Страница 6: ДСТУ IEC 60044-1:2008. Трансформатори вимірювальні. Частина 1. Трансформатори струму (61536)

Перевищення температури інших частин, крім обмоток, можна вимірювати за допомогою тер­мометрів або термопар.

Імпульсні випробування треба провадити згідно з ІЕС 60060-1.

Випробувальну напругу прикладають між виводами замкненої накоротко первинної обмотки та землею. Корпус, бак (за наявності) та магнітопровід (якщо його призначено для уземлення), а також усі виводи вторинної обмотки(-ок) має бути уземлено.

Імпульсні випробування зазвичай складаються з послідовного прикладання контрольної і потім номінальної напруги. Контрольна імпульсна напруга має становити від 50 % до 75 % від но­мінальної імпульсної витримуваної напруги. Амплітудне значення та форму хвилі імпульсу треба записувати.

Ознакою пошкодження ізоляції в процесі випробування може бути різниця між формою хвилі як за випробування контрольною напругою, так і за випробування номінальною імпульсною ви­тримуваною напругою.

Для виявлення пошкодження рекомендують записувати силу струму(-ів) на землю додатково до запису напруги.

Випробувальна напруга повинна мати відповідне значення, наведене в таблицях 3 або 4, за­лежно від найвищої робочої напруги обладнання та установленого рівня ізоляції.

Випробування треба проводити як за позитивної, так і негативної полярності. П’ятнадцять імпульсів кожної полярності треба прикласти послідовно без поправок на атмосферні умови.

Трансформатор витримав випробування, якщо для кожної полярності:

• немає пробою внутрішньої ізоляції, який несамовідновлюється;

• немає перекриття вздовж внутрішньої ізоляції, яке несамовідновлюється;

• є не більше ніж два перекриття по зовнішній ізоляції, які самовідновлюються;

• не виявлено інших ознак пошкодження ізоляції (наприклад змін форми хвилі записаних величин).

Примітка. Прикладання п’ятнадцяти позитивних і п’ятнадцяти негативних імпульсів установлено для випробування зов­нішньої ізоляції. Якщо для випробування зовнішньої ізоляції між виробником і споживачем узгоджено інші випробування, то кількість грозових імпульсів можна зменшити до трьох імпульсів кожної полярності без поправок на атмосферні умови.

Випробування треба провадити як за позитивної, так і негативної полярності. По три імпульси кожної полярності прикладають послідовно без поправок на атмосферні умови.

Трансформатор витримав випробування, якщо

• немає місця пробою;

• не виявлено інших ознак пошкодження ізоляції (наприклад змін форми хвилі записаних величин).

Напруга випробування повинна мати відповідне значення, наведене в таблиці 4, залежно від найбільшої робочої напруги та встановленого рівня ізоляції.

Випробування треба проводити за позитивної полярності. П’ятнадцять імпульсів кожної поляр­ності прикладають послідовно з поправкою на атмосферні умови.

Трансформатори зовнішнього встановлення треба піддавати випробуванням вологою (див. 7.4).

Трансформатор витримав випробування, якщо

• немає пробою внутрішньої ізоляції, який несамовідновлюється;

• немає перекриття вздовж внутрішньої ізоляції, яке несамовідновлюється;

• є не більше ніж два перекриття по зовнішній ізоляції, які самовідновлюються;

• не виявлено інших ознак пошкодження ізоляції (наприклад, змін форми хвилі записаних величин).

Примітка. Імпульси, за яких мали місце перекриття на стіни або стелю лабораторії, не враховують.

Методика проведення випробування вологою повинна відповідати ІЕС 60060-1.

Для обмоток з Um < 300 кВ випробування треба провадити напругою промислової частоти, відповідні значення якої наведено в таблиці 3, залежно від найвищої робочої напруги обладнан­ня з урахуванням поправок на атмосферні умови.

Для обмоток з Um > 300 кВ випробування треба провадити напругою комутаційного імпульсу позитивної полярності, відповідні значенні якої наведено в таблиці 4, залежно від найвищої робочої напруги устатковання та номінального рівня ізоляції.

Трансформатор струму, складений разом із додатковим обладнанням, має бути сухим і чис­тим і мати температуру, яка приблизно дорівнює температурі випробувального приміщення.

Згідно з цим стандартом випробовування потрібно провадити за таких атмосферних умов:

• діапазон температури від 10 ^оС до 30 ^оС;

• діапазон тиску від 0,870^105 Па до 1.070-10⁵ Па;

• відносна вологість від 45 % до 75 %.

Примітка 1. За домовленістю між виробником і споживачем випробовування допускають провадити за інших атмосферних умов.

Примітка 2. Під час випробовування напругою радіозавад не застосовують поправкові коефіцієнти на атмосферні умови згідно з ІЕС 60060-1.

Випробувальні з’єднання та затискачі не повинні бути джерелом напруги радіозавад.

Необхід но передбачити екранування первинних виводів для імітації робочих умов і для запо­бігання паразитним розрядам. Рекомендують застосовувати від різки трубок зі сферичними кінцями.

Випробувальну напругу треба прикладати між одним із виводів первинної обмотки випробу­вального об’єкта (С_а) і землею. Корпус, бак (за наявності) та магнітопровід (якщо його призначено для уземлення), а також усі виводи вторинної обмотки(-ок) має бути уземлено.

Вимірювальна схема (див. рисунок 6) має відповідати вимогам CISPR 18-2. Рекомендують налаштувати вимірювальну схему на частоту в діапазоні від 0,5 МГц до 2 МГц, за цього треба за­писувати частоти вимірювання. Результати вимірювання має бути наведено у мікровольтах.

Повний опір між випробувальним провідником і землею (Z_s + (R₁ +R₂)), який зазначено на рисунку 6, має становити 300 Ом ± 40 Ом, а кут різниці фаз не повинен перевищувати 20^o.

Замість фільтру Zs допускають застосовувати конденсатор Сs і ємність 1000 пФ звичайно п ридатна.

Примітка 3. Допускають застосовувати конденсатор спеціальної конструкції для усунення низької резонансної частоти.

Фільтр Z повинен мати високий повний опір за вимірювальної частоти, щоб від’єднати дже­рело промислової частоти від вимірювального кола. Відповідне значення повного опору обирають у діапазоні від 10 000 Ом до 20 000 Ом за частоти вимірювання.

Рівень фонових радіозавад (радіозавади від зовнішнього поля та високовольтного трансфор­матора) має становити не менше ніж 6 дБ (переважно 10 дБ) нижче зазначеного рівня радіозавад.

Примітка 4. Необхідно вживати заходи, щоб уникнути завад від об’єктів біля трансформатора струму, а також випробу­вальних і вимірювальних кіл.

Методи калібрування вимірювальних приладів і вимірювального кола наведено у CISPR 18-2.

Попередню напругу 1,5 Um Л/3 витримують протягом 30 с.

Після цього напругу треба знизити до 1,1 Um л/3 через 10 с і підтримувати це значення про­тягом 30 с перед вимірюванням напруги радіозавад.

Вважають, що трансформатор струму витримав випробовування, якщо рівень радіозавад за 1,1 U m/V3 не перевищує граничне значення, зазначене в 5.1.7.

Примітка 5. За домовленістю між виробником і споживачем вимірювання напруги радіозавад, описане вище, може бути замінено вимірюванням часткових розрядів, за прикладеної зазначеної вище контрольної та випробувальної напруги.

Будь-які заходи щодо запобігання зовнішнім розрядам, які вживають під час вимірювання часткових розрядів відповідно до 8.2.2 (наприклад, екранування), щоб уникнути зовнішніх розрядів має бути усунено. У такому разі не використовують балан­сову випробувальну схему.

Хоча не існує прямої відповідності між обмірюваною у мікровольтах напругою радіозавад і обмірюваними в пікокулонах частковими розрядами, вважають, що трансформатор струму витримав випробовування, якщо за 1,1 U m /л/3 рівень часткових розрядів не перевищує 300 пКл.

8. ПРИЙМАЛЬНО-ЗДАВАЛЬНІ ВИПРОБУВАННЯ

   1. Перевірка марковання виводів

Випробування полягає в перевірянні правильності марковання виводів (див. 10.1).

Випробування витримуваною напругою промислової частоти потрібно провадити згідно з ІЕС 60060-1.

Випробувальна напруга повинна мати відповідне значення, наведене в таблицях 3 або 5, за­лежно від найвищої робочої напруги. Тривалість витримування має дорівнювати 60 с.

Випробувальну напругу потрібно прикладати між короткозамкненими виводами первинної обмотки та землею. Короткозамкнені виводи вторинної обмотки(-ок), корпус, бак (за наявності) та магнітопровід (якщо є спеціальний вивід, який уземлюють) має бути уземлено.

Випробувальна схема і вимірювальні прилади мають відповідати ІЕС 60270. Приклади випро­бувальних схем зображено на рисунках 2—4.

Прилад, що застосовують, має вимірювати удаваний заряд q, виражений у пікокулонах (пКл). Калібрування вимірювального приладу треба проводити у випробувальній схемі (див. приклад на рисунку 5).

Широкополосний вимірювальний прилад повинен мати ширину полоси частот не менше ніж 100 кГц, верхня границя не повинна перевищувати 1,2 МГц.

Вузькополосний вимірювальний прилад повинен мати резонансну частоту в діапазоні від 0,15 МГц до 2 МГц. Переважним є значення в діапазоні від 0,5 МГц до 2 МГц, але, по можливості, вимірю­вання потрібно проводити за частоти, яка забезпечує найвищу чутливість.

Чутливість приладу має дозволяти знайти частковий розряд інтенсивністю 5 пКл.

Примітка 1. Рівень шуму має бути суттєво нижчим за рівень чутливості. Імпульси, спричинені зовнішніми завадами, можна не враховувати.

Примітка 2. Для зменшення впливу зовнішніх завад доцільно застосування балансової випробувальної схеми (див. ри­сунок 4).

Примітка 3. Якщо для зниження фонового шуму застосовують електронне оброблення та відновлення сигналу, то вимі­рюванням параметрів має бути показано, що це дозволяє виявити повторно виниклі імпульси.

Після попереднього прикладання напруги відповідно до методик А чи В, установлюють витри­мувану напругу часткових розрядів, які наведено в таблиці 6, і протягом 30 с вимірюють рівні част­кових розрядів.

Виміряні рівні часткових розрядів не повинні перевищувати граничних значень таблиці 6.

Методика А: випробувальні напруги часткового розряду одержують за зниження напруги після випробування витримуваною напругою промислової частоти.

Методика В: випробування з вимірюванням інтенсивності часткових розрядів провадять після перевіряння витримуваною напругою промислової частоти. Прикладену напругу піднімають до 80 % витримуваної напруги промислової частоти, витримують протягом не менше ніж 60 с, після чого знижують до встановлених значень випробувальної напруги часткового розряду.

Якщо не передбачено іншої вимоги, то вибір методики покладають на виробника. Методику випробування, яку застосовують, має бути відображено в протоколі випробування.

Випробувальну напругу відповідного значення, як зазначено в 5.1.3 та 5.1.4, прикладають протягом 60 с по черзі між короткозамкненими виводами кожної секції обмотки або кожної вторин­ної обмотки та землею.

Корпус, бак (за наявності), магнітопровід (якщо є спеціальний вивід уземлення) і виводи всіх інших обмоток або секцій мають бути з’єднані разом і уземлені.

Випробування міжвиткової ізоля ції потрібно провадити згідно з однією з наведених нижче методик.

Якщо іншу вимогу не встановлено, то методику вибирає виробник.

Методика А: за розімкнених вторинних обмоток (або підключених до пристроїв з великим імпедансом, що показують амплітудну напругу) практично синусоїдний струм частотою від 40 Гц до 60 Гц (згідно з IEC 60060-1), середньоквадратичне значення якого дорівнює номінальній первинній силі струму (або номінальній розширеній первинній силі струму (див. 11.3), якщо передбачено), треба прикласти протягом 60 с до первинної обмотки.

П рикладе ну силу струму треба зменшити, якщо випробувальна напруга амплітудою 4,5 кВ отримана до досягнення номінальної сили струму (або номінальної розширеної сили струму).

Методика В: за розімкненої первинної обмотки, установлену в ипробувальну напругу (відпо­відної частоти) треба прикласти протягом 60 с до виводів кожної вторинної обмотки за умови, що середньоквадратичне значення вторинної сили струму не перевищує номінальної вторинної сили струму (або розширеної номінальної сили струму).

Значення частоти випробувальної напруги не повинно перевищувати 400 Гц.

За цієї частоти, якщо досягнуте значення напруги за номінальної вторинної сили струму (або номінальної розширеної сили струму) нижче амплітуди 4,5 кВ, то отриману напругу розглядають як випробувальну.