---

5.13 При виконанні підіймально-транспортних операцій та експлуатації вантажопідіймальних механізмів необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 21650, ГОСТ 25835.

5.14 Параметри середовища у виробничих приміщеннях повинні відповідати вимогам санітарних і пожежних норм ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДСН 3.3.6.042, ДБН В.1.1-7, ГОСТ 12.1.004.

5.15 Вміст шкідливих речовин у викидах вентиляційних установок в атмосферне повітря не повинен перевищувати норм гранично-допустимих викидів ГДВ, що встановлені для підприємств відповідно до вимог ГОСТ 17.2.3.02, СанПиН 4946.

5.16 Експлуатація електрообладнання повинна здійснюватись згідно з вимогами ГОСТ 12.1.019, а також відповідно до ПУЭ.

5.17 Цехи повинні бути забезпечені засобами пожежогасіння згідно з правилами пожежної безпеки на промисловому підприємстві.

5.18 Стічні води виробництва повинні відповідати СанПиН 4630.

5.19 Тверді відходи виробництва повинні тимчасово зберігатись і видалятись згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7-029.

5.20 Гранично-допустиму концентрацію компонентів у повітрі робочої зони та класи небезпеки згідно з ҐОСТ 12.1.005 наведено у таблиці 5.

Таблиця 5

6 МАРКУВАННЯ

6.1 Кожне паковання виробів маркується. Маркування здійснюють фарбою, маркувальним олівцем безпосередньо на грані виробу.

6.2 Маркування містить скорочену познаку виду виробів, марку виробів за міцністю на стиск, клас виробів за середньою густиною, марку бетону за морозостійкістю, товарний знак підпри-ємства-виробника, штамп служби технічного контролю.

Приклади

Рядова одинарна цегла марки за міцністю 100, класу за середньою густиною 1,8, марки за морозостійкістю F15:

Цегла COP- 100/1,8/15-товарний знак- штамп служби технічного контролю.

Потовщена лицьова цегла марки за міцністю 150, класу за середньою густиною 1,6, марки за морозостійкістю F25:

Цегла СПЛ - 150/1,6/25 -товарний знак - штамп служби технічного контролю.

Потовщена лицьова кольорова цегла марки за міцністю 200, класу за середньою густиною 2,0 , марки за морозостійкістю F35:

Цегла СПЛК - 200/2,0/35 - товарний знак - штамп служби технічного контролю.

Камінь рядовий марки за міцністю 100, класу за середньою густиною 1,4, марки за морозостійкістю F15:

Камінь СР- 100/1,4/15 - товарний знак - штамп служби технічного контролю.

6.3 Транспортне маркування виконують на етикетці, яку наклеюють на кожне транспортне паковання.

Транспортне маркування повинно містити:

• найменування підприємства-виробника, його товарний знак та адресу;

• найменування та умовну познаку продукції;

• кількість виробів у транспортному пакованні, шт..;

• масу паковання (брутто), кг;

• розміри виробів у міліметрах;

• експлуатаційні характеристики: міцність при стиску, морозостійкість, водопоглинання, середня густина у сухому стані;

• штамп служби технічного контролю;

• номер партії, дату виготовлення;

• маніпуляційний знак № 3 "Оберігати від вологи" згідно з ГОСТ 14192; - для сертифікованих виробів - знак відповідності згідно з ДСТУ 2296.

6.4 При маркуванні виробів необхідно дотримуватися вимог ДБН Г.1-4.

6.5 Маркування повинно виконуватись українською мовою. При поставці на експорт - додатково мовою, передбаченою контрактом. У цьому випадку повинен бути напис "Виготовлено в Україні".

6.6 При поставці виробів на експорт додатково зазначаються:

• ідентифікаційний номер органу сертифікації;

• назва або ідентифікаційний знак виробника та його адреса;

• опис виробів (загальна назва, тип, колір, форма тощо).

7 ПАКУВАННЯ

7.1 Вироби складають у штабелі заввишки не більше 1,5 м, у пакети, в контейнери згідно з ГОСТ 26598. Як засоби пакетування слід використовувати жорсткі піддони згідно з ГОСТ 9078 зі стяжками або обв'язкою, засоби для пакетного перевезення згідно з ГОСТ 23421, скріплюючі пристрої, що відповідають чинним в Україні нормативним документам та забезпечують збереженість виробів. У пакетах вироби можуть бути скріплені сталевою або поліпропіленовою стрічкою згідно з ГОСТ 21650, термоусадковою поліетиленовою плівкою згідно з ГОСТ 25951.

7.2 У пакетах, контейнерах вироби повинні бути щільно укладені один до одного. При укладанні лицьових виробів із декоративним покриттям між лицьовими поверхнями прокладають цупкий папір згідно з ГОСТ 2228 або ГОСТ 8273.

7.3 За узгодженням зі споживачем вироби можуть поставлятись без піддонів.

8 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

8.1 Вироби транспортують усіма видами транспорту відповідно до правил перевезень вантажів, які діють для кожного виду транспорту, та вимог документації з навантаження та кріплення вантажів, що затверджені в установленому порядку.

8.2 Навантаження та розвантаження виробів повинні здійснюватись механізованим способом за допомогою спеціальних захватів та механізмів.

8.3 Забороняється навантаження виробів накиданням та розвантаження їх скиданням.

8.4 При транспортуванні і вантажно-розвантажувальних роботах необхідно дотримуватись заходів, що забезпечують збереження виробів від механічних пошкоджень та забруднення.

8.5 Вироби зберігають штабелями, пакетами в складських приміщеннях або на рівних, чистих майданчиках з твердим покриттям, окремо за видами, марками, формою, а лицьові вироби - і за кольором.

8.6 Висота штабелів, розміри проходів між ними повинні відповідати технічним нормативам, що встановлені в ДБН Г.1-4.

8.7 Верхній ряд порожнистих виробів укладають порожнинами вниз.

9 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

9.1 Якість сировинних матеріалів повинна бути засвідчена документами про якість відповідних матеріалів та контролюватися при вхідному контролі згідно з ГОСТ 24297.

9.2 Розміри виробів, радіус заокруглення, непаралельність граней, товщину зовнішніх стінок, розміри порожнин та каналів порожнистих виробів, розміри проколів, довжину тріщин, глибину шорсткостей і зрив грані, глибину відбитостей кутів і ребер, розмір включень контролюють згідно з ГОСТ 23616. Вимірювання виконують згідно з ГОСТ 26433.1 за допомогою лінійки згідно з ДСТУ ГОСТ 427, штангенциркуля згідно з ГОСТ 166, штангенглибиноміра згідно з ГОСТ 162, косинця згідно з ГОСТ 3749, спеціального контрольного шаблону з похибкою не більше 1 мм.

9.3 Для визначення довжини та ширини виробів вимірювання проводять у трьох місцях - по ребрах та посередині постелі, товщини - посередині поперечика та ложка.

За кінцевий результат приймають середнє арифметичне значення усіх вимірів на одному виробі.

9.4 Для визначення непаралельності вимірюють чотири ребра: при формуванні на постіль - за товщиною, на ложок - за шириною, на поперечик - за довжиною і вираховують як* різницю найбільшого і найменшого значень вимірів.

9.5 Розмір проколів визначають штангенциркулем за найбільшим виміром.

9.6 Шорсткості або зрив грані визначають вимірюванням зазору між гранню виробу та ребром лінійки, що прикладена до неї.

9.7 Глибину відбитостей кута або ребра вимірюють за допомогою штангенглибиноміра або косинця та лінійки по перпендикуляру від вершини кута або ребра, що утворений косинцем, до пошкодженої поверхні.

9.8 Довжину тріщини по постелі виробів вимірюють по прямій від точки початку тріщини до її перетину з ребром грані, через яку вона проходить на всю товщину виробу.

9.9 Кількість виробів з дефектами, що наведено у 4.2.14, 4.2.15, визначають на виробах, які відібрані згідно з 10.6, 10.8.

9.10 Дефекти від вапна, що не погасилося, визначають візуально за наявності на виробах здутин, лущення поверхні, сітки дрібних тріщин, збільшення об'єму.

9.11 Кількість включень та їх розміри визначають на поверхні виробів та на зломі їх парних половинок.

9.12 Перевірку кольору кольорових лицьових виробів проводять методом порівняння його з двома зразками-еталонами, один з яких пофарбовано у допустимо блідий тон, а другий - у допустимо насичений того самого кольору. Вироби, що забарвлені слабше зразка-еталона блідого тону і сильніше зразка-еталона насиченого тону, прийманню не підлягають.

Якість поверхні виробів зі сколотою лицьовою поверхнею перевіряють візуально шляхом порівняння зі зразками-еталонами.

Порівняння зі зразками-еталонами проводять на відкритому майданчику при денному світлі з відстані не більше 10 м. Вироби, що випробовують, встановлюють у вигляді вертикальної стінки між зразками-еталонами.

9.13 Марку за міцністю цегли та сколотої цегли встановлюють за границею міцності на стиск та на згин.

Марку за міцністю каменів встановлюють за границею міцності на стиск.

9.14 Границю міцності на стиск та на згин виробів визначають згідно з ГОСТ 8462. Допускається визначати границю міцності на стиск неруйнівним ультразвуковим методом згідно з ГОСТ 24332.

9.15 Водопоглинання, масу, середню густину, морозостійкість виробів визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-42.

9.16 Міцність зчеплення декоративного покриття з поверхнею виробів визначають методом відриву металевої пластинки завтовшки від 3 мм до 5 мм і розміром 20 мм x 20 мм, яка приклеєна до декоративного покриття.

Пластинку з петлею приклеюють до декоративного покриття виробу клеєм БФ-2 згідно з ГОСТ 12172 або клеєм такого складу (частин за масою):

• епоксидна смола згідно з ДСТУ 2093 ..... 100;

• поліетиленполіамін згідно з ГОСТ 8728 ..... 10;

• портландцемент згідно з ДСТУ Б В.2.7-46 ..... 250.

Перед відривом по периметру пластинки роблять надріз декоративного покриття. Відривають декоративне покриття не раніше ніж через 2 доби після витримування зразків за температури (20 ± 5) °С.

Міцність зчеплення R_зч , МПа, визначають за формулою:

,

де Р - руйнівне навантаження, кН;

F - площа відриву покриття, см².

Міцність зчеплення декоративного покриття з поверхнею виробу визначають як середнє арифметичне значення результатів визначення міцності на трьох зразках.

9.17 Контроль ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів виробів проводять згідно з ДБН В.1.4-2.01.

10 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

10.1 Вироби повинні бути прийнятими технічним контролем підприємства-виробника. Приймання виробів проводять партіями. Розмір партії встановлюють у кількості, що вивантажена з одного автоклаву. Партія повинна складатися з цегли або каменів одного виду і призначення, однієї марки за міцністю та морозостійкістю, що виготовлені з матеріалів одного виду та якості.

10.2 Для перевірки відповідності виробів вимогам цього стандарту проводиться контроль їх якості, який включає приймально-здавальні та періодичні випробування.

10.3 Приймально-здавальні випробування проводять для кожної партії виробів за такими показниками:

- зовнішній вигляд;

• наявність дефектів від вапна, що не погасилося;

• розміри і правильність форми виробів, розміри проколів постелі;

• наявність включень у зломі та на поверхні виробів;

• колір (відтінок кольору) лицьових виробів;

• границя міцності на стиск;

• границя міцності на згин (для цегли);

• середня густина.

10.4 Періодичні випробування проводять на виробах, що пройшли приймально-здавальні випробування:

- для визначення міцності зчеплення декоративного покриття з поверхнею лицьових виробів -не рідше одного разу на місяць;

- для визначення водопоглинання та морозостійкості виробів - не рідше одного разу на квартал;

- для визначення ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів - не рідше одного разу на рік.

10.5 Періодичні випробування щодо визначення ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів проводять кожного разу при зміні сировинних матеріалів.

Періодичні випробування за показниками міцності зчеплення декоративного покриття з поверхнею лицьових виробів, водопоглинання, морозостійкості виробів проводять кожного разу при зміні сировини або технології.

10.6 Для проведення приймально-здавальних і періодичних випробувань вироби відбирають від партії в кількості 100 шт.

Вироби відбирають випадковим способом без огляду із зовнішніх і внутрішніх рядів штабелів (пакетів) і перевіряють на відповідність вимогам цього стандарту за показниками зовнішнього вигляду.

10.7 3 числа виробів, що задовольняють цим вимогам, відбирають вироби для проведення приймально-здавальних випробувань за іншими показниками і періодичних випробувань у кількості, що зазначена у таблиці 6.

Таблиця 6