У разі виконання теплопостачальною організацією умов угоди щодо теплопостачання для опа­лення будівель та споруд між витратами на опалення та значенням градусо-дніе (Degree-Days) існує практично лінійна залежність. Разом із тим зв'язок між витратами електроенергії та градусо-днями (Degree-Days) найчастіше досить незначний. Вплив температурних умов на витрати електроенергії може мати місце тільки в електротермічних та інших електротехнологічних установках або для тех­нологій, де, наприклад, опір матеріалів переробленню (обробленню) залежить від температури. Іншою причиною наявності суттєвого зв’язку між витратами електроенергії та температурою навко­лишнього середовища є використання електричних обігрівачів (зокрема — несанкціоноване, що найчастіше спричиняє значні перевитрати на обігрівання приміщень порівняно з економічнішими для більшості випадків обігрівачами інших типів).

В основному тексті розділу доцільно наводити тільки незначні за обсягом результати обчис- леня та висновки, що здійснено на їх підставі, а самі розрахунки (якщо вони мають значний об­сяг) можна навести в додатках до звіту.

  1. Розроблення енергозбережних заходів

    1. Обгрунтування та розроблення проектів ЕЗЗ виконують енергоаудитори. Якщо енерго- аудитори використовують матеріали, підготовлені іншими особами (організаціями), вони цілком відповідають за достовірність наведених розрахунків. Єдиний виняток із цього правила — коли первинну інформацію для розроблення ЕЗЗ надає Замовник ЕА чи за його дорученням — інші юридичні та фізичні особи (цей факт обов'язково слід зазначити у звіті про ЄА).

    2. Під час складання звіту про ЕА доцільно дотримуватись такого плану оформлення ЕЗЗ (приклади обчислення основних характеристик ЕЗЗ наведено у додатку Е):

  1. детальний опис поточної ситуації (результати вимірювання, недоліки, об’єктивні та суб'єктивні чинники і т.ін.);

  2. опис пропонованих змін із наданням основних характеристик обладнання (детальнішу інформацію треба сконцентрувати у додатках);

  3. обчислення економії (усі таблиці, номограми, формули, літературні посилання і т.ін.);

  4. розрахунок вартості реалізації на підставі посилання на прайс-листи, тендерні пропозиції або на експертні оцінки (детальнішу інформацію треба сконцентрувати у додатках);

  5. розрахунок простого (недисконтованого) періоду окупності, та (або) техніко-економічне по­рівняння можливих варіантів ЕЗЗ методом чистої поточної вартості;

  6. висновки щодо доціпьності/недоцільності реалізації енергозбережних заходів.

  1. Детальний опис поточної ситуації

Необхідно навести детальну інформацію щодо фактичного становища обладнання (техноло­гічного процесу):

  • назву, тил, а подекуди й паспортні параметри встановленого обладнання;

  • термін експлуатації та експертну оцінку стану обладнання або рівня його амортизації;

  • питомі енерговитрати (якщо це можливо);

  • короткий опис експлуатаційних режимів (коефіцієнти завантаження та тривалість викори­стання протягом зміни, доби (у робочі, вихідні та святкові дні), тижня, місяця, року, а також у хо­лодну і теплу пору року), їх зіставлення з необхідними (проектними) або оптимальними для та­кого типу обладнання (технологічного устатковання);

  • відомості про системи автоматичного керування та контролю (якщо ЇХ використовують):

  • інформацію щодо наявних методів оцінювання ефективності роботи обладнання, а за їх відсутності — констатувати цей факт, як негативний момент;

  • оцінку роботи менеджменту та експлуатаційного персоналу.

  1. Олис пропонованих змін

Опис пропонованих змін здійснюють за схемою, аналогічною опису поточної ситуації (наяв­ного становища). Сліддвернути увагу на перелік можливих змін: заміна обладнання: модерніза­ція обладнання, систем керування чи теплової ізоляції; покращення технічного обслуговування; удосконалення методів управління: модернізація (удосконалення) будівель та споруд і т.ін. Не­обхідно також зазначити, як саме пропоновані зміни допоможуть заощадити енергоресурси та (або) гроші: за рахунок скорочення втрат; підвищення ефективності використання ПЕР; викорис­тання дешевших енергоресурсів (правильний вибір типу енергоресурсів): усунення зайвих опе­рацій (удосконалення технологічного процесу): урахування супутніх змін, що можуть сприяти підвищенню чи зниженню витрат.

  1. Оцінювання економії та інших супутніх покращень (погіршень)

За наявності необхідних вимірювальних пристроїв для оцінювання заощаджень можна вико­ристовувати відповідним чином виконані вимірювання. Для випадків, коли обчислення заощаджень виконують на підставі оцінювання чи використання інформації про загальне енергоспоживання обладнання за обмежений період часу, можна використати таке відношення:

» ’ Чека ~ ■

де Риом — номінальна потужність обладнання;

— середньоквадратичие значення коефіцієнта завантаження протягом роботи впродовж звітного періоду;

tp — тривалість використання обладнання протягом звітного періоду;

т}^ — середньоквадратичие значення ККД механізму протягом роботи впродовж звітного пе­ріоду;

Wt — споживання енергоресурсів протягом роботи впродовж звітного періоду.

Вимірювати фактичну потужність обладнання слід, користуючись таким співвідношенням:

Рлt= W..

Ф Р ГВитрати на транспортування зазвичай не перевищують від 5 % до 10 % від вартості облад­нання навіть у разі його постачання з-за кордону. .

Митні ТЗ інші збори, а також рівень оподаткування визначає чинне законодавство. Для всіх випадків за інших рівних умов краще використовувати обладнання вітчизняних виробників.

  1. Розрахунок простого (недисконтованого) періоду окупності (Simple Payback Period)

Під час аналізу проектів слід використовувати метод чистої теперішньої (поточної) вартості (ЧТВ (NPV — Net Present Value)), а не внутрішньої норми рентабельності (ВНР (IRR — Internal Rate of Return)). Слід пам’ятати, що деякі іноземні енергоаудитори внаслідок історичних традицій (наприклад, у США) використовують метод внутрішньої норми рентабельності ВНР. Це може бути зручним для оцінювання перспективності ЕЗЗ порівняно з можливою вартістю кредитних ресурсів. У цьому випадку бажано, щоб різниця між вартістю кредитних ресурсів (іь) та ВНР була якомога більшою на користь останньої. Проте для Замовника найчастіше зрозумілішою є така категорія, як період окупності Т. тобто той час, упродовж якого вкладені гроші буде відшкодовано:

_ Save

Cost

де Save економія енергоресурсів та інші доходи, які очікують отримати внаслідок запровадження ЕЗЗ за розрахунковий період, (гри. (USD, EUR, г,)]/(рік, квартал, місяць);

Cost вартість реалізації ЄЗЗ, грн. (USD, EUR,...).

  1. Висновки щодо доцільності / недоцільності запровадження ЄЗЗ

Висновки щодо доцільності / недоцільності запровадження ЕЗЗ роблять на підставі аналізу техніко-економічних його показників, а також на етапі селекції найперспективніших (найдоцільні­ших) серед усіх розроблених можливостей енергозбереження.

ЕЗЗ слід поділяти на:

  • організаційні (безвитратні чи маловитратні з періодом окупності до декількох тижнів);

  • швидкоокупні (з періодом окупності до 0,5...1 року);

  • 3 середнім періодом окупності (з періодом окупності від 1 до 2 років).

ЄЗЗ з періодом окупності, що перевищує 2 роки, доцільно реалізовувати, якщо підприємство має можливість отримати кредитні ресурси дешевше, ніж під 15 %—25 % на рік.

Аналізуючи перспективність ЄЗЗ, треба брати до уваги не тільки економічні, але й інші чин­ники. Наприклад, рішення щодо необхідності заміни повністю амортизованого чи морально зас­тарілого обладнання слід приймати, враховуючи плани розвитку підприємства, зокрема беручи до уваги необхідність виробництва нових типів продукції. Рішення щодо таких проектів ухвалюють на підставі маркетингових досліджень.

  1. Розширений висновок

Розширений висновок — найважливіший після анотації розділ, який читають керівники підприємства: заступники генерального директора, а також керівники служб і підрозділів.

У розширеному висновку Наводять прогноз зменшення енергоспоживання та обґрунтування напрямків подальших робіт, а також інформацію щодо об'єкта дослідження та джерел отриман­ня необхідної інформації. У цьому розділі наводять, крім того, усі можливі ЕЗЗ, що їх аналізува­ли під час ведения ЄА (краще — у вигляді таблиці).

Доцільно поділяти ЕЗЗ за періодом окупності згідно з рекомендаціями 8,8.2 на організаційні (безвитратні чи маловитратні з періодом окупності до декількох тижнів); швидкоокупні (з періодом окупності до 0,5—1 року); а середнім періодом окупності (від 1 до 2 років). ЕЗЗ з періодом окуп­ності, що перевищує 2 роки можна впроваджувати, якщо підприємство має можливість отримати кредитні ресурси дешевше, ніж під 15 %—25 % річних.

У деяких випадках може бути доцільним ранжирувати ЕЗЗ, що потребують витрат грошей (швидкоокупні та із середнім періодом окупності) за вартістю реалізації. Це дасть змогу менедже­рам та енергоаудиторам спростити процедуру ухвалення рішень за пріоритетністю впроваджен­ня ЄЗЗ із урахуванням власних фінансових можливостей підприємства та можливих обсягів зовнішніх запозичень (кредитів, позик і т.ін.)

  1. .Додатки

  • додатках до звіту доцільно вмістити всю інформацію та матеріали, які були використані під час проведення енергетичного аудиту та які не увійшли до основного тексту звіту:

  • Заповнені форми бухгалтерської звітності (звіт про фінансовий аудит).

  • Рахунки про плату за енергоресурси (довідку з бухгалтерії, відділу постачання, відділу го­ловного енергетика, інших підрозділів).

  • Тендерні пропозиції фірм-виробників енергозберігаючого обладнання.

  • Детальні розрахунки щодо конкретних енергозбережних заходів (якщо в основному тексті звіту їх немає), тощо.

Якщо це передбачено договором на проведення ЕА, в додатках до звіту слід навести висно­вок екерграудитора за результатами ЕО (ЕА). Рекомендовану форму висновку енертоаудитора за результатами ЕО (ЕА) наведено в додатку Ж.

  • разі відсутності на підприємстві Служб енергоменеджменту в додатках до звіту доцільно на­вести рекомендації щодо її створення, а якщо вона існує — рекомендації щодо удосконалення її роботи.

  1. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ З ЕНЕРГЕТИЧНОГО АУДИТУ

(ЕНЕРГЕТИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ) ПІДПРИЄМСТВ

  1. Наведений у 5.1 алгоритм ЕА (7 кроків ЕА) визначає порядок його проведення на вели­ких та середніх за рівнем споживання енергоресурсів підприємствах. Типові помилки енергоа'у- диторів під час енергетичного аудиту наведено у додатку К.

  2. Тривалість роботи енергоаудиторів безпосередньо на середніх за рівнем енергоспо­живання підприємствах (вартість споживаних ними енергоресурсів становить від 250—500 тис. до 2—3 млн доларів США на рік) зазвичай не перевищує одного тижня (5 робочих днів).

  3. Тривалість роботи енергоаудиторів безпосередньо на великих за рівнем споживання підприємствах (вартість споживаних ними енергоресурсів перевищує 2—3 млн доларів США на рік) може перевищувати декілька тижнів. У цьому випадку енергоаудитори згідно з наведеним вище алгоритмом (7 кроків ЕА) послідовно виконують ЕА основних підрозділів підприємства, су­марне споживання якими ПЕР становить понад 80 % від загального їх споживання підприємством у цілому. ЕА окремих підрозділів (філій, технологій) можуть здійснювати різні фахівці, проте ба­жаною є участь одного з енергоаудиторів (керівника робіт) на всіх стадіях робіт, щоб розробити обґрунтованіші висновки за результатами робіт для всього підприємства в цілому. Остаточні вис­новки за результатами ЕА для великих за рівнем енергоспоживання підприємств роблять на підставі рекомендацій, запропонованих для окремих підрозділів (філій, технологій) з урахуванням техніко-економічних показників розроблених заходів та їх актуальності для підприємства.

  4. Відмінність ведення ЕА (ЕО) малих за рівнем споживання підприємств (вартість спо­живаних ними енергоресурсів становить від 50—109 до 250—500 тис. доларів США на рік) від ве­ликих та середніх полягав в тому, що в цьому випадку енергоаудитори можуть провадити свої роботи без попереднього відвідування підприємства для визначення характеру та обсягів робіт, а також для розроблення запитів щодо необхідної інформації. За такої ситуації енергоаудитори повинні приїздити на підприємство з усім набором необхідної для ведення робіт вимірювальної та контрольної апаратури, а необхідні запити слід розробити та передати для заповнення підроз­ділами й службами підприємства відразу ж після ознайомлення з підприємством. Тривалість робіт енергоаудиторів на малих за рівнем споживання ПЕР підприємствах зазвичай не перевищує 2— З днів. Для таких підприємств можна не провадити навчання (консультування) персоналу, якщо інше не передбачено договором на виконання робіт.

9.5 Найчастіше ЕА провадять 2 фахівці, відповідно в галузі тепло- і електротехніки. Залежно від структури споживання енергоресурсів можуть бути інші вимоги щодо складу енергоаудиторської групи. Наприклад. ЕО компресорної чи насосної станцій повинні виконувати фахівці відповідного профілю. Допустимою є робота одного енертоаудитора, якщо його кваліфікація є достатньою для ведення робіт. •————,——, —■—і

  1. Працювати на одному об'єкті більше, ніж тиждень (5 робочих днів) не завжди доцільно, оскільки енергоаудитори просто не встигатимуть оформляти результати роботи. Тому для вели­ких підприємств доцільним є проведення ЕА за певним планом по окремих підрозділах (техно­логіях). Після оформлення заіту за результатами ЕА одного з цих підрозділів (технологій) можна відповідно до плану починати роботи на наступному і т.ін. Для ведення ЕА на великих підприє­мствах необхідною є участь енергоаудитора, що здійснює загальне керівництво на всіх стадіях ро­боти, зокрема — під час ведення робіт на окремих підрозділах (технологіях).