---

Дві інші термопари ТС_2с та ТС_3с установлюють на струмопровідній жилі стандартного кабелю (див. рисунок А.1): одну на відстані приблизно 0,5 м, іншу — приблизно 1 м від середини кабелю.

Термопари кріплять до струмопровідної жили за допомогою механічних засобів, оскільки вони можуть переміщуватися внаслідок вібрації кабелю під час нагрівання. Рекомендовано кріпити тер­мопари, як зображено на рисунку А.2.

Примітка 1. Треба вживати заходів щодо запобігання передаванню тепла по термопарах.

Примітка 2. Для доказу передавання незначної кількості тепла в напрямку кінців кабелю різниця між трьома показниками має бути менше ніж 2 °С.

Якщо фактичний основний випробний контур складається з кількох окремих відрізків кабелю, змонтованих близько один до одного, то ці відрізки піддано впливу теплового ефекту близькості. Тому калібрування треба виконувати з урахуванням фактичної випробної установки, вимірювання виконують на найгарячішому з відрізків кабелю (зазвичай у серединній частині).

Розміри в метрах

Познаки:

1 — кінцеві з’єднувачі;

2 — трансформатори струму;

З — вимірювальні трансформатори;

4 — випробний кабель;

5 — стандартний кабель.

Рисунок А.1 — Типова випробна установка стандартного контуру
й основного випробного контуру

Розміри в міліметрах

Познаки:

1 — термопара; 4— напівпровідні екрани; 6 — ізоляція;

2 — зовнішня оболонка кабелю; 5 — еластична теплоізоляційна 7 — металева оболонка.

З — струмопровідна жила; композиція;

Рисунок А.2 — Конструкція розташування термопар на струмопровідній жилі стандартного контуру

А.2.2 Метод калібрування

Калібрування виконують у приміщенні без циркуляції повітря за температури (20 ± 5) °С.

Для одночасного вимірювання температури струмопровідної жили, зовнішньої оболонки й на­вколишнього середовища треба використовувати записувальні пристрої.

Кабель нагрівають, доки температури струмопровідної жили за показами термопар ТС_1с, ТС_2с, та ТС_3с, зображених на рисунку А.1, не буде стабілізовано та не досягнуто значень на (5—10) °С вище від максимальної температури жили кабелю за нормальних умов експлуатування, як зазна­чено в таблиці 1.

Після досягнення стабілізації треба зафіксувати такі параметри:

• температуру струмопровідної жили: середнє значення в точках 1, 2 та 3;

• температуру зовнішньої оболонки в точці 1;

• температуру навколишнього середовища;

— силу струму для нагрівання.

А.З Нагрівання під час випробовування

А.3.1 Метод 1. Випробування із застосуванням стандартного кабелю

У цьому методі стандартний кабель, ідентичний кабелю, який використовують під час випро­бовування, нагрівають тим самим струмом, який проходить по основному випробному контуру.

Монтування кабелю та термопар для обох контурів має відповідати зазначеному в А.2.

Випробна установка має бути такою, що:

• стандартним кабелем постійно проходить струм тієї самої сили, що в основному випро­бному контурі;

• монтування виконано так, що взаємний тепловий ефект ураховують упродовж усього ви­пробування.

Силу струму для нагрівання має бути відрегульовано так, щоб температуру струмопровідної жили підтримувати в установлених межах.

Термопару (TC_S) кріплять на або під зовнішньою поверхнею основного випробного контуру в найгарячішій точці, зазвичай у його середині, аналогічно термопару TC_1s кріплять у найгарячішій точці стандартного кабелю.

Примітка 1. Температуру, виміряну термопарами на або під зовнішньою оболонкою основного випробного контуру (TC_S) і на стандартному контурі (TC_1s), використовують для перевіряння того, що зовнішня оболонка обох контурів має однакову тем­пературу.

Температуру, виміряну термопарою ТС_1с на струмопровідній жилі стандартного контуру, можна прийняти за температуру струмопровідної жили випробного контуру під напругою.

Примітка 2. Температура струмопровідної жили основного випробного контуру може бути трохи вище за температуру стандартного контуру внаслідок діелектричних втрат. За потреби вводять поправку.

Усі термопари має бути з’єднано із записувальним пристроєм для забезпечення контролю­вання температури. Силу струму для нагрівання кожного контуру має бути також зафіксовано для того, щоб перевірити, що обидва значення сили струму однакові протягом усього випробування. Різниця між силою для струму нагрівання має бути в межах ± 1 %.

Стандартний кабель може бути приєднано послідовно з випробним кабелем, якщо темпера­туру вимірюють через оптичний зв'язок чи в аналогічний спосіб.

А.3.2 Метод 2. Випробування із застосуванням обчислення температури струмопровідноїжили й вимірювання температури поверхні

А.3.2.1 Калібрування за температурою струмопровідноїжили випробного кабелю

Мета цього калібрування — визначити температуру струмопровідної жили безпосереднім ви­мірюванням за встановленим значенням сили струму в межах діапазону температур, потрібних для випробування.

Використовуваний для калібрування кабель має бути ідентичним випробному, і спосіб нагрі­вання має бути також ідентичним.

Монтування кабелю та термопар для калібрування має відповідати зазначеному в розділі А.2.

Калібрування виконують відповідно до А.2.2 для стандартного кабелю.

А.3.2.2 Випробування на основі вимірювання зовнішньої температури

Під час калібрування та випробовування основного контуру температуру струмопровідної жили кабелю основного випробного контуру має бути обчислено згідно з ІЕС 60287 або ІЕС 60853-2, на основі виміряної зовнішньої температури зовнішньої оболонки (TC_S). Вимірювання виконують за допомогою термопари в найгарячішій точці, установленій під зовнішньою поверхнею аналогічно як для стандартного кабелю.

Силу струму для нагрівання має бути відрегульовано для одержання необхідного значення розрахункової температури струмопровідної жили, основану на виміряній температурі зовнішньої оболонки.

ДОДАТОК В
(обов’язковий)

ОКРУГЛЕННЯ ЧИСЕЛ

За потреби округляти значення до певного знака після коми, наприклад, якщо обчислюють середнє значення кількох вимірювань або мінімальне значення, використовуючи допустимий відхил у відсотках від установленого номінального значення, процедура є такою.

Якщо до округлення останній знак, який має бути залишено після коми, — 0, 1, 2, 3 або 4, то цифра залишається без зміни (округлення в бік зменшення).

Якщо до округлення останній знак, який має бути залишено після коми, — 9, 8, 7, 6 або 5, то цифра збільшується на одиницю (округлення в бік збільшення).

Приклади:

2,449 = 2,45 округлення до двох знаків після коми.

2,449 = 2,4 округлення до одного знака після коми.

2,453 = 2,45 округлення до двох знаків після коми.

2,453 = 2,5 округлення до одного знака після коми.

25,0478 = 25,048 округлення до трьох знаків після коми.

25,0478 = 25,05 округлення до двох знаків після коми.

25,0478 = 25,0 округлення до одного знака після коми.ПЕРЕЛІК ВИПРОБУВАННЯ ТИПУ КАБЕЛЬНИХ СИСТЕМ,
КАБЕЛІВ Й АРМАТУРИ

Випробування типу кабельних систем, кабелів й арматури наведено в розділах 12, 13 та 14 відповідно.

У таблиці С.1 наведено перелік випробувань типу кабельних систем, кабелів й арматури та посилання на зазначені розділи.

Таблиця С.1 — Випробування типу кабельних систем, кабелів й арматури

МЕТОД ВИМІРЮВАННЯ ПИТОМОГО ОПОРУ
НАПІВПРОВІДНИК ЕКРАНІВ

Кожен випробний зразок має бути відібрано від готового кабелю завдовжки 150 мм.

Для вимірювання на екрані по жилі зразок готують так: ізоляцію жили розрізають уздовж на­впіл та видаляють жилу і сепаратор, якщо він є (див. рисунок D.1a). Для вимірювання на екрані по ізоляції зразок готують так: видаляють усі покриви зі зразка жили (див. рисунок D.1 Ь).

Процедуру для визначення питомого об’ємного опору екранів наведено нижче.

Чотири посріблені електроди А, В, С та D (див. рисунки D.1a та D.1 Ь) має бути прикладено до напівпровідник поверхонь. Два електроди напруги В та С мають перебувати на відстані 50 мм один від одного, а два електроди струму А та D — на відстані не менше ніж 25 мм від електродів напруги.

Підімкнення має бути виконано на електродах за допомогою відповідних затискачів. Викону­ючи підімкнення електродів екрана по жилі, треба переконатися, що на зовнішній поверхні випро­бного зразка затискачі надійно ізольовано від екрана по ізоляції.

Цю збірку поміщають у заздалегідь нагрітий до встановленої температури термостат. Піс­ля проміжку не менше ніж ЗО хв вимірюють питомий опір між електродами за допомогою кола, потужність якого не повинна перевищувати 100 мВт.

Після електричних вимірювань треба виміряти за температури навколишнього середовища діаметри екрана по жилі й екрана по ізоляції, а також товщину екранів по жилі й ізоляції, кожне прийняте значення є середнім із шести вимірювань, виконаних на зразку, зображеному на ри­сунку D.1 Ь.

Питомий об’ємний опір р, Ом • м, має бути обчислено так:

Екран по жилі:

/?_стг(О -Т )Т
Pc - '

де р_с — питомий об’ємний опір, Ом ■ м;

R_c— виміряний опір, Ом;

L_c— відстань між електродами напруги, м;

D_c— діаметр екрана по жилі, м;

Т_с— середня товщина екрана по жилі, м.

Екран по ізоляції:

M'V’T
^Рі= '

де pi — питомий об’ємний опір, Ом ■ м;

/?і — виміряний опір, Ом;

L, — відстань між електродами напруги, м;

О, — діаметр екрана по ізоляції, м;

Ті — середня товщина екрана по ізоляції, м.

Розміри в міліметрах

Рисунок D.1a — Вимірювання питомого об’ємного опору
екрана по жилі

А

Рисунок D.1b — Вимірювання питомого об'ємного опору
екрана по ізоляції

Рисунок D.1 — Готування зразків для вимірювання питомого опору
екранів по жилі й ізоляції

ВИЗНАЧЕННЯ ТВЕРДОСТІ ІЗОЛЯЦІЇ З ВИСОКОМОДУЛЬНОЇ
ЕТИЛЕНПРОПІЛЕНОВОЇ ГУМИ (HEPR)

Випробним зразком є зразок готового кабелю, з якого обережно видалено всі покриви, які були ззовні ізоляції з високомодульної етиленпропіленової гуми (HEPR). Допустимо виконувати випро­бування на зразку ізольованої жили.

Випробування виконують згідно з ISO 48, за винятками, зазначеними нижче.

Випробний прилад згідно з ISO 48 повинен мати таку конструкцію, щоб твердо прилягати до ізоляції з високомодульної етиленпропіленової гуми (HEPR), забезпечуючи вертикальний контакт притискної лапки й індентора з цією поверхнею одним із наведених нижче способів:

1. прилад має бути оснащено лапкою, що переміщується на універсальних шарнірах, які за­безпечують регулювання зіткнення з кривою поверхнею;

2. на опорі приладу мають бути два паралельні ролики А й А', розташовані на відстані, визна­ченій кривизною поверхні (див. рисунок Е.1).