Страница 9: ДСТУ 1.5:2015. Національна стандартизація. Правила розроблення, викладання та оформлення національних нормативних документів (61585)

9. вимоги щодо освітлювання робочих місць;

10. вимоги до захисту від механічного ризику, пов’язаного з огородженням рухомих частин, кріпленням виробів, задирками, гострими краями тощо;

11. вимоги до захисту від підвищених рівнів шуму, інфразвуку та ультразвуку;

12. вимоги до захисту від підвищених рівнів вібрації — загальної та місцевої;

13. вимоги до захисту від підвищеної запиленості та загазованості повітряного середовища робочих зон особливо токсичними, канцерогенними та іншими шкідливими речовинами;

14. вимоги до захисту від електромагнітного випромінення промислової, низької, високої, ультрависокої та надвисокої частот, а також радіозавад;

р) вимоги до захисту від випромінення оптичного діапазону;

с) вимоги до захисту від високих і низьких температур поверхонь виробу (продукції);

т) вимоги до захисту від підвищених або знижених показників мікроклімату повітряного сере­довища;

у) вимоги щодо розміщення виробу чи організації робочого місця на значній висоті;

ф) вимоги до засобів контролювання, сигналізації, застерігальних написів, знаків безпеки та сиґнальних кольорів;

х) вимоги до облаштовання робочого місця в кабінах виробів, у кабінах дистанційного керу­вання устаткованням щодо умов праці та ергономіки;

ц) вимоги до захисту від перевантаг фізичних (статичних і динамічних) і нервово-психологічних (розумових, емоційних, монотонності праці тощо);

ш) вимоги до захисту від біологічних чинників (бактерій, вірусів, продуктів життєдіяльності тощо);

ю) вимоги до застосування засобів індивідуального захисту працівниками і споживачами;

я) вимоги до матеріалів і/або сировини, використовуваних під час виробляння продукції (зокрема щодо дозволу органів санітарно-епідеміологічного, пожежного нагляду тощо), а також до техноло­гічного виготовлення продукції, якщо вид і властивості матеріалів і технологічний процес впливають на її безпечність;

1) специфічні вимоги щодо безпечності конкретної продукції чи послуги (знижений чи підвищений барометричний тиск або його різке змінення, знижена чи підвищена йонізація повітря, невагомість, плинність тощо);

2) вимоги до захисту від хімічної небезпеки, пов’язаної зі шкідливим впливом будь-яких хімічних речовин на здоров’я людей чи довкілля тощо.

У стандартах на конкретний вид продукції треба зазначити повний перелік нормативних вимог, які убезпечують життя і здоров’я громадян на всіх стадіях її виготовляння та використовування.

У розділі подають показники та норми, які визначають:

1. вимоги до прийнятних (за рівнем і часом) хімічних, механічних, радіаційних, електро­магнітних, термічних і біологічних чинників впливу на довкілля;

2. вимоги до тривкості забруднювальних отруйних речовин і об'єктів довкілля (водне середо­вище, атмосферне повітря, ґрунт, надра, флора, ионосфера тощо);

3. вимоги до утилізації та місць захоронения небезпечної продукції, відходів тощо.

1. місце маркування (безпосередньо на продукції, ярликах, етикетках, тарі тощо);

2. спосіб нанесення знаків марковання (карбування, гравірування, травлення тощо);

3. перелік знаків марковання. Марковання виконують державною мовою і регіональною мовою або мовою меншини. За рішенням виробників товарів поруч із текстом, викладеним державною мовою, можна розміщувати його переклад іншими мовами. Маркування товарів для експорту ви­конують будь-якими мовами.

У маркованні зазвичай має бути зазначено:

1. назву продукції;

2. назву країни-виробника;

3. назву підприємства-виробника;

4. основну призначеність продукції;

5. за потреби: умови безпечного зберігання, транспортування, використання, ремонтування, відновлювання, утилізування, захоронения, знищення;

6. основні спожиткові властивості та характеристики;

7. юридичну адресу підприємства-виробника та місце виготовлення;

9. масу нетто, основні розміри, об’єм або кількість одиниць продукції;

10. склад або комплектність;

11. знак для товарів і послуг підприємства-виробника;

12. дату виготовлення;

13. строк придатності (реалізації чи служби);

14. засоби автоматичного розпізнавання, наприклад штриховий код продукції.

Примітка. Позначення стандарту, за яким продукцію вироблено та помарковано, зазначають за рішенням виробників.

Щоб убезпечити життя і здоров’я людей під час використовування деякої продукції, в цьому розділі викладають вимоги до змісту знаків марковання, а саме:

1. умов застосовування, застерігальних засобів під час транспортування, зберігання та вживання;

2. безпеки (пожежо- й вибухобезпеки тощо);

3. строків періодичного оглядання, контролю, переконсервування тощо.

9.2.7 У розділі/стандарті «Пакування» установлюють вимоги до пакувальних матеріалів, способу пакування продукції тощо. Зокрема, в ньому наводять

1. правила готування продукції до пакування (і за потреби, до консервування), зазначаючи використовувані засоби;

2. вимоги до спожиткової тари та матеріалів для її виготовлення;

3. вимоги до транспортної тари, враховуючи вимоги щодо використання найощадніших її видів, зокрема тари багаторазового застосування, уніфікації її розмірів, допоміжних матеріалів, що їх використовують під час пакування, а також вимоги щодо технічної естетики (для товарів на­родного споживання);

4. відомості про можливість утилізувати тару та вимоги до утилізування тари;

5. вимоги до допоміжних матеріалів, використовуваних під час пакувальних робіт;

6. номінальну кількість продукції в одиниці спожиткового пакования та граничні відхили;

7. способи пакування продукції залежно від умов транспортування (в тарі, без тари тощо);

9. порядок і спосіб укладання продукції;

10. перелік документів, що їх укладають у тару, та спосіб їх пакування.

У розділі поряд з вимогами до спожиткової і транспортної тари викладають вимоги до вико­ристовування транспортних пакетів, контейнерів або піддонів.

У розділі/стандарті зазначають види транспорту (повітряний, залізничний, морський, автомо­більний тощо) й транспортних засобів (накриті чи відкриті вагони, рефрижераторні вагони, цистерни, трюми або палуби суднові, накриті автомашини тощо), способи кріплення та накривання продукції в цих засобах, а також вимоги щодо перевезення продукції в універсальних або спеціалізованих контей­нерах, спеціалізованим транспортом і в пакетах, кількість місць (масу) продукції в контейнері, габаритні розміри пакетів, кількість місць у пакеті, порядок розміщування пакетів, нанесення застережних написів, пов’язаних з безпечністю робіт, виконуваних під час усіх транспортних операцій, тощо.

У розділі/стандарті зазначають доцільні параметри транспортування (прийнятну дальність, швидкість тощо) та прийнятні механічні дії під час транспортування, кліматичні умови, спеціальні ви- моги до продукції під час транспортування (потреба захищати від зовнішніх чинників і від ударів під час навантажування та розвантажування, пов’язаних з особливостями цих операцій, потреба дотримувати правил зберігання продукції після транспортування та потреба витримувати в нормальних умовах після транспортування за низької/високої температури, порядок розконсервовування тощо).

У розділі/стандарті зазначають умови зберігання продукції, які забезпечують її збережність, зокрема вимоги до місця зберігання продукції (навіс, крите сховище, опалюване приміщення), до захисту продукції від впливу середовища зберігання (вологості, шкідливих випарів тощо), темпера­турний режим зберігання, а за потреби — строки переконсервування продукції.

Крім того, наводять спосіб укладання продукції (штабелями, стосами, на підкладки, на стелажі тощо), а також спеціальні правила зберігання продукції, що швидко псується, отруйної, пожежо- небезпечної, вибухонебезпечної й подібної продукції.

Правила зберігання продукції викладають у такій послідовності:

1. місце зберігання;

2. умови зберігання;

3. умови складування;

4. спеціальні правила й термін зберігання (за потреби).

Приклад

Запаковані резистори потрібно зберігати у критих сховищах за температури від 5 °С до ЗО °С і відносної вологості повітря до 85 %.

Розділ/стандарт «Методи контролювання» викладають відповідно до 9.3.

У розділі/стандарті установлюють правила стосовно того, як треба подавати до приймання та приймати продукцію й послуги, обсяг подаваних партій, контрольні нормативи, необхідність і тривалість витримування продукції до початку приймання, а також порядок оформлювання резуль­татів приймання.

У розділі/стандарті, залежно від характеру продукції, установлюють програми випробування (приймально-здавального та періодичного), а також зазначають порядок використання/зберігання продукції, яку випробовували, потребу відбирання та зберігання зразків для наступного (додатко­вого) випробування тощо.

Для кожного випробування встановлюють періодичність його проведення, а також характери­стики продукції, що її перевіряють, властивості й послідовність їх перевіряння.

Під час вибіркового та статистичного контролювання продукції зазначають план контролю­вання (обсяг контрольованої партії, обсяг проб продукції чи вибірок для поштучної продукції, контрольні нормативи та правила).

У розділі передбачають основні вимоги до підготування й уведення в дію, правила монтування виробу на місці експлуатування, а також основні норми та правила експлуатування виробу, щоб зберегти працездатність і безпечність відповідно до технічних характеристик, зокрема тривалість безперервної й циклічної роботи, види (календарні, за ресурсом, за технічним станом тощо), періодичність і обсяг технічного обслуговування, ремонтування тощо.

Гарантійний строк експлуатування на комплектувальні вироби й складові частини (комплектат) уважають таким, що відповідає гарантійному строкові на основний виріб, якщо іншого не передба­чено стандартом на основний виріб, а також угодами на постачання.

Дозволено в стандартах на основний виріб установлювати гарантійний строк експлуатування на комплектувальні вироби більшої чи меншої тривалості, ніж на основний виріб.

Вони мають бути об'єктивні, чітко сформульовані, точні та забезпечувати послідовні й відтворні результати.

Для кожного методу, залежно від специфіки проведення контролювання, установлюють:

1. засоби та допоміжні пристрої;

2. правила готування до нього;

3. методику та правила його проведення;

4. правила опрацювання результатів;

5. правила оформлення результатів;

6. прийнятну похибку.

У стандарті, що встановлює вимоги до методів контролювання одного показника, дозволено передбачити кілька методів контролювання, один з яких визначають як арбітражний.

Якщо встановлені методи не взаємозамінні, для кожного з них треба навести дані, що характе­ризують їхню відмінність або призначеність.

Якщо для кількох методів контролювання зміст окремих вимог збігається, відповідні вимоги наводять тільки для першого методу, а для інших дають посилання на перший метод.