Страница 2: ДСТУ 4058-2001. Паливо нафтове. Мазут. Технічні умови (61436)

Вибухонебезпечна концентрація парів мазуту в суміші з повітрям становить: нижня границя — 1,4 %, верхня — 8 %.

на шкіру — необхідно витерти мазут ганчіркою, забруднене місце промити теплою водою з милом,

на слизову оболонку ока — негайно промити великою кількістю води;

у шлунок — викликати блювання, промити шлунок та направити потерпілого до лікарні.

В місцях, де концентрація парів мазуту перевищує ГДК, застосовують протигази марок А, БКФ, шлангові протигази марки ПШ-1 або аналогічні згідно з ГОСТ 12.4.034.

Перед входом у приміщення необхідно вивішувати попереджувальні знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026.

В приміщеннях для зберігання мазуту не дозволяється зберігати кислоти, балони з киснем та інші окисники.

Все обладнання і комунікації повинні бути захищені від статичної електрики засобами захис­ту згідно з ДНАОП 0.00-1.29 [16] і ГОСТ 12.4.124.

5. 10. 8 приміщеннях для зберігання та використання мазуту забороняється працювати з від­критим вогнем; електрообладнання, електричні мережі та арматура штучного освітлення повинні бути у вибухозахисному виконанні.

   11. Під час відкривання тари з мазутом не дозволяється використовувати інструменти, які в разі удару дають іскру.

   12. Щоб запобігти забрудненню повітря виробничих приміщень, необхідно забезпечити герметичність тари, обладнання, комунікацій та засобів відбирання проб відповідно до ДНАОП 0.03-1.07 [17], затверджених за встановленим порядком.

   13. Персоналу, що працює з мазутом, необхідно проходити попередні і періодичні медогля­ди згідно з «Положенням про порядок проведення медичних оглядів працівників певних катего­рій» [18].

6. ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

   1. Якщо мазут розлито в приміщенні, його необхідно зібрати в окрему тару, місце розливу протерти насухо ганчіркою, яку прибрати в спеціальний металевий ящик, а потім спалити згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029 [19].

Якщо мазут розлито на відкритому майданчику, місце розливу засипають піском, який на­далі вивозять у відвал згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029 [19].

5. 2. Під час зберігання і використання мазуту слід передбачити заходи, що унеможливлюють потрапляння мазуту в системи побутової та зливової каналізації, а також у відкриті водойми.

6. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

   1. Мазут приймають партіями. Партією вважається будь-яка кількість мазуту, який виготов­лено протягом безперервного технологічного процесу за затвердженою технологією, з однако­вими показниками якості і однорідного за своїм компонентним складом, що супроводжується одним документом про якість.

   2. Об'єм виборки згідно з ГОСТ 2517.

   3. Мазут підлягає приймальним, кваліфікаційним, приймально-здавальним, періодичним, типовим та сертифікаційним випробуванням:

• приймальним — за 6.1, 6.3, за показниками 1-13 таблиці 1 цього стандарту;

• кваліфікаційним — за програмою, затвердженою за встановленим порядком;

• приймально-здавальним — за показниками 1, 2, 5, 7-11, 13 таблиці 1, 5.3 та 5.4 цього стандарту;

• періодичним — за показниками 3, 4, 6, 12 таблиці 1 цього стандарту;

• типовим — при зміні технології за програмою, затвердженою за встановленим порядком;

• сертифікаційним — за показниками 1-13 таблиці 1 цього стандарту.

Показники 3, 4 і 6 таблиці 1 визначають періодично не менше 1 разу на місяць, а показник 12 — не менше 1 разу в квартал.

Для мазутів, які виробляють для Міністерства Оборони України, приймально-здавальні ви­пробування виконують за всіма показниками таблиці 1.

Реультати повторних випробувань вважають остаточними і поширюють на всю партію.

Результати повторної перевірки поширюють на всю партію.

5. 8. Періодичність контролю повітря робочої зони встановлюють згідно з ГОСТ 12.1.005.

   9. Сертифікаційні випробування проводять за порядком, встановленим органом сертифі­кації, акредитованим у системі УкрСЕПРО.

6. МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ

   1. Відбирання проб мазуту виконують згідно з ГОСТ 2517. Об’єм об’єднаної проби становить З дм³.

   2. Методи випробування зазначені в таблиці 1 розділу 5 цього стандарту.

   3. Визначення вмісту сірководню

      1. Апаратура і реактиви

Лійка ділильна типу ВД-1-100 ХС згідно з ГОСТ 25336

Пробірка типу П1-16-150 ХС або П1-21-200 ХС згідно з ГОСТ 25336

Натрію гідроксид згідно з ГОСТ 4328, розчин з масовою часткою 2 %

Кислота соляна згідно з ГОСТ 3118

Свинець оцтовокислий згідно з ГОСТ 1027

Папір фільтрувальний лабораторний марки ФБ або ФС згідно з ГОСТ 12026

Термометри згідно з ГОСТ 25336

Секундомір згідно з чинними нормативними документами

Піпетка згідно з ГОСТ 25336

Водяна баня.

В ділильну лійку місткістю 100 см³ наливають 10 см³ мазуту та 10 см³ розчину гідроксиду натрію; ретельно збовтують вміст лійки протягом 5—10 хв. Після відстою зливають із лійки через кран 3-5 см³ водного шару в скляну пробірку діаметром 16 мм або 21 мм і доливають в пробірку 0,4-0,6 см³ соляної кислоти.

Пробірку ставлять на водяну баню, яку нагрівають до 25 °С при постійному збовтуванні вмісту пробірки. Одночасно з початком нагрівання у верхню частину пробірки вкладають індика­торний папір, просочений розчином оцтовокислого свинцю, приготовленого згідно з ГОСТ 4517. Індикаторний папір під час випробування підтримують у вологому стані, змочуючи його водою із піпетки.

Зміна кольору індикаторного паперу від світло-коричневого до темно-коричневого говорить про наявність сірководню в мазуті.

5. 4. Визначення вмісту сірки

      1. Масову частку сірки для мазуту всіх марок визначають згідно з ГОСТ 1437 або ГОСТ 3877, у разі розбіжності в оцінюванні якості мазуту визначення проводять згідно з ГОСТ 3877.

   5. Контроль показників, наведених у 5.4 та 5.5, виконують візуально.

   6. Під час роботи з мазутом проводять контроль повітря робочої зони на наявність парів аліфатичних насичених вуглеводнів С, — С₁₀ згідно з МУ № 2328 [20].

6. ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

   1. Транспортування та зберігання мазуту виконують згідно з ГОСТ 1510 з дотриманням ви­мог пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.010, «Правил пожежної безпеки в Украї­ні» [21] та інструкцій пожежної безпеки, що розроблені на кожному підприємстві з урахуванням його специфіки.

7. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

   1. Виробник гарантує відповідність якості мазуту вимогам цього стандарту у разі дотри­мання вимог транспортування та зберігання.

   2. Гарантійний термін зберігання мазутів марок Ф5 і Ф12 — 5 років з дати його виготов­лення, паливних 40 і 100 — без обмеження терміну зберігання. Гарантійний термін зберігання повинен бути зазначений у паспорті на продукцію.

   3. Після закінчення гарантійного терміну зберігання мазут може бути використано за при­значенням тільки за умови перевірки його перед застосуванням на відповідність вимогам цього стандарту

   4. Виробник мазуту не відповідає за результати його застосування в разі використання мазуту не за прямим призначенням, або за умов, не передбачених цим стандартом, або без дотримання запобіжних заходів.

ДОДАТОК А
(довідковий)

КОДИ ДКПП ТА окп

Таблиця А.1

ДОДАТОК Б
(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

1. ASTM D 2983-87 Метод визначення динамічної в'язкості рідких автомобільних олив за низьких температур з використанням віскозиметра Брукфільда.

2. ASTM D 482-91 Метод визначення вмісту золи в нафтопродуктах.

3. ASTM D 95-83 Визначення води в нафтопродуктах і бітумінозних матеріалах методом дистиляції.

4. ASTM D 1552-90 Визначення вмісту сірки в нафтопродуктах (високотемпературний ме­тод).

5. ASTM D 189-88 Метод визначення коксового залишку за Конрадсоном.

6. ASTM D 93-90 Метод визначення температури спалаху в закритому тиглі за Мартенсом — Ленським.

7. ASTM D 92-90 Методи визначення температури спалаху і займання нафтопродуктів у відкритому тиглі за Клівлендом.

8. ASTM D 97-90 Метод визначення температури застигання нафтових олив.

9. ASTM D 240-92 Метод визначення теплоти згорання в калориметричній бомбі.

10. ASTM D 2382-83 Метод визначення теплоти згорання вуглеводневих палив у калоримет­ричній бомбі (високоточний метод).

11. ASTM D 1298-85 Визначення густини (питомої ваги) та ваги за АРІ (Американський інсти­тут нафти), сирової нафти та рідких нафтопродуктів за допомогою гідрометра.

12. СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха.

13. ДНАОП 0.00-1.18-98 Правила будови, виготовлення, монтажу, ремонту і безпечної експ­луатації вибухозахищених вентиляторів.

14. СНиП 2.04.01-85 Внутренний водопровод и канализация.

15. СНиП 11-4-79 Естественное и искусственное освещение.

16. ДНАОП 0.00-1.29-97 Правила захисту від статичної електрики. — Київ: Основи, 1997.

17. ДНАОП 0.03-1.07-73 Санитарные правила организации технологических процессов и гигиенические требования к производственному оборудованию № 1042-73.

18. Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій. Затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 р. № 45.

19. ДСанПіН 2.2.7.029-99 Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення.

20. МУ 2328-81 Методические указания на газохроматографическое определение суммар­ного содержания углеводородов С., — С_1о и ароматических углеводородов в воздухе.