4500(180) 4000(160)

3500(140)

3000(120)

2500(100) 2250(90)

2000(80) 1750(70)

1500(60)

1250(50)

1000(40)

875(35)

750(30)

625(25)

500(20)




Д

50 62,5 75 87,5

(2,0) (2.5) (3,0) (3,5) (4,0)

Розміри у міліметрах

іаметр вала

Рисунок 1

  1. У насосах, які перекачують гарячі рідини і у яких вальниці змащують оливою заливан­ням, треба передбачити заходи щодо зменшення передавання тепла від насоса, що працює до вальниць:

  • застосовування в конструкціях насосів термобар’єрів;

  • примусове повітряне охолодження;

  • охолодження оливи.

  1. Корпуси вальницевих опор повинні мати ущільнення, які унеможливлюватимуть витікан­ня мастильних матеріалів.

    1. Щоб запобігти витіканню мастила, у корпусах вальницевих опор або їх кришках необ­хідно забезпечувати мінімальні зазори між валом і ущільненням з лабіринтними канавками.

    2. Деталі ущільнень вальницевих опор для пожежо- та вибухонебезпечних виробництв треба виготовляти з матеріалів, що не спричиняють іскроутворення або між ними повинен бути радіальний зазор не менше ніж 0,8 мм.

    3. Не рекомендовано застосовувати повстяні ущільнення для поверхонь, що обертають­ся, за умов:

  • колової швидкості на зовнішньому діаметрі більше ніж 5 м/с;

  • надмірного тиску з одного з боків ущільнення;

  • підвищеного рівня забрудненості довкілля.

    1. Не рекомендовано застосовувати ущільнення манжетного типу.

  1. Для вальницевих опор кочення та ковзання треба застосовувати змащування оливою. Дозволено застосовувати пластичні мастила для вальниць кочення.

    1. Застосовування мащення під тиском для вальниць ковзання повинно бути обумовле­но в договорі (контракті).

    2. В інструкції з експлуатування треба зазначати технічні характеристики мастильного ма­теріалу, його витрату на кожну вальницю і термін заміни.

  2. Мастильний бак повинен відповідати таким вимогам:

  • об’єм необхідно розраховувати на витрату мастильного матеріалу насосним агрегатом і наповнення трубопроводів;

  • для повного дренажування мастильного матеріалу, у разі його заміни, дно і зливні трубо­проводи повинні мати нахил.

  1. Мастильний напірний трубопровід повинен мати фільтри для очищання оливи.

  2. Мастильний напірний трубопровід для оливи рекомендовано виконувати з внутрішнім діаметром не менше ніж 12 мм, а дросельні шайби на підведенні оливи до вальниці — з отвором діаметром не менше ніж 3 мм.

  3. Переріз отвору для зливання оливи треба розраховувати так, щоб отвір наповнювався не більш ніж на половину, і розташовувати таким чином, щоб забезпечити достатнє дренажуван­ня оливи з урахуванням піноутворення. Нахил горизонтальних ділянок зливних трубопроводів в напрямі резервуара рекомендовано виконувати не менше ніж 20 мм/м.

  4. На зливні оливи з вальниць треба передбачати оглядове вікно для спостерігання за ін­тенсивністю потоку.

  5. У разі змащування під тиском, підігрівання або охолоджування оливи треба забезпе­чувати змащувальною системою. Розміщення додаткових пристроїв для підігрівання або охолод­жування оливи безпосередньо у корпусах вальниць заборонено.

    1. Приріст температури оливи у вальниці не повинен перевищувати ЗО °С за темпера­тури оливи під тиском на вході не більше ніж 40 °С (максимальна температура оливи на виході 70 °С).

    2. Приріст температури оливи у вальниці із заливним мастилом за наявності змащуваль­ного кільця не повинен перевищувати 40 °С, у цьому разі максимальна температура металу валь­ниці не повинна бути більше ніж 80 °С.

    3. Якщо не виконуються умови 6.5.11.1 та 6.5.11.2, то необхідне охолодження оливи чи поліпшення конструкції вальниці.

6.6 Матеріали основних деталей та вимоги до заготовок

  1. Матеріали корпусних деталей і деталей проточної частини необхідно зазначати в дого­ворі (контракті).

  2. Матеріали треба вибирати з умов міцності і жорсткості.

    1. Вибір матеріалів, залежно від конкретних умов експлуатування та рідини, яку перека­чують, треба здійснювати за погодженням із замовником. Рекомендовані матеріали корпусів на­сосів і корпусних деталей проточної частини залежно від рідини, яку перекачують, і її температу­ри наведено в таблиці 8.

    2. Межі застосовування матеріалів для деталей щілинних ущільнень проточної частини залежно від водневого показника і температури рідини, яку перекачують, наведені в додатку А.

  3. Деталі корпуса насоса рекомендовано виготовляти з чавуну з кулястим графітом, за та­ких умов:

  • робоча температура від 200 до 350 °С;

  • максимальний тиск більше ніж 1,6 МПа (16 кгс/см2);

  • перекачування горючих або токсичних рідин з масовою густиною менше ніж 850 кг/м3 за робочої температури і в тих випадках, коли тиск на виході більше ніж 1 МПа(10 кгс/см2).

Таблиця 8

Умови застосовування

Матеріал

Рід рідини

Температура рідини, яку перекачують, °С

Корпус під тиском (зовнішній)

Деталі внутрішнього корпусу (секція, напрямний апарат, міжступенева перегородка)

Вода

До 120 Більше 120 до 175

Чавун з пластинчастим графітом. Вуг Вуглецева сталь

лецева сталь

Живильна вода та конденсат

Більше 70 до 170

Сталь з вмістом хрому не менше ніж 12 % (для насосів з поздовжнім роз'є- мом). Вуглецева сталь (з наплавлен­ням з вмістом хрому не менше ніж 12 %) для двокорпусного насоса та кришок (вхідної і напірної) однокор­пусного насоса

Сталь з вмістом хрому не менше ніж 12 %

Забруднена вода (у т.ч. з механічними домішками), вода з вуглеводнем

До 175

Вуглецева сталь

Зносостійкий чавун. Вуглецева сталь

Дизельне пальне, бензин, гас, легкі, середні і важкі мастильні матеріали, мазут,

До 230

Вуглецева сталь

Чавун з пластинчастим графітом. Вуглецева сталь

нафта, залишки від пере­гонки нафти

Більше 230 до 370

Вуглецева сталь (з наплавленням з вмістом хрому не менше ніж 12 %)

Сталь з вмістом хрому не менше ніж 12 %



  1. Застосовування алюмінію і алюмінієвих сплавів для зовнішніх корпусів насосів, що пра­цюють за температури навколишнього повітря нижче 0 °С повинно бути погоджене зі споживачем.

  2. Межі застосовування вуглецевих сталей і чавунів з пластинчастим графітом визначають жорсткістю води або рідини, яку перекачують (тобто вмістом хлоридів, нітратів і сульфатів).

  3. Для деталей насосів, на які впливає вологе середовище, що містить H2S, не треба застосовувати матеріали, межа текучості яких більше ніж 620 Н/мм2 (6300 кгс/см2) або твердість > 22 HRCa.

  4. Виливки деталей не повинні містити усадкових раковин, газових бульбашок, тріщин, ока­лини та інших небезпечних дефектів.

    1. Виливки з чорних металів для деталей, що працюють під тиском, не треба ремонту­вати за допомогою насічки, закладення, наварювання або просочування.

    2. Виливки з конструкційних нелегованих сталей марок 20Л, 25Л і 35Л згідно з ГОСТ 977 можна застосовувати для деталей, які працюють під тиском і за температури стінок від мінус 29 до плюс 350 °С, у разі забезпечення необхідних запасів міцності.

    3. Виливки з чавуну з пластинчастим графітом марок СЧ15, СЧ20, СЧ25 згідно з ГОСТ 1412 можна застосовувати для зовнішніх деталей насосів, які працюють за температури довкілля не менше мінус 15 °С:

  • для корпусних деталей, що перебувають під тиском до 1 МПа (10 кгс/см2) і перекачують нафту і нафтопродукти;

  • для малонавантажених деталей, які не перебувають під тиском (ліхтарі, опорні стояки, пли­ти, корпуси вальниць тощо).

  1. .6.7.4 Для зовнішніх корпусів і корпусних деталей, що працюють під тиском за температури менше мінус 29 °С треба застосовувати сталі з ударною в’язкістю не менше ніж 20 Дж/см2, яка виз­начена на зразку з концентратором виду V за робочої температури згідно з ГОСТ 9454.

Не дозволено застосовувати киплячі вуглецеві сталі.

  1. .6.7.5 Для зовнішніх корпусів і корпусних деталей, що працюють під тиском за температури від 0 до мінус 29 °С треба застосовувати сталі, для яких нормативною документацією передба­чені випробовування на ударну в’язкість.

  1. КОМПЛЕКТУВАЛЬНЕ ТА ДОПОМІЖНЕ ОБЛАДНАННЯ

    1. Електродвигуни

      1. Типорозмір привідного електродвигуна треба визначати з таких умов:

  • максимальної заданої частоти обертання;

  • максимальної потужності насоса з урахуванням відхилів параметрів, витрат потужності в з'єднувальній муфті, коефіцієнтів, що враховують режими експлуатування насосного агрегату, фізико-хімічних характеристик рідини, яку перекачують (в'язкості, густини, температури);

  • пускових характеристик насоса і електродвигуна.

  1. Попередню розрахункову потужність електродвигуна рекомендовано визначати у відсот­ковому відношенні до потужності насоса за номінального режиму відповідно до таблиці 9.

Таблиця 9

Потужність насоса, кВт

Відношення розрахункової потужності електродвигуна до потужності насоса, %

До 20 включ.

125

Понад 20 » 50 »

115

» 50

110



  1. У замовленні на електродвигун треба обумовлювати умови вмикання насоса. Крутний момент електродвигуна під час запуску повинен перевищувати вмикальний крутний момент насоса.

  2. Для замовлення електродвигуна треба зазначати:

  • тип;

  • комплектність постачання;

  • параметри та характеристики;

  • умови вмикання (з урахуванням можливого спаду напруги);

  • тип оболонки;

  • цикл вентиляції;

  • коефіцієнт режиму роботи;

  • рівень звукового тиску;

  • норми допустимої вібрації;

  • кліматичне виконування і категорію розміщення згідно з ГОСТ 15150;

  • класифікацію приміщення за ПУЭ [1];

  • геодезичну висоту над рівнем моря;

  • витрати потужності від передачі крутного моменту;

  • дані стосовно вальниць, їх мащення тощо.

    1. Вали вертикальних електродвигунів повинні бути суцільні. Застосовування складених валів вимагає погодження зі споживачем.

    2. Для насосів без упорної вальниці, упорні вальниці вертикальних електродвигунів повинні бути розраховані на змінну за знаком (вгору і вниз) осьову максимальну силу, яка може виникати під час запускання, роботи і зупинення насоса за будь-якого подавання в межах робочої зони ха­рактеристик, якщо інше не узгоджене зі споживачем.

    3. Для насосних агрегатів, призначених для пожежо- та вибухонебезпечних виробництв, треба узгоджувати вид вибухозахисту електродвигунів і комплектувальних електроприладів.

  1. З’єднувальні муфти валів і захисні огородження муфт

    1. Тип муфти треба обумовлювати у договорі (контракті), технічних вимогах або технічно­му завданні на проектування.

    2. Муфти, що з'єднують вали насосів і приводних електродвигунів не повинні бути жорсткі, якщо інше не зазначено у договорі (контракті).

    3. Якщо у договорі (контракті) не визначено тип муфти і її конструкцію, то її треба виби­рати з таких умов:

  • кліматичного виконання і категорії розміщення насосного агрегату;

  • характеру виробництва;

  • «сервісного фактора»;

  • потужності електродвигуна;

  • передатного крутного моменту;

  • допустимої критичної частоти обертання муфти, колової швидкості;

  • діаметрів кінців валів, що з’єднуються;

  • компенсаційної здатності;

  • гранично допустимих зміщень осей валів;

  • технологічності;

  • надійності і безпеки під час експлуатування.

  1. Зубчасті і дискові напівжорсткі (мембранні) муфти повинні бути з проміжною втулкою (проставкою) довжиною не менше ніж 125 мм, якщо інше не зазначено в договорі (контракті). Дов­жина проміжної втулки (проставки) повинна забезпечувати можливість знімання напівмуфт, валь­ниць і ущільнень ротора насоса без демонтажу електродвигуна.

  2. Зубчасті муфти рекомендовано проектувати з бочкоподібною модифікацією зуба.

  3. Зубчасті муфти рекомендовано застосовувати за умови відносної швидкості ковзання зубців на ділильному діаметрі зубчастого з'єднання менше ніж 0,12 м/с.

  4. З'єднання муфти з валами треба розраховувати на потужність електродвигуна з ураху­ванням «сервісного фактора».

    1. Напівмуфти рекомендовано кріпити на валах за допомогою шпонкових з'єднань згідно з ГОСТ 23360.

    2. Якщо діаметр кінця вала насоса перевищує 60 мм, рекомендовано застосовувати ко­нічне з’єднання з конусністю 1:10.

  5. Для насосних агрегатів, призначених для пожежо- та вибухонебезпечних виробництв, треба застосовувати такі конструкції муфт, що не спричиняють іскроутворення під час роботи в екстремальних ситуаціях.

  6. Не дозволено застосовувати підігрівання під час монтажування і демонтажування муфт.

  7. Муфти в зібраному стані повинні бути відбалансовані. Дозволено, за погодженням зі споживачем, балансування окремо напівмуфт та проміжної втулки (проставки) з іншими скла­довими частинами.

  8. Клас точності, способи балансування треба зазначати в технічній документації. Не дозво­лено поставляння і застосовування невідбалансованих муфт.

  9. Під час вибору типу змащування зубчастих муфт необхідно враховувати що: