичних вимикачів, які закріплюють задньою стінкою, для випробовування на механічний удар (9.13.2)





ІЕС 088/02

  1. — замінюваний сталевий лист завтовшки 1,5 мм;

  2. — алюмінієві листи завтовшки 8 мм;

  3. — монтажна плита;

  4. — виріз у сталевому листі для автоматичного вимикача.

Примітка. За особливих випадків розміри можна збільшити.

Рисунок 14 — Приклад монтування автоматичних вимикачів, призначених для встановлювання на розподільчому щиті, для випробовування на механічний удар (9.13.2)

ІЕС 089/02


Рисунок 15 — Прикладання сили для механічного випробовування автоматичного вимикача з установлюванням на рейках (9.13.2.3)


ІЕС 090/02


Рисунок 16 — Апарат для випробовування натисканням кулькою



































Вставні з’єднання

Пристосовання для застосування

Автоматичний вимикач

Основа

Рисунок 17 — Приклад прикладання сили для механічного випробовування двополюсного автоматичного вимикача вставного типу, закріпленого в положенні, яке залежить лише від вставних з’єднань (9.13.2.4)



ДОДАТОК А
(довідковий)

ВИЗНАЧАННЯ КОЕФІЦІЄНТА ПОТУЖНОСТІ

ЗА КОРОТКОГО ЗАМИКАННЯ

Немає жодного методу для точного визначення коефіцієнта потужності за короткого замикання, але для цього стандарту можна визначити коефіцієнт потужності випробувального кола одним із наведе­них нижче методів.

Метод 1 — Визначання через складник постійного струму

Кут ф можна визначити за кривою складника постійного струму асиметричної хвилі струму між моментом короткого замикання та моментом роз’єднування контактів так:

  1. Формула складника постійного струму:

Іd= Ido^ Є-Rt/ L, де id — значення складника постійного струму в момент t;

Ido — значення складника постійного струму в момент початку відліку часу;

L /R — стала часу кола в секундах;

t — час у секундах із моменту початку відліку;

e— основа натурального логарифму.

Сталу часу L/R можна вивести із зазначеної вище формули так:

  • виміряти значення Ido в момент короткого замикання та Іd значення в другий момент t пе­ред розмиканням контактів;

  • визначити значення e-Rt/L, поділивши Іd на Ido;

  • за таблицею значень е встановити значення -х, що відповідає відношенню id/1do;

  • значення х відповідає Rt/L, звідки розраховують L/R.

  1. Визначання кута ф:

Ф = arc tg о)L/R ,

де о = 2 я фактичної частоти

Цей метод не застосовують, якщо сили струмів вимірюють трансформаторами струму.

Метод 2 — Визначання з допоміжним генератором

Якщо допоміжний генератор використовують на тому самому валу, що й випробувальний генера­тор, то напругу допоміжного генератора на осцилограмі можна порівняти по фазі спочатку з напругою випробувального генератора, а після — з його струмом.

Різниця між фазами кутів між напругою допоміжного генератора та напругою головного генератора, з одної сторони, та напругою допоміжного генератора і струмом випробувального генератора, з іншої сторони, дають фазовий кут між напругою та струмом випробувального генератора, за яким можна визначити коефіцієнт потужності.

ДОДАТОК В
(обов’язковий)

ВИЗНАЧАННЯ ЗАЗОРІВ І ДОВЖИН ШЛЯХІВ СТРУМУ СПЛИВУ

Під час визначання зазорів і довжин шляхів струмів спливу рекомендують враховувати таке.

Якщо на зазор чи довжину шляху струму спливу впливають одна чи кілька металевих частин, то сума відрізків має бути приблизно рівна запропонованому мінімальному значенню.