ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
Виробник зобов'язаний гарантувати відповідність продукції вимогам цього стандарту та нормативній документації на конкретну речовину, в якій установлено гарантійний строк зберігання.ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
За ступенем дії на організм людини захисні речовини не повинні перевищувати 3-й клас небезпечності згідно з ГОСТ 12.1.007.
Захисні речовини повинні мати токсиколого-гігієнічний паспорт згідно з чинними нормативними документами.
Захисні речовини не повинні мати загальної токсичної дії, не повинні здійснювати канцерогенного, мутагенного, ембріотоксичного, гонадотоксичного і тератогенного впливу на організм людини.
Під час роботи з захисними речовинами необхідно користуватись засобами індивідуального захисту працівників згідно з ГОСТ 12.4.011, щоб унеможливити потрапляння речовин на шкіру, слизові оболонки очей і до шлунково-кишкового тракту.
Особам, які працюють з захисними речовинами, необхідно дотримуватись заходів особистої гігієни перед вживанням їжі, курінням і після роботи.
У процесі виробляння і використовування захисних речовин не повинні утворюватись вторинні небезпечні речовини, які за ступенем дії на організм людини перевищували б 3-й клас небезпечності згідно з ГОСТ 12.1.007.
У процесі експлуатування вогнезахищеної деревини необхідно враховувати можливості утворювання аерогелів та аерозолів речовин, які застосовують для вогнебіозахисного обробляння деревини.
У процесі зберігання необхідно вживати заходів, що унеможливлюють розливання захисних речовин.
Після втрати захисними речовинами для деревини властивостей, які дають змогу використовувати їх за призначенням, вони повинні підлягати регенерації чи утилізації згідно з чинними нормативними документами на конкретну продукцію.
МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ
Засоби вимірювальної техніки мають бути повірені згідно з ДСТУ 2708, а засоби випробову- вального устатковання повинні бути атестовані за порядком, передбаченим ГОСТ 24555.
Дозволено застосовувати інші засоби вимірювальної техніки та засоби випробовувального устатковання з метрологічними характеристиками, не гіршими від вказаних у цьому розділі.
Випробовування проводять за нормальних кліматичних умов згідно з ГОСТ 15150, крім тих, що вказані окремо.
Відбирання проб
Відбирають проби захисної речовини для деревини згідно з ГОСТ 3885.
Об’єм проби для випробовування за усіма показниками, поданими у таблиці 1, повинен становити не менше ніж 1,0 дм3.
Пробу зберігають у скляній чи поліетиленовій посудині, що герметично закривається корком. На посудину наклеюють етикетку, яка повинна містити такі дані:
назву захисної речовини та її марку;
назву підприємства-виробника;
номер партії, одиницю транспортної тари;
дату відбирання проби;
позначення чинного нормативного документа на захисну речовину.
Перед випробовуваннями пробу перемішують.
Визначання зовнішнього вигляду водного розчину захисної речовини
Засоби контролювання і допоміжні пристрої:
циліндр 2-50 — згідно з ГОСТ 1770;
термометр — згідно з ГОСТ 28498 з діапазоном вимірювань від 0 °С до 100 °С, ціною поділки 1 °С і похибкою вимірювань ± 1 °С.
Готування до випробовування
Пробу захисної речовини об'ємом 50 см3, яку відбирають із загальної проби (9.2), заливають у циліндр, закорковують і витримують за температури (20 ± 2) °С протягом 2 год.
Випробовування
Візуально оцінюють зовнішній вигляд проби захисної речовини в циліндрі у розсіяному світлі.
Вимоги до результатів випробовування
Під час візуального спостерігання у захисній речовині не повинно бути виявлено неоднорідності і сторонніх домішок.
Допустима наявність шару осаду, товщина якого не перевищує 5 % від товщини шару рідини. Обробляють результати випробовування згідно з ГОСТ 8.207.
Визначання водневого показника (pH) захисної речовини
Водневий показник (pH) вимірюють з використанням рН-метра 340 або іншої марки, заздалегідь повіреного та відкаліброваного за зразковими буферними розчинами, які виготовлено згідно з ГОСТ 8.134 та ГОСТ 8.135.
Визначання густини водного розчину захисної речовини
Густину водного розчину захисної речовини визначають згідно з ГОСТ 18995.1.
Обробляють результати випробовування згідно з ГОСТ 8.207.
Визначання масової частки загального бору в перераховуванні на борну кислоту у водному розчині захисної речовини
Апаратура, реактиви та матеріали
Ваги з похибкою зважування не більше ніж 0,0002 г.
Вода здистильована — згідно з ГОСТ 6709.
Кислота соляна — згідно з ГОСТ 3118, розведена здистильованою водою у співвідношенні 1:3, та розчин з концентрацією с(НСІ) = 0,1 моль/дм3 (0.1 н.).
Гідроксид натрію — згідно з ГОСТ 4328, розчин з концентрацією c(NaOH) = 0,5 моль/дм3 (0,5 н.).
Маніт — згідно з чинною нормативною документацією.
Метиловий червоний (індикатор) — згідно з ГОСТ 25794.1 та нормативною документацією, розчин з масовою часткою 0,2 % в етиловому спирті.
Фенолфталеїн (індикатор) — згідно з ГОСТ 25794.1 та нормативною документацією, розчин з масовою часткою 0,3 % в етиловому спирті.
Тимолфталеїн (індикатор) — згідно з чинною нормативною документацією, розчин з масовою часткою 0,3 % в етиловому спирті.
Бромкрезоловий зелений (індикатор) — згідно з чинною нормативною документацією, розчин з масовою часткою 0,1 % в етиловому спирті.
Змішаний індикатор готують таким чином: у 100 см3 етилового спирту розчиняють 50 мг метилового червоного, 300 мг фенолфталеїну, 300 мг тимолфталеїну та 100 мг бромкрезолового зеленого.
Стакан хімічний місткістю 100 см3 —згідно з ГОСТ 25336.
Колба конічна місткістю 250 см3 —згідно з ГОСТ 25336.
Колби мірні місткістю 100 см3 та 1000 см3 — згідно з ГОСТ 1770.
Випробовування
Відбирають із проби (9.2) пробу об'ємом від 10 см3 до 15 см3 у попередньо зважену конічну колбу місткістю 250 см3 і зважують з точністю до 0,0002 г.
У разі випробовування водного розчину захисних речовин, які в своєму складі містять буру і борну кислоту, до випробної проби додають від 80 см3 до 90 см3 здистильованої води і 3 краплини метилового червоного і по краплинах під час перемішування розчин соляної кислоти у співвідношенні 1:3 до рожевого забарвлення розчину. Колбу закривають годинниковим склом і вміст її кип'ятять протягом 2 — 3 хв для видалення діоксиду вуглецю. Розчин охолоджують до кімнатної температури і нейтралізують, додаючи розчин гідроксиду натрію з концентрацією c(NaOH) = 0,5 моль/дм3 (0,5 н.) до переходу забарвлення від рожевого до жовтого. Після цього додають 5 г маніту, близько 10 краплин фенолфталеїну і титрують розчином гідроксиду натрію з концентрацією c(NaOH) = 0,5 моль/дм3 до переходу забарвлення від рожевого через жовте до блідо-рожевого, яке не зникає у разі додавання маніту.
У разі випробовування водного розчину захисних речовин, які в своєму складі містять борну кислоту і карбонат натрію, до проби додають від 3 до 5 краплин змішаного індикатору, від 50 см3 до 60 см3 води і по краплинах під час перемішування розчин соляної кислоти (1:3) до червоного забарвлення. Колбу закривають годинниковим склом і вміст її кип'ятять протягом 5 хв для видалення діоксиду вуглецю. Якщо розчин під час кип’ятіння стає зелений, до нього додають розчин соляної кислоти з концентрацією с(НСІ) = 0,1 моль/дм3 до рожевого забарвлення. Розчин охолоджують до кімнатної температури і нейтралізують, додаючи розчин гідроксиду натрію з концентрацією c(NaOH) = 0,5 моль/дм3 до переходу забарвлення від червоного до зеленого. Після цього додають 5 г маніту і титрують розчином гідроксиду натрію з концентрацією c(NaOH) = 0,5 моль/дм3 до переходу забарвлення від блідо- рожевого через зелене до фіолетового, яке не зникає в разі додавання маніту.
Опрацьовування результатів
Масову частку загального бору (А6), у відсотках, в перерахунку на борну кислоту розраховують за формулою:
Л
(1)
V, 0,0309165 чпло/А, =— 100 %,
т
де V, — об'єм розчину гідроксиду натрію, який витрачено на титрування, см3;
0,0309165 — маса борної кислоти, яка відповідає 1 см3 розчину гідроксиду натрію з концентрацією c(NaOH) = 0,5 моль/дм3 (0,5 н.). г;
т — маса відібраної проби захисної речовини, г.
За результат аналізу беруть середнє арифметичне значення результатів двох паралельних визначень, розходження між якими не повинне перевищувати 0.4 % за довірчої вірогідності (Р) 0,95.
Правила обробляння результатів випробовування:
для прямих вимірювань — згідно з ГОСТ 8.207;
для непрямих вимірювань — згідно з таблицею 3.
Таблиця 3 — Порядок визначання абсолютної та відносної похибки непрямих вимірювань
|
Функція |
Похибки |
|
|
абсолютна |
відносна |
|
|
X, ± х2 |
|
|
|
±7(Дх,)г+ (Дх2)г |
±^((Дх,)г+(Дх2)г)/(х,+ х2)’ |
|
|
Х| х2 |
|
|
|
±^х2(Дх,)2+ х2(Дх2)2 |
±^(Дх,/х,)2+(Дх2/х2)2 |
|
|
х, *2 |
|
|
|
±^(х^(Дх1)2+хІг(Дх2)2)/х‘ |
±7(Дх,/х,)г+ (Дх2/х2)2 |
|
|
х" |
±ЛХП,ДХ |
±7пг(Дх/х)2 |
X, — значення одного параметра;
х2 — значення іншого параметра;
Дх, — абсолютна похибка значення одного параметра;
Дх2 — абсолютна похибка значення іншого параметра; п — показник степеня.
9.6.5 Оформлюють протокол випробовування — згідно з розділом 10.
9.7 Визначання масової частки карбонату натрію в перерахунку на безводний карбонат натрію у водному розчині захисної речовини
Апаратура, реактиви та матеріали
Іономір універсальний марки ЭВ-74 або аналогічний.
pH-метр марки pH-340 або аналогічний.
Електрод порівнювання хлорсрібний.
Індикаторний електрод скляний.
Соляна кислота — згідно з ГОСТ 3118, стандартний розчин концентрації с(НСІ) = 0,1 моль/дм3 (0.1 н.).
Магнітна мішалка.
Колба мірна місткістю 250 см3 — згідно з ГОСТ 1770.
Піпетка місткістю 25 см3 — згідно з ГОСТ 29228.
Бюретка 0-50 см3 — згідно з ГОСТ 29252.
Стакан хімічний місткістю 100 см3 — згідно з ГОСТ 25336.
Випробовування
Визначання методом потенціометричного титрування
Пробу водного розчину захисної речовини об'ємом 5 см3 переносять у мірну колбу місткістю 250 см3, доводять здистильованою водою до мітки, відбирають аліквоту об'ємом 25 см3 та переносять у стакан місткістю 100 см3. Для перемішування розчину в нього занурюють металевий стрижень та вмикають магнітну мішалку. Перемішування не припиняють протягом усього циклу титрування. Під час титрування необхідно слідкувати, щоб індикаторний електрод був повністю занурений у розчин, який титрують, але не торкався дна та стінок стакана. Спочатку проводять орієнтовне титрування, додаючи соляну кислоту з концентрацією с(НСІ) = 0,1 моль/дм3 (0,1 н.) порціями по 1 см3. За різким відхиленням стрілки на шкалі іономіра виявляють другий стрибок потенціалу, який відповідає нейтралізації карбонату натрію до утворювання Н2СО3 (Н2О+СО2).
Використовуючи другу аліквоту (25 см3) із випробовуваного розчину проводять точне титрування. Для цього до другої аліквоти доливають соляну кислоту з концентрацією с(НСІ) = 0,1 моль/дм3 (0,1 н.) в об'ємі, що відповідає кінцевій точці титрування (к.т.т.), яку визначено під час орієнтовного титрування, мінус 1 см3. Відлік електрорушійної сили (е.р.с.) проводять після досягнення нею постійного значення. Зміна е.р.с. (ДЕ) не повинна перевищувати 2—3 мВ протягом 1 хв. Після цього продовжують титрування соляною кислотою з концентрацією с(НСІ) = 0,1 моль/дм3 (0,1 н.), доливаючи її по краплинах для знаходження кінцевої точки титрування. Після досягнення стрибка потенціалу переконуються в малій зміні ДЕ за подальшого титрування по краплинах. Відмічають об'єм титранту, витрачений на відтитровування карбонату натрію.
