Вибухонебезпечна концентрація парів мазуту в суміші з повітрям становить: нижня границя — 1,4 %, верхня — 8 %.
Граничнодопустима концентрація парів мазуту в повітрі робочої зони ГДК=300 мг/м3 згідно з ГОСТ 12 1.005.
У разі потрапляння мазуту:
на шкіру — необхідно витерти мазут ганчіркою, забруднене місце промити теплою водою з милом,
на слизову оболонку ока — негайно промити великою кількістю води;
у шлунок — викликати блювання, промити шлунок та направити потерпілого до лікарні.
Під час роботи з мазутом проводять контроль повітря робочої зони на наявність парів аліфатичних насичених вуглеводнів С,-С10 у перерахунку на вуглець (ГДК =300 мг/м3 згідно з ГОСТ 12.1.005).
У разі загорання мазуту використовують наступні засоби пожежогасіння: розпилену воду, піну, вогнегасні порошки класів В та ABC (універсальні); при об'ємному гасінні — вуглекислий газ. вогнегасні порошки класів В та ABC та засоби аерозольного гасіння.
Під час роботи з мазутом необхідно використовувати засоби індивідуального захисту, передбачені типовими галузевими нормами, затвердженими за встановленим порядком: костюми згідно з ГОСТ 12.4.112 або 12.4.111, черевики згідно з ДСТУ 3962, рукавиці згідно з ГОСТ 12.4.010, захисні окуляри типу ЗН згідно з ГОСТ 12.4.013, фартухи згідно з ГОСТ 12.4.029.
В місцях, де концентрація парів мазуту перевищує ГДК, застосовують протигази марок А, БКФ, шлангові протигази марки ПШ-1 або аналогічні згідно з ГОСТ 12.4.034.
Для захисту шкіри рук застосовують захисні рукавиці, мазі і пасти згідно з ГОСТ 12.4.068.
Приміщення, де проводять роботи з мазутом, мають бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією згідно з СНиП 2.04.05 [12], ДНАОП 0.00-1.18 [13] та ГОСТ 12.4.021, водопровідною системою та каналізацією згідно з СНиП 2.04.01 [14], штучним освітленням згідно з СНиП 11-4 [15], опаленням згідно з СНиП 2.04.05 [12], забезпечені питною водою згідно з ГОСТ 2874.
Перед входом у приміщення необхідно вивішувати попереджувальні знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026.
В приміщеннях для зберігання мазуту не дозволяється зберігати кислоти, балони з киснем та інші окисники.
Все обладнання і комунікації повинні бути захищені від статичної електрики засобами захисту згідно з ДНАОП 0.00-1.29 [16] і ГОСТ 12.4.124.
8 приміщеннях для зберігання та використання мазуту забороняється працювати з відкритим вогнем; електрообладнання, електричні мережі та арматура штучного освітлення повинні бути у вибухозахисному виконанні.
Під час відкривання тари з мазутом не дозволяється використовувати інструменти, які в разі удару дають іскру.
Щоб запобігти забрудненню повітря виробничих приміщень, необхідно забезпечити герметичність тари, обладнання, комунікацій та засобів відбирання проб відповідно до ДНАОП 0.03-1.07 [17], затверджених за встановленим порядком.
Персоналу, що працює з мазутом, необхідно проходити попередні і періодичні медогляди згідно з «Положенням про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій» [18].
ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
Якщо мазут розлито в приміщенні, його необхідно зібрати в окрему тару, місце розливу протерти насухо ганчіркою, яку прибрати в спеціальний металевий ящик, а потім спалити згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029 [19].
Якщо мазут розлито на відкритому майданчику, місце розливу засипають піском, який надалі вивозять у відвал згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029 [19].
Під час зберігання і використання мазуту слід передбачити заходи, що унеможливлюють потрапляння мазуту в системи побутової та зливової каналізації, а також у відкриті водойми.
ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
Мазут приймають партіями. Партією вважається будь-яка кількість мазуту, який виготовлено протягом безперервного технологічного процесу за затвердженою технологією, з однаковими показниками якості і однорідного за своїм компонентним складом, що супроводжується одним документом про якість.
Об'єм виборки згідно з ГОСТ 2517.
Мазут підлягає приймальним, кваліфікаційним, приймально-здавальним, періодичним, типовим та сертифікаційним випробуванням:
приймальним — за 6.1, 6.3, за показниками 1-13 таблиці 1 цього стандарту;
кваліфікаційним — за програмою, затвердженою за встановленим порядком;
приймально-здавальним — за показниками 1, 2, 5, 7-11, 13 таблиці 1, 5.3 та 5.4 цього стандарту;
періодичним — за показниками 3, 4, 6, 12 таблиці 1 цього стандарту;
типовим — при зміні технології за програмою, затвердженою за встановленим порядком;
сертифікаційним — за показниками 1-13 таблиці 1 цього стандарту.
Показники 3, 4 і 6 таблиці 1 визначають періодично не менше 1 разу на місяць, а показник 12 — не менше 1 разу в квартал.
Для мазутів, які виробляють для Міністерства Оборони України, приймально-здавальні випробування виконують за всіма показниками таблиці 1.
Показники 2, 3, 5, 7, 8, 10 — 13 таблиці 1 можуть визначатися за методами згідно з стандартами ASTM у разі постачання продукції на експорт. У цьому разі арбітражні методи випробувань за цими показниками повинні бути зазначені у договорі на поставку продукції.
У разі одержання незадовільних результатів випробувань хоча б за одним із показників якості, по ньому проводять повторні випробування наново відібраної проби з тієї ж партії.
Реультати повторних випробувань вважають остаточними і поширюють на всю партію.
У разі отримання незадовільних результатів періодичних випробувань, випробування переводять у категорію приймально-здавальних до одержання позитивних результатів, не менше ніж для трьох партій підряд.
Для перевірки відповідності пакування і маркування вимогам 5.4 та 5.5 цього стандарту відбирають 3 % пакувальних одиниць, але не менше трьох. За умови отримання незадовільних результатів проводять перевірку подвоєної вибірки.
Результати повторної перевірки поширюють на всю партію.
Періодичність контролю повітря робочої зони встановлюють згідно з ГОСТ 12.1.005.
Сертифікаційні випробування проводять за порядком, встановленим органом сертифікації, акредитованим у системі УкрСЕПРО.
МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ
Відбирання проб мазуту виконують згідно з ГОСТ 2517. Об’єм об’єднаної проби становить З дм3.
Методи випробування зазначені в таблиці 1 розділу 5 цього стандарту.
Визначення вмісту сірководню
Апаратура і реактиви
Лійка ділильна типу ВД-1-100 ХС згідно з ГОСТ 25336
Пробірка типу П1-16-150 ХС або П1-21-200 ХС згідно з ГОСТ 25336
Натрію гідроксид згідно з ГОСТ 4328, розчин з масовою часткою 2 %
Кислота соляна згідно з ГОСТ 3118
Свинець оцтовокислий згідно з ГОСТ 1027
Папір фільтрувальний лабораторний марки ФБ або ФС згідно з ГОСТ 12026
Термометри згідно з ГОСТ 25336
Секундомір згідно з чинними нормативними документами
Піпетка згідно з ГОСТ 25336
Водяна баня.
Проведення випробування
В ділильну лійку місткістю 100 см3 наливають 10 см3 мазуту та 10 см3 розчину гідроксиду натрію; ретельно збовтують вміст лійки протягом 5—10 хв. Після відстою зливають із лійки через кран 3-5 см3 водного шару в скляну пробірку діаметром 16 мм або 21 мм і доливають в пробірку 0,4-0,6 см3 соляної кислоти.
Пробірку ставлять на водяну баню, яку нагрівають до 25 °С при постійному збовтуванні вмісту пробірки. Одночасно з початком нагрівання у верхню частину пробірки вкладають індикаторний папір, просочений розчином оцтовокислого свинцю, приготовленого згідно з ГОСТ 4517. Індикаторний папір під час випробування підтримують у вологому стані, змочуючи його водою із піпетки.
Зміна кольору індикаторного паперу від світло-коричневого до темно-коричневого говорить про наявність сірководню в мазуті.
Визначення вмісту сірки
Масову частку сірки для мазуту всіх марок визначають згідно з ГОСТ 1437 або ГОСТ 3877, у разі розбіжності в оцінюванні якості мазуту визначення проводять згідно з ГОСТ 3877.
Контроль показників, наведених у 5.4 та 5.5, виконують візуально.
Під час роботи з мазутом проводять контроль повітря робочої зони на наявність парів аліфатичних насичених вуглеводнів С, — С10 згідно з МУ № 2328 [20].
ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
Транспортування та зберігання мазуту виконують згідно з ГОСТ 1510 з дотриманням вимог пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.010, «Правил пожежної безпеки в Україні» [21] та інструкцій пожежної безпеки, що розроблені на кожному підприємстві з урахуванням його специфіки.
ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
Виробник гарантує відповідність якості мазуту вимогам цього стандарту у разі дотримання вимог транспортування та зберігання.
Гарантійний термін зберігання мазутів марок Ф5 і Ф12 — 5 років з дати його виготовлення, паливних 40 і 100 — без обмеження терміну зберігання. Гарантійний термін зберігання повинен бути зазначений у паспорті на продукцію.
Після закінчення гарантійного терміну зберігання мазут може бути використано за призначенням тільки за умови перевірки його перед застосуванням на відповідність вимогам цього стандарту
Виробник мазуту не відповідає за результати його застосування в разі використання мазуту не за прямим призначенням, або за умов, не передбачених цим стандартом, або без дотримання запобіжних заходів.
ДОДАТОК А
(довідковий)
КОДИ ДКПП ТА окп
Таблиця А.1
Марка мазуту |
Код ДКПП |
Код ОКП |
Флотський Ф5 зольний: |
|
|
— малосірчистий |
23 20 17.000 |
02 5213 0100 |
— сірчистий |
23 20.17.000 |
02 5213 0102 |
Флотський Ф12 зольний: |
|
|
— малосірчистий |
23 20.17.000 |
02 5213 0101 |
Паливний 40 малозольний: |
|
|
— низькосірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0105 |
— малосірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0106 |
— сірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0107 |
— високосірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0108 |
Паливний 40 зольний: |
|
|
— низькосірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0101 |
і — малосірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0102 |
— сірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0103 |
— високосірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0104 |
Паливний 100 малозольний: |
|
|
— низькосірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0205 |
— малосірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0206 |
— сірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0207 |
— високосірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0208 |
Паливний 100 зольний. |
|
|
— низькосірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0201 |
— малосірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0202 |
— сірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0203 |
— високосірчистий |
23.20.17.000 |
02 5211 0204 |
ДОДАТОК Б
(довідковий)
БІБЛІОГРАФІЯ
ASTM D 2983-87 Метод визначення динамічної в'язкості рідких автомобільних олив за низьких температур з використанням віскозиметра Брукфільда.
ASTM D 482-91 Метод визначення вмісту золи в нафтопродуктах.
ASTM D 95-83 Визначення води в нафтопродуктах і бітумінозних матеріалах методом дистиляції.
ASTM D 1552-90 Визначення вмісту сірки в нафтопродуктах (високотемпературний метод).
ASTM D 189-88 Метод визначення коксового залишку за Конрадсоном.
ASTM D 93-90 Метод визначення температури спалаху в закритому тиглі за Мартенсом — Ленським.
ASTM D 92-90 Методи визначення температури спалаху і займання нафтопродуктів у відкритому тиглі за Клівлендом.
ASTM D 97-90 Метод визначення температури застигання нафтових олив.
ASTM D 240-92 Метод визначення теплоти згорання в калориметричній бомбі.
ASTM D 2382-83 Метод визначення теплоти згорання вуглеводневих палив у калориметричній бомбі (високоточний метод).
ASTM D 1298-85 Визначення густини (питомої ваги) та ваги за АРІ (Американський інститут нафти), сирової нафти та рідких нафтопродуктів за допомогою гідрометра.
СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха.
ДНАОП 0.00-1.18-98 Правила будови, виготовлення, монтажу, ремонту і безпечної експлуатації вибухозахищених вентиляторів.
СНиП 2.04.01-85 Внутренний водопровод и канализация.
СНиП 11-4-79 Естественное и искусственное освещение.
ДНАОП 0.00-1.29-97 Правила захисту від статичної електрики. — Київ: Основи, 1997.
ДНАОП 0.03-1.07-73 Санитарные правила организации технологических процессов и гигиенические требования к производственному оборудованию № 1042-73.
Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій. Затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 р. № 45.
ДСанПіН 2.2.7.029-99 Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення.
МУ 2328-81 Методические указания на газохроматографическое определение суммарного содержания углеводородов С., — С1о и ароматических углеводородов в воздухе.