Страница 14: ДСТУ 4466-1:2008. Системи газового пожежогасіння. Проектування, монтаж, випробування, технічне обслуговування та безпека. Частина 1. Загальні вимоги (61194)

1 — полікарбонати! або металеві перегородки, 2 — шлакобетонний блок

Рисунок С.10 — Розташування перегородок навколо горючого полімерного матеріалуцентрація кисню не повинна змінюватися внаслідок виділення продуктів згоряння більше ніж на 1,5 % (об.). Цю зміну потрібно визначати порівнянням даних, одержаних під час проведення холод­них дослідів із подаванням вогнегасної речовини, з даними, одержаними під час вимірювання концен­трації кисню у цьому досліді (середнє значення).

Після завершення подавання з системи газової вогнегасної речовини приміщення повинне лиша­тися закритим протягом 10 хв. Після завершення часу витримування визначають, чи лишилися горючі речовини у кількості, достатній для підтримання горіння, а також ознаки повторного займання.

Фіксують:

1. наявність і розташування палаючого матеріалу;

2. наявність повторного займання;

3. масу горючого матеріалу після завершення випробовувань.

У разі потреби підвищують концентрацію газової вогнегасної речовини і повторюють експеримен­ти до моменту досягнення позитивного результату у трьох дослідах.

С.6.3.3.3 Реєстрування результатів

Після закінчення часу вільного горіння записують такі дані для кожного досліду:

1. ефективну тривалість подавання газової вогнегасної речовини. У разі використовування зріджених газових вогнегасних речовин це проміжок часу, що дорівнює сумі проміжку часу, що пере­дує появі рідини і проміжку часу виходу двофазового потоку. У разі використовування незріджених газових вогнегасних речовин це проміжок часу від моменту відкривання клапану (клапанів) резерву­арів для зберігання газової вогнегасної речовини до примусового припинення її подавання. Тривалість подавання зрідженої газової вогнегасної речовини потрібно визначати за тиском перед насадком, тем­пературою потоку газової вогнегасної речовини на виході з насадка, або за обома цими показниками;

2. проміжок часу, необхідний для досягнення гасіння, с, його визначають спостереженням або іншим прийнятним способом;

3. загальну масу газової вогнегасної речовини, поданої у приміщення для проведення випробо- вувувань;

4. час витримування (проміжок часу від завершення подавання системою газової вогнегасної речовини до відкривання приміщення для проведення випробовувувань);

5. профіль температури у дерев’яному штабелі.

Примітка. Закінчення подавання газової вогнегасної речовини — це момент фактичного припинення її подавання. У разі вико­ристовування зріджених газових вогнегасних речовин, які знаходяться під надлишковим тиском, це момент переходу потоку у пе­реважно газоподібний стан. У разі використовування зріджених газових вогнегасних речовин, які зберігаються без надлишкового тиску, а також незріджених газових вогнегасних речовин, якщо для припинення їх подавання використовують пристрій примусового перекривання, це момент зниження тиску перед насадком до нуля.

С.6.3.4 Визначання нормативної концентрації газової вогнегасноїречовини для пожежогасіння об’ємним способом

За мінімальну вогнегасну концентрацію газової вогнегасної речовини для гасіння кожного горю­чого матеріалу беруть таку її концентрацію, за якої у трьох дослідах досягається успішне гасіння полум’я (через 180 с після припинення подавання газової вогнегасної речовини наявні язики полум’я лише на верхніх частинах 2 пластмасових листів, розташованих усередині, через 60 с після припи­нення її подавання відсутнє горіння, а через 10 хв після припинення її подавання відсутнє повторне займання). Замість цього у різний час можуть бути проведено три досліди з позитивними результа­тами, і використано результати досліду, у якому використано найбільшу масу газової вогнегасної речовини або тривалість її подавання мала найбільше значення).

Мінімальну нормативну концентрацію для пожежогасіння об’ємним способом визначають як най­більше значення мінімальної вогнегасної концентрації, визначене у лабораторних умовах для трьох видів горючих речовин (див. С.6.3.2.2), помножене на певний «коефіцієнт безпеки».

ДОДАТОК D
(обов'язковий)

МЕТОД ВИЗНАЧАННЯ МІНІМАЛЬНОЇ ФЛЕГМАТИЗУВАЛЬНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ
ГАЗОВОЇ ВОГНЕГАСНОЇ РЕЧОВИНИ

D.1 Сфера застосування

У цьому додатку наведено метод визначання мінімальної флегматизувальної або інгібірувальної концентрації газової вогнегасної речовини, базований на аналізуванні діаграм займистості потрійних систем (горюча речовина, газова вогнегасна речовина, повітря).

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

Термін «мінімальна флегматизувальна концентрація» має відповідник англійською мовою:

— «inerting concentration».

D.2 Принцип проведення випробовувань

Суміш горючої речовини, газової вогнегасної речовини та повітря за тиску 1 атм (1 бар або 14,7 фунтів/кв. дюйм) підпалюється за допомогою електричного розряду і вимірюється величина зро­стання тиску.

D.3 Обладнання

D.3.1 Випробовувальна камера сферичної форми місткістю (7,90 ± 0,25) л із отворами для подавання та випускання газів, термопарою і перетворювачем тиску, як показано на рисунку D.1.

D.3.2 Пристрій для підпалювання з номінальним опором 1 Ом, який складається з чотирьох графітових стрижнів (графіт олівцевий марки «Н»), скріплених двома дротяними хомутами з обох кінців, до того ж проміжок між хомутами становить приблизно 3 мм.

D.3.3 Два конденсатори ємністю 525 мкФ кожний, розраховані на напругу 450 В, які включено послідовно з пристроєм для підпалювання.

D.3.4 Внутрішній вентилятор для перемішування газової суміші, здатний витримувати темпе­ратуру та надлишковий тиск вибуху.

D.4 Проведення випробовувань

D.4.1 Випробовувальна камера (D.3.1) і всі компоненти повинні перебувати за номінальної кімнат­ної температури (22 ± 3) °С. Будь-які температурні відхили поза цим діапазоном необхідно фіксувати.

D.4.2 З’єднують перетворювач тиску з відповідним реєструвальним пристроєм, придатним для вимірювання зростання тиску у випробовувальній камері до 70 Па.

D.4.3 Відкачують повітря з випробовувальної камери (D.3.1).

D.4.4 Подають вогнегасну речовину до досягнення концентрації, яку розраховано за методом парціальних тисків; якщо вогнегасна речовина рідка, необхідно дати час для її випаровування.

D.4.5 Подають пару пального і повітря (відносна вологість (50 ± 5) % до досягнення концент­рації, яку розраховано за методом парціальних тисків, доки тиск у камері не досягне 1 атм (1 бар або 14,7 фунтів/кв. дюйм).

D.4.6 Вмикають вентилятор (D.3.4) і протягом 1 хв перемішують газову суміш. Вимикають вен­тилятор і витримують суміш 1 хв, щоб вона досягла стану спокою.

D.4.7 Заряджають конденсатори (D.3.3) до напруги постійного струму від 720 В до 740 В. При цьому енергія заряду становитиме від 68 Дж до 70 Дж.

D.4.8 Замикають вимикач і розряджають конденсатори.

Примітка. Розрядний струм конденсатора спричинює іонізацію на поверхні графітового стрижня, в результаті проскакує ко­ронний розряд уздовж проміжку між струмопідводами

D.4.9 Вимірюють і фіксують величину надлишкового тиску, якщо він є.

D.4.10 Внутрішню поверхню випробовувальної камери очищають за допомогою дистильованої води і тканини, щоб уникнути нашарування продуктів розкладу.

D.4.11 Лишаючи незмінним співвідношення горючої речовини та повітря, повторюють випробо­вування, використовуючи різні кількості вогнегасної речовини, доки не будуть досягнуті умови, коли збільшення тиску буде дорівнювати 0,07 від початкового тиску.

Примітка. Прийнято таке визначення поняття концентраційної межі поширення полум'я це такий склад, за якого відбувається підвищення тиску на 0,07 від значення початкового тиску або 1 фунт/кв дюйм, коли початковий тиск дорівнює 1 атм (1 бар або 14,7 фунт/кв дюйм)

D.4.12 Випробовування повторюють, змінюючи співвідношення горюча речовина/повітря і концен­трацію вогнегасної речовини, щоб визначити максимальну концентрацію вогнегасної речовини, необ­хідну для флегматизування суміші.

D.5 Мінімальна флегматизувальна концентрація

Мінімальна флегматизувальна концентрація — це концентрація, встановлена відповідно до D.4.12.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

Термін «мінімальна флегматизувальна концентрація» має відповідник англійською мовою. — «inerting concentration».

1. — мембрана, 2 — місце введення газу, 3 — випробовувальна камера місткістю 7,9 л, 4 — пристрій для запалювання;

5. — пристрій для видалення газів, 6 — джерело вакууму, 7 — манометр, 8 — термопара, 9 — випробовувальна камера

Рисунок D.1 — Установка для випробовування з визначання мінімальних флегматизувальних концентрацій

ДОДАТОК Е

(обов'язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ З ВИКОРИСТОВУВАННЯМ ДВЕРНОГО ВЕНТИЛЯТОРА
ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МІНІМАЛЬНОЇ ТРИВАЛОСТІ ВИТРИМУВАННЯ

Цей додаток містить інформацію щодо встановлення герметичності приміщень та інших закри­тих просторів із точки зору здатності утримувати концентрації газової вогнегасної речовини протягом необхідного проміжку часу (тривалості витримування). У ньому представлено детальний опис методу випробовувань виходячи з припущення, що вентиляторна установка не буде працювати протягом про­міжку часу витримування.

Цей метод випробовування непридатний для оцінювання концентрації газової вогнегасної речо­вини, яка може бути досягнута у сусідніх приміщеннях.Цей метод придатний у разі виконання таких умов:

1. існує шлях належного рециркулювання повітря (див. Е.2.4.2 і Е.2.7.1.3);

2. вентиляційний агрегат (агрегати) здатний створювати у захищуваному приміщенні надлишко­вий тиск 25 Па (він залежить від розмірів приміщення, його герметичності, а також кількості і продук­тивності вентиляційних агрегатів, див. Е.2.2.1 і Е.2.7.4.3).

Методику розраховування можна застосовувати у разі використовування як газових вогнегасних речовин, густина яких перевищує густину повітря, так і газових вогнегасних речовин, густина яких менше за неї. Методи розраховування, які застосовують у разі відсутності постійного перемішування повітря у приміщенні, передбачають, що захищувані приміщення можуть бути як стандартні, так і не­стандартні. Стандартне захищуване приміщення — це приміщення, яке має постійну площу попереч­ного горизонтального перерізу і обмежено зверху і знизу горизонтальними перегородками. Нестандарт­не захищуване приміщення — це приміщення, яке має змінну по висоті площу поперечного горизонтального перерізу, та (або) обмежене зверху та (або) знизу перегородками, що мають нахил.

Примітка. Методики розрахунку у випадку використовування сумішей газу і повітря, густина яких менша за густину повітря, було перевірено порівнянням результатів випробовувань із використовуванням дверного вентилятора і результатів експериментів із подавання газової вогнегасної речовини в об’єм захищуваного приміщення Порівняння у разі використовування сумішей, густина яких менша за густину повітря, досі не проводили.

Вентилятор тимчасово розташовують у межах отвору вхідних дверей із метою нагнітання повітря і скидання тиску у захищуваному приміщенні. Здійснюють серію вимірювань тиску і потоку повітря, за результатами яких визначають параметри нещільностей.

Передбачувану тривалість витримування визначають, використовуючи параметри нещільностей за таких припущень:

1. виток відбувається за найнесприятливіших умов, тобто коли половина площі нещільностей припадає на максимальну висоту захищуваного приміщення, а інша половина знаходиться у найнижчій його точці;

2. газові потоки у захищуваному приміщенні під час витримування спрямовані донизу у разі ви­користовування газових вогнегасних речовин, густина яких більша за густину повітря, і уверх у разі використовування газових вогнегасних речовин, густина яких менша за густину повітря;

3. усі витоки є одномірними, тобто нехтують функціями потоку;

4. витоки крізь будь-яку нещільність відбувають лише всередину або назовні захищуваного при­міщення і у нескінченно великий простір або з нього;

5. температура у захищуваному приміщенні та приміщеннях, сусідніх із ним, дорівнює 20 °С, атмосферний тиск дорівнює 1,013 бар.

Примітка. Може бути необхідна додаткова апаратура — мірні рулетки, барометри для вимірювання атмосферного тиску, факели, драбини, інструменти для пересування елементів підлоги та стелі, комп’ютер або інший обчислювальний пристрій, видеока­мера (може бути необхідною або такою, що Гі доцільно використовувати).