А.3.2 Системи, які проектують
Власнику спеціально спроектованої системи потрібно надавати проектну документацію щодо конструкції та технічного обслуговування системи, розробленої виробником.
Документація повинна містити:
інформацію про вогнегасну речовину і розрахунок необхідної її кількості;
тиск у резервуарі для зберігання вогнегасної речовини та її кількість;
об’єм резервуара;
розташування, тип і витрату, що забезпечує кожен насадок, а також еквівалентний діаметр його отвору та редукторів тиску (за наявності);
розташування, розміри та еквівалентні довжини або коефіцієнти опору з’єднувальних елементів і рукавів; повинні бути чітко позначені місця зменшення розмірів труби й орієнтація розгалужень;розташування й розміри приміщення для зберігання вогнегасної речовини.
Необхідно надати інформацію щодо розташування й роботи елементів системи виявляння пожежі, пристроїв управління, допоміжного обладнання та електричної схеми (за наявності). Обладнання та пристрої повинні бути марковані. Будь-які особливості необхідно докладно пояснювати. Комп’ютерну версію програми гідравлічного розрахунку системи треба роздрукувати.
ДОДАТОК В
(обов’язковий)
ВИЗНАЧАННЯ МІНІМАЛЬНОЇ ВОГНЕГАСНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ
ГАЗОВИХ ВОГНЕГАСНИК РЕЧОВИН МЕТОДОМ
«ЧАШКОВОГО ПАЛЬНИКА»
Сфера застосування
Цей додаток установлює мінімум вимог до визначання мінімальної вогнегасної концентрації газових вогнегасних речовин у повітрі для займистих рідин і газів із використовуванням установки, оснащеної «чашковим пальником».
Принцип визначання
Дифузійне полум’я горючих речовин, які горять у круглому пальнику (чаші), який поміщено у центрі коаксіального повітряного потоку, гасять додаванням газової вогнегасної речовини до повітря.
Вимоги щодо обладнання
Загальні положення
Конструкція та розміри установки типу «чашкового пальника» повинні відповідати рисунку В.1. Допустимі відхили для всіх розмірів повинні бути у межах ± 5 %, якщо не вказано інше.
«Чашка»
«Чашка» повинна бути кругла і виготовлена зі скла, кварцу або сталі. Її зовнішній діаметр повинен бути у межах від 28 мм до 31 мм, товщина стінки — від 1 мм до 2 мм. На верхній кромці повинна бути фаска під кутом 45°, також передбачений засіб для вимірювання температури горючої речовини всередині «чашки» на відстані від 2 мм до 5 мм нижче її верху. «Чашка» здебільшого подібна за формою до прикладу, наведеного на рисунку В.1. «Чашку», призначену для використовування з газоподібними горючими речовинами, потрібно оснащувати пристроєм для підтримування однорідного газового потоку у верхній її частині (наприклад, ущільнена вогнетривкими матеріалами).
Газохідід
Газохід повинен бути круглої форми і виготовлятися зі скла або кварцу. Його внутрішній діаметр повинен становити (5 ± 2) мм, товщина стінки від 2 мм до 5 мм, висота — (535 ± 5) мм.
Дифузор
Дифузор треба оснащувати пристроєм для кріплення до нижньої частини газоходу та пристроєм введення заздалегідь перемішаного потоку повітря з вогнегасною речовиною і рівномірного розподіляння потоку суміші повітря з вогнегасною речовиною в поперечному перетині газоходу. Температура суміші повітря з вогнегасною речовиною в дифузорі повинна становити (25 ± 10) °С, і її вимірюють повіреним давачем температури.
Розміри у міліметрах
а) вигляд у зібраному стані Ь) деталі «чашки»
— дифузор
Пристрій для подавання повітря та вогнегасної речовини
Пристрій для подавання горючої речовини
Зовнішній діаметр 12 мм, товщина стінки 1 мм,
Шліфована внутрішня поверхня «чашки», скошена під кутом 45°
Рисунок В.1 —Установка для визначання мінімальних вогнегасник концентрацій газових вогнегасник речовин методом «чашкового пальника»
Пристрій для подавання горючих речовин
Пристрій для подавання рідких горючих речовин у «чашку» повинен забезпечувати їхнє подавання з підтримуванням у чашці постійного та регульованого рівня рідини.
Пристрій для подавання газоподібних горючих речовин повинен забезпечувати їхнє подавання у «чашку» з регулювальною і фіксованою швидкістю.
Змішувач
До змішувача повинні поступати повітря і вогнегасна речовина, які у вигляді єдиного змішаного потоку подають до дифузора
Пристрій для подавання повітря
Пристрій для подавання повітря у змішувач повинен забезпечувати регулювання витрати повітря. Він має бути оснащений повіреним пристроєм для вимірювання витрати повітря.
Пристрій для подавання вогнегасноїречовини
Пристрій для подавання вогнегасної речовини до змішувача повинен забезпечувати регулювання витрати вогнегасної речовини. Якщо використовують метод для визначання концентрації вогнегасної речовини відповідно до В.7 2, пристрій для вимірювання витрати вогнегасної речовини повинен бути повірений.
Система нагнітання
Система нагнітання повинна забезпечувати подавання до «чашкового пальника» вогнегасної речовини заданого виду і у контрольованій кількості у газоподібному стані.
Вимоги до матеріалів
Повітря
Повітря повинне бути чисте, сухе і не містити домішок мастила. Об’ємна концентрація кисню повинна становити (20,9 ± 0,5) %. Джерело і вміст кисню в повітрі, яке використовували, необхідно фіксувати.
Примітка. Вміст кисню, що постачають у балонах високого тиску, заряджених у заводських умовах, може суттєво відрізнятися від 20,9 %Горюча речовина
Вид та якість горючої речовини мають бути підтверджені сертифікатом.
Вогнегасна речовина
Вид вогнегасної речовини повинен бути відомий, технічні характеристики відповідати встановленим вимогам. Багатокомпонентні вогнегасні речовини потрібно надавати попередньо гомогенізованими. Зріджені вогнегасні речовини потрібно надавати у чистому вигляді, тобто без створення надлишкового тиску за допомогою азоту. Перед початком випробовувань необхідно провести аналізування газової вогнегасної речовини для визначення її складу.
Порядок проведення випробовувань для займистих рідин
Заливають займисту рідину у резервуар пристрою для подавання пального.
Подають пальне в «чашку», регулюючи рівень рідини в межах від 5 мм до 10 мм від її верхнього краю.
Регулюють потік повітря з таким розрахунком, щоб забезпечити витрату 40 л/хв.
Підпалюють горючу речовину.
Тривалість вільного горіння до початку подавання вогнегасної речовини повинна бути 6О+1о°с. Протягом цього періоду рівень рідини в «чашці» необхідно підтримувати в межах 1 мм від її верхнього краю.
Розпочинають подавання вогнегасної речовини. Збільшують її витрату окремими порціями, доки полум’я не буде погашено, з фіксованої витрати вогнегасної речовини і повітря до моменту гасіння. Прирощення витрати вогнегасної речовини повинне призводити до збільшення концентрації вогнегасної речовини не більше ніж на 3 % від попереднього значення. Змінювання витрати вогнегасної речовини повинне супроводжуватися періодами витримки (10 с), щоб дати можливість суміші з новим співвідношенням вогнегасної речовини з повітрям, що утворилась у змішувачі, досягти «чашки». Протягом цього періоду рівень рідини в «чашці» треба підтримувати в межах 1 мм від її верхнього краю.
Примітка. У першому досліді доцільно використовувати відносно велике прирощення витрати, щоб встановити приблизну витрату вогнегасної речовини, необхідну для гасіння, а в наступних дослідах починати з витрати, близької до критичного значення, і збільшувати потік на невеликі величини, доки не буде досягнуто гасіння.
Визначають мінімальну вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини відповідно до В.7.
Перед подальшими випробовуваннями видаляють горючу речовину і будь-які інші залишки або сажу, які можуть бути присутні у «чашці».
Повторюють дії, описані у В.5.2—В.5.8, для чотирьох послідовних дослідів (усього п’ять дослідів).
Визначають мінімальну вогнегасну концентрацію газової вогнегасної речовини відповідно ДО В.7 як середнє арифметичне значення результатів п’яти дослідів.
Порядок проведення випробовувань для горючих газів
«Чашки», призначені для використовування з горючими газами, треба оснащувати пристроєм для підтримування однорідного газового потоку біля верхнього краю «чашки». Наприклад, «чашку», що використовують для рідких пальних, можна ущільнити вогнетривкими матеріалами.
Газоподібну горючу речовину треба подавати від джерела з регульованим тиском, яке споряджене повіреним пристроєм для регулювання і вимірювання витрати газу.
Встановлюють витрату повітря 40 л/хв.
Розпочинають подавання горючої речовини до «чашки» і регулюють її витрату так, щоб висота полум'я становила приблизно 80 мм. Температура горючої речовини повинна бути (25 ± 10) °С.
Підпалюють горючу речовину.
Тривалість вільного горіння повинна складати 60 с до початку подавання вогнегасної речовини.
Розпочинають подавання вогнегасної речовини. Збільшують її витрату порціями, доки полум’я не погасне, з подальшим фіксуванням витрат повітря, вогнегасної речовини і горючої речовини в момент гасіння. Прирощення витрати вогнегасної речовини повинне призводити до збільшення концентрації вогнегасної речовини не більше ніж на 3 % від попереднього значення. Змінювання витрати вогнегасної речовини необхідно супроводжувати періодами витримування (10 с), щоб дати можливість 32суміші з новим співвідношенням вогнегасної речовини з повітрям, утвореної у змішувачі, досягти «чашки».
Примітка. У першому досліді доцільно використовувати відносно велике прирощення витрати, щоб встановити приблизну витрату вогнегасної речовини, необхідну для гасіння, а в наступних дослідах починати з витрати, близької до критичного значення, і збільшувати потік на невеликі величини, доки не буде досягнуто гасіння
Після гасіння полум’я припиняють подавати горючий газ.
Перед подальшими випробовуваннями видаляють залишки або сажу, які можуть бути в «чашці».
Повторюють дії В.6.3—В.6.9 для чотирьох послідовних дослідів (усього п’ять дослідів).
Визначають мінімальну вогнегасну концентрацію газової вогнегасної речовини відповідно до В.7 як середнє арифметичне значення результатів п’яти дослідів.
Мінімальна вогнегасна концентрація вогнегасної речовини
Метод, якому надають перевагу
Метод визначання мінімальної концентрації вогнегасної речовини, якому надають перевагу, у суміші з повітрям, яка забезпечує гасіння полум’я, полягає у використовуванні газоаналізатора, каліброваного в діапазоні вимірюваних концентрацій у сумішах вогнегасної речовини з повітрям. Пристрій може забезпечувати безперервне відбирання зразків (наприклад, газоаналізатор безперервної дії) або дискретного типу, що аналізує окремі зразки (наприклад, газовий хроматограф). Треба віддавати перевагу безперервному вимірюванню.
Замість цього можна виміряти залишкову концентрацію кисню у суміші повітря з вогнегасною речовиною в газоході нижче «чашки» за допомогою кисневого газоаналізатора безперервної дії. Величина концентрації кисню залежить від концентрації вогнегасної речовини. Концентрацію вогнегасної речовини у цьому випадку розраховують так:
сЕ = 1Oofl-~
V cs)
де сЕ— концентрація вогнегасної речовини, виражена у відсотках як об’ємна частка;
с0— концентрація кисню у суміші повітря з газовою вогнегасною речовиною, що знаходиться у газоході, виражена у відсотках як об’ємна частка;
cs — концентрація кисню в повітрі, що подають в установку, виражена у відсотках як об’ємна частка.
Альтернативний метод
Концентрація вогнегасної речовини у суміші з повітрям може також бути розрахована за виміряними витратами вогнегасної речовини і повітря. Якщо застосовують пристрої для вимірювання масової витрати, одержане її значення необхідно перевести у значення об’ємної витрати так:
Р>
де V, — об’ємна витрата газу, л/хв;
т,— масова витрата газу, г/хв;
р, — густина газу, г/л.
Треба бути уважним, щоб використовувати дійсну густину пари. Густина пари багатьох галогенопохідних вуглеводнів за дійсних значень температури і тиску може відрізнятися на кілька відсотків від відповідних значень, розрахованих за законом ідеальних газів.
Приклад.
Густина пари HFC-227ea за тиску 101,3 кПа і температури 295 К приблизно на 2,4 % більше, ніж розрахована для ідеального газу. Однак за тиску 6,7 кПа (6,6 %) різниця між фактичною густиною пари і розрахованою для ідеального газу становить менше ніж 0,2 %.
За можливості, необхідно використовувати опубліковані дані щодо властивостей речовин. Якщо опублікованих даних недостатньо, можна використовувати оцінювальні методи. У протоколах випробовувань необхідно вказувати джерело даних щодо значень фізичних властивостей.
