Оцінка результатів випробування
Ізолятор вважають таким, що витримав випробування, якщо його pj йнування сталося при силі більше нормованої і не виникло пробою.
Випробування механічною руйнівною силою залишків скляних ізоляторів
Вимоги до засобів випробування та підготовка до випробуваннятемпературу робочого середовища від мінус 60 до плюс 50 °С з витримкою 4 год кожна. Допускається відхилення температури при охолодженні до мінус 55 °С, при нагріванні - до плюс 45 °С;
прикладення до ізолятора нормованої механічної розтягувальної сили в осьовому напрямку;
похибка вимірювання механічної сили - + 3 %;
похибка вимірювання температури - ± 1 °С.
. Проведення випробування
Випробування на термомеханічну міцність здійснюють діянням на ізоляторі', які зібрані в гірлянду, чотирьох 24-годинних циклів охолод- лч?чня та нагрівання від мінус 60 до плюс 50 °С при одночасному прикладенні розтягувальної сили, яка дорівнює 60 % нормованої руйнівної механічної (електромеханічної), яка повинна залишатися постійною протягом кожного циклу випробування.
Силу при розтягуванні прикладають до ізолятора перед початком кожного циклу температурного впливу при температурі навколишнього повітря і повністю знімають в кінці циклу.
Кожний 24-годинний цикл складається із охолодження, нагрівання та подальшого охолодження до температури навколишнього повітря.
Після кожного циклу фарфорові ізолятори перевіряють напругою 50 кЕ змінного струму промислової частоти відповідно до п. 4.7.
Після завершення четвертого циклу кожний ізолятор окремо підлягає випробуванню руйнівною механічною або електромеханічною силою.
. Оцінка результатів випробування
Ізолятор вважають таким, що витримав випробування, якщо за час випробування не виникло пробою і пошкодження його виникло при силі, більше нормованої.
Випробування на термостійкість
Вимоги до засобів випробування
Установка для проведення випробування на термостійкість повинна складатися з ванн із гарячою та холодною водою таких об’ємів, щоб після завантаження ванн ізоляторами температура води в них не змі іювалася більше чим на ± 5 °С.
Похибка вимірювання температури - ± 1 °С.
Пристосування для переміщення ізоляторів із однієї ванни до іншої повинно забезпечувати перенесення їх за період часу не більший 15 с.
Проведення випробування
Ізолятори піддають триразовому циклу нагрівання та охолодження з перепадом температури в 70 °С. Час перебування ізоляторів у ванні з гарячою або холодною водою - 15 хв.
Для визначення наявності пошкодження після закінчення випробування ізолятори з фарфору перевіряють впливом безперервного потоку іскор протягом 1 хв відповідно до п. 4.7.
Оцінка результатів випробування
Ізолятор вважають таким, що витримав випробування, якщо за час випробування не виникло пошкодження або пробою.
Випробування ізоляторів на стійкість до термоудару
Вимоги до засобів випробування
Установка для проведення випробування скляних ізоляторів на термічний удар повинна складатися із ванни з холодною водою та камери нагрівання гарячим повітрям або іншим відповідним способом, що забезпечує нагрівання ізолятора до температури, яка перевищує температуру охолоджуючої води не менш чим на 100 °С. При цьому обладнання камери нагрівання повинно забезпечувати рівномірне підвищення температури до потрібної величини за час не менш 1 год з наступною витримкою протягом 3 год.
Пристосування для переміщення ізоляторів із нагріваючого середовища в охолоджуюче повинно забезпечувати перенесення їх за час не більш 15 с.
Проведення випробування
Ізолятори розміщують в камері нагрівання і при досягненні температури, яка перевищує температуру охолоджуючої води на 100 °С, витримують протягом 3 год.
Потім ізолятори швидко занурюють повністю до ванни з водою, температура якої не перевищує 50 °С, і витримують протягом не менш 2 хз.
Оцінка результатів випробування
Ізолятор вважають таким, що витримав випробування, якщо за час випробування не виникло пошкодження.
Випробування на вологостійкість
Вимоги до засобів випробування
Установка для проведення випробування складається із камери вологості, яка повинна забезпечувати відносну вологість 100 % при температурі 55 °С протягом 9 діб (прискорений режим) і при температурі 40 °С протягом 21 доби (тривалий режим).
Похибка вимірювання заданих режимів випробування не повинна перевищувати: вологості ± 3%, температури ±2 °С.
Проведення випробування
Випробування на вологостійкість здійснюють діянням таких, що безперервно ідуть один за одним 9 (21) циклів тривалістю кожного 24 год.
Цикл складається з двох періодів. В перший період циклу випробування ізолятори підлягають діянню вологості при верхньому значенні випробної температури 55 °С (40 'С) та відносної вологості 95 % протягом 16 год.
У другий період циклу випробування камеру з ізоляторами охолоджують до 50 °С (35 “О і видержують протягом 8 год при відносній вологості 97 %.
Час випробування в перший період циклу відлічують з моменту включення камери з розміщеними в ній ізоляторами.
Зміна параметрів для кожного наступного циклу повинна бути достатньо швидкою, щоб забезпечити конденсацію вологості на ізоляторах.
По закінченні випробування ізолятори виймають із камер витримують добу в нормальних умовах і проводять зовнішній огляд.
Оцінка результатів випробування
Ізолятор вважають таким, що витримав випробування, якщо окисом цинку покрито не більше 50 % поверхні окремо шапки, стержня та замка, якщо товщина цинкового покриття відповідає п. 2.4.4 і при перевірці міцності зчеплення покриття з основним металом не спостерігається здіймання та відшарування покриття.
Випробування'на стійкість до впливу сонячного випромінювання
Вимоги до засобів випробування
Випробування здійснюють в камері сонячного випромінювання з джерелами світла, за спекральним складом близького до сонячного світла, з щільністю теплового потоку випромінювання та потоку ультрафіолетової частини спектра відповідно до ГОСТ 15151.
Похибка вимірювання температури при випробуванні не повинна перевищувати + 2 °С.
Проведення випробування
Ізолятори підлягають п’яти циклам діяння сонячного випромінювання та вологості. Кожний цикл триває три доби. В першій частині циклу ізолятори поміщають в камеру, вмикають джерело ультрафіолетового випромінюваи.ія, після чого температуру повітря в камері (в тіні) установлюють плюс 80 °С. Опромінення проводять 24 години з моменту вмикання джерела опромінення. В другій частині циклу ізолятори переносять в камеру вологості, що відповідає вимогам п. 4.15.1 і витримують їх протягом 48 год при температурі плюс 40 °С і відносній вологості 98 %.
По закінченні п’ятого циклу випробування ізолятори виймають із камери, витримують в умовах навколишнього середовища 12 годин, здійснюють їх зовнішній огляд та порівняння з ізоляторами, які не зазнали випробування.
Оцінка результатів випробування
Ізолятори вважають такими, що витримали випробування, якщо на шапці, стержні та замку не виявлено ніяких видимих змін, товщина цинкового покриття відповідає умовам п. 2.4.4 і при перевірці міцності зчеплення покриття не спостерігається здіймання або відшарування.
Випробування на стійкість до впливу соляного туману
Вимоги до засобів випробування та проведення випробування
Обладнання, методика та режим випробування ізоляторів на стійкість до впливу соляного туману в атмосфері, насиченій водними розчинами солей,- відповідно до ГОСТ 15151. Тривалість випробування -10 діб - відраховують з моменту першого розпилення розчину.
Оцінка результатів випробування
Ізолятори вважають такими, що витримали випробування, якщо товщина цинкового покриття відповідає вимогам п. 2.4.4, при перевірці міцності зчеплення покриття не спостерігається здіймання або відшарування покриття. Допускається покриття окисом цинку 100% поверхні шапки, стержня та замка.
Випробування на теплостійкість
Вимоги до засобів випробування
Випробуванні: на теплостійкість здійснюють в камері тепла, яка оснащена обладнанням, що забезпечує механічну силу на розтяг, і введенням випробної напруги у внутрішню порожнину камери.
Зміна температури не повинна перевищувати + 2 °С.
Проведення випробування
Випробування на теплостійкість здійснюють при одночасному діянні на ізолятори тепла, механічної сили на розтяг та напруги. Ізолятори розміщують в камері тепла і установлюють температуру плюс 55 °С, після чого до ізолятора прикладають механічну силу на розтяг і напругу змінного струму промислової частоти, зазначені в табл. З, і витримують в цих умовах протягом 10 год.
Таблиця З
Клас ізолятора |
Випробна механічна сила на розтяг. кН, не менш |
Випробна напруга, кВ, не менш 1 |
40 |
20 |
20 |
70 |
35 |
20 |
120 |
60 |
25 |
160 |
зо |
25 |
1 210 |
105 |
ЗО І |
Закінчення таблиці З
Клас ізолятора |
Випробна механічна сила на розтає, кН, не менш |
Випробна напруга. кВ, не менш |
300 |
150 |
35 |
400 |
200 |
35 |
530 |
265 |
35 |
Потім температуру в камері підвищують для фарфорових ізоляторів до плюс 85 'С, для скляних - до плюс 70 вС і витримують протягом 6 год.
По закінченні випробування ізолятори витримують в умовах навколишнього середовища протягом 12 год, після чого проводять зовнішній огляд.
Оцінка результатів випробування
Ізолятори вважають такими, що витримали випробування, якщо не виникло перекриття, руйнування або пробою і на поверхні елементів ізолятора не виникло видимих змін.
Перевірка якості поверхні ізоляційних деталей ізолятора
Вимоги до засобів випробування та проведення випробування
Засоби випребува іня і перевірка якості поверхні ізоляційних деталей ізолятора зі скла-відповідно до ГОСТ 18328, із фарфора - відповідно до ГОСТ 13873.
Оцінка результатів випробування
Ізолятор вважають таким, що витримав випробування, якщо якість поверхні деталей відповідає вимогам ГОСТ 18328 або ГОСТ 13873,
Випробування на пористість
Вимоги до засобів випробування, проведення випробування та оцінка результатів випробування фарфора на пористість - відповідно до ГОСТ 24409.
Перевірка товщини та якості зчеплення цинкового покриття
Вимоги до засобів випробування
Для виміру товщини цинкового покриття повинні застосовуватися магнітні, електромагнітні або інші засоби, які забезпечують вимір товщини покриття з похибкою не більш 10 % і збереження ізолятора.
Засоби випробування для визначення міцності зчеплення захисного покриття - відповідно до ГОСТ 9.307.
Проведення випробування
Якість цинкової поверхні визначають зовнішнім оглядом.
Товщину цинкового покриття перевіряють на шапці та стержні ізолятора, які необхідно очистити без здіймання матеріалу покриття від забруднень, жирів, корозії та ін.
За допомогою вимірювального приладу здійснюють обміри (на стержні - 3, на шапці - 10) товщини в різних місцях виробу. Близько до кромки, на кривизні чи усередині кута вимір не здійснюють.
. Міцність зчеплення захисного корозійностійкого покриття з основним металом перевіряють відповідно до ГОСТ 9.307.
Оцінка результатів випробування
Ізолятор вважають таким, що витримав випробування, якщо середньоарифметичне значення товщини цинкового покриття не менш нормованого; для районів з тропічним кліматом повинно бути не менш 100 мкм.
Зовнішній вигляд шапок та міцність зчеплення покриття повинні відповідати Вимогам ТУ 34-27-279, стержнів - ТУ 34-27-265.
Перевірка розмірів та маси ізолятора
Вимоги до засобів випробування та проведення випробування
Вимір геометричних розмірів здійснюють за допомогою будь-якого мірильного інструменту або граничними шаблонами з похибкою вимірювання не більш 20 % допуску на виготовлення ізолятора, що перевіряють.
Довжину шляху витоку виміряють по поверхні ізоляційної деталі ізолятора між частинами, які знаходяться під різними електричними потенціалами, за допомогою клейкої стрічки на тканинній або паперовій основі та мірильного інструменту. Допустима похибка вимірювання - відповідно до п. 22.1. Відстань за поверхнею цементного шва не може бути частиною довжини шляху витоку, якщо він не має покриття із напівпровідної глазурі.
Вузол сферичного шарнірного з’єднання ізоляторів перевіряють спеціальними калібрами відповідно до ГОСТ 27396.
Масу ізолятора перевіряють на вазі будь-якої конструкції з похибкою зважування не більш + 5 % від маси ізолятора.
Перевірка запираючих властивостей замка