---

Випробування проводять відповідно до 7.8.2.

Вимоги 6.18 застосовують послідовно до кожного апарата, з’єднаного з пересувною системою подавання повітря високого тиску. Якщо подавання здійснюють групі користувачів від одного редук­тора тиску, то випробування виконують з одним апаратом, приєднаним до дихальної машини, І з усією рештою апаратів за подавання постійного потоку у 160 л/хв.

Пересувна повітроподавальна система високого тиску повинна постачати дихальне повітря згідно з EN 12021 і бути оснащена редуктором тиску, манометром, надлишковим клапаном і попереджуваль­ним пристроєм, які може переносити користувач.

Випробування проводять відповідно до 7.2.

Редуктор тиску і технічні характеристики системи подавання стисненого повітря, яка містить по­давальну трубку(-и) стисненого повітря, повинні відповідати вимогам 6.14 і 6.18.

Якщо тиск з вихідної сторони є регульований, то редуктор не повинен регулюватися без викори­стання спеціальних інструментів, а манометр повинен бути відповідно градуйований для вимірювання усього діапазону тиску.

Випробування проводять відповідно до 7.2 і 7.3.

Апарат повинен бути оснащений скидним клапаном для зниження тиску. Його конструкція повинна дозволяти проходження максимального повітряного потоку подавальної системи за середнього тиску не вище ніж ЗО бар або нижче, якщо це визначено виробником. За працюючого скидного клапана опір диханню під час вдихування і видихування не повинен перевищувати 25 мбар.

Якщо устатковання закрите кожухом, повітряний потік зі скидного клапана не повинен бути по­мітно обмеженим.

Випробування проводять відповідно до 7.2 і 7.9.

Система повинна бути споряджена попереджувальним пристроєм, який вмикається у разі залиш­ку об’єму повітря, якого достатньо не менше ніж для 5 хв нормальної роботи. Увесь залишок повітря повинен бути доступним з тиском, який перевищує мінімальний робочий тиск апарата під час викори­стання, а швидкість потоку не повинна бути меншою за визначену виробником мінімальну швидкість потоку.

Якщо устатковання призначене виробником працювати без сторонньої допомоги помічника щодо контролю постачання повітря, то попереджувальний пристрій повинен бути розміщений на користу­вачеві.

Якщо устатковання призначене виробником працювати з допомогою помічника щодо контролю по­стачання повітря, то попереджувальний пристрій повинен попереджувати помічника і/або користувача.

Випробування проводять відповідно до 7.2 І 7.15.

У разі спрацьовування попереджувального пристрою за попередньо визначеним робочим тиском ± 5 бар, тривалість сигналу повинна бути не менше ніж 15 с для постійного сигналу і не менше ніж 60 с для уривчастого сигналу і згодом відновлюватись.

Випробування проводять відповідно до 7.2 І 7.15.

Якщо система містить звуковий попереджувальний пристрій, рівень звукового тиску сигналу по­винен бути не менше ніж 90 дБ (А), виміряний: для користувача — у найближчому до пристрою вусі, а для асистента — на відстані 1 м від пересувної системи подавання стисненого повітря. Сигнал може бути постійним або уривчастим.

У разі спрацьовування попереджувального пристрою за попередньо визначеним робочим тиском ± 5 бар, тривалість звукового сигналу за 90 дБ (А) повинна бути не менше ніж 15 с для постійного сигналу і не менше ніж 60 с для уривчастого сигналу і продовжуватись до падіння тиску до 10 бар або до середнього тиску, визначеного виробником.

Для звукового попереджувального пристрою максимальний рівень звукового тиску повинен ста­новити не менше ніж 90 дБ (А). Частота сигналу повинна бути в діапазоні від 2000 Гц до 4000 Гц.

Втрати повітря, які може спричинити попереджувальний сигнал, не повинні знижувати залишок об’єму повітря нижче межі часу достатнього для евакуації так, щоб задовольнити вимоги 6.11.1. Ро­бота попереджувального пристрою не повинна впливати на подавання повітря користувачу.

Для апаратів класу А подавальну трубку стисненого повітря згинають під прямим кутом І при­кладають навантаження 250 Н. Зниження повітряного потоку не повинно перевищувати 10 %.

Для апаратів класу В подавальна трубка стисненого повітря повинна зберігати однорідну округлу форму витка і спіральне укладення. Трубка не повинна мати таких деформацій, які спричиняють зни- ження повітряного потоку більше ніж на 10 % порівняно з повітряним потоком через пряму і ненаван- тажену трубку.

Випробування проводять відповідно до 7.10.

Зниження повітряного потоку у разі випробування з прикладеним навантаженням 250 Н для апа­ратів класу А і навантаженням 1000 Н для апаратів класу В не повинно перевищувати 10 %.

Випробування проводять відповідно до 7.11.

Подавальна трубка стисненого повітря, муфти і регулювальний вентиль (за наявності) не повинні відокремлюватись від відповідних муфт, пояса або підвісної системи під час випробовування з при­кладеним навантаженням 250 Н для апаратів класу А і навантаженням 1000 Н для апаратів класу В.

Випробування проводять відповідно до 7.2 і 7.6.

Трубка подавання стисненого повітря з максимальним робочим тиском повинна бути здатною накручуватися на барабан діаметром 300 мм.

Випробування проводять відповідно до 7.2.

Подавальна трубка стисненого повітря, яка є стійкою до пошкоджень у разі контактування з нагрітими поверхнями і киплячою водою, не повинна мати жодних ознак пошкоджень або відмов у роботі і не здійснювати помітний вплив на якість повітря.

Випробування проводять відповідно до 7.12.

Подавальні трубки стисненого повітря, які є антистатичними, повинні мати електричний опір, виміряний між з’єднувальними муфтами, більший ніж Ю³0м і менший ніж 10^е Ом.

Випробування проводять відповідно до EN ISO 8031.

З’єднувальний вузол, приєднуваний вручну до вихідного отвору трубки подавання стисненого повітря, повинен мати самозамикальну муфту, що перекриває подавання повітря у разі роз’єднання.

Випробування проводять відповідно до 7.2.

Подавальна трубка стисненого повітря і муфти повинні витримувати без ушкоджень тиск у ЗО бар протягом 15 хв для апаратів класу В. Апарати класу А повинні витримувати тиск 20 бар протягом 15 хв.

Випробування проводять відповідно до 7.1.

Випробування проводять відповідно до 7.8.1.

Тільки для апаратів класу В, у випадку, якщо виробник розробив апарат для використання в умо­вах високого ризику займання, трубка не повинна продовжувати горіти більше ніж 5 с після вилучення з полум’я і повинна мати позначення відповідно до розділу 8.

Випробування проводять відповідно до 7.8.2.

Максимальна робоча довжина прямої подавальної трубки стисненого повітря не повинна переви­щувати 10 м. Ефективну робочу довжину подавальної трубки стисненого повітря в спіральному укла­денні потрібно визначати за навантаження 50 Н і вона не повинна перевищувати 10 м за такого на­вантаження.

Випробування проводять відповідно до 7.2.

Дихальні шланги (за наявності) повинні бути гнучкі і стійкі до скручування. Випробування прово­дять відповідно до 7.2 і 7.3.

Зниження повітряного потоку не повинно перевищувати 10 % за визначеної виробником мінімаль­ної об’ємної витрати повітря. Жодні видимі деформації не повинні бути виявлені через 5 хв після за­вершення випробування.

Випробування проводять відповідно до 7.5.

Регулювальний вентиль (за наявності) повинен мати попереднє регулювання або бути легко ре­гульованим користувачем так, щоб забезпечити подавання необхідної кількості повітря. Не допуска­ють ненавмисне зниження потоку нижче визначеного виробником конструктивного мінімального потоку. Апарат в умовах мінімального потоку в межах визначеного виробником діапазону тисків повинен про­пускати визначений виробником конструктивний мінімальний потік. Апарат в умовах максимального потоку повинен відповідати вимогам до опору диханню, визначених у 6.18.

Випробування проводять відповідно до 7.3 і 7.20.

Усі вузли, які потребують регулювання користувачем, повинні бути легкодоступні і відрізнятися один від одного на дотик. Конструкція усіх регулювальних вузлів і контрольних засобів повинна уне­можливити ненавмисне змінювання регулювання під час використовування. Вузли, що не призначені для регулювання користувачем, повинні бути регульовані спеціальним інструментом.

Випробування проводять відповідно до 7.2 І 7.3.

Маски повинні відповідати вимогам EN 136. Півмаски повинні відповідати вимогам EN 140.

Випробування проводять відповідно до 7.2.

Конструкція капюшона/шолома/блузи повинна дозволяти швидке одягання і знімання. Для апа­ратів класу А ефективна маса капюшона/шолома/блузи, яка здійснює навантаження на голову, не повинна перевищувати 1,5 кг. За необхідності лицеву частину укомплектовують головним гарнітуром, який забезпечує зручне утримання капюшона/шолома/блузи у відповідному положенні.

На випадок аварійної ситуації, наприклад, втрати повітря або суттєвого надлишку подавання повітря, повинна бути передбачена можливість легкого доступу до навколишнього повітря або вико­ристання наявних аварійних систем.

Випробування проводять відповідно до 7.3 І 7.22.

Лінзи або оглядове скло повинні бути надійно прикріплені до капюшона/шолома/блузи.

Лінзи або оглядове скло не повинні спотворювати бачення, що визначається протягом експлуа­таційних випробувань.

Запотівання оглядового скла не повинно значно погіршувати бачення.

Використовувані протитуманні засоби повинні бути сумісними з матеріалами капюшона/шолома/ блузи І не чинити подразнення або іншого шкідливого впливу на здоров’я в передбачуваних умовах використання.

Механічну міцність оглядового скла випробовують відповідно до 7.16. Капюшони/шоломи/блузи, призначені для робіт з потоком абразивних матеріалів, повинні відповідати вимогам 7.2.2 EN 166:2001 із застосуванням середньої енергії удару (В), вказаної в таблиці 7 зазначеного стандарту. Після вип­робування капюшон/шолом/блуза повинні відповідати вимогам 6.17.

Площу поля зору вважають придатною, якщо це підтверджується експлуатаційними випробуван­нями, описаними в 7.3.

За наявності зовнішнього оглядового скла і/або захисного пристосування, їх вилучення не повинно погіршити забезпечуваний захист дихання і повинні задовольнятися вимоги 6.17. Якщо в апаратах, призначених для абразивоструминних робіт, зовнішнє оглядове скло і/або захисне пристосування підтримуються за допомогою шарнірної рами, повинні бути забезпечені засоби закріплення рами в закритому положенні.

Випробування проводять відповідно до 7.2, 7.3 і 7.16.

Якщо апарат призначений додатково для захисту від деяких типів неіонізувального опромінення, такий захист повинен відповідати вимогам EN 166, EN 169, EN 170, EN 171 або EN 379.

Якщо засоби захисту від неіонізувального опромінення інтегровані з устаткованням, на яке поширено цей стандарт, площу поля зору вимірюють відповідно до 7.4 EN 12941 і вносять до звіту в довідкових цілях. Устатковання повинно відповідати вимогам EN 166, EN 169, EN 170, EN 171 або EN 379.

Укомплектований апарат може містити один або більшу кількість пристроїв скидання надлишку повітря. Капюшони, в яких використана шнурована шийна зав’язка, повинні містити не менше одного пристрою скидання надлишку повітря. Конструкція пристроїв скидання надлишку повітря і/або вузлів видихувальних клапанів повинна дозволяти легке обслуговування і правильне замінювання.

Пристрої скидання надлишку повітря і в иди жувальні клапани (за наявності) повинні бути захищені від потрапляння пилу і від механічних пошкоджень. Пристрої і клапани можуть бути закриті кожухом або мати інше пристосування, яке може бути необхідним для виконання вимог 6.17. Пристрої скидан­ня надлишку повітря і/або видихувальні клапани у разі використання повинні зберігати належну пра­цездатність у будь-якому розташуванні.