---

Примітка 1. Значення згідно з пунктом 3 застосовують для випробування електричної міцності ізоляції після нормальної роботи.

Примітка 2. Для вимикачів на номінальну напругу до 250 В включно. Значення зменшують до 750 В після випробуван­ня на вологостійкість та до 500 В — після нормальної роботи.

Примітка 3. Випробування для перевіряння у вимкненому положенні напівпровідникових вимикальних пристроїв згідно з пунктом 3 перебуває на розгляді.

Примітка 4. Випробування згідно з пунктом 5 проводять, якщо ізоляція необхідна.

17 ПЕРЕВИЩЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ

Матеріали та форма контактів повинні бути такими, щоб вони не спричинювали окислення або інших негативних наслідків, які могли б негативно впливати на роботу вимикача.

Перевіряння проводять наведеними нижче випробуваннями.

Вимикачі установлюють вертикально, як за нормальної експлуатації, приєднують круглі жорсткі мідні проводи з полівінілхлоридною ізоляцією, зазначеною в таблиці 15. Ґзинти та гайки затискачів затягують крутним моментом, що дорівнює 2/3 значення, зазначеного в таблиці 3.

Для забезпечення нормального охолодження контактних затискачів провідник, приєднаний до них, повинен мати довжину не менше ніж 1 м.

Примітка 1. Круглі жорсткі проводи можуть бути одно- або багатожильними залежно, що застосовують.

Через вимикачі протягом 1 год пропускають змінний струм, суму якого наведено в таблиці 15.

Таблиця 15 — Сила струму та площі поперечних перерізів мідних проводів для випробування на перевище.ння температури

Примітка 2. Випробувальну силу струму для вимикачів, що мають інше значення номінальної сили струму, визначають інтер­поляцією між сусідніми меншими та більшими значеннями.

Для вимикачів зі схемами 4, 5, 6, 6/2 та 7 змінний струм подають лише на одне коло.

Вимикачі для схованого встановлення монтують в монтажну коробку. Коробку поміщають у випробувальний блок, виготовлений із сосни. Простір навколо монтажної коробки заповнюють штукатуркою так, щоб передня частина коробки не виступала й була не більше ніж на 5 мм ниж­че щодо передньої поверхні випробувального блока.

Примітка 3. Випробувальний блок після його виготовлення повинен висохнути в природних умовах не менше ніж 7 діб.

Розмір випробувального блока, який допускають виготовлювати не з сосни, повинен бути та­ким, щоб залишався зазор 25 мм від внутрішніх сторін блока для штукатурки. Штукатурку накла­дають завтовшки від 10 мм до 15 мм навколо максимальних бокових та тильних сторін монтаж­ної коробки.

Примітка 4. Внутрішні бічні порожнини випробувального блока можуть мати циліндричну форму.

Кабелі, приєднані до вимикача, повинні проходити через кришку коробки, причому місце{-я) входу має бути ізольовано, щоб запобігти циркуляції повітря. Довжина кожного проводу в межах короб­ки повинна бути (80 + 10) мм.

Вимикачі для відкритого встановлення повинні бути змонтовані в центрі випробувального де­рев’яного блока з розмірами: 20 мм — товщина, 500 мм — ширина, 500 мм — висота.

Вимикачі інших типів треба установлювати відповідно до інструкції виробника або, якщо її немає, то в положенні, як за нормальної експлуатації, але в найнесприятливіших умовах.

Випробувальне обладнання під час випробовування треба розміщувати в умовах навколишнього середовища без протягів.

Температуру визначають за допомогою термопар, які підбирають і установлюють так, щоб вони якомога менше впливали на визначення температури.Перевищення температури контактних затискачів не повинно бути більше ніж 45 К.

Під час випробувань на перевищення температури необхідно виконати вимірювання для ви­пробування відповідно, до 21.3.

Примітка 5. Небажаного окислення контактів запобігають, застосовуючи контакти ковзкої дії, срібні контакти або контакти, покриті сріблом.

Примітка 6. Для комбінації вимикачів випробування проводять окремо на кожному вимикачі.

Примітка 7. У разі комбінації вимикачів, випробування виконують окремо на кожному вимикачі.

Перевіряння проводять таким випробуванням:

Вимикач підіймають і з’єднують, відповідно до 17.1 за номінальної напруги таким чином, що його було постійно освітлено протягом 1 год.

Перевищення температури зовнішньої поверхні вимикача не повинно бути більше ніж:

60 К для випуклостей, ручок, поверхонь, до яких торкаються рукою тощо, з неметале­вого матеріалу;

70 К для інших зовнішніх частин з неметалевого матеріалу;

40 К для випуклостей, ручок, поверхонь, до яких торкаються рукою тощо, з металевого матеріалу;

50 К для інших зовнішніх частин з металевого матеріалу.

Примітка. Сигнальні лампи, за використання неонових ламп, не випробовують.

18. ВМИКАЛЬНА ТА ВИМИКАЛЬНА ЗДАТНІСТЬ

Вимикачі повинні витримувати вмикальну та вимикальну здатність.

Для цього випробування застосовують вимикання сигнальної лампи.

Відповідність перевіряють випробуванням відповідно до 18.1 для вимикачів на номінальну силу струму не більше ніж 16 А та номінальну напругу до 250 В включно, а також додатковими випро­буваннями відповідно до 18.2 для вимикачів зі схемами. З та 03 та номінальною напругою понад 250 В

Шнуркові вимикачі випробовують, як за нормальної експлуатації, прикладаючи зусилля наван­таження, достатнє для оперування, але не більше ніж 50 Н, за всіх випробувань, направлених під кутом (ЗО ± 5)° до вертикалі в площині, перпендикулярній до площини монтажу.

Випробування проводять за допомогою пристроїв, принцип дії яких наведено на рисунку 12.

Схеми електричних з’єднань наведено на рисунку 13.

Вимикачі монтують проводами, як під час випробувань відповідно до розділу 17.

їх піддають 200 рухам з частотою:

• ЗО рухів за 1 хв, якщо номінальна сила струму становить понад 10 А;

• 15 рухів за 1 хв, якщо номінальна сила струму становить понад 10 А, але не більше ніж 25 А.

• 7,5 рухів за 1 хв, якщо номінальна сила струму становить 25 А.

Для поворотних вимикачів з оперуванням в обидва напрямки, приводний елемент обертають, призводячи до половини загальної кількості рухів в одному напрямку, а потім в зворотному напрямку роблять решту рухів.

Вимикачі випробовують змінним струмом (cos ер = 0,3 ± 0,05). Не допускається паралельного приєднання активних та індуктивних опорів, за виняткам випадків, коли під час застосування індук­тивного опору без сталевого сердечника, паралельно йому приєднують активний опір, що забирає приблизно 1 % від струму, що проходить через котушку індуктивності.

Допускається застосувати котушки індуктивності зі сталевим сердечником за умови, що струм має синусоїдну форму.

Під час випробування триполюсних вимикачів доцільно застосовувати, котушки індуктивності із трьома сердечниками.

Металева опора вимикача, на якій монтують вимикач, та доступні металеві частини вими­кача, якщо є, уземлені через запобіжний елемент, який не повинен згоріти під час випробування. Запобіжний елемент складається з мідного дроту діаметром 0,1 мм та довжиною не менше, ніж 50 мм.

Для вимикачів зі схемами 6, 6/2 та 7 селекторний вимикач S, наведений на рисунку 13, переми­кають після виконання частини операцій, зазначених в таблиці 16.

Таблиця 16 — Частини загальної кількості операцій

Вимикачі зі схемою 5 з одним механізмом піддають оперуванню 200 разів з навантаженнями: в одному колі номінальною силою струму І_пта 0,25 І_п— в іншому колі, а потім 200 раз з наванта­женням кожного кола силою струму 0,625 І_п.

Вимикані зі схемою 5 з двома самостійними механізмами випробовують як два вимикача зі схемою 1 послідовно.

Під час випробування однієї частини вимикача інша частина повинна бути в положенні ВИМК.

Під час випробування не повинно бути тривалої дуги.

Після випробування зразки не повинні мати пошкоджень, які б зробили неможливим їх подаль­ше застосування.

Розрив змінного приводного шнура, що не є вхідною частиною в шнурковий вимикач, не вважа­ють відмовою від випробування.

Примітка 1. Необхідно звертати увагу на те, щоб за допомогою випробувального пристрою приводний елемент вимикача працював плавно, та щоб випробувальний пристрій не заважав нормальній роботі механізму вимикача та вільному переміщенню приводного елемента.

Примітка 2. Під час випробувань зразки не змащують.

Випробовування проводять з використанням декількох ламп розжарення потужністю 200 Вт кожна.

Примітка 1. Рекомендують, щоб номінальна напруга ламп розжарення була не менше-ніж 95 % від номінальної напруги вимикача.

Якщо немає лами розжарення з номінальною напругою, яка дорівнює номінальній напрузі вими­кача, то необхідно використовувати лампи розжарення з найближчим меншим значенням напруги.

Випробувальною напругою повинна бути номінальна напруга ламп. Кількість ламп повинна бути якнайменшою, а випробувальна сила струму має становити не менше ніж 1,2-кратне значення номінальної сили струму вимикача.

Допустима сила струму короткого замикання має бути не менша, ніж 1500 А. Інші умови ви­пробування аналогічно наведеним в 18.1.

Під час випробування не повинно виникати ні тривалої електричної дуги, ні зварювання кон­тактів.

Примітка 2. Залипання контактів, які не перешкоджають наступній операції, не вважають приварюванням.

Після випробування зразки не повинні мати пошкоджень, які унеможливлюють їх подальше за­стосування.

Примітка 3. Приклад: необхідно випробовувати вимикачі на силу струму 10 А та напругу 250 В.

Найбільшою допустимою напругою для вольфрамових ламп розжарення потужністю 200 Вт є 240 В.

Випробувальною напругою буде 240 В, а кількість ламп:

240-1,2-10

200

= 14,4-» 15.

18. НОРМАЛЬНА РОБОТА

    1. Вимикачі повинні витримувати без підвищеного зношування або інших несприятливих результатів механічні, електричні та теплові перевантаження, що виникають під час їх нормальній експлуатації.

Перевіряння проводять випробуванням.

Вимикачі випробовують за номінальної напруги та номінальні сили струму зі з’єднаннями, за­значеними в розділі 18.

Відхили для випробувальної напруги становлять %.

Кількість операцій зазначено в таблиці 17.

Таблиця 17 — Кількість операцій для випробування на нормальну роботу

Якщо немає інших вказівок, то електричне коло та порядок роботи вимикача повинен бути таким, як зазначено в 18.1.