Страница 4: ДСТУ EN 404:2007. Засоби індивідуального захисту органів дихання. Фільтр-саморятівник з мундштуковим пристроєм для захисту від монооксиду вуглецю. Вимоги, випробування, марковання (61342)

Випробовують загалом три фільтрувальні пристрої. Якщо необхідно випробувати фільтрувальний пристрій після випробування грубим поводженням (необов’язкове випробування), додатково випробо­вують два фільтрувальні пристрої.

Випробування проводять відповідно до 7.6.1, але з концентрацією 1,5 % (об'ємна частка) моно­оксиду вуглецю у повітрі випробовувальної атмосфери. Оцінювання будь-якої небезпеки для корис­тувача виконують за досягнення максимальної температури вдихуваного повітря. Цього можна досяг­ти вилученням пристрою з випробовувального устатковання і випробовуванням його на випробовувані Із задовільною зручністю дихання.

Опір диханню вимірюють у відповідному отворі з’єднувача (рисунок 2) за допомогою вимірювача тиску, що швидко реагує.

Результати необхідно коригувати на впливи, створювані конструкцією з’єднувача.

Випробування проводять методом, визначеним виробником.

Випробування характеристик матеріалів проводять під час температурної витримки і визначення механічної міцності, а також протягом носіння і транспортування.

Випробовують два пристрої.

Електричний опір визначають для футляра для носіння, якщо таке визначення дозволяє його розмір, або для випробовуваного зразка у вигляді прямокутної пластини з визначеними на рисунку 8 розмірами, на поверхню якого наносять два паралельні електроди зі струмопровідної фарби з розчин­ником, який не чинить помітного впливу на електричний опір.

Випробовуваний зразок повинен мати непошкоджену поверхню, яку спочатку очищують здисти- льованою водою, потім спиртом (або іншим розчинником, який змішується з водою і не впливає на матеріал зразка) і знову здистильованою водою перед осушуванням. Не торкаючись оголеними ру­ками зразок витримують 24 год за температури (23 ± 2)°С і відносної вологості (50 ± 5) %.

Випробування проводять за таких самих умов навколишнього середовища.

Прикладена протягом 1 хв напруга постійного току між електродами повинна дорівнювати (500 ± 10) В.

Під час випробовування напруга повинна бути досить стабільною, щоб зарядний струм через коливання напруги можна було б зіставити зі струмом, який проходить через випробовуваний зразок. Зазвичай це вимагає використання елемента живлення або акумулятора.

Електричний опір є відношенням прикладеної до електродів напруги постійного струму до загаль­ного струму, який проходить між ними у разі прикладання напруги протягом 1 хв.

Відповідні методи випробувань подані у додатку А.

Випробовують два пристрої.

Фільтрувальний пристрій випробовують, використовуючи дихальну машину відповідно до 7.6.1 з розміщенням фільтрувального пристрою у випробовувальній камері у положенні, які, на думку випро- бовувальної лабораторії, є найбільш критичними, з використанням придатного з’єднувача (за потре­би). Типова конструкція такого з’єднувача показана на рисунку 9.

Випробовують два фільтрувальні пристрої.

Устатковання складається з дихальної машини з соленоїдними клапанами, які контролює маши­на, з’єднувача, витратоміра СО₂ і аналізатора СО₂.

Устатковання забезпечує дихальний цикл через фільтрувальний пристрій за допомогою дихаль­ної машини. Для цього випробування фільтрувальний пристрій приєднують герметично до придатного з’єднувача (рисунки від 11 до 13).

Повітря подається в фільтрувальний пристрій за допомогою дихальної машини, яка забезпечує 20 циклів/хв за витрати 1,75 л/хід. При цьому видихуване повітря має містити об’ємну частку діоксиду вуглецю 4,5 % (об’ємна частка).

Типову будову випробовувального устатковання показано на рисунку 10.

Для запобігання накопиченню діоксиду вуглецю необхідно використовувати поглинач діоксиду вуглецю, який розміщують в дихальній лінії між соленоїдним клапаном та дихальною машиною.

СО₂ надходить в дихальну машину через витратомір, компенсаційний мішок і односторонній клапан.

Безпосередньо після соленоїдного клапана невелика кількість повітря постійно відбирається че­рез лінію відбирання проб і потім надходить до вдихуваного повітря, пройшовши через аналізатор СО₂.

Для вимірювання СО₂ у вдихуваному повітрі, у визначеному місці за допомогою допоміжного легеня відбирають 4,5 % об’єму повітря на фазі вдиху дихальної машини, яке надходить до аналіза­тора СОг.

Загальний об’єм «шкідливого простору» повітряного шляху випробовувального устатковання (за винятком дихальної машини) не повинен перевищувати 2000 мл.

Вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі необхідно постійно вимірювати і реєструвати.

Випробування проводять до встановлення стабільного значення вмісту діоксиду вуглецю у вди­хуваному повітрі.

Випробовують два пристрої відповідно до 7.6.9.2 і 7.6.9.3.

Випробовують чотири пристрої протягом евакуаційного випробовування у лабораторії.

Випробовують чотири пристрої протягом евакуаційного випробовування під землею (необов’яз­кове випробовування).

Для випробовування еластичності гофрований шланг підвішують. Вимірюють його довжину (без з’єднувальних муфт) (довжина а). Після цього протягом 5 хв до шланга прикладають навантаження 10 Н (довжина Ь).

Подовження (Ь—а) розраховують у % .

Для визначення залишкової лінійної деформації до гофрованого шланга безпосередньо після випробування за 7.6.9.1 прикладають навантаження 10 Н протягом 48 год. Після періоду відновлен­ня, тобто через 6 годин, знову вимірюють довжину шланга (довжина с).

Залишкову лінійну деформацію (с-а) розраховують у %.

Випробування повторюють через 7 діб.

7.6.10 Випробовування розтягуванням і визначання розривального зусилля

Випробовують два пристрої.

Випробовування розтягуванням і визначання розривального зусилля проводять з використанням розривальної машини, яка містить вимірювальний пристрій.

Фільтрувальний пристрій або призначені для випробування частини приєднують до розриваль­ної машини за допомогою відповідних утримувачів.

Випробовують найслабкішу частину засобів для носіння (ремінець, заклепки, шви, пряжки тощо) Зусилля збільшують приблизно на 10 Н/с.

8. МАРКУВАННЯ

   1. Загальні положення

      1. Фільтр-саморятівник повинен мати чітке і стійке марковання з такою інформацією:

      2. Назва, торговельний знак або інші засоби ідентифікації виробника або постачальника.

      3. Марковання ідентифікації типу.

      4. Символи відповідно до класу.

Приклади

Марковання фільтра-саморятівника, який задовольняє вимоги щодо мінімального часу захис­ної дії 60 хв в лабораторних умовах за легеневої вентиляції ЗО л/хв і вимоги щодо грубого повод­ження:

FSR1 AR

Марковання фільтра-саморятівника, який задовольняє вимоги щодо мінімального часу захис­ної дії 90 хв в лабораторних умовах за легеневої вентиляції 40 л/хв:

FSR3B

1. Фільтр-саморятівник:

• серійний номер;

• дата виробництва (рік і місяць);

• маса.

2. Фільтрувальний пристрій:

• серійний номер;

• маса.

8. 1. Якщо на технічні характеристики окремих частин може вплинути старіння, потрібно надавати засоби ідентифікації дати виготовлення (як мінімум — рік виготовлення).

   2. Деталі і складові частини, які впливають на безпеку використання, потрібно маркувати для легкого розпізнання.

   3. Для частин, які з відомих причин не можуть бути марковані, відповідну інформацію подають у інструкції щодо експлуатування.

9. ІНСТРУКЦІЇ ЩОДО ЕКСПЛУАТУВАННЯ

   1. Під час постачання кожен пристрій потрібно супроводжувати інструкціями щодо експлуа­тування.

   2. Інструкції щодо експлуатування повинні бути складені державною мовою(ами) країни при­значення.

   3. Інструкції щодо експлуатування повинні містити усю необхідну для навченого і кваліфікова­ного персоналу інформацію щодо:

• використання/обмеження до використання;

• відомості, якщо пристрій одноразового використання;

• літери «R», якщо пристрій відповідає вимогам щодо грубого поводження і яка формує складову частину позначення класу;

• методів контролювання перед використанням;

• способів одягання та припасування;

• правил обслуговування (краще у вигляді окремо надрукованої інструкції);

• інтервалів для перевіряння;

• умов зберігання;

• строку придатності (коли необхідно);

• утилізації.

• тій обставині, що пристрій призначено тільки для використання у разі саморятування;

• тій обставині, що пристрій не забезпечує захист в умовах нестачі кисню;

• тій обставині, що після контактування з відкритим полум'ям пристрій може не забезпечувати захист.

• пристрій не повинен бути пошкодженим у будь-якому випадку;

• процедуру одягання потрібно виконувати відповідно до інструкцій щодо експлуатування;

• розмови у разі його використання недопустимі.

9.8 Наводять назву та адресу виробника або авторизованих представників.

Таблиця 6 — Перелік випробувань

Продовження таблиці 6