Результати двох визначань, виконаних в одній лабораторії, не повинні відрізнятись більше ніж на 0,1 % в абсолютному значенні/
6 Відтворність
Результати визначань, виконаних у двох різних лабораторіях, не повинні відрізнятись більше ніж на на 0,2 % в абсолютному значенні.
6 Визначання масової частки карбаміду
Метод ґрунтується на визначанні масової частки карбаміду прямим уреазним методом чи за різницею вмісту в сушеному жомі загального азоту до і після збагачення його карбамідом.
1 Уреазний метод визначання масової частки карбаміду
1 Засоби вимірювання, допоміжні пристрої, матеріали та реактиви
Ваги лабораторні загальної призначеності 2-го класу точності з найбільшою границею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104.
Термометр рідинний скляний з ціною поділки шкали 1 °С і діапазоном вимірювання від 0 °С до 100 °С згідно з ГОСТ 28498.
Годинник механічний згідно з ГОСТ 10733 чи електронний згідно з ГОСТ 23350.
Електроплитка згідно з ГОСТ 14919.
Піпетки місткістю 25 см3 згідно з ГОСТ 29251.
Бюретки місткістю 5 см3, 10 см3 згідно з ГОСТ 29251.
Колба Кн 1(2)-50-14/23 ТС, Кн 1(2)-100-14/23 ТС згідно з ГОСТ 25336.
Колба 2-100-2, 2-500-2, 2-1000-2 згідно з ГОСТ 1770.
Лійка Л-75-110 згідно з ГОСТ 25336.
Папір фільтрувальний згідно з ГОСТ 12026.
Сито з діаметром вічок 1 мм згідно з чинним нормативним документом.
Кислота соляна густиною р = 1,19 г/см3 згідно з ГОСТ 3118.
Спирт етиловий ректифікований згідно з ДСТУ 4221.
Метиловий червоний згідно з чинним нормативним документом.
Метиленовий блакитний згідно з чинним нормативним документом.
Соя (промислова сировина) згідно з чинним нормативним документом.
Дозволено застосовування інших засобів вимірювання, лабораторного посуду, з технічними і метрологічними характеристиками, а також реактивів якості не нижче зазначених.
2 Готування до випробовування
1 Готування змішаного індикатору
0,02 г метилового червоного і 0,10 г метиленового блакитного розчиняють у 100 см3 розчину етилового спирту з масовою часткою 96 %.
2 Готування розчину соляної кислоти молярної концентрації с (НСІ) = 0,5 моль/дм3 41 см3 соляної кислоти розчиняють у здистильованій воді в мірній колбі місткістю 1000 см3 і за температури 20 °С доводять здистильованою водою до мітки.
3 Випробовування
(25,0 ± 0,1) г подрібненого амідного або амідомінерального гранульованого жому переводять у колбу місткістю 500 см3. Після цього в колбу додають 15 г свіжоподрібненої і просіяної крізь сито сої (діаметр часточок не більше ніж 1 мм), доливають до мітки здистильованою водою і закривають пробкою.
Суміш ретельно перемішують і витримують протягом 3 год за кімнатної температури. При цьому впродовж перших 1,5 год вміст колби перемішують через кожні півгодини.
Через 3 год суміш фільтрують. 25 см3 відфільтрованого розчину переводять у конічну колбу місткістю 50 см3 чи 100 см3, додають від 4 крапель до 5 крапель індикатору і титрують розчином соляної кислоти до переходу зеленого забарвлення у фіолетове, що свідчить про завершення титрування. Після цього відтитрований розчин нагрівають до кипіння для видаляння вуглекислого газу і титрують розчином соляної кислоти до переходу зеленого забарвлення у фіолетове. Паралельно проводять за вищенаведеною методикою аналізування з 25 г сушеного жому, не збагаченого карбамідом.4 Опрацьовування результатів
Масову частку карбаміду сок, у відсотках, обчислюють за формулою:
=(’/1~v2)- 1,02116, (4)
де — об’єм розчину соляної кислоти молярної концентрації с (НСІ) = 0,5 моль/дм3, що витрачений на титрування витяжки із амідного жому, см3;
v2— об’єм розчину соляної кислоти молярної концентрації с (НСІ) = 0,5 моль/дм3, що витрачений на титрування витяжки із жому без карбаміду, см3;
1,02116 — коефіцієнт перераховування, у відсотках, який враховує наважку, розведення і кількість карбаміду (15,0145 мг), що відповідає 1 см3 розчину соляної кислоти молярної концентрації с (НСІ) = 0,5 моль/дм3.
За кінцевий результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначань.
5 Збіжність
Результати двох визначань, виконаних в одній лабораторії, не повинні відрізнятись більше ніж на 0,1 % в абсолютному значенні.
6 Відтворність
Результати визначань, виконаних у двох різних лабораторіях, не повинні відрізнятись більше ніж на 0,2 % в абсолютному значенні.
7 Визначання масової частки механічних домішок
1 Засоби вимірювання, допоміжні пристрої та матеріали
Ваги лабораторні загальної призначеності 3-го класу точності з найбільшою границею зважування 1000 г згідно з ГОСТ 24104.
Лупа із збільшенням 5 х 10х згідно з ГОСТ 25706.
Сито з діаметром вічок 0,5 мм згідно з чинним нормативним документом.
Ступка порцелянова з товкачиком згідно з ГОСТ 9147.
Пінцет згідно з ГОСТ 21241.
Дозволено застосовування інших засобів вимірювання допоміжних пристроїв та матеріалів з технічними і метрологічними характеристиками не нижче зазначених.
2 Випробовування
100 г подрібненого сушеного жому просіюють через сито з діаметром вічок 0,5 мм.
Уважно роздивляючись наважку через лупу, відбирають із відсіву пінцетом часточки золи, окалини та інших домішок і зважують.
Маса механічних домішок у грамах відповідає масовій частці механічних домішок, вираженій у відсотках.
За кінцевий результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначань.
3 Збіжність
Результати двох визначань, виконаних в одній лабораторії, не повинні відрізнятись більше ніж на 0,1 % в абсолютному значенні.
4 Відтворність
Результати визначань, виконаних у двох різних лабораторіях, не повинні відрізнятись більше ніж на 0,2 % в абсолютному значенні.
8 Визначання масової частки незгранульованого жому
1 Засоби вимірювання та допоміжні пристрої
Ваги лабораторні загальної призначеності 3-го класу точності з найбільшою границею зважування 1000 г згідно з ГОСТ 24104.
Пінцет згідно з ГОСТ 21241.
2 Випробовування
Із об’єднаної проби гранульованого жому виділяють наважку масою 500 г. Відбирають з неї гранули і зважують їх. Масову частку незгранульованого жому обчислюють як різницю між масами вихідної наважки і відібраних гранул. Одержаний результат виражають у відсотках.
Визначання проводять у двох паралельних пробах.
За кінцевий результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначань.
3 Збіжність
Результати двох визначань, виконаних в одній лабораторії, не повинні відрізнятись більше ніж на 0,1 % в абсолютному значенні.-
4 Відтворність
Результати визначань, виконаних у двох різних лабораторіях, не повинні відрізнятись більше ніж на 0,2.% в абсолютному значенні.
9 Визначання масової частки металомагнітних домішок
Метод ґрунтується на притягуванні магнітом чи електромагнітом металомагнітних домішок із наважки сушеного жому та їх зважуванні.
1 Засоби вимірювання, допоміжні пристрої та матеріали
Ваги лабораторні загальної призначеності 4-го класу точності з найбільшою границею зважування 2 кг згідно з ГОСТ 24104.
Магніт підковоподібний або електромагніт з підіймальною силою до 49 Н згідно з чинним нормативним документом.
Папір цигарковий згідно з ГОСТ 3479.
Папір писальний згідно з ГОСТ 18510.
Лупа зі збільшенням 5 х 10х згідно з ГОСТ 25706.
Папір міліметровий згідно з ГОСТ 334.
Скло годинникове згідно з чинним нормативним документом.
Пінцет згідно з ГОСТ 21241.
Ступка порцелянова з товкачиком згідно з ГОСТ 9147.
Дозволено застосовування інших засобів вимірювання та матеріалів з технічними і метрологічними характеристиками не нижче зазначених.
2 Випробовування
500 г сушеного жому (гранульований подрібнюють у ступці) розсипають тонким рівним шаром висотою не більшою ніж 50 мм на аркуш білого паперу або скло. Металомагнітні домішки вибирають із жому за допомогою магніту.
Магнітом проводять по шару сушеного жому паралельно одній зі сторін аркуша паперу чи скла, щоб було покрито всю поверхню проби рівчаками, не залишаючи не пройдених магнітом проміжків. Притягнуті до магніту часточки обережно знімають і пінцетом переносять без втрат на попередньо зважене годинникове скло, після цього так само проводять магнітом у напрямку, перпендикулярному до першого, з наступним перенесенням частинок на годинникове скло.
Щоб визначити величину металомагнітних домішок у найбільшому лінійному вимірі, найбільш крупні частинки переносять на міліметровий папір так, щоб вони розмістились вздовж однієї зі сторін будь-якого квадрата і розглядають під лупою. Визначають максимальний розмір частинок у міліметрах. Частинки розміром до 2 мм включно зважують.
Якщо в пробі є часточки розмірами понад 2 мм і часточки з гострими краями, подальше випробовування не проводять.
0 Визначання розміру гранул
1 Засоби вимірювання
Штангенциркуль згідно з ГОСТ 166 або лінійка згідно з чинним нормативним документом.
2 Випробовування
Розмір гранул визначають штангенциркулем, а за його відсутності — лінійкою, вимірюючи їх довжину і діаметр.
За кінцевий результат приймають середнє арифметичне вимірів 10 гранул, взятих підряд.
1 Уміст токсичних елементів у сушеному жомі визначають: ртуті — згідно з ГОСТ 26927, миш'яку — згідно з ГОСТ 26930, міді — згідно з ГОСТ 26931 або ГОСТ 30178, свинцю —- згідно з ГОСТ 26932 або ГОСТ 30178, кадмію — згідно з ГОСТ 26933 або ГОСТ 30178, цинку — згідно з ГОСТ 26934 або ГОСТ 30178.Дозволено застосовування інших методів визначання токсичних елементів, які пройшли метрологічну атестацію і узгоджені з органами виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.
2 Якість паковання та марковання проводять візуально.
3 Контроль маси нетто упакованого в мішки сушеного жому проводять зважуванням окремих мішків, відібраних від партії сушеного жому, на вагах з допустимою похибкою ± 0,25 % від фактичної навантаги.
ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
Сушений жом приймають партіями.
Партією вважають кількість сушеного жому одного виду, однорідного за показниками якості і безпеки, відвантаженого в одному транспортному засобі (вагоні, хопері, автомашині, баржі чи іншому транспортному засобі), оформлену одним документом, що засвідчує її якість і безпеку.
Дозволено за домовленістю із замовником вважати партією кілька одночасно відвантажених транспортних засобів із жомом в одну адресу, яку супроводжують одним супровідним документом.
Документ, що засвідчує якість і безпеку партії, повинен містити такі дані:
назву підприємства-виробника, його товарний знак і адресу;
назву замовника;
назву продукції;
масу нетто партії, кілограм чи тонн;
дату відвантаження;
термін придатності до споживання;
результати випробувань (за показниками якості);
енергетичну цінність, у кормових одиницях — залежно від виду жому — від 0,76 до 1,14 (розрахунок наведений у додатку А);
позначення цього стандарту.
Для перевіряння відповідності якості і безпеки сушеного жому, упакованого в транспортну тару, вимогам цього стандарту застосовують вибіркові методи контролювання.
Обсяг вибірок установлюють згідно з ГОСТ 18242.
Відбирання одиниць транспортної тари у вибірку проводять довільним способом згідно з ГОСТ 18321.
Для контролювання показників якості сушеного жому, упакованого в транспортну тару, визначають обсяг вибірки за таблицею 4, використовуючи одноступінчатий полегшений контроль II ступеня з приймальним рівнем якості 0.
Таблиця 4 — Обсяг вибірки
|
Обсяг партії, одиниць транспортної тари |
Обсяг вибірки, одиниць транспортної тари |
|
Від 91 до 150 включ. |
8 |
|
Понад 150 » 280 » |
13 |
|
» 280 » 500 » |
20 |
|
» 500 » 1200 » |
32 |
У разі одержання незадовільних результатів випробування хоча б за одним із показників проводять повторні випробовування на подвійній кількості проб, взятих від тієї самої партії. Результати повторних випробувань є остаточними і поширюються на всю партію.
Визначання токсичних елементів у сушеному жомі проводять один раз на рік.
ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
Виробник повинен гарантувати відповідність якості сушеного жому вимогам цього стандарту за умови дотримання умов транспортування і зберігання.
Термін придатності до споживання сушеного жому — 2 роки від дати виготовлення.
ДОДАТОК А
(довідковий)
РОЗРАХУНОК ЗАГАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЦІННОСТІ (ЗЕЦ)
Розрахунок загальної енергетичної цінності ЗЕЦ в кормових одиницях (к.о.) обчислюють за формулою:
