Цикли автоматичного повторного включення (опис) Поведінка під час симетричних та несиметричних зовнішніх коротких замикань(опис)

Інші умови довкілля (ті, які враховують)

Проектні умови в разі офшорних ВТГС (глибинні умови, хвильові умови та ін.) Нормальний та екстремальний діапазон температур [°С]

Відносна вологість повітря [%]

Густина повітря [кг/м3]

Сонячне випромінення [Вт/м2]

Дощ, град, сніг, обледеніння

Хімічні активні речовини

Механічні активні частки

Опис системи захисту від блискавок

Модель і параметри землетрусу

Солоність [г/м3]

ДОДАТОК В

(обов’язковий)

СТОХАСТИЧНІ МОДЕЛІ ТУРБУЛЕНТНОСТІ

Для розрахунків проектного навантаження можна використовувати стохастичні моделі турбулент­ності, які наведено нижче. Вони задовольняють вимоги, наведені в 6.3.1. Допускають, що флукту­ації вектора швидкості турбулентності будуть випадковим вектором поля, чиї складники мають се- редньонульову статистику Гауса. Спектральні щільності потужності, які описують складники, наве­дені в межах спектральної моделі Кеймела, моделі експоненціальної когерентності або за допомо­гою ізотропної моделі Вон Кармена.

Спектральна модель Кеймела

Спектральну щільність потужності складників наводять у нерозмірній формі за допомогою рівняння:

4^/^ub

°* (1 + 6/Lk/Vhub)S/3 '

де f —частота, Гц;

k — індекс, який стосується напрямку складника вектора швидкості (тобто 1 — поздовжній, 2 — поперечний та 3 — вертикальний);

Sk — односторонній спектр складника вектора швидкості;

стк — нормальне відхилення складника вектора швидкості (див. рівняння (В.2));

Lk — інтегральний масштабний параметр складника вектора швидкості; та за умови:

= J Sk(f)d/. (В.2)

о

Спектральні параметри турбулентності наведено в таблиці В.1.

Таблиця В.1 — Спектральні параметри турбулентності для моделі Кеймела

Індекс складника вектора швидкості (к)

Нормальний оідхил

О1

0,8 о.

0,5 Сп

Інтегральний масштаб Ь.

8,1 А,

2,7 Аі

0,66 Лі



У цьому стандарті зазначено, що сц та А! е параметри нормального відхилу та масштабу тур­булентності відповідно.

Модель експоненціально'! когерентності

Наступну модель експоненціальної когерентності можна використовувати у сполученні з авто- спектральною моделлю Кеймана для врахування просторової кореляції структури поздовжнього склад­ника вектора швидкості;

C

(В.З)

oh (r,t) = ехр[-8,8 ((ї + (0,12 riLcf)°5,

де Coh(r.f) — функція когерентності, визначена за допомогою комплексного значення щільності поперечного спектра поздовжніх складників вектора швидкості вітру у двох про­сторових точках, розділених за допомогою автоспектральної функції;

г — значення проекції вектора розділення між двома точками на площину, перпен­

дикулярну середньому напрямку вітру;

f — частота, Гц;

Lc = 3,5 А! — масштабний параметр когерентності.



Ізотропна модель турбулентності Вон Кармена

Спектр поздовжнього складника вектора швидкості в цьому разі подають нерозмірним рівняй ням:

о? >71 (/L/^)2)5'6’ (В-*)

де f —частота, Гц;

L = 3,5 Лі — ізотропний інтегральний масштабний параметр;

a-і — поздовжній нормальний відхип на висоті маточини.

Поперечний та вертикальний спектри рівні між собою, їх подають у нерозмірній формі за до­помогою:

f ss{f} _ f s3(Q

O3


H

(B.5)

W9(fL^ub)2

, 0.11/6 '

(1+71(/L/Vhuh)2)

де L — такий самий ізотропний параметр, як і той, що використовують у (В.4);

02 = а3 = Пі — складники нормального відхилу вектора швидкості.

Когерентність визначають через;

?1/6і .і і

Coh <rZ>= 77^ И 6 К5'в (*Ь°'5 хKveW , (В.6)

1 (о/о)

де х 2 n((7-r/Vhub)2 + (0.12 r/L)2)0-5;

г — відстань між двома фіксованими точками;

L — ізотропний інтервальний масштаб турбулентності;

Г(.) — Гамма-функція;

К(.){.) — порядок факторіалу, модифікована функція Бесселя.

Рівняння (В.6) можна апроксимувати за допомогою експоненціальної моделі, поданої в рівнянні (В.З) з Lc, заміненим на ізотропний масштабний параметр L.ДОДАТОК С

{обов'язковий)

ДЕТЕРМІНІСТИЧНИЙ ОПИС ТУРБУЛЕНТНОСТІ

Якщо режими вітряної турбіни і, особливо, режими вібрації ротора, суттєво послаблено (демп- фозано), то для турбулентності в нормальних вітрових умовах можна використовувати таку детер­міністичну модель. Значимість послаблення можна перевірити, використовуючи просту стохастич- ну модель для обертово вибраного вектора швидкості вітру. У цій простій верифікаційній моделі, незалежний, нескорельований випадковий приріст з нормальним відхилом 5 % від середнього по­слідовно додають до середньої швидкості вітру для кожної лопаті в кожний період часу в динамічній імітаційній моделі вітряної турбіни. Вважають, що кожна лопать буде повністю занурена у відповід­не миттєве поле вектора швидкості. Потім аналізують часові вибірки модельованої лопаті, які відпо­відають перемінним відхилам кінця лопаті та згинального моменту в корні (ті, що хлопають, та ті, що ріжуть). Цей аналіз складається з визначення відношення амплітуд вищих гармонік до основної амплітуди за частоти обертання. Якщо всі ці відношення менші ніж 1,5, то можна використати таку детерміністичну модель:

Поздовжній складник вектора швидкості:

Vi (у, z, f) = l/(z) + AjSin (2тсї, 0 + + Aaysin(2 п[/гґ + 1/4віп(2к/30]) + + Aj z sin (2it[f2f + 1/4 cos (2nf3 fj),

де (у, z) — горизонтальна та вертикальна координати точки на поверхні обмаху ротора вітря­ної турбіни з початком у центрі ротора.

Поперечний складник вектора швидкості:

Уг(0 = Аз sin (2л (fAі + 1/4 5іп(2я/5 0)). (С.2)

Можна допустити, що поперечний складник вектора швидкості буде незмінним на всій площі обмаху ротора.

Для попередньої моделі вектора швидкості вітру параметри амплітуди та частоту наведено в таких співвідношеннях:

Параметри амплітуди:

А-, = 2,0 оі

Аг = A,/D

А3 = 0,8 А,

Параметри частоти:

0 = 0,0194

= 4,0 0

= f-i/10,0

f4 = 0,6 f,

f5= Д/10,0,

де ф — нормальний відхил швидкості вітру на висоті маточини;

Ат — масштабний параметр турбулентності;

V'hub — середня за 10 хв швидкість вітру на висоті маточини;

D —діаметр ротора турбіни.

Необхідно зазначити, що поперечний та поздовжній складники вектора швидкості разом визна­чають миттєві швидкість вітру на висоті маточини та напрямок, використовуючи співвідношення:

Чиь(г) = ((^ (о,о,О) +(v2(t)) ) ,

ebub(f) = arctan_^_ (С.3)

ц (0,0,0БІБЛІОГРАФІЯ

У проектах вітряних турбін необхідно додержуватись таких стандартів:

ІЕС 60034 Rotating electrical machines

ІЕС 60038:1983 ІЕС standard voltages

ІЕС 60146 Semiconductor convertors

ІЕС 60173:1964 Colours of the cores of flexible cables and cords

IEC 60227 Polyvinyl chloride insulated cables of rated voltages up to and including 450/750 V

IEC 60245 Rubber insulated cables — Rated voltages up to and including 450/750 V

IEC 60269 Low-voltage fuses

IEC 60287 Electric cables — Calculation of the continuous current rating (100 % load factor)

IEC 60439 Low-voltage switchgear and controlgear assemblies

IEC 60446:1989 Identification on conductors by colours or numerals

IEC 60529:1989 Degrees of protection provided by enclosures (IP Code)

IEC 60617 Graphical symbols for diagrams

IEC 60755:1983 General requirements for residual current-operated protective devices

IEC 60898:1995 Electrical accessories —Circuit-breakers for overcurrent protection for household and similar installations

ISO 4354:1997 Wind actions on structures

ISO 8930:1987 General principles on reliability for structures — List of equivalent terms

ISO 9001:1994 Quality systems — Model for quality assurance in design/development, production, installation and servicing

ISO 9002:1994 Quality systems — Model for quality assurance in production, installation and servicing

ISO 9003:1994 Quality systems - Model for quality assurance in final inspection and test

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

IEC 60034 Обертові електричні машини

ІЕС 60038:1983 Стандартні напруги, прийняті ІЕС

ІЕС 60146 Напівпровідникові перетворювачі

ІЕС 60173:1964 Кольори жил гнучких кабелів і шнурів

ІЕС 60227 Кабелі з полівінілхлоридною ізоляцією на номінальні напруги до 450/750 В включно

ІЕС 60245 Кабелі з гумовою ізоляцією. Номінальні напруги до 450/750 В включно

ІЕС 60269 Низьковольтні плавкі запобіжники

ІЕС 60287 Електричні кабелі. Розрахунок номінального струму (коефіцієнт навантаження 100 %)

ІЕС 60439 Низьковольтні комплектні пристрої розподілу та керування

ІЕС 60446:1989 Позначення провідників кольорами та цифрами

ІЕС 60529:1989 Ступені захисту, які забезпечуються оболонками (IP код)

ІЕС 60617 Умовні графічні позначення в схемах

ІЕС 60755:1983 Загальні вимоги до пристроїв захисту, які спрацьовують від залишкового струму

ІЕС 60898:1995 Електротехнічні допоміжні пристрої. Автоматичні вимикачі для захисту від над­лишкового струму

ISO 4354:1997 Дія вітру на будівлі (будівельних спорудах)

ISO 8930:1987 Загальні принципи будівельних конструкцій. Перелік відповідних термінів

ISO 9001:1994 Системи якості. Модель забезпечення якості для проектування, розроблення, виробництва, монтажу та обслуговування

ISO 9002:1994 Системи якості. Модель забезпечення якості для виробництва, монтажу та обслуговування

ISO 9003:1994 Система якості. Модель забезпечення якості для контролю готової продукції та ! її випробування



ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ ВИЗНАЧЕНЬ

Визначення за стандартам ІЕС 61400-1 «Вітрові турбогенераторні системи. Частина 1. Вимоги безпеки»

Визначення за стандартом ДСТУ 3896-99 «Вітроенергетичні установки та вітроелектричні станції. Терміни та визначення»

система керування (control system)

(вітрові турбіни)

Підсистема, яка приймає інформацію про умови вітряної турбіни та/або довкілля і регулює вітряну турбіну для підтримання її в режимах експлуатації

система керування ВЕУ

Автоматична система, яка приймає інформацію (про стан і роботу механізмів та систем ВЕУ, а та­кож іншу інформацію), оброблює її за заданою про­грамою та забезпечує запускання, підтримування робочих параметрів ВЕУ та її зупинення в аварій­них ситуаціях згідно з установленою програмою

вмикальна швидкість вітру (1^) (cut-in wind speed) (/,)

Мінімальна швидкість вітру на висоті маточини, за якої вітряна турбіна починає виробляти енергію для подальшого використовування

вмикальна швидкість вітру для ВЕУ

Найменша швидкість вітру, за якої ВЕУ починає ви- ; робпяти електроенергію

вимикальна швидкість вітру (Vout) (cut-out wind speed) (Vout)

Максимальна швидкість вітру на висоті маточини, за якої вітряна турбіна запроектована виробляти енергію для подальшого використовування

вимикальна швидкість вітру для ВЕУ

Найбільша швидкість вітру, за якої ВЕУ перестає виробляти електроенергію, щоб запобігти пошкод­женню конструкції

гондола (nacelle)

Корпус, який вміщує привод системи зубчатих пе­редач та інше обладнання на вершині опори гори­зонтально-осьової вітряної турбіни

гондола

Складова частина ВУГО, установлювана на вер­шині опору ВУ, в якій розташовують вузли кріплен­ня вала ротора, трансмісію, генератор таїабо інші елементи

номінальна потужність (rated power)

Потужність, установлена, в основному, виробни­кам для зазначених умов експлуатації компонен­та, вузла агрегату або обладнання

номінальна потужність ВЕУ

Потужність, значення якої установлено виробником для певної швидкості вітру за конкретних атмос­ферних умов

площа обмаху (swept area)

Площа проекції копа, уздовж якого рухаються кінці лопатей ротора пщ час обертання, на площину, що перпендикулярна вектору швидкості зітру

площа обмаху ротора

Площа проекції поверхні, яку утворює лопать рото­ра ВУГО за один повний оберт, на площину, пер­пендикулярну осі обертання ротора

вітряна електрична станція (wind power

station)

Група або групи вітряних турбогенераторів, які зазвичай називають вітряною фермою

вітрова електрична станція

Група ВЕУ (або окрема ВЕУ), устатковання і спору­ди, які розташовані на одній території, функційно зв'язані між собою і становлять єдиний комплекс, призначений виробляти електроенергію, перетво­рюючи кінетичну енергію вітру в електричну

никання (yawing)

Обертання осі ротора навколо вертикальної осі (тільки для горизонтально-осьових вітряних турбін)

никання [виник] (ВУГО)

Відхилення [відхип] осі ротора ВУ від напряму по­вітряного потоку в горизонтальній площині під час роботи

27.180

Ключові слова: вітряні турбогенераторні системи, вимоги безпеки, коефіцієнти часткової без­пеки, системи керування та захисту, класи безпеки, вітрові умови, види навантаження, граничні стани.

1 ISO 2394 визначає крайні та експлуатаційні граничні стани таким чинам: стан конструкції та навантажень, що на неї діють, за межами якого конструкції більше не задовольняють проектні вимоги. Призначення проектних розрахунків — підтримати ймовірність досягнення граничного стану нижче певного заданого значення для даного типу конструкції

Крайнім граничним станам, наприклад, відповідають:

— втрата рівноваги конструкції або частини конструкції, яку розглядають як нерухомо закріплене тіпо (наприклад, перекидання): .

— руйнування критичних секцій конструкції, яке обумовлено перевищенням критичної напруги (у деяких випад­ках знижене повторними навантаженнями) або критичною деформацією матеріалу;