---

Метою цих випробовувань є виявляння недоліків устатковання, які не можуть бути визначені будь-якими іншими випробовуваннями згідно з цим стандартом.Там, де експлуатувальні випробовування виявлять недоліки, які відносяться до сприйняття користувача, випробовувальна лабораторія повинна описати ті випробовування, які виявили ці недоліки. Це дасть змогу іншим випробовувальним лабораторіям продублювати випробовування і оцінити отримані результати.

Складові частини апарата повинні бути легко роз'єднувані для проведення чищення, перевіряння і випробовувань.

Всі знімні частини повинні легко приєднуватися та закріплюватися за можливості без допомоги інструментів.

Під час звичайного технічного обслуговування будь-які засоби ущільнювання повинні залишатися на призначеному для них місці під час роз’єднування з’єднувальних вузлів або муфт.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.6.

Конструкція апарата повинна бути така, щоб будь-які скручування дихального або повітро- подавального шланга не впливали на посадку чи експлуатувальні властивості апарата або спричиню­вали їх роз’єднання. Конструкція з’єднувальних муфт повинна запобігати ненавмисному перекриванню подавання повітря.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.6.

Під час випробовування, відповідно до 7.7, з’єднання дихального шланга між поясом і капю­шоном повинні витримувати протягом 10 с прикладену вздовж осі навантагу 250 Н для апаратів 2-го класу і 50 Н для апаратів 1-го класу.

З’єднання між капюшоном і залишком апарата досягають нерознімним з’єднанням, з'єднанням спеціального типу або нарізевим з’єднанням.

Визначені у EN 148-1, EN 148-2 і EN 148-3 типи нарізі не використовують у з’єднувальному вузлі капюшона.

У випадку використовування іншого типу нарізі недопустиме її приєднання до нарізей відповідно до EN 148-1, EN 148-2 і EN 148-3.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.6.

Випробовування проводять відповідно до 7.6.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.6.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.6.

Повітродувки турбінного типу повинні бути здатні підтримувати позитивний тиск повітря в будь- якому напрямку обертання або призначені для роботи тільки в одному напрямку. Якщо повітродувка може працювати в обох напрямках, у випробовуваннях використовують напрямок обертання, який забезпечує менший об’єм повітря.

Під час випробовування, відповідно до 7.9, з навантагою 250 Н для апаратів 1-го класу і 1000 Н — для апаратів 2-го класу зниження повітряного потоку не повинно перевищувати 10 %.

Під час випробовування, відповідно до 7.10, з навантагою 125 Н для апаратів 1-го класу і 250 Н — для апаратів 2-го класу зниження повітряного потоку не повинно перевищувати 10 %.

Під час випробовування, відповідно до 7.11, повітроподавальний шланг, муфти і регулювальний вентиль (за наявності) не повинні роз’єднуватись.

Повітроподавальний шланг повинен бути здатний накручуватися на бухту діаметром 500 мм.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Повітроподавальний шланг, який вважається стійким до пошкоджень під час контакту з нагрітими поверхнями і киплячою водою, випробовують відповідно до 7.12. Шланг не повинен мати ознак пошкодження або несправності і не здійснювати помітний вплив на якість повітря.

Приєднані до муфт ловітроподавальні шланги, які вважаються антистатичними, під час випробовування, відповідно до EN 28031, повинні мати електричний опір, виміряний між муфтами, від Ю³0м до Ю⁸0м.

Дихальні шланги повинні бути гнучкі і стійкі до перегинання. Дихальні шланги повинні давати змогу вільно рухати головою і не обмежувати або не перекривати подавання повітря за рахунок тиску передпліччя чи підборіддя, що визначають під час проведення експлуатувальних випробовувань.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 І 7.6.

Регулювальний вентиль (за наявності) повинен легко регулюватися користувачем так, щоб забезпечити подавання необхідної кількості повітря. Вентиль в положенні «мінімальний потік» повинен пропускати визначений виробником конструктивний мінімальний потік, який вимірюють у з’єднувальному вузлі капюшона з максимальною визначеною довжиною повітроподавального шланга І фільтром (за наявності). Якщо конструкція вентиля дає змогу повністю перекривати потік, недопустиме ненавмисне зниження потоку нижче визначеного виробником конструктивного мінімального потоку.

Апарат повинен бути забезпечений індикатором для перевіряння користувачем досягнення або перевищування визначеного виробником конструктивного мінімального потоку в процесі експлуатування.

Якщо апарат містить звуковий попереджувальний пристрій, рівень звукового тиску, виміряний в найближчому до пристрою вусі, повинен становити не менше 90 дБ (А).

Частота сигналу попереджувального пристрою повинна бути в діапазоні від 2000 Гц до 4000 Гц.

Випробовування проводять відповідно до 7.2, 7.6 і 7.8.

Такі вимоги поширюються на кожен під’єднаний до ловітроподавальної системи апарат.

Випробовування проводять відповідно до 7.2, 7.6 і 7.8.

Усі вузли, які потребують регулювання користувачем, повинні бути легкодосяжні і відрізнятися один від одного на дотик. Конструкція усіх регулювальних вузлів І контрольних засобів повинна забезпечувати відсутність можливості ненавмисного змінювання регулювання під час використовування. Для вузлів, які не призначені для регулювання користувачем, потрібно вимагати застосування спеціаль­них інструментів.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 І 7.6.

Примітка. Пропонується долучити вимоги щодо міцності матеріалів капюшона у разі отримання методів випробо­вувань і рівнів технічних характеристик від CEN/TC 162.

Лінзи і протитуманні диски, призначені для використовування як лінзи, повинні надійно прикріплю­ватись до капюшона. Лінзи і оглядові стекла не повинні спотворювати бачення, що визначають під час експлуатувальних випробовувань (7.6).

Під час випробовування апарата, відповідно до 7.3.3, 7.4 і 7.6, не повинно мати місце запотівання оглядового скла.

Використовувані протитуманні засоби повинні бути сумісні з матеріалами капюшона і не чинити шкідливий вплив на очі І шкіру в нормальних умовах використання.

Після випробовування, відповідно до 7.13, оглядове скло не повинно мати видимих пошкоджень, які впливають на характеристики повністю укомплектованого апарата, і повинно відповідати вимогам 6.4.

Площу поля зору вважають придатною, якщо це підтверджується експлуатувальними випробо­вуваннями, описаними у 7.6.

У спірних випадках для порівняльних випробовувань застосовують метод з використанням апертометра Столя, описаний у 5.8 EN 136.

Укомплектований апарат може містити один чи більшу кількість видихальних клапанів. Капюшон зі шнурованою шийною зав'язкою повинен містити не менше 1-го видихального клапана.

Конструкції клапанів повинні мати здатність до легкого технічного обслуговування і правильної заміни.

Використовувані видихальні клапани повинні забезпечувати належну працездатність у будь-якій орієнтації, яку оцінюють відповідно до 7.14.

Видихальний клапан(и) повинен бути захищений або стійкий до потрапляння пилу і механічних пошкоджень. Клапан може закриватися кожухом або мати інше пристосування, яке може бути необ­хідне для виконання вимог згідно з 6.4.

Видихальний клапан(и) повинен зберігати нормальну працездатність після проходження через нього протягом (1 ± 0,1) хв безперервного повітряного потоку 160 дм³/хв, доповненого визначеним виробником мінімальним конструктивним потоком.

Корпус видихального клапана повинен бути прикріплений до капюшона так, щоб витримувати прикладену по осі клапана розтягувальну навантагу 50 Н протягом (10 ± 1) с.

Вимоги у 6.16.4.2 і 6.16.4.3 потрібно застосовувати послідовно до кожного приєднаного до повітроподавальної системи апарата.

Під час випробовування, відповідно до 7.14, тиск у капюшоні не повинен знижуватися нижче нульової позначки.

Під час випробовування, відповідно до 7.14, опір диханню на видиху не повинен перевищувати 5 мбар.

Капюшон повинен легко зніматися, що оцінюється відповідно до 7.6.

Під час випробовування, відповідно до 7.15, середній вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі не повинен перевищувати в середньому 1,0 % (об’ємна частка).

Рівень шуму, спричиненого подаванням повітря в капюшон, вимірюють в капюшоні у вухах користувача відповідно до 7.16. Шум не повинен перевищувати 80 дБ (А).

Під час випробовування, відповідно до 7.17.1, зміна тиску не повинна перевищувати 1 мбар. В іншому випадку — під час випробовування, відповідно до 7.17.2, не повинно бути помічено буль­башок, що виходять з апарата.

Якщо не визначено спеціальних засобів вимірювань і методів вимірювань, застосовують загальновживані методи і засоби.

Випробовування стійкості до займання, відповідно до 7.5, проводять на двох непідготовлених зразках, які не використовують в подальших випробовуваннях.

Процедури попереднього впливу на зразки, описані в 7.3.1 і 7.3.2, застосовують до двох Інших зразків до проведення залишеної частини випробовувань.

Випробовування герметичності проводять з двома зразками після попереднього впливу і після проведення усіх випробовувань за винятком експлуатувальних. Експлуатувальні випробовування проводять з двома зразками після усіх інших випробовувань (за винятком випробовування згідно з 7.5). У таблиці 2 детально подано номери пунктів випробовувань і вимог.

Візуальне перевіряння проводить випробовувальна лабораторія до лабораторних або експлуату­вальних випробовувань. Перевіряння може вимагати простого розкладання відповідно до інструкцій виробника щодо експлуатування. До перевіряння входить огляд марковання і інструкцій щодо експлуату­вання.