---

Див. додаток А.

Примітка 1. Мінімальний розмір матеріалу, LMS, можна визначати довільно чи за допомогою кількох спеціальних визначань розміру вибраного елемента (див. ISO 14405 та ISO 14660-2).

Примітка 2. У цьому стандарті мінімальний розмір матеріалу, LMS, використовують як числове значення, тому немає по­треби у спеціальному визначанні вибраного розміру, що дає змогу однозначно використовувати мінімальний розмір. LMS

MMVS

Immvs

Розмір, який є алгебраїчною сумою максимального розміру матеріалу. MMS, елемента розміру та геометричного допуску (форми, орієнтації чи розташування), визначений для похідного елемента цього самого елемента розміру.

Примітка 1. Віртуальний розмір максимуму матеріалу, MMVS, — це параметр розміру, який використовують як числову величину, пов’язану з умовою віртуального максимуму матеріалу, MMVC.

Примітка 2. Для зовнішніх елементів MMVS дорівнює сумі MMS та геометричного допуску, тоді як для внутрішніх елементів він дорівнює різниці між MMS та геометричним допуском.

Примітка 3. MMVS для зовнішніх елементів розміру, Immvs-є. визначають за рівнянням:

Іммуз.е ⁼ Imms ⁺ 8. И)

a MMVS для внутрішніх елементів розміру, I_Mmvs і. визначають за рівнянням:

Immvs.i ⁼ Imms ^_ 8. (2)

Д^е Imms — максимальний розмір матеріалу; 6 — геометричний допуск

MMVC

Положення приєднаного елемента віртуального розміру максимуму матеріалу, MMVS.

Див. додаток А.

Примітка 1. Умова віртуального максимуму матеріалу, MMVC. — це умова ідеальної форми елемента.

Примітка 2. Умова віртуального максимуму матеріалу, MMVC, охоплює обмеження орієнтації (згідно з ISO 1101 та ISO 5459) приєднаного елемента, коли геометричний допуск є допуском орієнтації (див. рисунок А 3) Умова віртуального максимуму матеріалу, MMVC, охоплює обмеження розташування (згідно з ISO 1101 та ISO 5459) приєднаного елемента, коли геометричний допуск є допуском розташування (див. рисунок А.4)

LMVS

l|_MVS

Розмір, який є алгебраїчною сумою мінімального розміру матеріалу, LMS, елемента розміру та геометричного допуску (форми, орієнтації чи розташування), визначений для похідного елемента цього самого елемента розміру.

Примітка 1. Віртуальний розмір мінімуму матеріалу. LMVS, — це параметр розміру, який використовують як числову вели­чину, пов’язану з умовою віртуального мінімуму матеріалу, LMVC.

Примітка 2. Для зовнішніх елементів LMVS дорівнює різниці між LMS та геометричним допуском, тоді як для внутрішніх елементів він дорівнює сумі LMS та геометричного допуску.

Примітка 3. LMVS для зовнішніх елементів розміру, l_LMVSе визначають за рівнянням:

LmVS.o - Lms - б. (3)

a LMVS для внутрішніх елементів розміру, Immvs.l визначають за рівнянням (4):

LmVS.i ⁼ LmS ⁺ 5' (^)

де Lus — мінімальний розмір матеріалу; о — геометричний допуск

LMVC

Положення приєднаного елемента віртуального розміру мінімуму матеріалу, LMVS.

Див. рисунки А.5, А.8 та А.9.

Примітка 1. Умова віртуального мінімуму матеріалу, LMVC, — це умова ідеальної форми елемента.

Примітка 2. Умова віртуального мінімуму матеріалу, LMVC, охоплює обмеження розташування (згідно з ISO 1101 та ISO 5459) приєднаного елемента, коли геометричний допуск є допуском розташування (див. рисунок А.5)

MMR

Вимога до елемента розміру, що визначає геометричний елемент одного й того самого типу та ідеальної форми з визначеною величиною дійсної характеристики (розмір), рівною MMVS, яка обмежує неідеальний елемент на зовнішній стороні матеріалу.

Примітка 1. Вимогу щодо максимуму матеріалу, MMR, використовують, щоб контролювати складанність оброблюваного виробу Примітка 2. Див також 4.2

LMR

Вимога до елемента розміру, що визначає геометричний елемент одного й того самого типу та ідеальної форми з визначеною величиною дійсної характеристики (розмір), рівною LMVS, яка обмежує неідеальний елемент на внутрішній стороні матеріалу.

Примітка 1. Вимоги щодо мінімуму матеріалу, LMR, використовують у парі, наприклад, щоб контролювати мінімальну тов­щину стінки між двома симетричними чи коаксіально розташованими подібними елементами розміру.

Примітка 2. Див також 4.3

RPR

Додаткову вимогу до елемента розміру застосовують як доповнення до вимоги щодо макси­муму матеріалу, MMR, або до вимоги щодо мінімуму матеріалу, LMR, щоб показати, що допуск розміру збільшується на різницю між геометричним допуском та дійсним геометричним відхилом.

4. ВИМОГИ ЩОДО МАКСИМУМУ МАТЕРІАЛУ, MMR,

ТА МІНІМУМУ МАТЕРІАЛУ, LMR

Вимоги щодо максимуму матеріалу, MMR, та мінімуму матеріалу, LMR, обумовлюють взаємо­зв’язок розміру та геометричного допуску співвіднесених елементів. Ці вимоги застосовують ви­ключно для того, щоб поєднати вимоги до розміру елементів розміру та геометричного допуску для похідного елемента (елементів) елемента (елементів) розміру.

Примітка 1. Це видання стандарту містить тільки елементи розміру типу циліндра та типу двох протилежних паралельних площин поверхонь. Отже, тільки медіанні лінії та медіанні поверхні можуть бути похідними елементами.

Коли точно встановлюють вимогу щодо максимуму матеріалу, MMR, чи вимогу щодо мінімуму матеріалу, LMR, то дві вимоги (розмір і геометричний допуск) перетворюються в одну спільну вимогу. Ця спільна вимога стосується тільки інтегрального елемента, який у цьому стандарті має відношення до елемента (елементів) розміру (розмірів).

Примітка 2. У минулому вимогу щодо максимуму матеріалу, MMR, було згадано як принцип максимуму матеріалу, ММР.

Коли до нормованого елемента (toleranced feature) не використовують модифікатори ((E), (М), (R)), то застосовують визначання розмірів вибраного елемента згідно з ISO 14405 та ISO 14660-2.Коли не використовують модифікатори ((Т), (R)) до бази, то застосовують визначання

згідно з ISO 5459.

Вимога щодо максимуму матеріалу до нормованих елементів є результатом чотирьох незалежних вимог.

1. вимога до верхньої границі місцевого розміру [див. правила А.1) та А.2)];

2. вимога до нижньої границі місцевого розміру [див правила В.1) та В.2)];

3. вимога до поверхні, що не порушує MMVC (див. правило С);

4. вимога у випадку, коли є більше ніж один елемент (див. правило D).

Коли використовують вимогу щодо максимуму матеріалу, MMR, до нормованого елемента, то на кресленику її позначають познакою (М), розташованою після геометричного допуску похідного елемента елемента розміру (нормованого елемента) в познаці допуску.

У цьому випадку це точно встановлюють для поверхні (поверхонь) (елемента розміру) за такими правилами.

— Правило А. Вибрані місцеві розміри нормованого елемента мають бути:

1. рівними чи меншими за максимальний розмір матеріалу, MMS, для зовнішніх елементів;

2. рівними чи більшими за максимальний розмір матеріалу, MMS, для внутрішніх елементів.

Примітка 1. Це правило може змінюватися позначанням вимоги взаємодії, RPR, познакою (R) після познаки @ (див. роз­діл 5 та рисунок А.1).

— Правило В. Вибрані місцеві розміри нормованого елемента мають бути:

1. рівними чи більшими за мінімальний розмір матеріалу, LMS, для зовнішніх елементів [див. рисунки А.2а), А.За), А.4а) А.6а), А.7а), А.10 та А.11];

2. рівними чи меншими за мінімальний розмір матеріалу, LMS, для внутрішніх елементів [див. рисунки А.2Ь), А.ЗЬ), А.4Ь), А.6Ь), А.7Ь), А.10 та А.11].

• Правило С. Умова віртуального максимуму матеріалу, MMVC, нормованого елемента не повинна порушуватися вибраним (інтегральним) елементом (див. рисунки А.2, А.З, А.4, А.6, А.7, А.10 та А.11).

Примітка 2. Застосування інших обмежень до розміру за умови максимуму матеріалу, ММС, наприклад, вимога приляган­ня (е) (також раніше відома як Принцип Тейлора), може призводити до зайвих вимог, непотрібних для функціювання елемента (елементів) (складанності). Застосування інших подібних обмежень та визначень розмірів знижує технічні та економічні переваги вимоги щодо максимуму матеріалу, MMR.

Примітка 3. Позначання 0 @ має той самий зміст, що й вимога прилягання (е), коли геометрична вимога є допуском форми.

• Правило D. Коли контролюють нормовані елементи (у випадку кількох елементів) за допо­могою однакового позначання допуску або коли геометрична вимога є допуском орієнтації чи роз­ташування, то умова (умови) віртуального максимуму матеріалу, MMVC(s), нормованого елемента (елементів) є теоретично точними розташуванням (розташуваннями) та орієнтацією (орієнтаціями) відносно один одного та відносно бази (баз) відповідно (див. рисунки А.6, А.7, А.10 та А.11).

4.2.2 Вимога щодо максимуму матеріалу до відповідних базових елементів

Вимога щодо максимуму матеріалу до базових елементів є результатом трьох незалежних вимог: а) вимога до поверхні, що не порушує MMVC (див. правило Е);

2. вимога до MMS, коли відсутній геометричний допуск чи коли є геометричний допуск, який не супроводжують познакою (М) (див. правило F);

3. вимога до MMS, коли геометричний допуск форми супроводжують познакою (М) (див. пра­вило G).

Коли застосовують вимогу щодо максимуму матеріалу, MMR, до базового елемента, то її вказують на кресленику познакою М, розташованою після літери (літер) бази в познаці допуску.

Примітка 1. Використання познаки (М) після літери бази можливо, тільки якщо базою є елемент розміру.

Примітка 2. Коли використовують вимогу щодо максимуму чи мінімуму матеріалу до усіх елементів сукупності поверхонь спільної бази, то відповідний ряд літер, що ідентифікують спільну базу, позначають всередині круглих дужок (див. рисунок А. 12) Коли використовують вимогу щодо максимуму чи мінімуму матеріалу тільки для одного елемента сукупності поверхонь спільної бази, то ряд літер, що ідентифікують спільну базу, не вказують усередині круглих дужок, а використовують вимогу тільки до еле­мента, який ідентифіковано літерою, розміщеною безпосередньо біля модифікатора.

У цьому випадку це точно встановлюють для поверхні (поверхонь) (елемента розміру) за такими правилами.

— Правило Е. Умова віртуального максимуму матеріалу, MMVC, відповідного базового еле­мента не повинна порушуватись вибраним (інтегральним) базовим елементом, від якого походить база (див. рисунки А.6 та А.7).

— Правило F. Значення умови віртуального максимуму матеріалу, MMVC, відповідного базо­вого елемента — це максимальний розмір матеріалу, MMS, коли відповідний базовий елемент не має геометричного допуску чи має геометричний допуск форми, який не супроводжується позна­кою (М) (див. рисунок А.6).

Примітка 3. У цьому випадку MMVS для зовнішнього та внутрішнього елементів розміру, l_MMVS, визначають за рівнянням.

Immvs ⁼ Imms ± 0 ⁼ Imms. (5)

де Imms— це максимальний розмір матеріалу.

2. Правило G. Значення умови віртуального максимуму матеріалу, MMVC, відповідного базо­вого елемента дорівнює максимальному розміру матеріалу, MMS, плюс (для зовнішніх елементів розміру) чи мінус (для внутрішніх елементів розміру) геометричний допуск, коли базовий елемент має геометричний допуск форми, і цей допуск супроводжується познакою (М) (див. рисунок А.7).

Примітка 4. У цьому випадку MMVS для зовнішніх елементів розміру визначають за рівнянням (1), a MMVS для внутрішніх елементів розміру — за рівнянням (2). Див. 3.8, примітку 3.

Примітка 5. Ця можливість застосовна тільки для геометричних допусків форми для відповідного базового елемента.

У випадку Правила G трикутник бази повинен бути пов’язаний з таким позначанням гео­метричного допуску, від якого умова віртуального максимуму матеріалу, MMVC, базового елемента контролюється.

4.3 Вимога щодо мінімуму матеріалу, LMR

Коли застосовують вимогу щодо мінімуму матеріалу, LMR, до нормованого елемента, то це позначають на кресленику познакою Q_), розташованою після геометричного допуску похідного елемента елемента розміру (нормованого елемента) у познаці допуску.

Приклад

Щоб повністю проконтролювати мінімальну товщину стінки, застосовують познаку (L) до допуску елементів на обох сторонах стінки. Вимога щодо мінімуму матеріалу, LMR, може бути здійснена двома різними способами, як наведено нижче.

— Допуск розташування до двох різних сторін стінки можна віднести до однієї і тієї самої осі чи до системи баз (див. рисунок А.8). У цьому випадку познаку (L) застосовують до двох нормованих елементів.

— Допуск розташування похідного елемента до однієї зі сторін стінки можна віднести до похідного елемента другої, як до бази. У цьому випадку допуск для нормованого еле­мента та літеру бази супроводжують познакою (L) (див. рисунок А.9).