Вимірювання під час визначання горизонтальних координат і абсолютної висоти додаткових точок геодезичної мережі методом зворотної лінійно-кутової засічки виконують безпосередньо перед вимірюваннями на стінки резервуара в наведеній нижче послідовності. Тахеометр установлюють на штативі в точці, де це потрібно для виконання вимірювання на стінки резервуара. На точках геодезичної мережі встановлюють не менше двох відбивачів-марок і вимірюють їхні висоти. Виконують на них вимірювання горизонтальних, вертикальних кутів і відстаней тахеометром. Обчислюють за допомогою програмного забезпечення тахеометра горизонтальні координати й абсолютну висоту точки, у якій міститься тахеометр. Після цього вважають, що тахеометр підготовлено для вимірювання на точки, які містяться на стінках резервуара.
Якщо потрібно додаткові точки зсередини резервуара, вимірювання виконують аналогічно на плівки, що відбивають, які наклеєні на стінку, координати яких визначені відповідно до 11.5.9.
Вимірювання під час визначання горизонтальних координат і абсолютної висоти точок, розташованих на зовнішній або внутрішній поверхні стінки резервуара
Перед вимірюваннями зовні на точки, що містяться на стінці резервуара, тахеометр центрують над точкою геодезичної мережі й вимірюють його висоту (до горизонтальної осі). Назву точки стояння, висоту приладу над нею й назву точки, на яку було наведено тахеометр, уводять у пам’ять тахеометра (горизонтальні координати й абсолютна висота точок геодезичної мережі має бути попередньо введено в пам’ять тахеометра). Зорову трубу тахеометра наводять на точку геодезичної мережі або відбивач-марку, центровану над нею, й виконують вимірювання, потрібні для орієнтування тахеометра.
Зорову трубу тахеометра наводять на риску, що відзначає відповідний вертикальний переріз на поверхні резервуара на висоті 0,75 висоти першого пояса. У тахеометр уводять код «точки на поверхні резервуара, номер перерізу». Тахеометр перемикають у режим «вимірювання відстаней без відбивача». Обертаючи зорову трубу тахеометра навколо горизонтальної осі, виконують наведення, починаючи з 0,75 висоти першого пояса, на нижню, середню й верхню точки кожного пояса резервуара з другого до передостаннього (рисунок А.14). Для верхнього пояса наведення здійснюють тільки на точки, розташовані внизу та всередині пояса. Після наведення на кожну точку вимірюють горизонтальний кут, вертикальний кут і відстань. За допомогою програмного забезпечення тахеометра обчислюють горизонтальні координати й абсолютну висоту точки, на яку виконували вимірювання й заносять у пам’ять тахеометра.
Вимірювання відповідно до 11.6.2 виконують на точки в кожному з вертикальних перерізів, доступних для вимірювання з конкретної точки геодезичної мережі.
Вимірювання відповідно до 11.6.3 виконують на кожній точці геодезичної мережі й, за потреби, з додаткових точок, створених аналогічно до 11.5.10.
Вимірювання під час визначання координат точок, розташованих на внутрішній поверхні стінки резервуара, рекомендовано виконувати одразу після створення геодезичної мережі відповідно до 11.5.9, виконуючи вимірювання відповідно до 11.6.2 і 11.6.3.
Якщо резервуар не має центральної труби, то допустимо всі вимірювання на точки, розташовані на стінках резервуара, виконувати з однієї точки встановлення тахеометра. У цьому разі вимірювання потрібно завершити вимірюваннями на точки геодезичної мережі. За результатами вимірювань обчислюють координати тахеометра, які не повинні відрізнятися від первинних:
для резервуарів місткістю до 200 м3 включно — ±3 мм;
понад 200 м3 до 400 м3 включно — ±4 мм;
понад 400 м3 до 5000 м3 включно — + 6 мм;
понад 5000 м3 — ±9 мм, інакше всі вимірювання повторюють.
Якщо резервуар має центральну трубу або повірку було з якоїсь причини перервано, то вимірювання виконують із двох і більше точок, координати яких визначають як додаткові відносно точок геодезичної мережі відповідно до 11.5.10.
Визначають також горизонтальні координати точки вимірювання базової висоти (що теж — точки дотику днища вантажем рулетки) установленням відбивача-марки на точку вимірювання базової висоти. Вимірювання бажано виконувати під час вимірювань, які виконують відповідно до 11.3.1.
Результати вимірювань заносять у пам’ять тахеометра чи до протоколу, форму якого наведено в додатку Б.
Допускають обчислення горизонтальних координат і абсолютної висоти точок, розташованих на зовнішній або внутрішній поверхні стінки резервуара, виконувати за допомогою програмного забезпечення тахеометра безпосередньо в процесі виконання вимірювань відразу після координування чергової точки полігонометричного ходу відповідно до 11.5.3 і записувати в пам'ять тахеометра, не записуючи до протоколу вимірювань.
Вимірювання під час визначання абсолютної висоти поясів, товщини стінок і шару фарби, висоти нахльостування поясів резервуара
Вимірювання під час визначання абсолютної висоти поясів резервуара виконують методом тригонометричного нівелювання за допомогою тахеометра. Установлюють тахеометр на точці геодезичної мережі навпроти першого вертикального перерізу (рисунок А.15). Тахеометр установлюють у робоче положення відповідно до інструкції щодо експлуатування й вимірюють його висоту (до горизонтальної осі). Обчислюють абсолютну висоту горизонту тахеометра та вводять у пам’ять тахеометра.
Зорову трубу тахеометра послідовно наводять на точки, розташовані на границях поясів резервуара по першому вертикальному перерізу, вимірюють вертикальний кут, похилу відстань і одночасно обчислюють абсолютну висоту поясів за допомогою програмного забезпечення тахеометра.
Аналогічно до 11.7.1 і 11.7.2 виконують визначення абсолютної висоти поясів резервуара у вертикальних перерізах, розташованих під кутами приблизно 90°, 180° і 270° до першого.
Товщину стінок поясів резервуара визначають безпосереднім вимірюванням за допомогою товщиноміра. Вимірювання виконують не менше ніж у 4-х точках у кожному поясі резервуара й не менше двох разів у кожній точці. Виміряні значення не повинні відрізнятися більше ніж на 0,3 мм. Допускають використовувати результати попередньої повірки або значення, записані в будівельній документації на резервуар.
Товщину шару фарби поясів резервуара визначають безпосереднім вимірюванням товщини відколу фарби штангенциркулем. Вимірювання виконують не менше ніж у 4-х точках у кожному поясі резервуара й не менше двох разів у кожній точці. Виміряні значення не повинні відрізнятися більше ніж на 0,2 мм.
Висоту нахльостування поясів резервуара визначають безпосереднім вимірюваним лінійкою. Вимірювання виконують не менше ніж у 4-х точках у кожному поясі резервуара й не менше двох разів у кожній точці. Виміряні значення не повинні відрізнятися більше ніж на 2 мм.
Результати вимірювань відповідно до 11.7.1—11.7.6 заносять до протоколу, форму якого наведено в додатку Б.
Під час повірки залізобетонних резервуарів вимірювання згідно з 11.7 не виконують.
Вимірювання під час визначання маси, розмірів, об’єму опор плавучої покришки й абсолютної висоти низу плавучої покришки в момент її спливання
Маса, розміри плавучої покришки, діаметри отворів і об’єми опор плавучої покришки визначають відповідно до 9.1.11 у ДСТУ 4147.
Абсолютну висоту низу плавучої покришки в момент її спливання визначають методом тригонометричного нівелювання. Тахеометр установлюють на штатив на днище резервуара й приводять в робоче положення відповідно до інструкції з експлуатування. Віху з відбивачем-маркою встановлюють спочатку на точку дотику днища вантажем рулетки, а потім на низ поплавка плавучої покришки. Виконують вимірювання вертикальних кутів і відстаней на відбивач-марку, який установлюють не менше, ніж у 4-х точках, розташованих у взаємно перпендикулярних напрямках. Обчислюють абсолютну висоту точок за допомогою програмного забезпечення тахеометра й записують у пам’ять тахеометра чи до протоколу, форму якого наведено в додатку Б.
Вимірювання під час визначання абсолютної висоти рівня й густини рідини, що перебуває в резервуарі під час повірки
Абсолютну висоту рівня й густину рідини, що перебуває в резервуарі під час його повірки, визначають відповідно до 9.1.5 і 9.1.4 у ДСТУ 4147.
Результати вимірювань заносять до протоколу, форму якого наведено в додатку Б.
Під час повірки залізобетонних резервуарів вимірювання згідно з 11.9 не виконують.
Вимірювання під час визначання геометричних параметрів і абсолютної висоти внутрішніх деталей та обладнання резервуара, центральної труби резервуара
Діаметр поперечного перерізу циліндричної деталі або ширину й висоту прямокутного поперечного перерізу визначають як середнє з двох вимірювань штангенциркулем, рулеткою чи металевою лінійкою. Вимірюють також нахил осі деталі до вертикалі накладним будівельним рівнем і довжину деталі рулеткою, а результати вимірювань записують до протоколу, форму якого наведено в додатоку Б. Значення довжини записують зі знаком «-», якщо деталь зовнішня, яка збільшує об’єм резервуара, і зі знаком « + », якщо деталь внутрішня, яка зменшує об’єм резервуара.
Абсолютну висоту нижньої й верхньої межі деталі визначають тахеометром методом тригонометричного нівелювання, послідовно вимірюючи вертикальні кути (зенітні відстані) та відстані до низу й верху кожної деталі. Вимірювання відстаней виконують у режимі «вимірювання відстаней без відбивача» тахеометра чи на відбивач-марку, установлений у відповідних точках.
Примітка. У разі неможливості виконання вимірювання зсередини резервуара, допустимо значення абсолютної висоти й параметрів внутрішніх деталей і обладнання визначати за будівельною документацією на резервуар або за результатами попередньої повірки.
Визначають середній діаметр центральної труби резервуара як середнє з не менше ніж двох вимірювань штангенциркулем або рулеткою методом опоясування, а також товщину стінки труби.
Усі результати вимірювань заносять до протоколу, форму якого наведено в додатку Б.
Вимірювання під час визначання геометричної форми, параметрів і абсолютної висоти деформацій днища й стінок резервуара
Визначають тип геометричної фігури, якому відповідає форма деформації днища й стінок резервуара (еліпс, гіпербола, сферичний сегмент, конус, параболічний сегмент) відповідно до рекомендацій, наведених у додатку Д.
Визначають діаметр основи здеформованої ділянки як середнє з максимального і мінімального значень виміряних рулеткою чи металевою лінійкою, а також нахил площини основи деформації до вертикалі будівельним рівнем.
Визначають висоту деформації як максимальну виміряну лінійкою відстань перпендикулярно до навколишньої рівної поверхні, заданої ребром лінійки, рівня чи рулетки, прикладеної до основи деформації (див. рисунок Д.2). Значення висоти записують зі знаком мінус, якщо деформація опукла, і зі знаком плюс, якщо ввігнута. У недоступних прямим вимірюванням місцях висоту деформації можна визначати за результатами вимірювань тахеометром координат точок на поверхні, як різницю радіальних відхилів точок в найздеформованішому місці та прилеглих точках. Геометричні розміри основи можна також визначати за допомогою тахеометра.
Абсолютну висоту нижньої й верхньої межі деформації визначають тахеометром методом тригонометричного нівелювання аналогічно до 11.10.2.
Усі результати вимірювань заносять до протоколу, форму якого наведено в додатку Б.
Вимірювання під час визначання параметрів днища резервуара
Тахеометр установлюють на штатив в центрі днища резервуара (рисунок А.16) і приводять у робоче положення відповідно до інструкції з експлуатування. Зорову трубу виставляють у напрямку точки дотику днища вантажем рулетки та встановлюють відлік за лімбом 0°. Крейдою чи маркером цей напрямок фіксують на стінці резервуара.
Від центра резервуара в цьому напрямку вкладають рулетку й крейдою чи маркером відзначають 8 точок на днищі резервуара на відстанях від центра, рівних 0,35R, 0,57?, 0,61 R, 0,71R, 0,797?, 0,86/7, 0.93R, R (де R— наближене значення середнього радіуса циліндричної частини резервуара).
Зоровою трубою тахеометра задають горизонтальні напрямки, відповідно до ДСТУ 4147 і для цього напрямку повторюють операції відповідно до 11.12.2. Допустимо застосовувати інші способи розмічування радіальної мережі.
Віху з відбивачем-маркою встановлюють спочатку на точку дотику днища вантажем рулетки, а потім на розмічені точки й на ній виконують вимірювання вертикальних кутів і відстаней. Обчислюють абсолютну висоту точок за допомогою програмного забезпечення тахеометра й записують у пам’ять тахеометра або до протоколу, форму якого наведено в додатку Б. Різниця абсолютної висоти точок дотику днища вантажем рулетки на початку й наприкінці вимірювань не повинна перевищувати 5 мм, інакше всі вимірювання повторюють. Допускають вимірювання на точки днища виконувати в режимі «вимірювання відстаней без відбивача».
У разі розмічування точок на днищі, відстані за вибраними напрямками можна відкладати або вимірювати за допомогою тахеометра, застосовуючи в цьому разі відбивач-марку, установлений на віху й одразу вимірювати вертикальні кути та обчислювати абсолютну висоту точок днища.
У разі, коли неможливо визначити абсолютну висоту всіх замаркованих точок на днищі резервуара з однієї точки встановлення тахеометра, можна виконувати вимірювання з кількох точок, у цьому разі кожний цикл вимірювань починають і закінчують з вимірювань на точку дотику днища вантажем рулетки (рисунок А.17).
Вимірювання під час визначання абсолютної висоти точок днища можна виконувати за допомогою оптичного чи лазерного нівеліра та рейки.
ОБРОБЛЯННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАННЯ
Попереднє обробляння результатів кутових і лінійних вимірювань, виконаних тахеометром
Обчислюють значення горизонтальних кутів N, вертикальних кутів V (зенітних відстаней Z) і похилих відстаней D відповідно до інструкції з експлуатування тахеометра.
Обчислюють значення горизонтальних прокладень S за значеннями похилих відстаней D і вертикальних кутів V або зенітних відстаней Z, виміряних тахеометром за формулами:
