Страница 5: ДСТУ 3467-96. Папір конденсаторний. Загальні технічні умови (61648)

Повинно бути забезпечене водопостачання виробничих та лабораторних приміщень пит­ною водою згідно з ГОСТ 2874.

4. 5. Контроль за станом повітря робочої зони потрібно здійснювати згідно з ГОСТ 12.1,005 та методиками, затвердженими органами державного санітарного нагляду.

   6. Виробництво конденсаторного паперу повинно проводитися у приміщеннях, обладна­них припливно-витяжною вентиляцією згідно з вимогами ГОСТ 12.4.021.

   7. Персонал, зайнятий на виробництві паперу, повинен бути забезпечений засобами інди­відуального захисту згідно з ГОСТ 12.4,011 та чинною нормативною документацією.

   8. Виробництво паперу є пожежонебезпечним, вибухобезпечним.

   9. Шкідливих специфічних викидів в атмосферу під час виробництва паперу немає.

   10. Під час зберігання та перероблення папір не виділяє шкідливих речовин. У повітрі та в присутності інших речовин папір не утворює шкідливих сполук.

   11. Охорона природи у виробництві паперу забезпечується максимальним використанням відпрацьованої води за рахунок часткового повернення її у виробництво. Надлишок зворотної води перед поданням на очисні споруди повинен бути очищений від волокна. Уловлене волокно повинно повертатися у виробництво.

   12. Осад волокна, що утворюється на очисних спорудах, повинен зневоднюватися та виво­зитися для утилізації в місцях, узгоджені з органами санітарно-епідеміологічної служби. Харак­теристика стічної води після очищення повинна відповідати нормам, установленим органами державного санітарного нагляду згідно з [2].Папір, що втратив свої споживчі властивості після закінчення терміну зберігання або з Інших причин, може використовуватися для пакування продукції або повертатися у виробниц­тво у вигляді вторинної сировини.

5. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

   1. Правила приймання та об'єм вибірки — згідно з ДСТУ 2185 (ГОСТ 8047) з таким допов­ненням: партією вважається кількість паперу одного виду, типу, марки, товщини.

   2. Від кожних відібраних для контролю ящика або пачки бобін відбирають 5 % одиниць, які в них містяться, але не менше трьох.

   3. Кожна партія проходить приймально-здавальні випробування і повинна бути прийнята відділом технічного контролю підприємства-виробника.

   4. У разі одержання незадовільних результатів випробувань хоча б за одним із показників по ньому проводять повторні випробування на подвоєній вибірці. Результати повторних випро­бувань поширюються на всю партію.

   5. Показники: число слабких місць (таблиці 1, 2), масова частка натрію та хлорид-іона (таблиці 3, 4) гарантуються технологією та контролюються на вимогу споживача,

   6. Показники: індекс міцності, середня та мінімальна електрична міцність за постійної на­пруги (4.2.2 і таблиці 2—4) запроваджуються факультативно і контролюються за узгодженням між виробником та споживачем.

   7. Визначення тангенса кута діелектричних втрат просиненого паперу в металевих елект­родах проводять періодично, не рідше одного разу в квартал, в конденсаторних секціях — про­водять як арбітражні.

У разі одержання незадовільних результатів періодичних випробувань їх переводять у прий­мально-здавальні до одержання позитивних результатів випробувань двох партій підряд.

4. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

   1. Відбирання проб та підготовка зразків для випробувань — згідно з ДСТУ 2185 (ГОСТ 8047) з такими доповненнями.

      1. Від кожної бобіни відбирають відрізки стрічки, які дозволяють нарізати для випробу­вань зразки потрібного розміру, загальною довжиною 25—50 м з попереднім вилученням кількох верхніх шарів паперу до одержання стрічки без ушкоджених місць.

   2. Кондиціонування зразків перед випробуванням та випробування проводять згідно з ГОСТ 6433.1 за відносної вологості повітря (65 ± 2) % І температури (20 ± 2) °С; для визначення індекса міцності —за відносної вологості повітря (50 ± 2) % і температури (23 ± 1) °С. Тривалість кондиціонування не менше двох годин.

   3. Методи випробувань — згідно з 4.2.2.

   4. Визначення числа слабких місць

      1. Сутність методу

Паперова стрічка змотується з бобіни і пропускається між плоским та циліндричним елект­родами, до яких підведена випробувальна напруга, яка становить 0,55 норми пробивної напруги випробуваного паперу (таблиці 1 та 2). Фіксується число пробоїв на 0,1 м² паперу.

Під час випробування повинні застосовуватись електроди з нержавіючої сталі згідно з ГОСТ 5949. Ширина верхнього плоского електрода повинна бути (20,0 ± 0,2) мм, діаметр нижнього циліндричного — (30,0 ± 0,1) мм. Зусилля притискання електродів до паперу, яке створюється тягарем, повинно бути (0,10 ± 0,01) Н.

Випробовують зразок паперу довжиною не менше 5 м, шириною не менше 25 мм. Швидкість переміщення — не більше 5 м/хв. Випробувана площа повинна бути (0,10 ± 0,01) м².

За результат випробування приймають середнє арифметичне результатів п'яти вимірю­вань, округлене до цілого числа.

Відносна похибка визначення не повинна перевищувати ± 20 % з довірчою ймовірністю 0,95,

Профілограф-профілометр згідно з ГОСТ 19300, тип 1.

Випробуванню піддають відрізок стрічки паперу довжиною не менше 5 мм. Швидкість пере­міщення щупа профілографа повинна бути не більше 1 мм/хв. Радіус заокруглення" щупа — не більше 2,0 мкм.

Товщину випробуваного відрізка стрічки визначають згідно з ГОСТ 27015.

Коефіцієнт гладкості (К) обчислюють за формулою:

₌ (1)

d '

де др — максимальна відстань між западиною та виступом на профілограмі, мкм;

d — товщина відрізка паперу, мкм.

За результат визначення приймають середнє арифметичне результатів трьох вимірювань. Результат округлюють до першого десяткового знака.

Відносна похибка визначення не повинна перевищувати ± 15 % з довірчою ймовірністю 0,95.

гліцерин згідно з ГОСТ 6259, ч. д, а;

натрію гідроокис згідно з ГОСТ 4328, ч. д. а.;

спирт етиловий ректифікований технічний згідно з ГОСТ 18300;

вода дистильована згідно з ГОСТ 6709;

колба скляна плоскодонна згідно з ГОСТ 25336, місткістю 250, 500 см³;

піпетка градуйована згідно з ГОСТ 29227;

бюретка згідно з ГОСТ 29251 місткістю 25 см³;

воронка скляна згідно з ГОСТ 23932 місткістю 25 см³;

терези лабораторні загального призначення згідно з ГОСТ 24104, ill класу, з найбільшою границею зважування 20 г;

секундомір згідно з чинною нормативною документацією.

Приготування розчину фенолфталеїну: 0,5 г фенолфталеїну розчиняють у 50 см³ етилового спирту з масовою часткою 96 % та додають 50 см³ дистильованої води. В розчин краплинами додають розчин гідроокису натрію з молярною концентрацією еквівалента гідроокису натрію 0,01 моль/дм³ до появи помітного рожевого забарвлення.

Вологість паперу визначають згідно з ГОСТ 13525.19.

З відібраної середньої проби відбирають наважку повітряно-сухого паперу масою 10 г, нарізають на шматочки розміром 1 х 1 см та зважують з похибкою не більше 0,1 г. Наважку вміщують в конічну колбу місткістю 500 см³ та заливають 200 см³ дистильованої води. Екстрагу­ють за кімнатної температури протягом ЗО хв. Вміст колби періодично струшують. Після закін­чення екстракції в конічну колбу місткістю 250 см³ відбирають піпеткою 20 см³ водної витяжки, додають 10 см³ гліцерину та 20 см³ дистильованої води, а також три краплі (0,15 см³) розчину фенолфталеїну. Потім титрують на білому фоні розчином гідроокису натрію з молярною концент­рацією еквівалента гідроокису натрію 0,01 моль/дм³ до л?^яви рожевого забарвлення. Таким самим чином титрують контрольну пробу (40 ом³ дистильов^ано] води).

Масову частку бору в папері (С) у відсотках обчислюю^{ть за} формулою:

_с_ 1.1 (У-Ц) (2)

100-W ’

де V — об'єм гідроокису натрію, який витрачено на титрУ^вання 20 см³ водної витяжки, см³;

Ц — об’єм гідроокису натрію, який витрачено на титр/^вання контрольної проби, см³;

IV— вологість паперу, %.

За результат приймають середнє арифметичне резулР^тат'^в двох визначень, округлене до другого десяткового знака. Відносна похибка визначення н^е повинна перевищувати ± 0,01 % з довірчою ймовірністю 0,95.

Для визначення середньої пробивної напруги за часто^ти 50 Гц підготовка та випробування зразків проводяться згідно з режимом 1; для визначення електричної міцності'(середньої та мінімальної) за постійної напруги підготовка та випробуваИ^ня зразків проводяться згідно з ре­жимом 2.

Для випробування мінімальної електричної міцності паО^еРУ видів СКОН та МКОН проводять дев'ять одиничних вимірювань, результат кожного з яких повинен бути нижче значень, наве­дених у таблицях 2, 3.

8. Контроль діаметра бобін здійснюється лінійкою м^{еталевою} згідно з ГОСТ 427 з грани­цею вимірювання 1000 мм.ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

   1. Транспортування та зберігання паперу — згідно з ГОСТ 1641 з доповненнями.

      1. Папір повинен зберігатися в пакованні за температури 5—25 °С.

      2. Папір повинен складуватися в штабель висотою не більше п’яти рядів.

9. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

   1. Виробник гарантує відповідність паперу вимогам цього стандарту, якщо дотримані умо­ви транспортування та зберігання.

   2. Гарантійний термін зберігання паперу в бобінах шириною 12—32 мм — один рік з часу виготовлення, решти — два роки.

Після закінчення терміну зберігання папір повинен бути перевірений на відповідність вимо­гам стандарту.ДОДАТОК А
(інформаційний)

Бібліографія

1 СНиП 11^4—79 Строительные нормы и правила. Естественное и искусственное освеще­ние

2 СанПиН 4630 Санитарные правила и нормы по охране поверхностных вод от загрязнения.

УДК 676.513:006.354

85.060

К63

Ключові слова: папір конденсаторний, показники якос^т|. методи випробування, пакування, маркування, транспортування, зберігання

ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАЇНИ

Київ