---

Примітка 1. Ця можливість застосовна тільки у разі, коли елементи з двох сторін є елементами розміру.

Коли застосовують вимогу щодо мінімуму матеріалу, LMR, до нормованого елемента, то це точно визначають для поверхні (поверхонь) (елемента розміру) за такими правилами.

— Правило Н. Вибрані місцеві розміри нормованого елемента мають бути:

1. рівними чи більшими за мінімальний розмір матеріалу, LMS, для зовнішніх елементів;

2. рівними чи меншими за мінімальний розмір матеріалу, LMS, для внутрішніх елементів.

— Правило І. Вибрані місцеві розміри нормованого елемента мають бути.

1. рівними чи меншими за максимальний розмір матеріалу, MMS, для зовнішніх елементів [див. рисунки А.5а), А.8 та А.9];

2. рівними чи більшими за максимальний розмір матеріалу, MMS, для внутрішніх елементів [див. рисунки А.5Ь) та А.8];

• Правило J. Умова віртуального мінімуму матеріалу, LMVC, нормованого елемента не повинна порушуватися вибраним (інтегральним) елементом (див. рисунки А.5, А.8 та А.9).

Примітка 2. Застосування інших обмежень на розмір у разі умови мінімуму матеріалу, LMC, наприклад, вимога приляган­ня (Е) (також раніше відома як Принцип Тейлора), може призводити до зайвих вимог, непотрібних для функціювання елемента (елементів) (мінімальна товщина стінки). Застосування інших подібних обмежень та визначень розмірів’знижує технічні та економічні переваги LMR.

• Правило К. Коли контролюють кілька нормованих елементів за допомогою однакового позначання допуску або коли його геометрична вимога є допуском орієнтації чи розташування, то LMVC(s) нормованого елемента (елементів) є теоретично точними розташуванням (розташу­ваннями) та орієнтацією (орієнтаціями) відносно один одного та відносно бази (баз) (дйв. рисунки А.8 та А.9). •

4.3.2 Вимога щодо мінімуму матеріалу до відповідних базових елементів

Коли використовують вимогу щодо мінімуму матеріалу, LMR, до базового елемента, то її вказують на кресленику познакою (L), розташованою після літери бази в познаці допуску.

Примітка 1. Використання познаки (Т) після літери бази можливо, тільки якщо базою є елемент розміру.

Примітка 2. Коли використовують вимогу щодо максимуму чи мінімуму матеріалу до всіх елементів сукупності поверхонь спільної бази, то відповідний ряд літер, Що ідентифікують спільну базу, позначають всередині круглих дужок (див. рисунок А.12). Коли використовують вимогу щодо максимуму чи мінімуму матеріалу тільки для одного елемента сукупності поверхонь спільної бази, то ряд літер, що ідентифікують спільну базу, не вказують усередині круглих дужок, а використовують вимогу тілько до еле­мента, який ідентифікують літерою, розміщеною безпосередньо біля модифікатора.

У цьому випадку це точно встановлюють для поверхні (поверхонь) (елемента розміру) за такими правилами.

• Правило L. Умова віртуального мінімуму матеріалу, LMVC, відповідного базового елемента не повинна порушуватися вибраним (інтегральним) базовим елементом, від якого походить база (див. рисунок А.9).

• Правило М. Значення умови віртуального мінімуму матеріалу, LMVC, відповідного базового елемента — це мінімальний розмір матеріалу, LMS, коли відповідний базовий елемент не має геометричного допуску чи має геометричний допуск форми, який не супроводжується познакою © (див, рисунок А.5).

Примітка 3. У цьому випадку LMVS для зовнішнього та внутрішнього елементів розміру, l_LMVS, визначають за рівнянням: 'LMVS ⁼ Lms ± 0 ⁼ Lms. т (6)

Дв Lms — це мінімальний розмір матеріалу.

• Правило N. Значення умови віртуального мінімуму матеріалу, LMVC, відповідного базового елемента дорівнює мінімальному розміру матеріалу, LMS, мінус (для зовнішніх елементів розміру) чи плюс (для внутрішніх елементів розміру) геометричний допуск, коли базовий елемент має геометричний допуск форми, і цей допуск супроводжується познакою © (див. рисунок А.9).

Примітка 4. У цьому випадку LMVS для зовнішніх елементів розміру визначають за рівнянням (3), a LMVS для внутрішніх елементів розміру — за рівнянням (4).

Див. 3.10, примітку 3.

Примітка 5. Ця можливість застосовна тільки для геометричних допусків форми відповідного базового елемента.

У випадку правила N трикутник бази повинен бути пов’язаний з таким позначанням геомет­ричного допуску, від якого умова віртуального мінімуму матеріалу, LMVC, базового елемента контролюється.

5 ВИМОГА ЩОДО ВЗАЄМОДІЇ, RPR

Вимогу щодо взаємодії, RPR, як додаткову вимогу до вимоги щодо максимуму матеріалу, MMR, чи вимоги щодо мінімуму матеріалу, LMR, указують на кресленику познакою (R), розташованою після познаки (М) чи ©. Вимога щодо взаємодії застосовна тільки до нормованого елемента.

Додаткова вимога, RPR, змінює величину допуску елемента розміру за спільних вимог MMR та LMR. За допомогою RPR величину допуску можна змінювати, надаючи перевагу MMVC та LMVC. RPR коригує вибір значення відхилу допуску між розмірними та геометричними допусками, виходячи з можливості виробництва.

Примітка. Вимога щодо взаємодії може відображати те саме призначення оброблюваного виробу, що і познака «0 (М)»

Вимога щодо взаємодії, RPR, яка вказана на кресленику познакою (R), розміщеною після познаки (М) [сама познака розміщена після геометричного допуску похідного елемента елемента розміру (нормованого елемента) в позначанні допуску], змінює вимогу щодо максимуму матеріалу для поверхні (поверхонь) (елемента розміру) таким чином [див. рисунок А.1 Ь)]:

— Правило А не є чинним.

— Правила В-D, однак, є чинними

.

Примітка. Вимога щодо взаємодії, RPR, дає змогу збільшувати розмірний допуск, коли у визначанні геометричного відхилу не використовують умову віртуального максимуму матеріалу, MMVC.

Вимога щодо взаємодії, RPR, яка вказана на кресленику познакою (R), розміщеною після познаки (L) [сама познака розміщена після геометричного допуску похідного елемента елемента розміру (нормованого елемента) в позначанні допуску], змінює вимогу щодо мінімуму матеріалу для поверхні (поверхонь) (елемента розміру) таким чином [див. рисунки А.5е) та A.5f)]:

• Правило Н не є чинним.

• Правила J-K, однак, є чинними.

Примітка. Вимога щодо взаємодії, RPR, дає змогу збільшувати розмірний допуск, коли у визначанні геометричного відхилу не використовують умову віртуального мінімуму матеріалу, LMVC

ДОДАТОК А
(довідковий)

ПРИКЛАДИ ДОПУСКІВ З ПОЗНАКАМИ (М), © ТА ®

У цьому стандарті рисунки призначені лише для ілюстрацій, щоб допомогти користувачеві зрозуміти поняття: вимога щодо максимуму матеріалу, вимога щодо мінімуму матеріалу та вимога щодо взаємодії. У деяких випадках рисунки для більшого розуміння містять додаткові подробиці; Б інших — рисунки з лівої сторони цілком свідомо можуть бути неповними. Числові значення розмірів і допусків наведено лише для ілюстрації.

Для інформації: усі розміри у цьому стандарті задані у міліметрах, а всі зображення на рисун­ках є проеціюванням у першому квадранті.

Зрозуміло, що однаково можна використовувати спосіб проеціювання у третьому квадранті.

Стосовно точного зображення (співвідношень і розмірів) познак геометричних допусків див. iSO 7083.

Розміри у міліметрах

Пояснення

Зображення на кресленику

Заданим призначенням деталі, зображеної на рисунку А.1а), передбачають її з’єднання з плитою, що має два отвори на відстані 25 мм один від одного. Отвори мають бути перпендикулярними до контактівної поверхні плити.

Пояснення базується на наступних правилах і визначеннях, наведених у цьому стандарті.

1. Вибраний елемент пальців, для яких встановлюють допуск, не повинен порушувати умову віртуального максимуму матеріалу, MMVC, яка передбачає діаметр MMVS = 10,3 мм (див. Правило С, 3.8 та 3.9).

2. Вибраний елемент пальців, для яких встановлюють допуск, повинен усюди мати місцевий діаметр, більший за LMS = 9,8 мм [див. Правило В 1) та 3.5] і менший за MMS = 10,0 мм [див. Правило А 1) та 3.3].

3. Розташування двох MMVCs є теоретично точним у разі відстані 25 мм один відносно одного та теоретично точно перпендикулярні до бази А (див. Правило D та примітку 2 у 3.7).

Рисунок А.1а) — Приклад MMR без RPR для двох зовнішніх циліндричних елементів, що базується на вимогах до розміру та перпендикулярності (орієнтації)

Розміри у міліметрах

Зображення на кресленику

Пояснення

25

Заданим призначенням деталі, зображеної на рисунку А. 1б), передбачають її з’єднання з плитою, що має два отвори на відстані 25 мм один від одного. Отвори мають бути перпендикулярними до контактівної поверхні плити.

Пояснення базується на наступних правилах і визначеннях, наведених у цьому стандарті.

1. Вибраний елемент пальців, для яких встановлюють допуск, не повинен порушувати умову віртуального максимуму матеріалу. MMVC, яка передбачає діаметр MMVS = 10,3 мм (див. Правило С, 3.6, та примітку 1 у 3.7)

2. Вибраний елемент пальців, для яких встановлюють допуск, повинен мати усюди місцевий діаметр, більший за LMS = 9,8 мм [див. Правило В 1) та 3.5]. Вимога RPR дає змогу збільшувати допуск розміру

3. Розташування двох MMVCs є теоретично точним у разі відстані 25 мм один відносно одного та теоретично точно перпендикулярні до бази А (див. Правило D та примітку 2 у 3.7).

Рисунок А.1Ь) — Приклад MMR з RPR для двох зовнішніх циліндричних елементів, що базується на вимогах до розміру та перпендикулярності (орієнтації)

Рисунок А.1 — Приклади MMR для двох зовнішніх циліндричних елементів, що базуються
на вимогах до розміру та перпендикулярності (орієнтації)

Розміри у міліметрах

Пояснення

Задане призначення деталі, для якої встановлено допуски згідно з рисунком А.2а), може забезпечуватися посадкою із за­зором циліндричного нормованого елемента на глибину отвору.

Пояснення базується на наступних правилах і визначеннях, наведених у цьому стандарті.

1. Вибраний елемент не повинен порушувати умову віртуального максимуму матеріалу, MMVC, яка передбачає діаметр MMVS = 35,1 мм (див. Правило С, 3.6, 3.7 та примітку 1 у 3.7).

2. Вибраний елемент повинен усюди мати місцевий діаметр, більший за LMS = 34,9 мм [див. Правило В 1) та 3.5] і менший за MMS = 35,0 мм [див. Правило А 1) та 3.3].

3. Орієнтацію та розташування MMVC не контролюють будь-якими зовнішніми обмеженнями (див, примітку 2 у 3.7).

Рисунок А.2а) — Приклад MMR для зовнішнього циліндричного елемента, що базується
на вимогах до розміру та форми (прямолінійності)

Розміри у міліметрах

Зображення на кресленику

Пояснення

Задане призначення деталі, для якої встановлено допуски згідно з рисунком А.2Ь), може забезпечуватися посадкою із за­зором циліндричного нормованого елемента на тій самій довжині, що і для вала.

Пояснення базується на наступних правилах і визначеннях, наведених у цьому стандарті.

1. Вибраний елемент не повинен порушувати умову віртуального максимуму матеріалу, MMVC, яка передбачає діаметр MMVS = 35,1 мм (див. Правило С, 3.6, 3.7 та примітку 1 у 3.7).

2. Вибраний елемент повинен усюди мати місцевий діаметр, менший за LMS = 35,3 мм [див. Правило В 2) і 3.5] та більший за MMS = 35,2 мм [див. Правиле А 2) і 3.3].

с) Орієнтацію та розташування MMVC не контролюють будь-якими зовнішніми обмеженнями (див. примітку 2 у 3.7)

Рисунок А.2Ь) — Приклад MMR для внутрішнього циліндричного елемента, що базується на вимогах до розміру та форми (прямолінійності)

Розміри у міліметрах

З

Пояснення

ображення на кресленику

Задане призначення деталі, для якої встановлено допуски згідно з рисунком А.2с), може забезпечуватися посадкою із за­зором циліндричного нормованого елемента на глибину отвору.

Пояснення базується на наступних правилах і визначеннях, наведених у цьому стандарті.

1. Вибраний елемент не повинен порушувати умову віртуального максимуму матеріалу, MMVC, яка передбачає діаметр MMVS = 35,1 мм (див. Правило С, 3.6, 3.7 та примітку 1 у 3.7).

2. Вибраний елемент повинен усюди мати місцевий діаметр, більший за LMS = 34,9 мм [див. Правило В 1) та 3 5] та мен­ший за MMS = 35,1 мм [див. Правило А 1) і 3.3]. Відмінністю рисунків А.2с) та А.2а) є задавання місцевого діаметра, у даному випадку MMS.

3. Орієнтацію та розташування MMVC не контролюють будь-якими зовнішніми обмеженнями (див. примітку 2 у 3.7).

Рисунок А.2с) — Приклад MMR [з 0 (М) ] для зовнішнього циліндричного елемента, що базується на вимогах до розміру та форми (прямолінійності)

Розміри у міліметрах

П

Зображення на кресленику

ояснення

Задане призначення деталі, для якої встановлено допуски згідно з рисунком А.2d), може забезпечуватися посадкою із за­зором циліндричного нормованого елемента на тій самій довжині, що і для вала.

Пояснення базується на наступних правилах і визначеннях, наведених у цьому стандарті.

1. Вибраний елемент не повинен порушувати умову віртуального максимуму матеріалу, MMVC. яка передбачає діаметр MMVS = 35,1 мм (див. Правило С, 3.6, 3.7 та примітку 1 у 3.7).

2. Вибраний елемент повинен усюди мати місцевий діаметр, менший за LMS = 35,3 мм [див. Правило В 2) і 3,5] та більший за MMS = 35,1 мм [див. Правило А 2) і 3.3]. Відмінністю рисунків А.2d) та А.2Ь) є задавання місцевого діаметра, у даному випадку MMS.

3. Орієнтацію та розташування MMVC не контролюють будь-якими зовнішніми обмеженнями (див. примітку 2 у 3.7).

Рисунок A.2d) — Приклад MMR [з 0 (М) ] для внутрішнього циліндричного елемента, що базується на вимогах до розміру та форми (прямолінійності)