---

Цей стандарт передбачає проведення вимірювань в акустичному середовищі з практично вільним звуковим полем над звуковідбивальною площиною.

Вимірювання можна проводити також у напівзаглушеній камері, на відкритому повітрі або у звичайному приміщенні, яке відповідає зазначеним умовам.

Випробувальне приміщення має бути достатньо великим і, наскільки це можливо, вільним від об’єктів, здатних відбивати звук, за винятком звуковідбивальної площини (площин).

Випробувальне приміщення повинно забезпечити можливість утворювання вимірювальної поверхні, розміщеної

1. у межах звукового поля, практично вільного від небажаних звуків, відбитих від обмежуваль­них поверхонь (стінок, стелі), або предметів, розміщених у приміщенні;

2. за межами ближнього звукового поля джерела шуму, яке випробовують.

Для відкритих місць випробовування, з твердою рівною площиною (наприклад, асфальт або бетон), на якій немає об’єктів, здатних відбивати звук, на відстані від джерела шуму, що дорівнює потроєній найбільшій відстані від центра джерела до нижніх вимірювальних точок, у яких виміряне значення рівня шуму мінімальне, можна вважати, що поправка К₂ на вплив навколишнього середо­вища не перевищує 0,5 дБ і нею можна знехтувати.

Цією поправкою можна знехтувати також у разі проведення вимірювань у напівзаглушеній камері, що відповідає вимогам додатка A ISO 3745.

Примітка 29. Об'єкт, розміщений безпосередньо біля джерела шуму, можна вважати таким, що відбиває звук, якщо його ширина (наприклад, діаметр стовпа чи підставки) перевищує 1/10 відстані до обвідного паралелепіпеда.

Вплив середовища оцінюють за однією з двох альтернативних методик визначання поправ­ки К₂, що враховує цей вплив. Ці методики можна використовувати як для перевіряння наявності впливу середовища, так і для визначання характеристик вибраної вимірювальної поверхні для джерела шуму, що випробовують згідно з цим стандартом.

Першу перевірку характеристик (абсолютне порівняльне випробовування, див. А.З) про­водять з використовуванням еталонного джерела звуку (ГСС) у приміщенні або поза ним. Цей спосіб доцільно використовувати, якщо необхідно отримати показники в частотних смугах.

Друга перевірка характеристик (метод базується на поглинанні звуку в приміщенні, див. А.4) вимагає визначання еквівалентної площі звукопоглинання випробувальної камери «А», яку визна­чають вимірюванням часу реверберації або обчисленням середнього коефіцієнта звукопоглинання. Цей спосіб виходить з припущення, що випробувальна камера має форму, близьку до кубічної, не містить звуковідбивальних предметів і на її обмежувальних площинах спостерігається ефект зву­копоглинання. За цих умов цей спосіб доцільно використовувати, якщо джерело шуму має великі розміри і його не можна переміщувати.

У такій акустичній ситуації вимірювальна поверхня придатна для вимірювань згідно з цим стандартом тільки за умови, що поправка К₂ на вплив середовища дорівнює або менша ніж 2 дБ.

Якщо ця поправка більша за 2 дБ, вимірювання треба повторити, вибравши меншу вимірю­вальну поверхню або менш шумне акустичне середовище.

Примітка ЗО. Якщо цю вимогу на практиці неможливо виконати, визначання рівнів звукової потужності треба проводити за методикою, викладеною в ISO 3746.

А.2 Умови середовища

А.2.1 Властивості відбивальної площини

Вимірювання проводять за таких умов:

• поза приміщенням над звуковідбивальною площиною;

• у випробувальній камері, що має звукопоглинальне покриття стінок і стелі, звуковідбивальну підлогу і 1—2 додаткові перпендикулярні звуковідбивальні площини.

Якщо відбивальною площиною не є підлога або інша частина площини випробувальної камери, треба забезпечити, щоб відбивальна площина внаслідок вібрації не могла випромінювати звук значного рівня.

А.2.1.1 Форма і розміри

Відбивальна площина повинна виступати за межі проекції вимірювальної поверхні не менше, ніж на половину довжини хвилі М2 найнижчої частоти діапазону вимірювань, який нас цікавить.

А.2.1.2 Коефіцієнт звукопоглинання

Коефіцієнт звукопоглинання (див. ISO 354) відбивальної площини (площин) має бути менше ніж 0,06 у всьому діапазоні частот, який нас цікавить. Цим вимогам відповідають поверхні, покриті бетоном або асфальтом (див. також таблицю А.1).

А.2.2 Захисні заходи у разі вимірювань на відкритому повітрі

Необхідно вжити захисних заходів щодо зниження до мінімуму негативного впливу метеоро­логічних умов (температури, вологості, вітру, опадів) на проходження звуку у частотному діапазоні, який нас цікавить, та на створення фонового шуму під час вимірювань.

Якщо використовують пристрій для захисту мікрофона від впливу вітру, у виміряне значення рівня звукового тиску необхідно внести відповідну поправку.

А.З Методика абсолютних порівнянь

Цю методику доцільно використовувати, якщо джерело шуму під час випробовування можна переміщувати.

А. 3.1 Методика

У тому місці камери, де має бути встановлено джерело шуму, установлюють еталонне дже­рело звуку (ГСС), характеристики якого повинні відповідати вимогам ISO 6926. За методикою розділів 7 і 8 визначають рівень звукової потужності, не враховуючи поправку К₂ (тобто, вважають, що К₂= 0). Вимірювальна поверхня має бути такою самою, як і під час випробувань джерела шуму.

Визначають поправку К₂ (A-зважене значення або у частотних смугах) за формулою:

К₂ = Цд/ ~L-wr ’ (А.1)

де C_w— рівень звукової потужності еталонного джерела, визначений відповідно до розділів 7 і 8 без урахування поправки на середовище К₂, тобто за умови, що К₂= 0;

L_Wr— калібрований рівень звукової потужності еталонного джерела (вихідне значення

1. пВт = 10~¹² Вт), дБ.

Примітка 31. Ця методика може бути застосована як для безпосередньо виміряних A-зважених рівнів, так і для рівнів у частотних смугах. Якщо спектр джерела, що випробовують, значно відрізняється від спектра, випромінюваного еталонним дже­релом, перевагу віддають визначанню К_2А для рівнів у частотних смугах.

А.З.2 Розміщування еталонного джерела звуку у випробувальному середовищі

Якщо джерело шуму, яке випробовують, може бути переміщено з місця його установлення, еталонне джерело встановлюють на звуковідбивальній площині незалежно від висоти джерела, яке випробовують, за винятком випробовувань ручних джерел звуку, для яких необхідні спеціальні умови.

Примітка 32. Якщо еталонне джерело розміщено над звуковідбивальною площиною або біля інших відбивальних повер­хонь, місце його установлення повинно точно відповідати місцю встановлення джерела, що випробовують. Існує стандартизо­ваний метод калібрування еталонного джерела, установленого на звуковідбивальній площині на відстані від інших відбиваль­них поверхонь (див. ISO 6926).

У разі випробовувань джерел невеликого і середнього розміру достатньо вибрати одне місце встановлення (/_ъ /₂, /₃ < 2 м).

У разі випробовування великогабаритних джерел або джерел, у яких відношення довжини до ширини більше ніж 2, еталонне джерело встановлюють на підлозі послідовно у чотирьох точках. Якщо прийняти, що проекція джерела, яке випробовують, на підлогу має приблизно форму пря­мокутника, ці чотири точки мають бути посередині сторін цього прямокутника. Для отримання ве­личини L_w треба обчислити рівень звукового тиску на вимірювальній поверхні L_pf, послідовно роз­міщуючи еталонне джерело у всіх зазначених чотирьох точках. У кожній точці на вимірювальній по­верхні визначають середньоквадратичне значення рівня звукового тиску для розміщення еталон­ного джерела у кожній із зазначених чотирьох точок за формулою (4) згідно з 8.1.

Якщо джерело, яке випробовують, неможливо перемістити з місця випробовування, еталонне джерело розміщують у одній або кількох точках середовища, що не співпадають з точкою розмі­щення машини, але мають ті самі умови відбиття звуку. Крім того, еталонне джерело можна вста­новлювати на самому джерелі шуму, яке випробовують, або у безпосередній близькості від нього згідно з ISO 3747, але у цьому разі для зазначених точок повинні бути відомі результати калібру­вання еталонного джерела.

Кількість точок установлення мікрофона повинна відповідати вимогам 7.2.2 а) і 7.3.2 а) відповідно.

А.4 Визначання поправки на вплив середовища за звукопоглинанням випробувальної камери

З

К₂ = 101g

дБ,

начення поправки К₂ на вплив середовища розраховують за формулою:

(А.2)

де А — еквівалентна площа звукопоглинання камери, м²;

S — площа вимірювальної поверхні, м².

На рисунку А.1 наведено графік залежності поправки К₂ від відношення AIS згідно з форму­лою (А.2).

А.4.1 Наближений метод

Для перевірки акустичних характеристик середовища випробовування визначають К_2Л за фор­мулою (А.2), прийнявши величину

А = a • S_v, (А.З)

де а — середній коефіцієнт звукопоглинання для A-зважених значень, наведений в таблиці А.1;

Sv-— сумарна площа поверхонь, що обмежують камеру (стінок, стелі і підлоги), м².

Таблиця А.1 — Наближені значення середнього коефіцієнта звукопоглинання а

А.4.2 Ревербераційний метод

Еквівалентну площу звукопоглинання камери визначають за розрахованим часом ревербе­рації (див. ISO 354) за формулою Сабіне для часу реверберації. Температура в приміщенні має бути від 15 °С до ЗО °С.

V

А = 0,16у, (А.4)

де V— об'єм випробувальної камери, м³;

Т — час реверберації для A-зважених значень і значень, визначених у частотних смугах, с.

Для визначання значення /<_2А безпосередньо за виміряними A-зваженими величинами доцільно використовувати час реверберації, виміряний у частотній смузі з центральною частотою 1 кГц.

Цей метод не придатний для використання в лабораторних умовах за відсутності відлуння та невеликих розмірів приміщення.

А.4.3 Метод двох поверхонь

Цей метод використовують лише у тих випадках, коли довжина і ширина камери втричі менше за її висоту. Вибирають дві площини, які мають оточувати джерело шуму. Першу вважають вимі­рювальною поверхнею, на якій згідно з 7.1 визначають рівень звукової потужності, її площу позна­чають S. Друга площина площею S₂ має бути геометрично подібна першій і розміщена на певній відстані від неї симетрично щодо машини, яку випробовують. Вимоги до рівня фонових шумів відповідно до 4.3 для обох поверхонь мають бути виконані.

Точки розміщення мікрофонів на другій площині повинні відповідати точкам на першій пло­щині. Співвідношення S₂/S має бути не менше ніж 2, бажано — більше ніж 4.

Величину М розраховують за формулою:

М = 10°^¹"Ч (А.5)

де Г_р1 — середній рівень звукового тиску на площині S, обчислений за формулою (4), дБ;

Т_Р2 — середній рівень звукового тиску на площині S₂, обчислений за формулою (4), дБ;

Обидва середні значення рівнів звукового тиску обчислюють з урахуванням поправки на фо­новий шум відповідно до 8.3.

Співвідношення AIS розраховують за формулою:

₌ (А.6)

S 1-MS/S₂

Поправку К₂ для A-зважених значень або значень, визначених у частотних смугах розраховують за формулою (А.2), підставивши в неї співвідношення AIS, обчислене за формулою (А.6).

ДОДАТОК В

(обов’язковий)

РОЗМІЩЕННЯ МІКРОФОНА НА ПІВСФЕРИЧНІЙ
ВИМІРЮВАЛЬНІЙ ПОВЕРХНІ

Основні точки розміщення мікрофона, що відповідають однаковим за площею частинам ви­мірювальної поверхні (рисунки В.1 і В.2) нумерують від 1 до 10; їхні координати, визначені в 7.1, наведено в таблиці В.1.