---

Примітка. Якщо необхідно збільшити кількість позицій мікрофона, краще використати мікрофон, що рухається по траєкторії.

Рівні звукового тиску вимірюють у всіх частотних смугах для всіх точок розміщення мікро­фона або для траєкторії рухомого мікрофона відповідно до 8.1.3. Для кожного положення дже­рела шуму середні значення рівнів звукового тиску у кожній частотній смузі визначають усеред­ненням значень для всіх точок розміщення або для траєкторії руху мікрофона з подальшим ко­ригуванням результатів за допомогою коефіцієнта К- (див. 8.1.4) за формулою (9):

(

де

(9)

, ДБ-Кф

(Е_р) =10lgD-

^{J /V}M /=1

^р)-— рівень звукового тиску у певній частотній смузі за /-того положення джерела шуму, усереднений для всіх точок розміщення мікрофона або для траєкторії його переміщення, дБ;

L_pi — усереднений за часом рівень звукового тиску у певній частотній смузі, виміряний у /- тій точці розміщення мікрофона за /-того положення джерела шуму, дБ, або усеред­нений за часом рівень звукового тиску у певній частотній смузі, виміряний на /-тій траєкторії переміщення мікрофона за /-того положення джерела шуму, дБ;

/Сі — поправка, що враховує вплив фонового шуму у певній частотній смузі, дБ;

N_M — кількість фіксованих точок розміщення мікрофона або окремих траєкторій його руху

для кожного положення джерела шуму.

Після цього одержані результати повинні бути усереднені з урахуванням кількості положень джерела шуму за формулою (10):

Ц=10Ід

1 ^Ns

— УЮ

[^Nsm

ДБ,

(10)

де L_p— середній для всіх положень джерела шуму і траєкторій руху мікрофона рівень звуко­вого тиску в певній частотній смузі, дБ;

N_s— кількість положень джерела шуму.

Рівень звукової потужності джерела шуму у відповідній частотній смузі визначають за од­нією з методик, наведених у 8.4.1 і 8.4.2.

Рівень звукової потужності випробного джерела шуму визначають за формулою (11), вихо­дячи з усередненого значення рівня звукового тиску в камері, виміряного відповідно до 8.3, та площі звукопоглинання у ревербераційній камері, визначеної під час монтування в ній джерела шуму.

д

А А (

L_w= Lp + -10 lg и 4,34—i-10lg 1 +

Д_о 5 I

S-c
84/7

, 427

-25lg 777

273 P .. ^_$r> дБ,

4OOV273 + 0 P_o

(11)

е L_w— рівень звукової потужності випробного джерела шуму, дБ;

L_p— середній рівень звукового тиску в камері, дБ;

А — еквівалентна площа звукопоглинання камери, м²;

До = 1 м²;

S — сумарна площа поверхні ревербераційної камери, м²;

V — об’єм камери, м³;

f — середня частота смуги, у якій проводять вимірювання, Гц;

с — швидкість звуку за температури 0:

0 = 20,05^273 + 0, м/с;

0 — температура, °С;

Р — атмосферний тиск, Па;

Р_о= 1.013-10⁵, Па (нормальний атмосферний тиск).

Примітка 1. У формулі (11) введено додатковий член 4,34 А/S, дБ, який враховує звукопоглинання у повітрі випробо- вувальної камери (див. [16]).

Примітка 2. У формулі (11) член, що враховує температуру 0 і тиск Р, розраховують за фактичними метеорологічними умовами в місці проведення вимірювань. Цей член формули застосовують для приведення виміряних значень рівня звукової потужності до значень, які відповідають метеорологічним умовам, за яких характеристичний (хвильовий) опір складає pv = 400 Н-с/м³.

Еквівалентну площу звукопоглинання камери А розраховують для кожної частотної смуги за формулою Сабіне відповідно до часу реверберації (див. ISO 354): де А — еквівалентна площа звукопоглинання камери, м²;

55,26

/Л —

с

V
"^рев

(12)

Тр_ЄВ— час реверберації для певної частотної смуги, с;

V — об’єм ревербераційної камери, м³.

Час реверберації Г_рев вимірюють згідно з ISO 354, але користуватися треба лише часом зга­сання рівня відбитого сигналу на перші 10 дБ або 15 дБ, позначеним відповідно як Т₁₀і Г₁₅. Для вимірювань у третинооктавних смугах від 6300 Гц до 10 кГц треба проводити таку саму кількість вимірювань, як і для третинооктавної смуги з центральною частотою 5000 Гц.

8.4.2 Метод визначання рівня звукової потужності з використовуванням еталон­ного джерела звуку з відомим рівнем звукової потужності (порівняльний метод)

Еталонне джерело звуку розміщують на підлозі на відстані не менше ніж 1,5 м від стінок ревербераційної камери і випробного джерела шуму. Якщо вимірювання проводять для кількох положень джерела шуму, переносити еталонне джерело звуку у різні місця нема потреби.

Середній рівень звукового тиску, що створюється в камері еталонним джерелом звуку, ви­значають відповідно до 8.3. Оскільки рівень звукового тиску, створюваного еталонним джере­лом звуку, має бути щонайменше на 15 дБ вище рівня фонового шуму у всіх частотних смугах розглядуваного діапазону частот, поправок на фоновий шум вносити не треба.

Рівень звукової потужності випробного джерела визначають за наведеною нижче формулою з використовуванням рівнів звукового тиску, що створюється в камері еталонним джерелом звуку і випробним джерелом.

Z-w - £-iv_r + (J_p — Lpf), (13)

де L_w— рівень звукової потужності випробного джерела у третинооктавній смузі, дБ;

L_Wr— рівень звукової потужності у третинооктавній смузі еталонного джерела звуку, відкалі- брованого в метеорологічних умовах, що відповідають характеристичному опорові pv = 400 Н-с/м³;

L_p— середній рівень звукового тиску в третинооктавній смузі, створюваний в камері випроб­ним джерелом шуму і визначений відповідно до 8.1, 8.2 і 8.3, дБ;

L_pr— середній рівень звукового тиску в третинооктавній смузі, створюваний в камері еталон­ним джерелом звуку і визначений відповідно до 8.3, дБ.

Примітка. Для визначання нормалізованих значень рівнів звукової потужності порівняльним методом використовують значення, калібровані відповідно до метеорологічних умов, за яких характеристичний опір pv = 400 Н-с/м³. У калібрувальні величини еталонного джерела звуку поправки на фактичні метеорологічні умови в місці проведення випробовування не вносять.

8.5 Визначання A-зваженого рівня звукової потужності джерела шуму

За необхідності визначання A-зваженого рівня звукової потужності джерела звуку треба користуватися методикою, наведеною в додатку F.

9. ІНФОРМАЦІЯ, ЩО МАЄ БУТИ ЗАФІКСОВАНА

Необхідна для проведення вимірювань інформація, про яку йдеться в 9.1 — 9.4, повинна бути зібрана і зафіксована під час будь-яких вимірювань, що їх проводять відповідно до цього стандарту.

Повинна бути записана така інформація:

1. опис випробного джерела (включаючи розміри);

2. режими роботи;

3. умови монтування;

4. розміщення джерела шуму в випробовувальному приміщенні;

5. розміщення еталонного джерела звуку в випробовувальному приміщенні.

Повинна бути записана така інформація:

1. опис випробовувального приміщення, включаючи розміри в метрах, характер поверхні стінок, підлоги і стелі, ескіз розташування у приміщенні джерела звуку та інших предметів;

2. температура повітря в градусах Цельсія, відносна вологість у відсотках, барометричний тиск у паскалях.

Повинна бути записана така інформація:

1. опис вимірювального устатковання, включаючи назву, тип, серійний номер і виробника;

2. дата, місце і спосіб калібрування звукового калібратора і вимірювальної системи відпо­відно до 6.1 і, якщо проводили калібрування еталонного джерела звуку відповідно до 3.9, треба вка­зати на це.

Повинна бути записана така інформація:

1. розташування і орієнтація траєкторії руху мікрофона або кількох мікрофонів (у разі по­треби додають ескіз) і опис переміщення мікрофона вздовж траєкторії;

2. усі поправки на фоновий шум у кожній смузі частот;

3. рівні звукової потужності в децибелах, наведені у вигляді таблиці, з точністю до 0,1 (ба­жано), 0,5 дБ (обов’язково), з доданою, за бажанням, графічною інтерпретацією записів; мають бути зазначені зважування за частотою та ширина частотної смуги;

4. дата і час проведення вимірювань.

Якщо обчислюють A-зважений рівень звукової потужності, треба користуватися методикою розрахунків, наведеною в додатку F.

9. ІНФОРМАЦІЯ, ЩО МАЄ БУТИ НАВЕДЕНА В ЗВІТІ

У звіті треба навести лише ті дані, які мають бути зафіксовані (див. розділ 9) і є необхідними для проведення вимірювань (див. ISO 4871).

У звіті вказують, що наведені в ньому відомості щодо рівня звукової потужності одержані у повній відповідності до цього стандарту.

Значення A-зваженого рівня звукової потужності у звіті наводять із точністю до 0,5 дБ.

Примітка. Згідно з ISO 9296 значення A-зваженого рівня звукової потужності Д^ля комп’ютерів і канцелярського устатковання має бути виражене в белах, до того ж 1 Б = 10 дБ.

ДОДАТОК А
(обов’язковий)

МЕТОДИКА ПЕРЕВІРЯННЯ ЗВУКОВОГО ПОЛЯ КАМЕРИ
ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ ДИСКРЕТНО-ЧАСТОТНИХ СКЛАДОВИХ

А.1 Вступ

Якщо звук, випромінюваний випробним устаткованням, містить значну частину дискретно- частотних складових, вимірювання може бути ускладнене через просторову нерівномірність зву­кового поля, яка залежить від відстані від джерела звуку і частотного зв’язку джерела звуку з параметрами ревербераційної камери; цей зв’язок для дискретно-частотних звуків значніший, ніж для широкосмугових.

У 8.1.5 — 8.1.7 цього стандарту викладено способи вирішення зазначених проблем для різних випадків. Альтернативою зазначених способів є оптимізація конструкції камери і перевіряння спо­собів розміщення устатковання з метою проведення вимірювань у всіх частинах спектра з точ­ністю, передбаченою в розділі 4 цього стандарту. Оскільки кількість значень акустичних показ­ників для великої кількості конструкцій важко передбачити заздалегідь, у цьому додатку наво­дять методику експериментального визначання сумарного впливу всіх характеристик випробову- вального устатковання (див. [19—26]).

На низьких частотах основною проблемою є мала кількість видів камер, придатних для ви­мірювань на цих частотах. Цю проблему можна вирішити шляхом збільшення розмірів камери і оптимізації її пропорцій (див. D.3) і введення додаткового звукопоглинання в камері для розши­рення смуги частот, на які вона реагує (ширини смуги, що залежить від конструкції камери) (див. D.4). Відповідності вимогам до звукового поля на низьких частотах (див. таблицю А.1) можна досягнути застосовуванням обертових розсіювачів, типи яких описано в додатку В.

На високих частотах обмежувальним чинником є кількість положень мікрофона, що їх викорис­товують. Якщо є можливість, треба користуватися сіткою точок розміщення мікрофона разом із застосовуванням ефективного обертового розсіювана, проте частіше застосовують рух мікрофона, підвішеного на достатньо довгій траверсі, з наступним просторовим усередненням показників. Рух по круговим траєкторіям забезпечує більший інтервал переміщення мікрофона у просторі, ніж лінійний рух, до того ж легше застосовувати автоматизацію

.Таблиця А.1 — Максимально допустимі значення стандартних відхилів, s_f

А.2 Загальні положення

Викладена в цьому додатку методика дозволяє визначити верхню межу похибки вимірювання на дискретних частотах звуків у конкретній ревербераційній камері з заданим положенням дже­рела звуку, визначеними точками розміщення мікрофона або визначеною траєкторією його пе­реміщення. Якщо одержані значення стандартного відхилу у всіх смугах частот не перевищують значень, наведених у таблиці А.1, випробовувальне устатковання, місце (місця) розміщення джерела шуму, вимірювальні прилади, обертовий розсіювач (якщо його застосовують), точки розміщення або траєкторію руху мікрофона вважають такими, що відповідають вимогам до про­ведення вимірювань шуму, частотний спектр якого містить значну дискретно-частотну складову. У цьому випадку додаткові розрахунки (про які йдеться в 8.1.5) не потрібні незалежно від виду випробного устатковання.