---

Розчин динатрій-3,3’-діоксо-2,2'-бі-індолініліден-5,5'-дисульфонату використовують для ви­значення нітрат-іона.

Для готування розчину використовують такі реактиви:

• залізо(ІІ) сірчанокисле 7-водне — згідно з ГОСТ 4148;

• індол-2,3-діон, х.ч. або ч.д.а;

• кислоту сірчану — згідно із ГОСТ 4204.

У склянку вміщують 16 см³ води, додають 0,012 г залізо(ІІ) сірчанокислого 7-водного та пере­мішують уміст склянки до розчинення солі; додають у склянку 100 см³ сірчаної кислоти та пере­мішують уміст склянки. Додають у склянку 0,012 г індол-2,3-діону та перемішують уміст склянки.

Для готування розчину використовують такі реактиви:

• бром — згідно з ГОСТ 4109;

• йод — згідно з ГОСТ 4159;

• кислоту оцтову — згідно з ГОСТ 61.

15,00 г йоду розтирають у фарфоровій ступці та вміщують у мірну колбу місткістю 1 дм³. У колбу додають (550 ± 50) см³ кислоти оцтової та перемішують уміст колби до розчинення йоду. Додають у колбу 2,6 см³ брому та кислоту оцтову до позначки. Ретельно перемішують розчин.

Розчин зберігають у місткості з темного скла.

Розчин використовують упродовж не менше ніж ЗО діб.

Розчин використовують для визначення неорганічних сполук.

Для готування розчину використовують такі реактиви:

• кадмій(ІІ) ацетат, х.ч. або ч.д.а;

• кислоту оцтову — згідно з ГОСТ 61.

У склянку вміщують 5,00 г кадмій(ІІ) ацетату, змочують кристали 2—4 краплинами кислоти оцтової та додають у склянку 94 см³ води. Перемішують уміст склянки до розчинення кадмій(ІІ) ацетату.

Масова частка кадмій(ІІ) ацетату в отриманому в такий спосіб розчині становить 5 %.

Для готування розчину використовують такі реактиви:

• кадмій хлористий 2,5-водний — згідно з ГОСТ 4330;

• спирт ізопропиловий — згідно з ГОСТ 9805.

У склянку вміщують 13,50 г кадмію хлористого 2,5-водного та розчиняють за температури (45 ± 5) °С у 40 см³ води. За потреби розчин фільтрують й охолоджують до температури (20 ± 5) °С. Фільтрат кількісно переносять у мірну колбу місткістю 100 см³ і доводять об’єм розчину спиртом ізопропиловим до позначки.

Масова частка кадмію хлористого в отриманому в такий спосіб розчині становить приблизно 13 %.

Використовують щойно приготований розчин.

Для готування розчину використовують калій стибіл тартрат гемігідрат, х.ч. або ч.д.а.

У склянку вміщують 3,00 г калій стибіл тартрату гемігідрату та 97 см³ води. Перемішують уміст склянки до розчинення калій стибіл тартрату гемігідрату.

Масова частка калій стибіл тартрату гемігідрату в отриманому в такий спосіб розчині стано­вить приблизно 3 %.

Для готування розчину використовують калій залізистосинєродистий 3-водний — згідно з ГОСТ 4207.

У склянку вміщують 5,00 г калію залізистосинєродистого 3-водного та 95 см³ води. Пере­мішують уміст склянки до розчинення калію залізистосинєродистого 3-водного.

Масова частка калію залізистосинєродистого 3-водного в отриманому в такий спосіб розчині становить приблизно 5 %.

Використовують щойно приготований розчин.

Для готування розчину використовують калій залізосинєродистий — згідно з ГОСТ 4206.

У склянку вміщують 5,00 г калію залізосинєродистого та 95 см³ води. Перемішують уміст склянки до розчинення калію залізосинєродистого.

Масова частка калію залізосинєродистого в отриманому в такий спосіб розчині становить приблизно 5 %.

Використовують щойно приготований розчин.

Для готування розчину використовують калій гідроксид — згідно з ГОСТ 24363.

У склянку вміщують 10,00 г калій гідроксиду та 90 см³води. Перемішують уміст склянки до розчинення калій гідроксиду.

Масова частка калій гідроксиду в отриманому в такий спосіб розчині становить приблизно 10 %.

Розчин зберігають у щільно закоркованому посуді, виготовленому з поліолефінів.

Для готування розчину використовують такі реактиви:

• калій гідроксид — згідно з ГОСТ 24363;

• спирт етиловий — згідно з ДСТУ 4221.

У склянку вміщують 10,00 г калій гідроксиду та 90 см³ спирту етилового. Перемішують уміст склянки до розчинення калій гідроксиду.

Масова частка калій гідроксиду в отриманому в такий спосіб розчині становить приблизно 10 %.

Розчин зберігають у щільно закоркованому посуді, виготовленому з поліолефінів.

Для готування розчину використовують такі реактиви:

• калій йодистий — згідно з ГОСТ 4232.

• вільну від газів воду — згідно із 5.4.34.

У склянку вміщують 10,00 г калію йодистого та 90 см³води. Перемішують уміст склянки до розчинення калію йодистого.

Масова частка калію йодистого в отриманому в такий спосіб розчині становить приблизно 10 %.

Використовують щойно приготований розчин.

Для готування використовують реактиви — згідно із 5.4.61.1.

У склянку вміщують 30,00 г калію йодистого та 70 см³ води. Перемішують уміст склянки до розчинення калію йодистого.

Масова частка калію йодистого в отриманому в такий спосіб розчині становить приблизно ЗО %. Використовують щойно приготований розчин.

Для готування розчину використовують калій-натрій виннокислий 4-водний — згідно з ГОСТ 5845.

У склянку вміщують 20,00 г калію-натрію виннокислого 4-водного та 80 см³ води. Перемішують уміст склянки до розчинення калію-натрію виннокислого 4-водного.

Масова частка калію-натрію виннокислого 4-водного в отриманому в такий спосіб розчині становить приблизно 20 %.

Для готування розчину використовують калій марганцевокислий — згідно з ГОСТ 20490.

У склянку вміщують 5,00 г калію марганцевокислого та 95 см³ води. Перемішують уміст склян­ки до розчинення калію марганцевокислого.

Масова частка калію марганцевокислого в отриманому в такий спосіб розчині становить при­близно 5 %.

Для готування розчину використовують такі реактиви:

• свинець(ІІ) оцтовокислий 3-водний — згідно з ГОСТ 1027;

• калій лимоннокислий 1-водний (калій цитрат моногідрат) — згідно з ГОСТ 5538;

• калій гідроксид — згідно з ГОСТ 24363.

У склянку вміщують 2,50 г свинцю(ІІ) оцтовокислого 3-водного, 5,00 г калію лимоннокислого 1-водного та 75,00 г калій гідроксиду. Додають 100 см³ води. Перемішують уміст склянки до розчи­нення реактивів, охолоджують розчин до температури (25 ± 5) °С та додають воду так, щоб об'єм розчину становив (150 ± 1) см³.

Масова частка калій плюмбату(ІІ) в отриманому в такий спосіб розчині становить приблиз­но 2 %.

Розчин зберігають у щільно закоркованому посуді, виготовленому з поліолефінів.

Розчин використовують для визначення карбон дисульфіду.

Для готування розчину використовують калій хромовокислий — згідно з ГОСТ 4459.

У склянку вміщують 10,00 г калію хромовокислого та 90 см³ води. Перемішують уміст склянки до розчинення калію хромовокислого.

Масова частка калію хромовокислого в отриманому в такий спосіб розчині становить при­близно 10 %.

Для готування розчинів використовують такі реактиви:

• кальцій хлорид, х.ч. або ч.д.а;

• кислоту соляну — згідно з ГОСТ 3118;

• розчин кислоти соляної з молярною концентрацією 0,1 моль-дм^-3— згідно з ГОСТ 25794.1;

• 3,3-біс(4-гідроксифеніл)ізобензофуран-1(ЗН)-он (фенолфталеїн), розчин із масовою часткою 0,1 % у спирті етиловому — згідно з ГОСТ 4919.1;

• воду вапняну — згідно із 5.4.35.

У склянку вміщують 22,00 г кальцій хлориду та 70 см³ води. Розчиняють кальцій хлорид та додають у колбу таку кількість води, щоб об’єм розчину становив (100 ± 1) см³. Розчин нейтра­лізують вапняною водою або розчином соляної кислоти до слабо-рожевого забарвлення за фенол­фталеїном.

Отриманий розчин містить приблизно 44 % кальцій хлориду (в перерахунку на кальцій хлорид гекса гідрат).

Готують розчин згідно з 5.4.66.1, але використовують 40,00 г кальцій хлориду.

Отриманий розчин містить приблизно 80 % кальцій хлориду (в перерахунку на кальцій хлорид гекса гідрат).

У склянку вміщують 10,00 г кальцій хлориду та 90 см³ води. Перемішують уміст склянки до розчинення кальцій хлориду.

Отриманий розчин містить 10 % кальцій хлориду.

Для готування розчину використовують такі реактиви:

• кислоту азотну — згідно з ГОСТ 4461;

• розчин із масовою часткою кислоти азотної 25 % (із відносною густиною 1,147 гем^-3);

• калій марганцевокислий — згідно з ГОСТ 20490;

• розчин із масовою часткою калію марганцевокислого 3 %, який готують аналогічно розчину 5.4.63;

• водню пероксид — згідно з ГОСТ 10929;

• розчин водню пероксиду — згідно із 5.4.38.

До розчину кислоти азотної додають по краплях, за перемішування, розчин калію марганце­вокислого до утворення інтенсивного забарвлення. Додають по краплях розчин водню пероксиду до зникнення забарвлення.

Для готування розчину використовують (Р)-3,4-дигідрокси-5-((8)-1,2-дигідроксіетил)фуран- 2(5Н)-он, х.ч. або ч.д.а.

У склянку вміщують 5,00 г (Р)-3,4-дигідрокси-5-((8)-1,2-дигідроксіетил)фуран-2(5Н)-ону та 95 см³ води. Перемішують уміст склянки до розчинення (Р)-3,4-дигідрокси-5-((8)-1,2-дигідроксіетил)фу- ран-2(5Н)-ону.

Масова частка (Р)-3,4-дигідрокси-5-((8)-1,2-дигідроксіетил)фуран-2(5Н)-ону в отриманому в такий спосіб розчині становить приблизно 5 %.

Використовують щойно приготований розчин.

Для готування розчину використовують кислоту винну згідно з ГОСТ 5817.

У склянку вміщують 20,00 г кислоти винної та 80 см³ води. Перемішують уміст склянки до розчинення кислоти винної.

Масова частка кислоти винної в отриманому в такий спосіб розчині становить приблизно 20 %.

Для готування розчину використовують кислоту перйодатну дигідрат, х.ч. або ч.д.а.

У мірну колбу вміщують 6,84 г кислоти перйодатної дигідрату та 60 см³ води. Перемішують уміст склянки до розчинення кислоти перйодатної дигідрату та додають у колбу воду до позначки.

Молярна концентрація кислоти перйодатної дигідрату в отриманому в такий спосіб розчині становить 0,3 моль-дм^-3.

Для готування розчинів використовують 2,4,6-тринітрофенол, х.ч. або ч.д.а.

У склянку вміщують 1,00 г 2,4,6-тринітрофенолу та 99 см³ води. Перемішують уміст склянки до розчинення 2,4,6-тринітрофенолу.

Масова частка 2,4,6-тринітрофенолу в отриманому в такий спосіб розчині становить при­близно 1 %.

Для готування розчину використовують такі реактиви:

У склянку вміщують 5,00 г 2,4,6-тринітрофенолу та 95 см³ розчину спирту етилового. Пере­мішують уміст склянки до розчинення 2,4,6-тринітрофенолу.

Масова частка 2,4,6-тринітрофенолу в отриманому в такий спосіб розчині становить при­близно 6 %.